- •Міністерство охорони здоров’я україни
- •У перелік обов'язкових форм медичної документації в патологоанатомічній установі (підрозділі) включені:
- •Положення
- •Положення
- •Інструкція
- •Групування випадків ранньої неонатальної смертності за віком новонародженого
- •Положення
- •М. І. Пирогов
- •Інструкція
- •Лікарське свідоцтво про смерть n ___
- •Довідка про причину смерті
- •Інструкція щодо заповнення і реєстрації лікарського свідоцтва про перинатальну смерть (форма № 106-2/о)
- •1. Загальні положення
- •2. Порядок видачі лікарського свідоцтва про перинатальну смерть
- •3. Порядок заповнення лікарського свідоцтва про перинатальну смерть
- •Лікарське свідоцтво про перинатальну смерть № ___
- •Довідка про причину смерті
- •Направлення на патогістологічне дослідження «_____» _____________ 200 __ року ____________годин
- •Протокол (карта)
- •Адреса закладу, що заповнив протокол ___________________________________________________
- •Результати патологоанатомічного дослідження
- •Дата обговорення на конференції ___________
- •Направлення на патогістологічне дослідження «_____» _____________ 200 __року ________ годин
- •Міністерство охорони здоров'я України наказ
- •Про розвиток та удосконалення патологоанатомічної служби україни
- •Штатні нормативи медичного персоналу патологоанатомічих відділень лікувально-профілактичних закладів, патологоанатомічих бюро
- •1. Лікарський персонал
- •2. Середній медичний персонал
- •3. Молодший медичний персонал
- •Положення про патологоанатоміче бюро
- •Положення про патологоанатоміче відділення /централізоване патологоанатоміче відділення/ лікувально-профілактичного закладу
- •Положення про посадові обов'язки медичного персоналу патологоанатомічого бюро та централізованого патологоанатомічого відділення лікувально-профілактичного закладу
- •1. Завідуючий відділенням патологоанатомічого бюро (Централізованим патологоанатомічім відділенням):
- •2. Лікар відділення патологоанатомічого бюро (централізованого патологоанатомічого відділення).
- •3. Лаборант та фельдшер-лаборант відділення патологоанатомічого бюро і централізованого патологоанатомічого відділення
- •4. Санітар патологоанатомічого бюро, централізованого патологоанатомічого відділення
- •Положення про порядок організації та проведення клініко-патологоанатомічих конференцій в лікувально-профілактичних закладах
- •Положення про проведення клініко-анатомічного аналізу смертельних наслідків
- •1. Порядок порівняння клінічного та патологоанатомічого діагнозів.
- •2. Організація та порядок роботи лікувально-контрольної комісії (лкк).
- •Положення про порядок дослідження біопсійного та операційного матеріалів /патогістологічні дослідження/
- •Порядок підготовки біопсійного, операційного та секційного матеріалів до гістологічних досліджень
- •Положення про патологоанатоміче дослідження померлих
- •1. Порядок оформлення медичної документації на померлих в лікувально-профілактичному закладі
- •2. Порядок патологоанатомічого дослідження померлого
- •3. Документація патологоанатомічих досліджень померлих
- •Інструкція про особливості та порядок розтину трупів дітей раннього віку, новонароджених, мертвонароджених, викиднів та плацент
- •Інструкція про особливості та порядок патологоанатомічого дослідження трупів, що містять радіоактивні речовини
- •Інструкція по взяттю матеріалу від трупа для бактеріологічного та вірусологічного дослідження
- •Інструкція по взяттю трупної крові та спинномозкової рідини для біохімічних та біофізичних досліджень
- •Інструкція про порядок та строки зберігання патологоанатомічих документів та матеріалів патологоанатомічого дослідження
- •Інструкція про прийом, зберігання та видачу трупів в лікувальних закладах
- •Основні вимоги до приміщень та по охороні праці, техніці безпеки при роботі в патологоанатомічих бюро, патологоанатомічих відділеннях
- •II. Вимоги до території, планування і обладнання патологоанатомічих бюро (патогістологічної лабораторії, відділень)
- •III. Вимоги до утримання і експлуатації приміщень патологоанатомічого бюро, відділення (патогістологічної лабораторії)
- •IV. Вимога при роботі у патологоанатомічому бюро
- •Задача № 1
- •Задача № 2
- •Задача № 3
- •Задача № 4
- •Задача № 5
- •Задача № 6
- •Задача № 7
- •Задача № 8
- •Задача № 9
- •Задача № 10
- •Задача № 11
- •Задача № 12
- •Задача № 13
- •Задача № 14
- •Задача № 15
- •Задача № 16
- •Задача № 18
- •Задача № 19
- •Задача № 20
- •Задача № 21
- •Задача № 22
- •Задача № 23
- •Задача № 24
- •Задача № 25
- •Задача № 26
- •Задача № 27
- •Задача № 28
- •Задача № 29
- •Задача № 30
- •Задача № 31
- •Задача № 32
- •Задача № 33
- •Задача № 34
- •Задача № 35
- •Задача № 36
- •Задача № 37
- •Задача № 38
- •Задача № 39
- •Задача № 40
- •Задача № 41
- •Задача № 42
- •Задача № 43
- •Задача № 44
- •Задача № 45
- •Задача № 46
- •Задача № 47
- •Задача № 48
- •Задача № 49
- •Задача № 50
- •Задача № 51
- •Задача № 52
- •Міністерство охорони здоров’я україни
Інструкція по взяттю трупної крові та спинномозкової рідини для біохімічних та біофізичних досліджень
1. Біохімічне та біофізичне дослідження крові, спинномозкової рідини та інших речовин трупа застосовується у померлих в невизначеному коматозному стані для виявлення етіології та типу коми, оцінки танатогенезу та адекватності лікування хворих. Такі дослідження також необхідні для виявлення причин раптової смерті хворих під час наркозу, операції, інфузійної терапії, гемодіалізу, ангіографії та після реанімації.
