§ 4. Абсолютна монархія

т -••••- • • -А

1 ретш І останній період в Історії феодальної держави і права починається з кінця XVI століття. Це був час розкладу феодальних відносин — період зародження елементів буржуазного суспільства.

Причини та передумови виникнення абсолютизму. Передумови абсолютизму коренилися в соціально-економічних змінах, які були викликані розвитком продуктивних сил. Відбувається бурхливе зростання промисловості, настає епоха її технічного переозброєння, на зміну дрібному виробництву приходять великі підприємства, здійснюється технічний розподіл праці.

В міру нагромадження капіталів верхівка міст стає основою для розвитку буржуазії.

Розвиваються банки, з'являються загальнонаціональні ярмарки. Виникають перші зародки робітничого класу в особі найманців, які вийшли з міських низів. Поступово утворюються два основних еле-

100

101

Частина друга

Історія держави і права _______Середніх віків_____

менти буржуазного виробництва: вільна робоча сила і вільний капі- | тал. Завдяки практиці купівлі посад, що існувала в Англії, Франції та інших державах, буржуазія проникає в державний апарат, де займає посади в фінансовому і судовому відомствах.

Одночасно занепадає дворянство. Старі феодальні стани розкладаються. У Франції, наприклад, дворянство розподіляється на дві групи: дворянство шпаги — спадкові дворяни, які намагаються, як і раніше, експлуатувати селян феодальними методами, і дворянство 1 мантії, що формується в основному з буржуазних елементів шляхом купівлі службових посад, які давали право на отримання особистого дворянства. В Англії поряд із старим феодальним дворянством, духовними і світськими феодалами з'являється так зване нове дворян- | ство — джентрі, інтереси якого були тісно пов'язані з інтересами буржуазії. Джентрі, хоч і були за своїм походженням дворянами, вели своє господарство на основі капіталістичних методів, займалися промислами, вели торгівлю і.т.ін., їх власність була вже фактично буржуазною власністю.

Постійно потребуючи грошей, феодальне дворянство вже не за- І доврльняється грошовим чиншем і винагороджує себе іншими побо- І рами, які були основані на феодальному праві. Воно відбирає в селян общинні землі, відновлює колись існуючі повинності, заохочує державу до збільшення податків і т.д. Посилення експлуатації викликало опір селянства, спричиняло до загострення боротьби між феодалами і селянами. З появою буржуазії виникли суперечності— між буржуа і дворянством.

Все це веде до змін у державному ладі. Монархія залишається дворянською, але вже не може існувати без підтримки буржуазії, від якої вона отримує гроші у вигляді податків і мита від промисловості і торгівлі.

На якийсь час встановлюється своєрідна рівновага двох сил — феодального дворянства і буржуазії. Використовуючи цю рівновагу, лавіруючи між цими силами, поступаючись то дворянству, то буржуазії, державна влада отримує певну самостійність щодо обох супро- І тивників, набуваючи таким чином особливої сили.

Французький абсолютизм. Класична форма абсолютизму виникає у Франції. Влада короля поширюється на всю країну, повністю зникають залишки васальних відносин. Державна влада з усіма її атрибутами зосереджується в руках короля. В 1614 році французька

Феодальна дерзісава і право _____в країнах Європи______

\

Розділ І

монархія була оголошена божественною, а влада короля стала розглядатися як священна.

З'являється новий офіціальний титул — «король Божою милістю». Все частіше держава починає ототожнюватися з особою короля, що знайшло свій класичний вираз у висловлюванні Людовика XIV, яке він зробив у,судовому паризькому парламенті: «Держава — це я!»

Юридичне король визнавався джерелом усякої влади, яка не підлягала ніякому контролю. Генеральні штати більше не скликалися, міста поступово втрачають самоврядування. Королю належить право законодавства, він призначає людей на державні і церковні посади, приймає найважливіші зовнішньополітичні рішення. Від його імені здійснювалася судова влада. За Болонським конкордатом 1516 року і Нантським едиктом 1598 року король повністю підкорив собі Католицьку Церкву. Король віднині — джерело влади, воля короля — закон. Обмежений контроль за королівською владою здійснював лише один орган — паризький парламент, судова установа, яка мала право реєстрації королівських ордонансів. Однак Людовик XIV у 1673 році позбавив парламент такого права.

