§ 4. Німеччина після Другої світової війни

Лпотсдамські угоди. Наприкінці війни союзники — СРСР, США і Англія — повинні були виробити узгоджену політику щодо Німеччини. Першою спробою стала Кримська (Ялтинська) конференція глав урядів трьох держав у лютому 1945 року, де було вирішене питання про тимчасову окупацію Німеччини. Більш докладно і конкретно ця проблема вирішувалася на Потсдамській конференції (17 липня — 2 серпня 1945 року) глав урядів СРСР (Й. В. Сталін), США (Г. Трумен) і Великобританії (У. Черчилль, з 27

липня — К. Еттлі).

* 3 метою перетворення післявоєнної Німеччини на демократичну, миролюбну державу союзники, вважали необхідним вжити ряд заходів у трьох основних напрямках: денацифікація, демілітаризація і демократизація. Для цього слід було розпустити німецькі збройні сили і ліквідувати генеральний штаб німецької армії; арештувати і віддати до суду військових злочинців, провести чистку державного апарату від військових злочинців, ліквідувати військово-промисловий потенціал Німеччини, відновити демократичні інститути і місцеве самоврядування тощо.

До створення самостійного центрального німецького уряду в Німеччині вводився тимчасовий окупаційний режим. Територія країни була розділена на чотири зони: радянську, американську, англійську і французьку. Відповідно до цього Берлін також було розділено

на чотири сектори.

Управління окупованою країною було зосереджене в Союзній контрольній раді. Для підготовки мирного врегулювання «німецького питання» відповідно до Постдамської угоди була створена Рада міністрів закордонних справ великих держав.

361

Частина четверта

/Історія держави і права ___________Новітнього часу

Однак на практиці потсдамські рішення виконувалися неякісне, а іноді і просто порушувалися. Так, у грудні 1946 року було введене сепаратне управління американською і англійською зонами, внаслідок чого утворилася Бізонія зі своїми спільними органами: Економічною радою, Радою земель, Адміністративною радою. У 1948 році після приєднання до Бізонії французької окупаційної зони з'явилася' Тризонія. Так було порушено ідею Потсдамських угод про єдину демократичну Німеччину.

-'.--• --'••'';.-І1;;-'"

Утворення ФРН. Фактичний розкол Німеччини на західну і східну частини зробив можливим роздільне конституційне оформлення цих частин.

У липні 1948 року відбулася крнференція представників США, Англії, Франції, Бельгії, Голландії, Люксембургу. На ній були розроблені рекомендації про створення західнонімецької держави. Слідом за цим конференція прем'єр-міністрів західнонімецьких земель створила Комітет експертів, який повинен був розробити проект конституції нової держави.

( У травні 1949 року проект конституції ФРН був готовий. Його прийняла Парламентська рада, яка складалася з представників земель, і схвалили три військових губернатори. Після цього нова Конституція, яка отримала назву Боннської (від назви столиці ФРН — м. Бонн), була прийнята дандтагами західнонімецьких земель. Проти проекту нової конституції виступив лише ландтаг Баварії.

Перед цим Англія, Франція і США розробили і проголосили Окупаційний статут, який закріплював верховну владу Англії, Франції і США у ФРН. Статут зберігав режим військової окупації, надавав окупаційним державам право контролю за додержанням Конституції ФРН і конституцій західнонімецьких земель. Двадцять першого вересня 1949 року було проголошено утворення сепаратної західнонімецької держави — Федеративної Республіки Німеччини. У 1951 році Окупаційний статут був переглянутий, а 1955 року скасований у зв'язку з прийняттям ФРН до НАТО і Західноєвропейського союзу. Федеративна Республіка Німеччина офіційно отримала статус суверенної держави.

Конституція ФРН 1949 року. Ця Конституція політичне і юридичне закріпила розкол Німеччини.

За своїм змістом Конституція ФРН — буржуазно-демократичний документ. Враховуючи ситуацію, автори Конституції включили до неї

362

Розвиток буржуазної держави \ о . , _______в XX столітті________\___________________ГОЗД1Л і

статтю 14: «Власність зобов'язує. Користування нею повинно одночасно служити загальному благу». Примусове відчуження власності можливе лише відповідно до закону на основі справедливого відшкодування.

Основний закон проголошує Федеративну Республіку Німеччини «демократичною і соціальною федеративною державою» (ст. 20).

