§ 4. Кримінальне право

По

_ Іоглиблення соціальних суперечностей, напружена криміногенна обстановка в XX столітті вимагали вдосконалення механізму боротьби зі злочинністю, внесення істотних змін у кримінальне законодавство.

У розвитку кримінального права досить виразно виявляються дві тенденції. З одного боку, відбувається посилення кримінальної репресії, зростання правового примусу, а з другого - декриміналізація, вплив демократичних ідей. Поширюються нові кримінально-правові концепції. У законодавство вводиться поняття небезпечного, або пе-редделіктного стану, і до осіб, що знаходяться в такому стані, кримінальний закон дозволяє застосовувати особливі репресивні санкції— «заходи соціального захисту». Відверто реакційний характер інститут «небезпечного стану» мав в умовах фашистських, диктаторських режимів. Подібну роль відігравала і доктрина «небезпечної тенденції». Повсякденним явищем стають у боротьбі зі злочинністю надзвичайне законодавство і позасудова репресія.

399

Частина четверга

[цчирія іїчржішн і прача Новітнього часу

Усі ці риси добре помітні в кримінальному прані окремих держав.

Так, у Франції довгий час діяв Кримінальний кодекс 1810 року, до якого неодноразово вносилися різного роду доповнення і зміни. Значно посилив каральні санкції закон, прийнятий 4 червня 1960 року. Для шістнадцяти складів злочинів єдиною мірою покарання визнавалася смертна кара. Для інших складів передбачалися довічне ув'язнення, довічний гамівний дім, ув'язнення на строк від десяти до двадцяти років. Усього було переглянуто 38 статей Кримінального кодексу 1810 року.

У 1992 році був прийнятий, а в 1994 році набрав чинності новий Кримінальний кодекс Франції, який втілив сучасні тенденції в кримінально-правовій політиці країни. Кодекс продовжує курс на посилення кримінальної відповідальності за особливо небезпечні злочини (тероризм, виробництво і поширення наркотиків, рекет і т.ін.), але одночасно передбачає певну гуманізацію покарань. Так, у ньому замінена смертна кара довічним ув'язненням.

За часів Народного фронту в 30-х роках було видано декілька законів, спрямованих проти фашистських виступів: «Про носіння зброї під час демонстрацій», «Про розпуск бойових груп і приватної міліції» і т.ін. З метою захисту зовнішньої безпеки в 1934, 1939 і 1940 роках приймаються закони про шпигунство.

У зв'язку з катастрофічним зменшенням дітородіння у Франції уряд сподівався виправити становище за допомогою кримінальних законів 1920,1924,1934 років, які встановлювали покарання за підбурювання до аборту, залишення сім'ї тощо.

Після Другої світової війни основну увагу кримінальне законодавство приділяє політичним злочинам, боротьбі з робітничим рухом. У 1947 році з'являється Закон Шумана («Про захист республіки»). Десятирічне ув'язнення загрожувало тим, хто організовував страйки і боровся з штрейкбрехерами. Декретом, виданим у 1950 році, боротьба проти перевезення зброї прирівнювалася до «державної зради». Щоправда, поступово відбувалася демократизація кримінального права: в 1981 році була скасована кара на смерть, покарання за деякі злочини було обмежене штрафами.

Кримінальне право Англії все ще залишається архаїчним, неко-дифікованим. Однак і тут відбувалися певні зміни: у 1967 році Законом про кримінальне право був скасований розподіл злочинів на фелонію і місдимінор, зросла кількість парламентських актів, присвячених кримінальному праву

400

\

Розділ III

Основні Іншії.)' праві _______іїур.-чсуа'ІІІих країн

Увага приділялася політичним злочинам. Акт про поліцію 1919 року вимагав карати як злочинців тих, хто підмовляв представників поліції не виконувати накази своїх начальників. Закон про смуту 1934 року передбачав кримінальне покарання за будь-які форми революційної агітації серед моряків. Можливісті^застосовувати кримінальні покарання надавали уряду Акти про надзвичайні повноваження 1939 і 1940 років. Виданий у 1940 році акт про зраду передбачав як покарання кару на смерть для тих, хто допомагає ворогу. Дуже широкі формулювання цього закону надавали владі можливість застосовувати його проти прогресивних сил.