У період абсолютизму у Франції був створений бюрократичний централізований апарат управління. Дворянство займає в ньому основні адміністративні посади, підкорює собі церковний апарат. Певні вакансії дворянству надавала і служба мушкетерів.

Значно розрослися і ускладнилися в цей час центральні органи влади. Людовик XIV 1661 року створив Велику раду, до якої входили герцоги, міністри, державні секретарі, канцлер і різного роду державні радники. Для обговорення зовнішньополітичних питань скликалася більш вузька за складом Верховна рада, питання внутрішнього управління обговорювались у Раді депеш. Існувала ще Рада з фінансових питань.

З XVI століття у Франції з'явилися дуже впливові посади державних секретарів, один з яких виконував фактично функції першого міністра. За часів Людовика XIV державні секретарі наближаються до особи короля, виконуючи роль його особистих помічників. У XVIII столітті з'являються заступники державних секретарів, при яких утворюються значні за своїми розмірами бюро.

Дуже впливовим при дворі Людовика XIII був кардинал Рішельє, який поєднував у одній особі тридцять дві державні посади і титули.

Дуже складним і заплутаним було управління на місцях. Утворювалися численні служби: судове управління, фінансове управлін-

102

103

Частина друга

Історія держави і права ___ Середніх віків_____

Державний лад Франції в період абсолютизму

Таємна рада

Верховна Короліврька рада . Державні секретарі

1Державний [ Г | контролер фінансів ; )

> [: ,———————;——^+^—————————( ———————:———:————————1 |: І ІІа^ИООІЧИИ

Рада депеш | [І Секретар ! Секретар II парламент

І Г ! '

Рада фінансів І | закордонних справ І і

Секретар 1 ! Секретар

Палати

Озброєння

Лічильна

ня, нагляд за шляхами і т.д. На початок XVI століття політику центру на місцях проводили губернатори, які мали значну владу і відчували себе досить незалежними. Тому у другій половині XVI століття Францію було розділено більш як.на тридцять адміністративних округів — інтендантств. На чолі Цих округів були поставлені інтенданти поліції, юстиції і фінансів. Ці посади замішалися молодими дворянами, як правило, із збіднілих родин. Отримуючи під час свого призначення «накази в запечатаних конвертах» — спеціальні бланки, що містили в собі формальний наказ про арешт, підписаний королем, інтендант міг вписати будь-яке ім'я в цей наказ, і людина при-рікалася на вічне тюремне ув'язнення.

У період абсолютизму завершується утворення централізованої постійної армії. Людовик XIV провів важливу військову реформу: держава відмовлялася від наймання іноземців і переходила до вербування рекрутів із місцевого населення. З 1781 року виняткове право на зайняття офіцерських посад було закріплене за дворянством.

Архаїчною і складною залишалася судова система. В деяких районах Франції зберігалася сеньйоріальна юстиція. Самостійну систему становили церковні суди. Існували і спеціалізовані трибунали: комерційні, банківські і т.д. Дуже заплутаною була і система королів-

104

Феооь.іьиа дсрзісава і право _____ в країнах Скропи _____

Розділ І

ських судів. Нижчі суди було ліквідовано, збереглися лише суди в бальяжах. Важливу роль відігравав Паризький парламент і судові парламенти в інших містах.

У період абсолютизму у Франції створюється розі алужена поліцейська служба: в провінціях, у містах, на великих шляхах і т.д. В 1667 році було введено посаду генерал-лейтенанта поліції, завданням якого було підтримувати порядок у масштабах усього королівства. В його розпорядженні знаходилися підрозділи кінної поліцейської гвардії, судова поліція. Особлива увага приділялась організації поліцейської служби в Парижі. Столицю було поділено на квартали, де діяли особливі поліцейські групи на чолі з комісарами та сержантами поліції. У функції поліції входив не тільки розшук злочинців та підтримання порядку, але й нагляд за правами, контроль за театрами, ярмарками, кабаре тощо. Крім загальної поліції, була також і політична поліція, де панувала система таємного розшуку.