Конституція 1949 року дає широкий перелік прав людини і громадянина. Серед них згадуються право на життя, свобода і недоторканність особи, право збиратися мирно і без зброї, право утворювати спілки і союзи, право вільно обирати для себе професію і місце

роботи тощо.

До основних конституційних принципів віднесені «розподіл влади» і «федералізм». Німецька держава базувалася на засадах федералізму. Вона складалася з десяти земель, самостійних у своєму бюджеті і незалежних одна від одної. Кожна земля має свою Конституцію, свій ландтаг, свій уряд, свій земельний суд і користується значною автономією. Одночасно Конституція стверджує, що «федеральне право має перевагу над правом земель» (ст. 31) і що федеральний уряд може вжити необхідних заходів, «щоб спонукати землю в порядку примушування федерацією до виконання своїх обов'язків» (ст. 37).

Парламент ФРН складається з двох палат. Нижня палата — бундестаг — обирається на чотири роки народом загальним, прямим і таємним голосуванням за змішаною виборчою системою. Це головний законодавчий орган, але його повноваження певною мірою обмежуються бундесратом — верхньою палатою парламенту. Бундесрат формується урядами земель, які призначають уповноважених до верхньої палати. При вирішенні деяких питань (зміни конституції, кордонів земель тощо) бундесрату надане право абсолютного вето. Глава держави — федеральний президент — не отримав значних повноважень. Він обирається на п'ять років спеціальними федеральними зборами. До повноважень президента Конституція відносить: представництво федерації в міжнародно-правових відносинах, укладення міжнародних угод, призначення федеральних суддів і чиновників, вибір кандидатури федерального канцлера для його наступного затвердження бундестагом (статті 59-60).

Центральне місце в системі вищих органів федерації належить федеральному урядові і особливо його голові — федеральному канцлеру. Федеральний канцлер «обирається без дебатів» бундестагом за пропозицією президента республіки (ст. 63). Федеральні міністри

363

Частина четверта

Історія дерлсави і правії ____/ _ ______Новітнього часу_____

Розвиток ІіурІІеучччІ! Л в XX столітті

Розділ

Державний лад ФРН за Конституцією 1949 року

ФЕДЕРАЛЬНИЙ] ПРЕЗИДЕНТ

Федеральний канцлер

ФЕДЕРАЛЬНИЙ УРЯД

____Міністри

Федеральний конституційний!

1

І Ландтаг Гземельний] І

———Ц' І. °УД

І Уряд І

Г "-_п-г ^—:——______

І Ландтаг [ | Земельний

ЗЕМЛЯ.

призначаються і звільняються президентом республіки за поданням федерального канцлера. Федеральний канцлер «встановлює основні положення політики і несе за них відповідальність» (ст. 65). Питання про довіру може ставити перед бундестагом тільки сам канцлер.

Федеральний уряд має право законодавчої ініціативи, під час оголошення стану «законодавчої необхідності» уряд може провести закон і без бундестагу.

Важливе місце серед федеральних органів посідає федеральний конституційний суд. Він має широкі повноваження: контроль за кон-ституційністю нормативних актів, розгляд спорів про права і обов'язки між органами федерації і земель і т.ін.

Збройні сили. Поступово у ФРН створювалися умови для створення бундесверу. У 1954 році були прийняті поправки до Конституції 1949 року, які відкрили шлях ФРН для участі в НАТО. У 1955 році був прийнятий акт про втрату сили усіх законів Союзної контрольної ради про демілітаризацію Німеччини. У березні 1956 року був виданий за-

364

•;&. 1

*

•:*•!

кон про поновлення загальної, рівної для всіх військової повинності і про внесення відповідних змін до статті 12 Конституції ФРН.

Поліція. Відповідно до статті ЗО Конституції ФРН здійснення поліцейських функцій — прерогатива земель. Розрізняються декілька розрядів поліції:

а) охоронна поліція (у формі), її завдання: підтримання громадського порядку, розслідування деяких категорій злочинів, транспортні порушення;

б) поліція готовності (у формі). Використовується в особливих випадках, становить поліцейський резерв земель;

в) кримінальна поліція (у цивільному одязі).

Існує і федеральна поліція: на транспорті, загони по боротьбі з тероризмом, наркомафією.

Виконує поліцейські функції і Федеральна прикордонна охорона. Більше того, закон 1972 року надав Федеральній прикордонній охороні статус особливої поліції федерації. Підпорядкована вона міністру внутрішніх справ.