Заслуговує на увагу і Закон 1948 року, присвячений боротьбі з рецидивістами, який постановляв, що «звиклі злочинці» за певних умов можуть бути засудженими зверх покарання, що було передбачене законом, до додаткового превентивного ув'язнення на строк від п'яти до чотирнадцяти років. І лише 1967 року це правило було скасоване.

У XX столітті в кримінальному праві Сполучених Штатів діяли так звана судова правотворчість і закон. Кримінальне законодавство підрозділялося на федеральне і законодавство штатів. Кримінальне федеральне законодавство було систематизоване. У 1909 році приймається Кримінальний кодекс СІЛА, який після певного перероблення в 1948 році був включений до Зводу законів США. До сфери федерального законодавства належало підроблення монети, піратство, зрада. Усі інші злочини віднесено до компетенції штатів, де діє, як правило, прецедентне право. Свої кримінальні кодекси мали лише такі штати, як Нью-Йорк, Міннесота, Вісконсин. У 1962 році був розроблений типовий Кримінальний кодекс, рекомендований для законодавства окремих штатів. У 1967 році він був прийнятий штатом Нью-Йорк.

Кримінальне законодавство Сполучених Штатів розвивалося досить активно. З 1920 до 1933 року діяв так званий Сухий закон, який наочно показав усю непридатність боротьби з алкоголізмом шляхом застосування кримінальних покарань. В окремих штатах у 1928-1930 роках приймалися Закони про рецидивістів. Згідно з ними, якщо особа вчинила повторний злочин, то максимум покарання, передбачений у законі, ставав мінімумом. За скоєння третього злочину покаранням ставало довічне ув'язнення. У 1933 році був прийнятий Закон про державну таємницю, який застосовувався не тільки проти шпигунів, але і проти опозиції.

Використовувалося для боротьби з робітничим рухом і загаль-нокримінальне законодавство. У 1920 році були заарештовані Сакко

401

Частина четверта

/Історія держави і права _________Новітнього часу___

і Ванцетті, які намагалися створити професійну спілку серед італійських іммігрантів, їх звинуватили у вбивстві і 1927 року стратили на електричному стільці. У 1919-1920 роках у більшості штатів були прийняті закони про злочинний синдикалізм, злочинний анархізм, що нерідко використовувалися для переслідування комуністів і активістів робітничого руху. У 1940 році з'явився Закон Сміта (про реєстрацію іноземців), який спочатку був спрямований проти фашистських організацій, але невдовзі перетворився на антикомуністичний.

Ще ширшу систему переслідувань за політичні погляди передбачали кримінальні закони, прийняті після Другої світової війни. Відверто реакційний Закон про внутрішню безпеку (Закон Маккаре-на-Вудда) був прийнятий 1950 року. Він був доповнений 1954 року законом «Про контроль за комуністичною діяльністю». Комуністичні організації повинні були зареєструватися в міністерстві юстиції. Відмова від реєстрації каралася штрафом у десять тисяч доларів або ув'язненням до п'яти років. Верховний суд США визнав цей закон антиконституційним. Також діяв і закон Лендрама-Гріффіна, прийнятий 1959 року і спрямований проти профспілок.

У Німеччині в період Веймарської республіки зберігалася дія Кримінального кодексу 1871 року, до якого були внесені численні поправки. Видавалися і нові кримінальні законодавчі акти, наприклад, указ президента від 26 вересня 1923 року, який ввів смертну кару за «антидержавну діяльність», а також указ від 29 січня 1920 року, що посилив покарання за підбурювання до страйку.

У нацистській Німеччині був установлений режим відвертого терористичного придушення політичних супротивників. Укази 1933 року Про захист німецького народу, Про захист народу і держави анулювали систему ліберально-демократичної законності. Великого поширення набула позасудова розправа.

Після закінчення Другої світової війни нацистське законодавство було скасоване і відновлена дія Кримінального кодексу 1871 року. Після прийняття Конституції ФРН 1949 року протягом 1969-1975 років відбулася реформа Кримінального кодексу 1871 року, внаслідок якої Кодекс отримав більш чітку структуру, з нього були вилучені деякі склади злочинів, штрафні санкції в багатьох випадках замінили більш тяжкі покарання.