2. Найважливішу інформацію отримують при одночасному дослідженні у трупній крові та спинномозковій рідині показників осмолярності, концентрації іонів натрію, калію, кальцію, концентрації глюкози, сечовини, креатиніну, білірубіну.
3. У разі встановлення у померлого різкого підвищення осмолярності крові та спинномозкової вологи одночасним дослідженням концентрації в тих же речовинах глюкози, сечовини, калію можливо виявити різні типи гіперосмолярних ком, гіперглікемічну, гіпернатріємічну, гіперазотемічну. Дослідження концентрації глюкози та калію дає можливість відрізняти гіпо- та гіперглікемічні коми у померлих від цукрового діабету. Дослідження концентрації сечовини, калію та натрію допомагав виявити гостру ниркову недостатність.
4. Фатальними наслідками для хворих може закінчитися швидка і глибока зміна осмолярності, концентрації натрію, калію, глюкози, сечовини тільки з крові, або тільки у спинномозковій рідині, ізольовано один від одного. Тому важливе значення має одночасне порівняння вище визначених показників крові і спинномозкової рідини при терміновому розтині померлих під час гемодіалізу, ангіографії, наркозу чи після реанімації.
5. Перелік показників трупної крові і спинномозкової рідини та їх патологічні зміни у померлих хворих викладені в методичних вказівках: "Особливості патологоанатомічої діагностики іоноосмотичних ускладнень інтенсивної терапії та реанімації" -- Москва, 1982р., а також "Біохімічні дослідження трупної крові в патологоанатомічій і судово-медичній діагностиці" — Москва, 1977р.
6. У разі смерті хворого в невизначеному коматозному стані, після клінічної смерті, а також при раптовій, непередбаченій смерті хворого під час гемодіалізу, ангіографії, наркозу рекомендується термінове (протягом перших двох годин після смерті) проведення патологоанатомічого розтину померлого з біохімічним і біофізичним дослідженням крові та спинномозкової рідини.
7. Найбільш простим і швидким засобом здобування 10 мл спинномозкової рідини є субокципітальна пункція за допомогою чистої голки для спинномозкових пункцій з мандреном (не обов'язково стерильні) у положенні трупа на боці. Спинномозкову рідину також можна набрати 10-міліметровим шприцом з довгою голкою після розпилу черепа, або з-під базальної поверхні мозку біля стеблини гіпофізу перед перетинанням середньомозкових артерій, або пункцією мозкових шлуночків, або пункцією простору під м'якими оболонками мозку. Треба врахувати, що домішка крові підвищує у спинномозковій рідині концентрацію іонів калію. Домішок крові найлегше запобігти при субокципітальній пункції.
8. У зв'язку з тим, що показники крові померлого відрізняються у різних частинах судинного кола, а також для стандартизації з уже вивченими показниками трупної крові, бажано під час розтину здобути 10 мл крові з стегнової вени. Одночасно це дозволяє на початку розтину взяти кров із серця для бактеріологічного дослідження, а потім — кров із стегнової вени для біохімічно-біофізичного дослідження.
9. Найдоцільніше кількісні біохімічні і біофізичні (осмометром, полум'яним фотометром) дослідження трупної крові та спинномозкової рідини проводити у тій клінічній лабораторії, в якій досліджувались хворі. На такі дослідження складається договір між керівниками патологоанатомічого бюро і лікарні або видається наказ про це головного лікаря для патологоанатомічого відділення.
10. Трупна кров та спинномозкова рідина без затримок доставляються патологоанатомічим персоналом в клінічну лабораторію у маркірованих пробірках. Час між забором матеріалу та його дослідженням має бути максимально коротким. Направлення в лабораторію повинно мати такі відомості: прізвище, ім'я та по батькові померлого, найменування матеріалу в маркірованій пробірці, час забору матеріалу, конкретні цілі дослідження, клінічний та патологоанатомічий діагнози, прізвище патологоанатома та адреса установи, що направила матеріал. Якщо в крові та в спинномозковій рідині померлого досліджуються не однакові показники, доцільно заповнювати окремі направлення на кожну маркіровану пробірку. Бланки з результатами досліджень забираються з клінічної лабораторії персоналом патологоанатомічого бюро чи відділення і мають бути вклеєні в протокол розтину.
11. Результати досліджень крові та спинномозкової рідини померлого, з урахуванням посмертних змін, порівнюються з аналогічними показниками хворого в історії хвороби (особливо важливі останні показники напередодні смерті). Враховуючи, що раптова смерть під час лікарських маніпуляцій чи операцій не завжди пов'язана з лікарськими помилками (наприклад, непередбачені індивідуальні алергічні реакції на ліки, стан хворого під час надання екстреної допомоги не сумісний з життям за останніми клініко-біохімічними показниками напередодні реанімації), танатогенез доцільно обговорити з анестезіологами, реаніматологами, хірургами та іншими фахівцями, що надавали екстрену допомогу хворому чи проводили хірургічну маніпуляцію.
Начальник Головного управління
лікувально-профілактичної допомоги А. Картиш
Додаток 16