- •§ 1. Виникнення давньосхідної держави
- •§ 2. Основні риси суспільного ладу
- •§ 3. Державний лад
- •§ 4. Право в країнах Стародавнього Сходу
- •§ 1. Утворення античної держави
- •§ 2. Основні риси суспільного ладу
- •§ 3. Державний лад
- •§ 4. Право античних держав
- •§1. Виникнення феодальної держави
- •§ 2. Ранньофеодальна монархія
- •§ 3. Станово-представницька монархія
- •§ 4. Абсолютна монархія
- •§ 5. Феодальне право в країнах Європи
- •§ 1. Виникнення феодальної держави і| в країнах Азії та Африки
- •§ 2. Основні риси суспільно-економічі розвитку
- •§ 3. Державний лад
- •§ 4. Право
- •§ 1. Причини і передумови буржуазних революцій
- •§ 2. Рушійні сили буржуазних революї
- •§ 3. Основні етапи революцій
- •§ 4. Підсумки і наслідки буржуазних революцій
- •§ 1. Формування буржуазної конституційної монархії в Англії
- •§ 2. Оформлення державного механізму конституційної монархії
- •§ 3. Виборчі реформи
- •§ 4. Подальший розвиток державних структур
- •Глава II
- •§ 1. Соціально-економічний і політичний розвиток сша наприкінці
- •§ 2. Громадянська війна 1861-1865 років
- •§ 3. Економічні і політичні наслідки громадянської війни
- •§ 4. Еволюція державного ладу сша у другій половині XIX століття
- •Глава III франція
- •§ 1. Розвиток буржуазної держави в 1795-1870 роках
- •§ 2. Паризька Комуна 1871 року
- •§ 3. Третя республіка у Франції
- •Глава IV німеччина
- •Глава V японія
- •Глава VI китай
- •Глава VII
- •Глава VIII колоніальні імперії
- •Глава IX
- •§ 1. Англосаксонська система буржуазного права
- •§ 2. Континентальна система буржуазного права
- •§ 3. Буржуазне законодавство про працю
- •§ 1. Розвиток державно-монополістичного капіталізму
- •§ 2. Основні зміни в державному ладі сша
- •Глава II великобританія
- •§ 1. Соціально-політична структура
- •§ 2. Зміни державного ладу
- •Глава III франція
- •§ 1. Третя республіка після Першої світової війни
- •§ 2. Четверта республіка
- •§ 3. П'ята республіка
- •Глава IV німеччина
- •§ 1. Революція у листопаді 1918 року в Німеччині
- •§ 2. Веймарська республіка (1919-1933 рр.)
- •§3. Встановлення нацистської диктатури
- •§ 4. Німеччина після Другої світової війни
- •§ 5. Утворення єдиної німецької держави
- •Глава V італія
- •§ 1. Італія на початку XX століття
- •§2. Встановлення фашистської диктатури
- •§ 3. Італія після Другої світової війни
- •Глава VI японія
- •§ 1. Японія в період між двома світовими війнами
- •§ 2. Японська держава після Другої світової війни
- •Глава VII китай
- •§ 1. Період громадянських революційних війн
- •§ 2. Утворення Китайської Народної Республіки
- •§ 1. Остаточний розпад Британської колоніальної імперії
- •§ 2. Криза Французької колоніальної імперії
- •§ 3. Утворення Республіки Індії
- •§ 1. Джерела права
- •§ 2. Цивільне право
- •§ 3. Трудове і соціальне законодавство
- •§ 4. Кримінальне право
- •§ 3. Державний лад ,****»** ,««»*,,..*,.«*.«*».« 44 § 4. Право античних держав ,,«,««,««,,*.««««,**, 58
Глава VII китай
Іочаток Новодемократичної революції в Китаї. Сіньхайська революція 1911-1913 років не розв'язала всіх завдань, що стояли перед нею, — не ліквідувала феодальний лад, не
покінчила з засиллям іноземного капіталу. Однак революція мала і значний позитивний результат — повалення монархії і встановлення республіканської форми правління.
Новий революційний підйом відбувається в 1919 році. Почалося все з демонстрації студентів у Пекіні 4 травня 1919 року. До них приєдналися студенти інших міст. Дуже скоро студентські заворушення переростають у широкий революційний рух, у якому об'єдналися робітники, міська біднота, представники національної буржуазії. Антиімперіалістичний і антифеодальний «рух 4 травня» відкрив початок буржуазно-демократичній революції. Розпочинається активна боротьба робітничого класу. У 1921 році було створено комуністичну партію Китаю, яка 1923 року вступає до гоміндану. Виникає спільний фронт боротьби проти іноземного капіталу.