Протягом XX століття в Японії діяв Кримінальний кодекс 1907 року. За цей час лише незначна кількість його статей зазнала змін. Кодекс не провадив детальної класифікації складів злочинів, встанов-

402

Основні зміни у праві \ бурзісуазних країн _____\_

Розділ III

лював надзвичайно широкі межі покарань, які міг обрати суддя, визнавав широку свободу судового розсуду. У 1972 році міністерство юстиції опублікувало проект нового Кримінального кодексу, але провідні юристи Японії виступили проти нього.

Розвивалося в Японії законодавство цро політичні злочини. У 1925 році був прийнятий парламентом Закон «Про охорону громадського порядку», який кваліфікував як політичний злочин участь в організації, яка ставила за мету «змінити державний лад або знищити систему приватної власності». Винних чекала кара у вигляді каторжних робіт або тюремного ув'язнення на строк до десяти років. У 1928 році в Японії ввели смертну кару за антиурядову пропаганду і діяльність. У 1948-1950 роках парламент Країни прийняв закони, що забороняли робітникам державних і муніципальних підприємств брати участь у страйках.

в

исновки

Підручник з історії держави і права зарубіжних країн увібрав у себе безліч фактів І конкретних подій політичного житгя. Він аналізує діяльність різноманітних державних і правових інститутів і не тільки розкриває складний і суперечливий процес виникнення та розвитку держави і права, але й надає необхідний матеріал, щоб зробити певні висновки.

Особлива увага в підручнику приділена показу тривалого і складного процесу виникнення держави — цієї регулюючої сили, що стоїть над суспільством. Внаслідок розкладу первіснообщинного ладу, появи приватної власності, розвитку соціальної стратифікації цей процес уже в країнах Стародавнього Сходу набував виразно політичного характеру. Внаслідок поглиблення соціальної диференціації державний механізм ставав підпорядкованим панівній верхівці, яка ставила його на службу своїм класовим інтересам.

Проте державна влада, що, як правило, задовольняє вузькокла-сові інтереси, водночас виконує і суспільні функції, служить всьому суспільству. Так, наприклад, вона дбає про оборону території, про захист життя, здоров'я та майна громадян, сприяє боротьбі з наслідками стихійного лиха і т.ін.

У підручнику йдеться про те, що держава і право не залишаються незмінними протягом своєї історії, розкривається зміст держави і права не як заздалегідь даних, застиглих громадських інститутів, а як явищ, що знаходяться в постійних змінах і безперервному розвитку. З моменту виникнення держави і права відбувається поступальний процес розвитку державно-правових інститутів. При цьому держава і право розвиваються по висхідній лінії, минаючи такі етапи, як Стародавній світ, Середньовіччя, періоди Нової та Новітньої історії.

Через усі відмінності та розмаїття подій і явищ прокладають шлях загальні закономірності розвитку. Щоб краще розкрити такі закономірності, показати їх сутність, матеріал у підручнику систематизовано, зроблено його розподіл на внутрішні етапи, оскільки кожному такому етапу, кожному державному угрупованню були притаманні свої закономірності розвитку. Проте, спираючись на загальні закономірності, слід враховувати конкретно-історичний прояв специфічних рис розвитку державного і правового життя в усіх подробицях.

404

Висновки

Виступаючи як відбиток певної громадянської спільноти, державо і право набувають водночас того чи іншого ступеня відносної самостійності. У подальшому розвитку вони починають функціонувати, йдучи за своєю внутрішньою логікою розвитку. Таким чином, у кожній країні, у .кожному суспільстві формується індивідуальний облік держави, через те і загальні закономірності розвитку держави і права в кожній країні проявляються неоднаково. Окрім того, загальна закономірність державно-правового розвитку і прояв цієї закономірності в межах конкретної держави з усіма відмінностями і модифікаціями можуть бути різними впродовж певного, інколи досить тривалого, часу.

Аналіз державних форм та правових інститутів, проведений у підручнику, дає підстави твердити про наступність державно-правового розвитку. У кожному історичному періоді — від Стародавнього світу до Новітньої історії —: держава має свої відмінності, свою систему державних установ і правових інститутів. Перехід до другого періоду означає заперечення попередньої державності та її складових частин і виникнення нової і за змістом, і за формою державної структури. Однак це ажніяк не означає, що стара держава зазнає при цьому цілковитого руйнування. Деякі її принципи побудови та діяльності, окремі елементи державного механізму зберігаються і в новій державі і використовуються в її державотворенні. Подібна наступність властива і правовим інститутам, і навіть системам права. Прикладом може бути римське право, яке пережило свого творця. Вже після загибелі Римської імперії в країнах Західної Європи відбувалася рецепція римського цивільного права, яке згодом було покладено і в основу буржуазного права.

