Інструкція про особливості та порядок патологоанатомічого дослідження трупів, що містять радіоактивні речовини

У випадку смерті хворого після введення йому радіо­активних ізотопів (чи в інших випадках) лікуючий лікар складає довідку про радіоактивність трупа. У довідці вка­зуються основні відомості про характер і кількість радіо­активного ізотопу, спосіб та час його введення (попа­дання), рівень радіоактивного випромінювання від тру­па, конкретні рекомендації патологоанатомові про захо­ди безпеки при розтині трупа.

Довідка разом з іншими документами передається в патологоанатоміче бюро (відділення). Труп доставляється в патологоанатоміче бюро (відділення) з прикріпленою до нього біркою, на якій також ставиться відмітка про радіоактивність.

Патологоанатоміче дослідження трупа, що містить радіоактивні речовини, проводять тільки штатні лікарі патологоанатомічого бюро (відділення). При розтині доцільна присутність радіолога чи особи, відповідальної за радіаційну безпеку. Перед розтином завідуючий патологоанатомічим бюро (відділенням) разом з лікуючим лікарем та радіологом обговорюють конкретні заходи по захисту персоналу від внутрішнього опромінення при попаданні радіоактивних речовин всередину організму, на шкірні покриви, одяг.

Персонал, присутній при розтині трупа, має бути проінструктований по радіаційній безпеці. Розтин про­водиться в захисному одязі (комбінезон чи халат, прогу­мований фартух, гумові чоботи та рукавиці).

Весь персонал, що має контакт з радіоактивним тру­пом, підлягає індивідуальному дозиметричному конт­ролю. Радіоактивна забрудненість рук, одягу, робочої поверхні контролюється дозиметричним приладом як в процесі робити, так і після розтину.

Для попередження забруднення робочого приміщен­ня, секційний стіл накривається міцною поліетилено­вою плівкою або на ньому встановлюється деко, виго­товлене з нержавіючої сталі (інших підсобних матеріалів, що добре миються та не піддаються корозії), яке має борти та водопровідний стік. Найзручніше працювати на секційних столах, які легко піддаються дезактивації (не­ржавіюча сталь та ін.).

Всі стічні води, кров, вміст кишечника збираються в закриті відра, після чого визначається їх радіоактивність. Якщо радіоактивність не перевищує максимально допу­стимих рівнів по даному ізотопу для води відкритих во­доймищ в понад 10 разів, рідини зливаються в каналіза­ційну мережу. При більш високій радіоактивності вони витримуються в місцях тимчасового зберігання протя­гом часу, що забезпечує її зниження до вказаних вище норм, або здаються в пункти поховання радіоактивних відходів відповідно до вказівки радіолога.

Шматочки органів та тканин для гістологічного до­слідження зберігаються в архіві, беруться по можливості маленьких розмірів, поміщаються в звичайні фіксуючі розчини та піддаються дозиметричному контролю. По­рядок виготовлення гістологічних препаратів, їх вивчення та зберігання в архіві визначається завідуючим відділенням патологоанатомічого бюро у відповідності з рекомендаціями радіолога.

Шматочки органів та тканин для радіометричного дослід­ження беруться в кількості 30-50 г і поміщаються в поперед­ньо перевірений радіометрами чистий сосуд, що закриваєть­ся корками, запечатується, як при направленні на судово-хімічне дослідження, і відправляється в санітарно-епідеміологічну станцію. Фіксуючий розчин не застосовується.

Проби беруться в чистих рукавицях та чистими інстру­ментами, які обмиваються (при допомозі тампонів) 2-3% розчином лимонної кислоти після взяття зразка кожно­го органу, не допускаючи переносу радіоактивних речо­вин з одного з них на інший.

Після закінчення роботи рукавиці, фартухи, гумові чоботи та інструменти старанно миють водою або миль­но-содовим розчином зі щіткою. Визначається рівень їх залишкової радіоактивності (радіоактивна забрудненість). Якщо вона перевищує установлені максимально допус­тимі рівні, то проводиться повторна обробка. Робочі при­міщення піддають старанному вологому прибиранню та дозиметричному контролю.

Руки миються теплою водою з милом, в мильно-со­довому розчині або 1-2% розчині синтетичного миючого засобу, застосовуючи м'яку щітку. Перевіряється залиш­кова радіоактивність і при необхідності обробку повто­рюють. Приймається загальний душ. При наявності ви­падкового забруднення радіоактивними речовинами ділянки тіла старанно миються водою з милом.