§ 1. Період громадянських революційних війн
У січні 1924 року в Кантоні під керівництвом Сунь Ятсена відбувся І Всекитайський з'їзд гоміндану, який прийняв революційну програму і статут оновленого гоміндану. Блок робітничого класу, селянства, міської дрібної буржуазії і національної буржуазії вступив у боротьбу проти імперіалізму і мілітаристських феодальних клік. Так розпочалася перша громадянська революційна війна в Китаї (1924-1927рр.).
У липні 1925 року в Кантоні був створений Національний уряд Китайської республіки. Основним завданням уряду стає розгром північної контрреволюції. Був організований Північній похід національно-революційної армії, яка звільнила від мілітаристів Центральний Китай і в березні 1927 року вступила в>Шанхай.
Успіх Північного походу, революційний підйом народних мас викликали тривогу національної буржуазії. Реакційне крило гоміндану стає контрреволюційною силою. Голова Центрального виконавчого комітету гоміндану, головнокомандувач національно-революційною армією генерал Чан Кайші здійснює контрреволюційний переворот. Перша громадянська революційна війна закінчилася поразкою революційних сил. Гоміндан перетворився на партію великої буржуазії і поміщиків. Верховним органом став з'їзд гоміндану.
У серпні 1927 року розпочинається друга громадянська революційна війна (1927-1937 рр.). Першого серпня 1927 року в місті Наньчані спалахнуло повстання проти контрреволюційного гомінда-
378
379
Частина четверта
Історія держачи і права Новітнього часу
Розвипшк
XX столітті
Розділ І
ну. Повстання зазнало поразки, але в боротьбу вступає селянство. В трудні 1927 року починається повстання робітників у Кантоні. Китайська реакція придушила ці виступи. Державна влада залишилася в руках гоміндану.
Керівництво гоміндану приймає рішення скликати Національні збори, які розпочали свою роботу 5 травня 1931 року. Збори затвердили «Тимчасову конституцію Китайської республіки періоду політичної опіки».
Нова Конституція вручала вищу законодавчу владу конгресу гоміндану. У проміжок між з'їздами влада належала Центральному виконавчому комітету гоміндану. Виконавча влада була в Національного уряду.
У таких умовах комуністична партія обрала тактику створення революційних баз на селі — територій, які були під контролем революційних сил. На початку 30-х років виникли всі необхідні умови для політичного об'єднання революційних баз і створення центральних органів влади.
Сьомого листопада 1931 року в провінції Цзянсі відкрився І з'їзд робітничих і селянських депутатів — представників революційних баз Китаю. Найважливішими рішеннями з'їзду були закони про землю, про працю, про економічну політику. З'їзд схвалив проект Тимчасової конституції робітничо-селянської республіки. Вища влада належала з'їзду робітничих і селянських депутатів, а в проміжок між з'їздами — Тимчасовому центральному виконавчому комітету, який призначав раду народних комісарів. З'їзд обрав центральний уряд революційних районів Китаю на чолі з Мао Цзедуном.
У вересні 1931 року японський імперіалізм починає свою агресію в Китаї, японські війська окупують Маньчжурію. У квітні 1932 року Тимчасовий уряд революційних районів оголосив війну Японії і звернувся до гоміндану з пропозицією припинити наступ на райони революційних баз і розпочати спільну боротьбу проти японських загарбників. Однак гоміндан не погодився з цією пропозицією. Громадянська війна припинилася лише в 1937 році. Тоді був створений єдиний національний антияпонський фронт.
Друга світова війна загострила політичну ситуацію в Китаї. Гомінданівське керівництво відмовлялося від створення коаліційного уряду. Чан Кайші неодноразово порушував умови погодження з комуністичною партією.
Навесні 1945 року Радянська Армія розгромила японську Кван-тунську армію в Маньчжурії. Скориставшися ситуацією, комуністич-
на партія Китаю кинула в наступ частини 8-ої та 4-ої иародчо-ревс-люційних армій, звільнивши величезні території Північного Китаю. Переговори з гомінданом закінчилися безрезультатно. Чан Кайші розв'язав третю громадянську революційну війну (1946—1949 рр.). Майже рік тривав наступ гомінданівських армій. Влітку 1947 року народно-визвольна армія перейшла віч оборони в наступ, звільнивши увесь континентальний Китай (1949 р.). Гоміндан визнав свою поразку. Чан Кайші звернувся до керівництва китайської компартії з пропозицією розпочати мирні переговори.