Пальпація

До пальпації як засобу обстеження лікар приступає після огляду хворого і одержання інформації про його загальний стан, характері місцевих деформацій. Обережна пальпація тканин в місцях видимої деформації дозволяє установити підвищення місцевої температури при запальних процесах в порівнянні зі здоровою ділянкою, а також виявити тургор шкіряних покровів, набряк тканин, розповсюдженість дільниці ущільнення . Порівняльна пальпація судин переферичних відділів кінцівок дозволяє оцінити стан кровообігу .

Пальпаторне дослідження кістково-суглобового апарату дозволяє не тільки виявити порушення анатомічних взаємовідносин, але і проконтролювати стояння уламків після зіставлення. Пальпацією визначається стан сухожiлів, нервових стволів, судин.

В усіх випадках пальпація як засіб обстеження повинна виконуватися з додержанням технічних правил.

Аускультація

Аускультація як засіб обстеження в травматологii таортопедii находить обмежене застосування. Та всеж аускультація суглобів при активних та пасивних рухах в поєднанні з іншими засобами дослідження може доповнити клінічні симптоми захворювання і полегшити діагностику.

Опреділення амплітуди рухів у суглобах

Оцінка функціонального стану постраждалого сегмента

кінцівки починається з вивчення обсягу активних та пасивних рухів в суглобах. Рухи, здійснювані в сагітальній площі, називаються згибаням та разгибаням (флексiя, екстензiя ).

В фронтальній площі можливі відведення (абдукція) та приведення (аддукція). Крім отого, виділяють рухи навкруг продольній восі : ротацію внутрішню та зовнішню. Вивчення обсягу активних рухів ( вони здійснюються хворим ), а також пасивних рухів ( вони здійснюються дослідником ) доцільно проводити у порівняльній оцінці із непошкодженим суглобом.

Вимір активних та пасивних рухів проводять з допомогою кутоміра. Бранши кутоміра влаштовують по осі сегмента кінцівки. Рахунок амплітуди рухів виробляють з обліком вихідного положення сегмента кінцівки.

Порушення рухів в суглобі називається контрактурою, контрактура може бути згинальною, розгинательною, приведеною, відведеною. По етіологічному фактору контрактури бувають мiогенні, неврогені, артрогені, десмогенні.

Змірення довжини та окружностi кінцівок

Дуже цінний засіб одержання додаткової інформації про стан опорно-рухового апарату. Дослідження слід проводитися в порівняльній оцінці хворої та здорової кінцівок при їх зіставленні друг із другом, на окою чи на підставі результатів виміру сантiметрової ленти. Вимір окруж ностi кінцівки роблять на однакових відстанях від певних точок.

УШКОДЖЕННЯ ЗВ’ЯЗОК, СУХОЖИЛКІВ ТА М’ЯЗІВ.

Пошкодження Ахiллова сухожилку

Механізм травми. Виникає пошкодження внаслідок форсованого скорочення ікроножного м'язу на фоні дегенеративного процесу в сухожильній тканині, або внаслідок прямої травми.

Клініка, діагностика. Скарги на біль у ділянці ахiллова сухожилку, ,що підсилюється при ході, неможливість стати на носок. Хворі відзначають на відчуття удару палкою, тріска луснувшої парусини у ділянці ахiллова сухожилку в момент травми. Локально - набряк, крововилив, інколи видно западання по ходу сухожилку. Пальпаторно біль, западіння в місці розриву. Проводиться проб активної подошовної флексiї, яку пацієнт не може виконати.

Лікування. Показано оперативне лікування. В свіжих випадках первинний сухожильний шов кінець в кінець з додатковим, блокуючим центральну порцію сухожилку. При застарілих пошкодженнях, венечному дефекті показана пластика по Чернавському, або аллотендопластика. Іммобілізація кінцівки 8 тижнів. Навантаження на ногу дозоване через 8-10 тижнів, повне - 3,5- 4 місяці. До цього моменту відновлюється працездатність хворого.