Історичний процес виступає як висхідний і поступальний розвиток, однак з певними відступами і відхиленнями, що обумовлені різноманітними соціально-політичними факторами. Держава кожного нового історичного періоду є запереченням попередньої держави. Вона уособлює в собі нові цінності, які відповідають тим потребам, що назріли, У цьому діалектичному поєднанні заперечення, наступності і новоутворення і полягає сутність державно-правового розвитку.

Вивчаючи минуле, історія держави і права зарубіжних країн допомагає краще зрозуміти теперішнє і майбутнє. Підручник, який детально аналізує діяльність державно-правових структур різних країн, підтверджує можливість використання в сучасному суспільно-політичному житті вже набутого досвіду функціонування державних структур і правових інститутів.

405

с

писок рекомендованої літератури

Підручники

Батьір К.И. Всеобщая история государства й права. М.: Юристь, 1998.

История государства й права зарубежньїх стран: Рабовладельческое й феодальнеє государство. М.: Юрид. лит., 1980.

История государства й права зарубежньїх стран. М.: Изд-во МГУ, 1988. Ч. І.

История государства й права зарубежньїх стран. М.: Изд-во МГУ, 1991. 4.2.

История государства й права зарубежньїх стран. В 2-х ч. М.: Норма, 1997. Ч. І.

Черниловский З.М. Всеобщая история государства й права. М.: Юристь, 1996.

Першоджерела

Вестминстерские статутьі. М.: Юрид. изд-во, 1948.

Законодательство Английской революции 1640-1660 гг. М .-Л.: Изд-во АН СССР, 1946.

Каролина. Уголовно-судебное уложение Карла V. Алма^Ата: Наука, 1967.

КНР. Конституция й законодательньїе актьі. М.: Прогресе, 1984.

Конституция й законодательньїе актьі Французской Республики. М.: Изд-во юрид. лит. 1958.

Конституции й законодательньїе актьі буржуазних государств XVII—XIX вв. М.: Юрид. лит., 1957.

Конституции государств американского континента. М.: Изд-во иностр. лит., 1959.

Конституции государств Юго-Восточной Азии й Тихого океана. М.: Изд-во иностр. лит., 1960.

Перетерский И.О. ДигестьІ Юстиниана. М.: Юриздат., 1966.

Протоколи заседаний Парижской Коммуньї. В 2-х т. М.: Изд-во АН СССР, 1959. Т. І.

Протоколи заседаний Парижской Коммуньї. В 2-х т. М.: Изд-во АН СССР, і 960. Т. II.

Сборник документов по всеобщей истории государства й права. Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1977.

Синьхайская революция 1911-1913 гг: Сб. док. й матер.М.: Наука, 1968.

Французский гражданский кодекс 1804 года: Пер. И.С. Перетерского. М.: Юрид. изд-во, 1941.

406

__________ Список рекомендованої літератури

Французский уголовньш кодекс 1810 года: Пер. Н.С. Лапшиной. М.: Юриздат, 1947.

Хрестоматія з історії держави і права зарубіжних країн. К.: ІнЮре 1998 Т. 1-2.

Хрестоматия памятников феодального государства й права стран Ев-ропьі. М.: Госюриздат, 1961. ^

Хрестоматия по всеобщей истории государства й права. М.: Юрид. лит., 1973.

Хрестоматия по истории государства й права зарубежньїх стран. М.: Юрид. лит., 1984.

Навчальні посібники та спеціальна література

Авдеев Ю.Н., Струнников В.И. Буржуазнеє государство в период 1918-1939 гг. М.: Изд-во ИМО, 1962.

Адо А.В. Крестьянские восстания й политическая история Великой Французской революции // Новая й новейшая история. 1967. № 2.

Английская буржуазная революция XVII в. М.: Изд-во АН СССР, 1954,

Аннерс 3. История европейского права. М.: Наука, 1996.

Арчер П. Английская судебная система. М.: Изд-во иностр. лит., 1959.

Бабанцев Н.Ф., Прокопьев В.П. Германская империя 1871-1918 гг. Ис-торико-правовое исследование. Красноярск: Изд-во Красноярск. ун-та, 1984.

Барг М.А. Кромвель й его время. М.: Учпедгиз, 1960.