Після завершення обробки руки змащують вазеліном, ланоліном або іншими індиферентними мазями.

Про результати розтину начальник патологоанатомічого бюро, завідуючий патологоанатомічим відділен­ням негайно доповідає головному лікарю та радіологові обласної лікарні.

Поховання трупів, що містять радіоактивні речовини, проводиться похоронною командою під наглядом спеціа­ліста радіолога. При видачі трупа патологоанатом зобов'я­заний попередити осіб, відповідальних за похорони, про необхідність дотримання заходів радіоактивної безпеки.

Місце та порядок поховання трупів узгоджується з органами санітарного нагляду.

Начальник Головного управління

лікувально-профілактичної допомоги А. Картиш

Додаток 13

ТИМЧАСОВА ІНСТРУКЦІЯ

про заходи запобігання зараженню персоналу патологоанатомічих бюро (відділень) при патологоанатомічих розтинах та морфологічних дослідженнях органів та тканин інфекційних хворих, заражених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ)

Персонал патологоанатомічих бюро (відділень) є контингентом дуже тісного контакту з ретровірусом, що викликає інфекцію — ВІЛ, та збудниками супутніх ВІЛу опортуністичних інфекцій (цитомегаловірусна інфекція, пневмоцистна інфекція та ін.).

ВІЛ стійкий до ультрафіолетового та гамма-випромі­нювання в дозах, що перевищують звичайні в 10 разів і застосовуються при дезинфекції. При температурі 5б°С вірус гине через 10 хв. Вірус чутливий до етанолу — ети­лового спирту (в розведенні 25° та вище), 0.5% розчину хлорного вапна, перекису водню та лізолу, хлораміну.

Персонал патологоанатомічих бюро (відділень), пра­цюючи з матеріалом від хворого на інфекцію ВІЛ та при патологоанатомічих розтинах, має дотримуватися за­побіжних заходів:

1. З матеріалом від хворих на інфекцію ВІЛ категорично забороняється працювати особам, хворим на грип, OPBІ, гепатит, інфекційний мононуклеоз, з пошкод­женням шкіри пальців, кистей рук, з загальним незду­жанням, вагітним жінкам.

2. На розтин одягають два халати, шапочку, подвійну марлеву маску, окуляри чи прозорий щит, що закриває все обличчя, дві пари гумових рукавиць, гумові калоші або чохли на взуття. Після розтину одяг обробляється в автоклаві. Бажано використовувати одноразовий одяг, який надалі спалюється.

3. Секційний зал та секційні столи старанно миють­ся 0,5% розчином хлорного вапна чи 5% розчином хлор­аміну.

Всі інструменти, що використовувалися під час роз­тину, миють гарячою водою та стерилізують в автоклаві протягом 2-3 годин або обробляють 3% розчином хлора­міну, чи дезінфікують в 0,5% розчині хлорного вапна протягом 2-3 годин.

Під час розтину не бажано мити органи водою під тиском для попередження розбризкування та користу­ватися електричною пилкою для розпилювання кісток.

4. При порізах під час розтину необхідно забезпечи­ти максимальний відтік крові з рани, промити її про­точною водою, промити перекисом водню та залити йодом. Про цю подію необхідно повідомити в СЕС. Ці особи повинні знаходитися під медичним наглядом та мають бути обстежені на знаходження вірусоспецифічних антитіл в крові.

5. В лабораторії при вирізці матеріалу від хворих на інфек­цію ВІЛ (біопсії, секційний матеріал) одягають фартух. марлеву пов'язку, маску, одноразові гумові рукавиці.

6. Матеріал від хворого, що помер від інфекції ВІЛ (шматочки органів та тканини), необхідно фіксувати у формаліні не менше 12-15 діб у посуді з яскравою маркіровкою та позначкою, що добре кидається в очі. Тільки після вказаного строку фіксації матеріал дозволяється вирізати для приготування гістологічних препаратів.

7. Всі вищевказані заходи застосовуються обов'язково також при розтині померлих з підозрою на інфекцію ВІЛ.

Начальник Головного управління

лікувально-профілактичної допомоги А. Картиш

Додаток 14