Розрив сухожилку чотирьохголового м'язу стегна

Механізм травми. Звичайно непрямий внаслідок форсованого розгинання гомілки на фоні дегенеративного процесу в сухожилку.

Клініка, діагностика. Характерна локальна біль, неможливість активного розгинання гомілки.

Лікування. Оперативне. Ушивання пошкодженого сухожилкового розтягу, що в ряді випадків доповнюється сухожилковою аллотендопластикою. Іммобілізація гіпсовим тутором 8 тижнів. Хода з навантаженням на ногу через 2, 5-3 місяці. Працездатність відновлюється через 3-3, 5 місяці.

Пошкодження сухожилок пальців кисті.

Залежно від давнини пошкодження виділяють свіжі пошкодження - до 1 місяця і застарілі - в більш пізні терміни.

Механізм травми, як правило, прямий - пошкодження колючими, ріжучими, рубаючими та ін. предметами. В зв'язку з зазначеним механізмом, надані пошкодження носять відкритий характер. Непрямой механізм травми характерний для закритих пошкоджень розгиначів II-V пальців кисті внаслідок вимушеного форсованого перерозгинання пальців.

Клініка, діагностика. Діагноз пошкодження сухожилку ставиться на підставі наявності рани в свіжих випадках і порушення функції відповідного м'язу. При ушкодженні сухожилку глибокого згинача пальців кисті відсутнє активне згинання дистальної фаланги. При пошкодженні сухожилку поверхневого і глибокого згинача відсутнє активне згинання дистальної і середньої фаланг. Пошкодження тільки поверхневого згинача не веде до порушення функції пальця. Пошкодження сухожилку розгинача пальця веде до відсутності активного розгинання нігтьової фаланги. Особливе місце серед пошкоджень сухожилок займають пошкодження згиначів пальців кисті. Залежно від локалізації виділяють три зони їх пошкоджень. Перша - у ділянці пальців (німа зона), друга - у ділянці долоні, третя - у ділянці карпального каналу і передпліччя.

Лікування. Основний засіб лікування - оперативний. Кінці пошкодженого сухожилку внаслідок ретракції м'язу розминаються. Особливо це помітно при ушкодженні згиначів в I і II зонах. Знайти їх кінці допомагає згинання відповідних суглобів, накладання гумового бинту, додатковий розтин. Якщо в рані пошкоджено декілька сухожилків, тоді кожний кінець беруть на держалку і визначають його належність обережним потягуванням. В проксимальних кінцях орiєнтуються на основі топографічної анатомії і функції м'язу. Сухожилковий шов вибирають в залежності від характеру, локалізації рани, розміру дiастазу, віку і фаха потерпілого. Якість шову залежить від шовного матеріалу і атравматичностi його накладення.

Існують внутрішні незйомні шви, при яких шовний матеріал розташований всередині сухожилку (Кюнео, Казакова, Розова, Клайнерта), блокуючі, розвантажуючи пошкодження сухожилку на період його зрощення і компенсують тягу м'язу (Беннеля, Пугачова), видаляємі шви, які після зрощення сухожилку витягають (Беннеля, Коша). Шовний матеріал: капрон, супрамiд.

При пошкодженні сухожилків обох згиначів в німій зоні сухожилок поверхневого згинача висікають, а на глибокий згинач накладають здебільшого видаляємі або блокуючі шви. При пошкодженні згиначів на долоні і передпліччі обов'язково відбудовують обидва згинача, перевагу віддають шову Клайнерта і Розова.

Застарілі пошкодження згиначів в німій зоні вимагають іншого підходу, доцільно в цих випадках проведення двохетапної сухожилкової аутопластики по Панева-Хантер або одноетапної пластики з ендопротезуванням сухожильної піхви.

Лікування пошкоджень сухожилків розгиначів дещо простіше. Ці сухожилки на великій відстані оточені пухкою клітковиною і при ковзанні їх рухомість незначна, тому, якщо зшитий сухожилок і зростається з оточуючими тканинами, то, рухаючись з ними, воно виконує свою функцію. Характер швів істотно не впливає на їх функції, частіше застосовують невидаляємі шви. В післяопераційному періоді проводять імобілізацію гіпсовою лангетою протягом 3 тижнів в середньофізіологічному положенні при ушкодженні згиначів і в положенні розгинання в разі шва розгиначів. Після накладання шову на згиначі з 2 тижня використовують методику динамічної фіксації (вдень шина в положенні згинання кисті, вночі - в положенні розгинання). Функціональне лікування в повному об'ємі проводять після зняття імобілізації.

Особливу увагу треба приділяти реабiлiтаційному періоду, що включає фiзiотерапевтичні методи, масаж, спеціальні комплекси лікувальної гімнастики, трудотерапiю, грязелікування та ін. Середні терміни непрацездатності при свіжих пошкодженнях складають 2 місяці, при застарілих після тендопластики - 3 -4 місяці.