Бардах Ю., Леснодорский Б., Пистрчак М. История государства й права Польши. М.: Юрид. лит., 1980.

Басу Д.Д. Основи конституционного права Индии. М.: Прогресе, 1986.

Батир К.И. История феодального государства Франции. М.: Изд-во МГУ, 1975.

Батир К.И. Предпоснлки возникновения буржуазного государства во Франции как классический пример условий образования буржуазной го-сударственности // Проблеми возникновения й развития буржуазной госу-дарственности: Сб. научн. трудов. М.: ВЮЗИ, 1981.

Бельсон Я.М. Бюрократия, полиция й вооруженнне сили в современ-ном буржуазном государстве. М.: Юрид. лит., 1969.

Бельсон Я.М., Ливанцев К.Е. История государства й права США. Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1982.

Беляева Г.П., Ливанцев К.Е. Государство й право Англии (1640-1871 гг.) й Франции (1789-1871 гг.). Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1967.

Бойченко Г.Г. Конституция Соединенннх Штатов. Толкование й при-менение в зпоху империализма. М.: Изд-во ИМО, 1959.

Бонгард-Левин Г.М. Индия зпохи Маурьев. М.: ИВЛ, 1973.

Бродський Р.М., Енольський З.А. Нова історія країн Азії та Африки. К.: Вища школа, 1979.

Буржуазнеє государство й право: Зпоха монополистического капитализ-ма. Ростов: Изд-во Ростовск. ун-та, 1977.

407

Список рекомендованої літератури

Вайль И.М. Австралия: федералізм й вьісшие органи власті!. М.: Наука, 1970.

ВоІІросьІ государства й права во французской буржуазної"! революцни XVIII в. М.: ІОриздат, 1940.

Галанза П.Н. Феодальнеє государство й право Гер.мании. М.: ИЗД-БО МГУ, 1963.

Гантман В.Й. Государственньїй строй Италии. М.: Изд-во ИМО, 1961.

Гиленсен В.М. Полиция ФРГ: Организация й деятельность. М.: Юрид. лит., 1973.

Гиленсен В.М. Федеральнеє бюро расследований США: История раз-вития, современная организация й деятельность. М.: Изд-во ИМО, 1979.

Голлан Дж. Политическая система Великобритании. М.: Изд-во иностр. лит., 1955.

Государство й право Парижской КоммуньІ. М.: Юрид. лит., 1971.

Государственньїй строй США. М.: Юрид. лит., 1976.

Громаков Б.С. Антидемократическое законодательство США. М.: Гос-юриздат, 1958.

Громаков Б.С. История буржуазного государства й права в период обще-го кризиса капитализма: США, Великобританця, Франция, довоєнная Гер-мания, Италия, ФРГ й Япония. М.: Изд-во ВЮЗИ, 1967.

Громаков Б.С., Лисневский З.В. История государства й права США (1870-1917). Ростов: Изд-во Ростовск. ун-та, 1973.

Гутнова Е.В. Возникновение английского парламента: Из истории английского общества й государства XIII века. М.: Изд-во МГУ, 1960.

Гуценко К.Ф. Судебная система США й ее классовая сущность. М.: Юрид. лит., 1961.

Девяткина Т.Ф. Индийский национальньїй-конгресе (1947-1964). М.: Наука, 1970.

Драбкин Я.С. Становление Веймарский республики. М.: Наука, 1978.

Дроніков В.К. Римське приватне право. К.: Вид-во Київськ. ун-ту, 1961.

Ерофеев Н.А. Английский колониализм в середине XIX века: Очеркн. М.: Наука, 1977.

Желубовская 3. Крушение Второй нмперии я возникновение.Третьей республики во Франции. М.: Изд-во АН СССР, 1956.

Жидков О.А. История государства н права Древнего Востока. М.: Изд-во УДН, 1963.

Жидков О.А. История государства и права стран Латинской Америки. М.: Изд-во УДН, 1967.

Жидков О.А. История буржуазного права (до периода общего крнзиса капитализма). М.: Изд-во УДН, 1971.

Иванян З.А. Бельш дом: президенти й политика. М.: Нзд-во полит. лит., 1975.

Из исюрии Германии нового и новейшего времени: Сб. статей. М.: Изд-во АН СССР, 1958.

