Профілактичне застосування антибiотиків

Багато років АО виступає проти застосування антибіотиків з метою профілактики, на наш погляд, це призводить до розвитку антибіотикостійких штамів мікроорганізмів. В наслідок цього рівень наших інфекційних ускладнень - 2%. Деякі концепції доводять необхідність цієї процедури. Burke із Бостону в експерименті на тваринах показав, що дійова антибактеріальна профілактика досягається тільки при контакті бактерії з певною концентрацією антибіотику в крові і м'яких тканинах. Отже, для того, щоб вести промову про цю профілактику, антибіотик треба вводити внутрішньовенно безпосередньо перед операцією, чи зразу після її початку - це єдиний шлях створити адекватну концентрацію антибiотику в кровi і м'яких тканинах під час операції. В світлі приведених фактів наша позиція така: в цілому ми проти профілактичного застосування антибiотиків, проте є деякі винятки. Ми застосовуємо антибіотики профiлактично при операціях, особливо при повторних, якщо є небезпека септичних ускладнень, або при виконанні дуже складних, об'ємних і, головне, довготривалих операцій з приводу таких пошкоджень, як центральний переломовивих стегна і інших переломовивихів в кульшовому суглобі. Якщо ми вирішили застосувати антибiотики з профілактичною ціллю, то віддаємо перевагу цефалоспоринам. Починаємо введення антибiотиків в день операцiї, а також в її ході пацієнт одержує по 1,5 граму Зинацефу антибiотику кожні 2 години внутрiшньовенно, профiлактику продовжуємо внутрим`язово протягом перших 48 годин. Можно застосовувати цефалоспоріни другого покоління у дозах 2,0 г на вводному наркозі, та 2,0 на годину протягом операції і далі внутрим`язово протягом 48 годин. У тяжких випадках можна застосовувати фторхінолони 200 мг внутрiшньовенно перед операцією та дали 200 мг 2 разу на добу протягом 2-х днів.

Профілактика тромбоемболічних ускладнень.

Проводитсься за допомогою низкомолекулярних гепаринів. По 1 суточній дозі продовж 10 діб п/к. Та ще 20 днів -пероральний прийом при високому риску тромбоемболій.

Рентгенологічні спостереження за консолідацією.

Рентгенологічне обстеження протягом перших 2-х мiсяців необов’язково, якщо немає яких-або тривожних ознак. Найбільш важливо зробити рентген обстеження через 4 мiсяці, саме в цей термін наступає зрощення більшості переломів, а також проявл яються майже всі ускладнення. Якщо все іде нормально, то лінія перелому починає зникати із 8 тижня і практично стає невидимою до 3-4-го мiсяця після операції. Якщо є застерігаючі сигнали, треба роздивлятися поширення щілини перелому, погано відбиту кісткову мозолю, так звану роздратовану кісткову мозолю, що свідчить про механічну нестабільність. Все це означає, що навантаження на кінцівку повинно бути припинено. Рентгенологічнi ознаки супроводжуються клінічними проявами у вигляді болю і гіперемії. це минає, як правило, після 4-6 тижнів тимчасової відсутності навантаження - роздратована мозоля перетворюється в фіксаційну. Якщо тривожні ознаки вчасно спостережені і міри прийняті вчасно, перелом зростається звичайно до кінця 4-го місяця. При вiдсутностi зрощення перелому до закінчення 4-го мiсяця ведуть мову про уповільнено зростаючий перелом. Через 8 місяців ми класифікуємо це як незрослий перелом, чи хибних суглоб. Якщо уповiльнено зростаючий перелом вчасно дiагностований ( в перші 4 -и мiсяці ) і ретельно пролікований, то розвиток хибного суглоба запобігається. Iнколи для цього необхідна повторна операція.