Абсолютизм в Англії. Для Англії був характерний так званий незавершений абсолютизм. Відсутність серйозних суперечностей між дворянством і буржуазією, що народжувалася, близькість інтересів джентрі і буржуа привели до того, що тут розпочався процес становлення абсолютизму. Це знайшло свій вияв у різкому посиленні королівської влади в правління династії Тюдорів (кінець XV-— XVI ст.), але він, проте, не набув свого розвитку, як. це сталося у Франції. Порівняно з класичним французьким абсолютизмом англійський мав певні особливості. Тут навіть в умовах абсолютної монархії поряд з сильною королівською владою зберігався і діяв орган станового представництва — парламент. Крім цього, в Англії зберігалося, як і в попередні часи, місцеве самоврядування при відсутності такої централізації і бюрократизації державного апарату, як на континенті. Нарешті, збройні сили у вигляді постійної армії залишалися з Англії нечисленними.

Центральними органами влади і управління в період абсолютної монархії в Англії були король, таємна рада і парламент.

Реальна влада зосереджувалася в руках короля. Він здійснював через численні, тільки йому підпорядковані органи законодавчі, виконавчі і судові повноваження.

В правління Генріха VIII (1491-1574 рр.) в Англії утверджується англіканське віросповідання. Через відмову Папи Римського дозволити Генріху VIII розлучення парламент у 1534 році прийняв постанову про відділення Англіканської Церкви від Риму і визнав короля

105

Частина друга

Історія держави і права ____Середніх віків

"феодальна держава І право х Європи_____

\

Розділ І

главою церкви. Була одночасно проведена секуляризація, тобто І фіскація церковних земель. Остаточне оформлення Англіканська] ква отримала в правління королеви Єлизавети Тюдор (1533-1603 [ період розквіту абсолютизму в Англії. У 1559 році парламент: визнав королеву Англії главою церкви. Таке поєднання світе і церковної влади значно посилювало авторитет корони.

Вищим органом управління періоду абсолютизму була Та рада, до якої входили представники і феодальної знаті, і нове рянства, і буржуазії, що народжувалася. Цей орган складався з І посадових осіб: лорда-канцлера, лорда скарбника, лорда-охор великої печатки і т.д. Таємна рада мала досить широку компете вона управляла заморськими колоніями, регулювала зовнішню І гівлю, за її участю видавалися ордонанси, вона розглядала дея дові справи як суд першої інстанції і в апеляційному порядку.

У зв'язку з виникненням окремої Англіканської Церкви церковним органом країни стала Висока комісія. До її складу І духовними особами входили члени Таємної ради та інші посадо би. Компетенція комісії була досить широкою. Вона розслід ви, які були пов'язані з порушеннями законів про зверхність в ської влади у церковних справах, про боротьбу з єретиками і т.д.і

Верховенство корони у взаємовідносинах з парламентом і оформлене статутом 1589 року, який прирівняв укази «короля в1 до законів, що приймаються парламентом. Однак, незважаючи! роль парламенту в рішенні найважливіших питань державного! тя зменшилась, теоретично все ще вважалося, що «парламент* вує старі закони, видає нові... має силу у всьому королівстві», ріод абсолютизму парламент продовжував зберігати за собою І гативу затвердження розмірів податків і зборів. Все це означа встановлення абсолютної монархії в Англії не зробило її повністю незалежними від парламенту. На початок XVII столітші новище змінюється. Все помітнішим стає розходження між І і парламентом. Парламентська опозиція робиться відчутнішою»1 лійська буржуазія і нове дворянство вступають у конфлікт з аЄ тизмом. Все це призвело до того, що на останньому етапі кого абсолютизму парламент не скликався протягом одинадцяти І (1629-1640 рр.).

