Ушкодження кісток передпліччя Переломи кісток передпліччя

Розрізняють переломи проксимального епiфiза - ліктьового, кінцевого відростків ліктьової кістки, голівки і шийки променевої кістки; переломи дiафiза - обох кісток передпліччя, ізольовані переломи променевої чи ліктьової кістки, переломозвихи Монтеджа і Галеацці; переломи дистальної третини передпліччя - типові переломи епiфiза променевої кістки, переломи обох кісток передпліччя.

Переломи голівки і шийки променевої кістки

Механізм травми. Виникають при падінні на витягнену руку. Їх поділяють на три групи: переломи голівки, шийки, комбіновані переломи проксимального відділу променевої кістки.

При переломах голівки зустрічаються переломи зі зміщенням і без зміщення, крайові переломи і переломи уламкові. Переломи шийки бувають зі зміщенням голівки і вколочені. У дітей і підлітків переважно трапляються епiфiзеолiзи.

Клініка, діагностика. Визначається набряклість ліктьвого суглоба, локальна болючість при пальпації і супiнаційних рухах. Передпліччя майже завжди зігнуто під прямим кутом в середньому положенні між пронацією і супінацією. Рентгенологічне дослідження дозволяє виявити характер зміщення фрагментів.

Лікування. При переломах без зміщення здійснюють іммобілізацію задньою гіпсовою шиною протягом 3 тижнів. Лікувальну гімнастику для суміжних суглобів проводять з перших днів травми. Відновлення рухів в суглобі триває протягом 2 місяців. При внутрiшньосуглобовому зміщенні фрагментів показано оперативне лікування. Якщо фрагмент невеликий і його видалення не викликає дисконгруентностi суглобових поверхонь, проводять видалення фрагменту. Якщо при видаленні фрагменту суглобові поверхні дисконгруентні, показано видалення голівки. При роздробленому переломі голівки її видаляють повністю. Операцію здійснюють з задньо-зовнішнього доступу до ліктьового суглобу. Окістя відділяють і зміщують донизу до верхнього краю кільцевидної зв'язки. Після цього проводять остеотомію на рівні шийки над кільцевидною зв'язкою, гострі краї шийки закруглюють і покривають окістям. Після операції іммобілізацію здійснюють задньою гіпсовою шиною протягом 10-14 днів з наступною ЛФК в ліктьовому суглобі. Працездатність відновлюється через 1,5-2,5 місяці.

Переломи ліктьового відростку.

Механізм травми, як правило, прямий, рідко виникають відривні переломи.

Клініка, діагностика. Відзначається набряклість, гемартроз, зглаженість контурів суглоба. При розходженні фрагментів порушується рівнобедреність трикутника Гюнтера. Активні рухи в ліктьовому суглобі різко обмежені і болючі.

Для визначення цілісності розгинального апарату хворому пропонують розігнути передпліччя при відведенні кінцівки до прямого кута. При розриві розгинального апарату хворий не може розігнути передпліччя. Рентгенографія уточнює вид перелому і характер зміщення уламків.

Лікування. При переломах ліктьового відростка без зміщення уламків і ушкодження розгинального апарату здійснюють іммобілізацію задньою гіпсовою шиною в положенні розгинання в ліктьовому суглобі під кутом 160° протягом 2 тижнів і 2 тижнів в положенні згинання під кутом 90° Після цього починають лікувальну гімнастику для суглоба. Працездатність відновлюється через 6-10 тижнів.

При переломах ліктьового відростка зі зміщенням і пошкодженням розгинального апарату показано оперативне лікування. Характер втручання полягає в репозиції ліктьового відростка, стабільному остеосінтезі і ушиванні розгинального апарату. Фіксацію задньою гiпсовою шиною в фізіологічному положенні 4-5 тижнів. Працездатність відновлюється через 8-12 тижнів.

При багатоуламчатому переломі ліктьового відростка, коли досягнути конгруентності суглобових поверхонь неможливо, видаляють фрагменти і проводять трансосальну фіксацію трьохголового м'язу до ліктьової кістки. Iммобiлiзацію в післяопераційному періоді проводять протягом 2 тижнів.