408

Список рекомендоване! літератури

Ильинскнй И.П. Система органов власні и управлення ФРГ. М.: МГИМО, 1977.

Исаев М. Французский уголовньїй кодекс 1791 г. //Совегское государство и право. 1941. № 4.

История буржуазного государства и права^1640-1917). М.: Вьісш. школа, 1964.

История права: Англия и Россия: Сб. статей. М.: Прогресе, 1990.

Калинович В.І. Сполучені Штати Америки (1776-1917). Львів: Вид-во Львівськ. ун-ту, 1965.

Карлейль Т..История французской революции. М.: Мисль, 1991.

Каррі Д.П. Конституція Сполучених Штатів Америки. К.: Веселка. 1993.

Катрин В.М. Історія рабовласницької держави та права стародавньої Греції. К.: Вид-во Київськ. ун-ту, 1969.

Катрич В.М. Держава і право стародавнього Риму. К.: Вид-во Київськ. ун-ту, 1974.

Кечекьян С.Ф. Государство и право Древней Греции. М.: Юрид. лит., 1963.

Ковалев А.М. Современное сосгояние Конституции V республики во Франции: Проблема реформи Конституции // Государство и право. 1997. № 4.

Конституция США: История и современность. М.: Юрид. лит., 1988.

Корецкий В.М. Лекции по истории государства и права. М.: Юрид. изд-во, 1947.

Корсунский А.Р. Образование раннефеодального государства в Запад-ной Европе. М.: Изд-во МГУ, 1963. ч

Кострицина (Крашенинникова) Н.А. Ограничение гарантий неприкос-новенности личности в английском праве: НаЬеаз Согриз Асі 1679 года и чрезвьтчайное законодательство. М.: Госюриздат, 1957.

Крашенинникова Н.А. Индусское право. История и современность. М.: Изд-вр МГУ, 1982.

Крутоголов Н.А. Президент Французской республики: правовеє положе-ние.М,: Наука, 1980.

Крутоголов М.А. Государственньїй строй современной Франции: Четвертая ресиублика. М.: Изд-во АН СССР, 1958.

Крьілов Б.С. Парламент буржуазного государства. М.: Юрид. лит., 1963.

Крьілов Б.С. Полиция Великобритании: основньїе чертьі организации и деятельности. М.: Юрид. лит., 1974.

Крьілов Б.С. Полиция США: основньїе чертьі организации и деятельности. М.: .Юрид. лит., 1972.

Куцина С.М. Польская Правда — важнейший источник феодального права Польши // Ученьїе записки ВЮЗИ. Вьіп. XX. Ч. III. 1970.

Кучма В.В. Создание и деятельность органов общественной полиции во Франции в период абсолютизма // Античная древность и Средние века: Сб.15. М., 1978.

Лавровский В.М. Некоторьіе спорньїе вопросьі английской буржуазной революции XVII в. // Вестник Московск. ун-та. 1955. № 1.

409

Список рекомендованої літератури

Лавровский В.М., Барг М.А. Английская буржуазная революция. М.: Изд-во АН СССР, 1958.

Лапова Р.А. Ноябрьская революция 1918 г. в Германии й образование Веймарской республики (1918-1919 гг). Саратов: Изд-во Сарат. юрид. ин-та, 1962.

Ливанцев К.Е. История буржуазного государства й права. Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1986.

Липшиц Е.З. Законодательство й юриспруденти в Визангии в ІХ-Х1 вв. Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1981.

Лисневский З.В. История государства й права Великобритании (1870-1917). Ростов: Изд-во Ростовск. ун-та, 1975.

Лисневский З.В., Беркович Е. Ф. История двухпартийной системи США. Ростов: Изд-во Ростовск. ун-та, 1985.

Лозо В.І. Утворення Республіки Індії. Харків: Вид-во Харк. юрид. ін-ту, 1991.

Манфред А.З. Великая французская буржуазная революция XVIII века (1789-1794 гг). М.: Политиздат, 1956.

Манфред А.З. Великая французская революция XVIII в. й современ-ность // Новая й новейшая история. 1964. № 4.

Мишин А.А. Государственньш строй США. М.: ВЮЗИ, 1953.

Мишин А.А., Власихин В.А. Конституция США. М.: ИМО, 1985.

Молчанов Н.Н. Четвертая республика. М.: Изд-во соц.-зконом. лит., 1963.

Мортон А.Л. История Англии. М.: Изд-во иностр. лит., 1956.