У XVI столітті набирає сили посада королівського сен Призначалось у цей час два таких секретаря, які вирішували найбї важливі державні справи.

Постійної армії у Тюдорів не було. Існували тільки гарнізони за ми Англії і сторожа на шотландському кордоні. Король задоволь-М я своєю лейб-гвардією і невеликими загонами найманців. Розпуск зброєних феодальних загонів і монопольне право корони на викори-ання артилерії значно посилили військову^силу королівської влади, у разі необхідності провадився набір міліції: Очолював ополчення в межах графства лорд-лейтенант, який призначався королівською владою. Крім цього був створений сильний військовий морський флот.

У період абсолютизму була розширена королівська юрисдикція. Суд королівської лави, Суд загальних позовів і Суд канцлера були найважливішими судовими інстанціями. Остаточно оформилася структура таких центральних Вестмінстерських судів, як Суд справедливості і Вищий суд адміралтейства. Серед заново утворених установ слід передусім згадати надзвичайний судовий орган — Зоряну пала,-ту, яка у вигляді спеціального відділення Таємної ради стала знаряд-

Державний лад Англії в період абсолютизму

Тг Іємнарада

Лорд-канцлер Лорд-скарбник Лорд — хранитель печатки Лорд-адмірап Інші сановники

Зоряна 1 палата В Висока 1 комісія 1 Вестмінстерські суди

Суд королівської лави Суд загальних позовів Суд скарбниці

106

107

Частина друга

Історія дерзісави і права Середніх віків

-~ф_м)а:Іьна держава І право

в кр_анІах_Європ_и_____ __

Розділ І

дям у боротьбі з ворогами королівської влади, свого роду політич трибуналом. Судочинство тут мало інквізиційний характер, застосовувалися тортури.

Відбулися в цей час і деякі зміни в системі органів місце управління. Бюрократичний апарат на місцях все ще був сла і місцеве самоврядування відігравало суттєву роль.

Найбільшою адміністративною одиницею залишалося гра Вплив зборів і роль шерифів помітно зменшились. Усі питання і вого управління зосереджуються в руках мирових суддів. У діяльності вони були тісно зв'язані з Таємною радою, яка спря вала й контролювала їхню роботу. Рада давала їм найрізноманЙ завдання, ставила перед ними різні запитання. У зв'язку з цим і вих суддів часто називали тюдорівськими слугами для всіх сґ

Остаточно оформилася нижча адміністративна одиниця у І церковного приходу, який став основою і церковного управ і ланкою місцевого самоврядування. Збори жителів прихода сплачували податки, вирішували різноманітні питання: ремонті і мостів, розподіл податків на утримання бідних, церковного І ку тощо. Уся діяльність приходських органів була поставлена щі слабний контроль мирових суддів.

Абсолютизм в Німеччині. Дуже своєрідно відбувався в цеі| розвиток Німеччини. Послаблення імператорської влади, всілякого авторитету після Великої селянської війни 1525 року-більшого антифеодального руху Середньовіччя і реформації,.Д проводжувалася релігійними війнами, привели до подальшого^; лення курфюрстів -— глав найбільших німецьких князівств. По < князівства перетворилися на фактично незалежні державні; на окремі королівства з системою загального підданства і апаратом влади і управління (князівський двір, рада, чиновники* Ландтаги поступово втрачають свій вплив. Курфюрсти самоСІ збирають податки, виступають як вища судова інстанція, укла союзи як між собою, так і з іноземними державами, ведуть війни»| бують монету і навіть визначають релігію своїх підданих. її

Курфюрсти зуміли добитися того, що кожний імператор І ранні повинен був приймати розроблені ними умови: не пере; імператорський престол у спадщину, не втручатися в справи І регулярно скликати їх з'їзди і т.д. З XVI століття ці умови ють назву «виборчих капітуляцій». Тому в Німеччині саме к)

перетворилися на абсолютних монархів. Це був реакційний від мого початку «князівський абсолютизм», який закріпив роздроб-

ість феодальної Німеччини, гальмував її розвиток.

