Показання до iнтрамедулярному остеосінтезу стегнової і великогомілкової кісток без розсвердлювання кістково-мозкового каналу.

Ми рекомендуємо цей засіб при відкритих і при подвійних переломах з вільним, але зміщеним і вклiнившимся фрагментом. Це виконується при допомозі тонкого стрижня, що запобігає зміщенню по осі. Більшість подібних випадків, проте, вимагає додаткової іммобілізації. Якщо через 2-3 місяці констатуємо уповільнене зрощення, роблять iнтрамедулярний реостеосінтез великим стрижнем, що звичайно не викликає труднощів.

Примітка: iнтрамедулярний остеосінтез спицями не забезпечує адаптації відламків і АО заперечує його як засiб лікування.

Зовнішня фіксація.

Зовнiшня фіксація кiсток стала невід’ємною частиною сучасної ортопедії і травматології. Зовнішні фіксатори добре зарекомендували себе при подовжені стегна і гомілки, корегуючи остеотоміях великогомілкової кістки, артродезах колінного і гомiлковостопного суглобів. Вони також успішно застосовуються при інфікованих хибних суглобах, бо їх елементи вводяться на відстані від запального вогнища, а також при лікуванні відкритих переломів, особливо відтоді, як були розроблені нові покоління над стабільних фіксаторів. Перший зовнішній апарат був розроблений в 1952 M.E.Muller. Перші прилади забезпечували стабільну фіксацію тільки при утворенні осьової компресії і тiльки на коротких сегментах. Розроблені пізніше новi конструкції забезпечують велику стабільність і дозволяють фіксувати великі сегменти. Вісьові зміщення компенсуються при допомозі регулюємих фіксаторів стрижнів і шарнірів. Ротаційне зміщення прилади компенсувати не можуть. Це робиться перепроведенням стрижнів Штеймана в проксимальному відділі, це незначна незручність, але на практиці ротаційне зміщення звичайно усувається з першої спроби.

Зовнішній фіксатор і компресія.

Абсолютно стабільна фіксація при використанні апаратів зовнішньої фіксації можлива тiльки в епiметафiзарних відділах, де є можливість провести стрижні на відстані 3-4 см один від одного і досягнути компресiї майже 50 кпа. Зони, освічені кортикальною кісткою, не можуть бути стабільно зафіксовані при допомозi зовнiшньої фiксацiї навіть тоді, коли застосовується рамочна трьохкутова конструкція апарату. Показання. Iнфiкованi хибні суглоби, артродезуючі резекції, остеотомії проксимального і дистального відділів великогомілкової кістки, а також відкриті переломи. При лікуванні оскольчастих відкритих переломів ми переслідуємо ціль - досягнути репозиції і утримати її, а через 3-4 тижні починаємо компресію.

Зовнішня фіксація добре зарекомендувала себе при остеотоміях і артродезах, проте при її використанні в випадках вiдкритих переломiв, вона не забезпечує відбитої стабільності.

Композитна внутрішня фіксація.

Композитна внутрішня фiксацiя - це комбінація накісткового остеосінтезу з кістковим цементом для зміцнення внутрішньої фіксації її використають при патологічних переломах, коли гвинти і iнтрамедулярні стрижні не забезпечують стабільність внаслідок виявленого остеопорозу. При виконанні такої фiксацiї кістковомозковий канал наповнюється цементом і поки той не затвердів, влаштовують пластину і вводять гвинти. Ми рекомендуємо застосовувати композитну фіксацію при остеопорозі тільки у літніх пацієнтів. У молодих - ми намагаємося здавити фрагменти і покращити стабiльнiсть перелому за рахунок зміни біомеханічної конфігурації.