Мусульманское право: Структура й основньїе институтьі. М.: ИГПАН, 1984.

Никонов В.А. От Зйзенхаузра к Никсону: Из истории республиканской партии США. М.: Изд-во МГУ, 1984.

Очерки кодификации й новеллизации буржуазного гражданского права. М.: ВЮЗИ, 1983.

Підопригора О.А. Основи римського приватного права. К.: Вища школа, 1995.

Прокопьев В.П. История германской государственности Х-Х\'Ш вв. Ка-лининград: Изд-во Калинингр. ун-та, 1984.

Прокопьев В.П. История германской государственности ХІХ-ХХ вв. Калининград: Изд-во Калинингр. ун-та, 1985.

Прокопьев В.П. Армия й государство в истории Германии Х-ХХ вв. Историко-правовой очерк. Л.: Изд-во ЛГУ, 1982.

Рабовладельческое й феодальнеє государство й право стран Азии й Африки. Харьков: Вьісш. школа, 1981.

Рене Давид. Основньїе правовьіе системи современности. М.: Мьісль, 1988.

Рогожин А.И., Страхов Н.Н. История государства й права рабовладель-ческого Китая. М.: Госюриздат, 1960.

410

Список рекомендованої літератури

Руге В. Как Гитлер ІІришел к власти: германский фашизм й монопо-лии. М.: Мьісль, 1985.

Савельев В.А. Германское гражданское уложение. М.: ВЮЗИ, 1983.

Савельев В.А. Капитолий СТА: прошлое й настоящее. М.: Мьісль, 1989.

Савельев В.А. Английский кабинет в XVIII,— начале XIX вв. // ТрудьІ ВЮЗИ. Т. 43. 1977.

Степанова О.Л. Импичмент // ВопросьІ истории. 1974. №11.

Страхов Н.Н. Возникновение государства й права. Харьков: Изд-во Харьк. юрид. ин-та, 1954.

Страхов Н.Н. Основньїе закономерности й зтапьі государственно-пра-вового развития зарубежньїх стран. Харьков: Изд-во Харьк. юрид. ин-та. 1987.

Страхов М.М. Основні закономірності становлення буржуазної держави і права у провідних країнах Європи і в Північній Америці. К.: УМК ВО, 1981.

Страхов М.М. Історія держави і права Стародавнього світу. Харків: Вид-во Українськ. держ. юрид. академії, 1994.

Тищик Б.Й. Історія держави і права Німеччини 1917-1945. Львів: Вид-во Львівськ. ун-ту, 1973.

Тищик Б.Й. Історія держави Ьправа Стародавнього Світу: Навчальний посібник у двох томах. Львів: Вид-во «Сполом», 1999. Т. 1-2.

Тищик Б.Й. Історія держави і права Стародавнього Риму. Львів: Вид-во «Сполом», 1999.

Уолкер Р. Английская судебная система. М.: Юрид. лит., 1980.

Урьяс Ю.П. Нолитический механизм ФРГ. М.: Наука, 1978.

Утевский Б.С. История уголовного права буржуазних государств. М.: Госюриздат, 1950.

Харвей Д., Худ К. Британское государство. М.: Изд-во иностр. лит., 1961.

Цунзо Инао. Современное право Японии. М.: Прогресе, 1981.

Шевченко О.О. Історія держави і права зарубіжних країн. К.: Вентурі, 1994.

з

міст

ВСТУП ,....,..„,..,..,.. ., ......................... ^ З

Частина перша. ІСТОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА

СТАРОДАВНЬОГО СВІТУ ,.....„.,,,.,,. 6

Розділ І. ДЕРЖАВА І ПРАВО СТАРОДАВНЬОГО СХОДУ

§ 1. Виникнення давньосхідної держави ,«*,,,.,*«*„. 7 § 2. Основні риси суспільного ладу » ., *», , ,» , « . 10 § 3. Державний лад ,,*,***««*«.**««««*««,,,«*.«««* 15 § 4. Право в країнах Стародавнього Сходу ,».,»,,,»., 23

Розділ II. ДЕРЖАВА І ПРАВО АНТИЧНОГО СВІТУ . г ,,„.,.. 32

§ 1. Утворення античної держави «*«**«.,«««*«*.,*«* 32 § 2. Основні риси суспільного ладу >,,.,««•»«,»«„»..... 40