«Князівський абсолютизм» багато чим відрізнявся від централ і-ованих абсолютних монархій. По-перше,-вік склався не в межах всієї імперії, яка залишалася децентралізованою, а в межах окремих князівських володінь. По-друге, його утвердження було не наслідком тимчасової рівноваги сил дворянства і буржуазії, а виразом певного панування реакційних сил, перемоги реакції над буржуазним рухом і підкорення слабкої німецької буржуазії волі князів. Найбільшими і найсильнішими абсолютистськими державами Німецької імперії були Пруссія і Австрія.

[Ірусська держава остаточно оформилася 1701 року, коли бран-денбурзький курфюрст отримав титул короля Пруссії.

Пруссія була централізованою державою, її глава — король Пруссії— був членом Імперської колегії курфюрстів. Вищим органом державного управління Пруссії була Таємна рада, яка підрозділялася на три самостійні департаменти: іноземних справ, юстиції і внутрішніх справ. Таємній раді були також підпорядковані кілька директорій, у тому числі директорії фінансів, військових справ і королівських маєт-•ків — доменів.

Провідна роль належала департаменту внутрішніх справ, якому були підпорядковані воєнні і доменіальні палати. .Поряд з ними діяли ландрати — земські ради, до яких, за призначенням короля, входили представники дворянства. Ландрати разом з дворянськими комітетами були становими установами, однак водночас вони виконували загальнодержавні функції. Міське самоврядування було скасоване. Відтепер члени міських магістратів призначалися урядом.

В Прусській державі після того як 1655 року була створена постійна армія, особлива роль відводиться директорії військових справ, яка відала організацією, комплектуванням і озброєнням армії. Показово, що на весь державний апарат Пруссії поширювалися військові звання, військова дисципліна.

Прусська держава намагалася взяти під свою опіку громадське жит-Тя У всіх його проявах. Всеосяжного характеру набувала дріб'язкова регламентація не тільки державного, але і приватного життя підданих. Цьому розумінні Прусську державу можна назвати поліцейською.

Австрія на відміну від Пруссії була багатонаціональною країною. анівне становище займали німці, які провадили політику національ-

108

109

Частина друга

Історія держави і права ____Середніх віків

ного гноблення слов'янських та інших народів. Не була Австрія і| кою централізованою державою, як Пруссія. Тут все ще зберіг певні елементи феодальної роздробленості.

Очолював Австрійську державу монарх. Починаючи з XV і ліття австрійські королі ставали германськими імператорами.

Вищим органом влади і управління разом з монархом була' мна рада. Надалі вона була замінена Конференцією, яка на пс XVIII століття перетворилася на постійний орган. Склад Коне] не був точно визначеним. Військовими справами відала пр» Військова рада. У 1760 році була заснована Державна рада, яка| глядала законопроекти, стежила за виконанням законів.

Австрійська монархія була поділена на провінції, на чолі | стояли намісники. Вони обиралися місцевими станово-пред ницькими органами. Річ у тім, що в державах, які входили до ся Австрійської монархії, зберігалися станові збори (сейми), які шували як місцеві, так і загальнодержавні проблеми. УправліІ містах належало міським управам і бургомістрам.

У другій половині XVIII століття австрійські монархи поч водити політику так званого освіченого абсолютизму. Це була < поєднання необмеженої влади монархів з їх намаганнями здій$ перетворення, які були рекомендовані філософами-просвп (Вольтером, Руссо, Монтеск'є та ін.). З цією метою в Австрії: джувалися реформи, які повинні були оновити якоюсь мірою су ний і державний лад. Так, було обмежене, а потім і скасоване І тво, відбулися зміни в судочинстві, провадилися серйозні кодифік роботи, фінансова реформа і т.ін. Але це зовсім не означало ] політикою поліцейської держави, яка провадилася і в Австрії.