§ 3. Італія після Другої світової війни

В.„ ійськові поразки італійської армії на фронті

завдали сильного удару італійському фашизму. Правлячі кола Італії, відчуваючи близький крах фашистського режиму, пішли на усунення влади Муссоліні. Двадцять четвертого липня 1943 року Велика рада фашизму звернулася до короля з проханням очолити збройні сили. Наступного дня король доручив формування уряду маршалу Бадольо, а Муссоліні був заарештований.

Уряд на чолі з новим прем'єр-міністром П. Бадольо у вересні 1943 року розпускає фашистські організації, підписує акт про беззастережну капітуляцію і переходить на бік антигітлерівської коаліції. Північ Італії була відразу окупована гітлерівськими військами, Південь — зайнятий англо-американськими.

Завдяки Руху опору навесні 1945 року уся Італія була звільнена від гітлерівських загарбників. Партії антифашистської коаліції утворили Тимчасовий уряд і домоглися відставки короля Віктора Еммануїла.

Двадцятого березня 1946 року уряд прийняв закон про Установчі збори, які повинні були формуватися за пропорційною виборчою системою. Одночасно з виборами повинен був відбутися референдум з питання про форму правління.

Під час референдуму більшість голосів була подана за республіку. Перемогу на виборах отримали три партії - християнські демократи, соціалісти і комуністи. Двадцять другого грудня 1947 року Установчі збори затвердили Конституцію Італійської Республіки, яка з 1 січня 1948 року набрала сили.

Конституція 1947 року, яка складалася зі 139 статей, проголошувала Італію демократичною парламентською республікою, де суверенітет належить народові.

Велику увагу Конституція приділяє загальнодемократичним принципам. Вона закріплює права і свободи громадян: право на праг цю, відпочинок, освіту, соціальне забезпечення. Проголошується свобода зборів, слова, друку, віросповідання і т.ін.

Конституція 1947 року відбивала компроміс між різними політичними силами. Так, Основний Закон дозволяв встановлення державного контролю над приватною господарською діяльністю, передбачав можливість націоналізації деяких видів підприємств і монополій, заявляв про необхідність обмеження великої земельної власності

371

Частина четверта

Історія г>,.'/>.>н<Івн і права 1Інвітньо.*<> часу

Рожиток бурзісуачіюї держави в XX столітті

Розділ

тощо. Разом з тим він містив положення Лаіеранських угод 1929 року (ст. 7), і лише у 1984 році Конституція обмежила вплив католицизму.

Конституція базується на принципі розподілу влади.

Вищим органом законодавчої влади став двопалатний парламент. Палата депутатів обирається загальним і прямим голосуванням за пропорційною виборчою системою терміном на п'ять років. Верхня палата - сенат Республіки обирається від областей за змішаною виборчою системою терміном на шість років. Є у складі верхньої палати і «довічні сенатори». Палати мають однакові права в питаннях законодавства і контролю за урядом.

Президент є главою держави. Він обирається на сумісному засіданні палат парламенту за участю представників від областей терміном на сім років. Коло повноважень президента досить широке: верховне командування збройними силами, право призначення на вищі державні посади, право відкладачьного вето, право помилування тощо. Президент може в окремих випадках видавати «декрети, що •

Державний лад Італійської Республіки <ї за Конституцією 1947 року :|

Конституційний суд

.>^$;^^.'^^^

Національна

рада економіки

і праці

Державна рада

ПРОВІНЦІЯ

^.|'^-^^а'^!'ІИ!ЗД^^^^

ГРОМАДА

мають силу закону, і постанови» (ст. 87), мас право достроково розпустити парламент або одну із його палат.

Управління країною зосереджене в руках уряду. Конституція закріплює принцип відповідальності ради міністрів перед парламентом. Допускається за надзвичайних обставин делегування парламентом законодавчих повноважень урядові.

Італія, відповідно до Конституції, поділяється на області, провінції і громади (ст. 14). У всіх територіальних одиницях обираються населенням представницькі органи — обласні і провінційні ради, які утворюють виконавчі комітети. Найбільші права самоврядування мала область. Управлялася вона обласною радою, виконавчим органом якої був обласний виконавчий комітет. До повноважень обласної ради належали: формування місцевих органів, в тому числі міської та сільської поліції; місцева торгівля; охорона здоров'я; соціальне забезпечення тощо. Область була суб'єктом законодавчої ініціативи. Однак її діяльність перебувала під контролем урядових комісарів. Провінційні і комунальні органи контролювалися призначеними урядом префектами.

Конституція згадує також Конституційний суд, Вищу раду магістратури і Державну раду.

Конституційний суд складався з п'ятнадцяти судців, які призначалися терміном на дев'ять років. Головне завдання Суду — охорона конституційних гарантій, остаточне тлумачення Конституції,, визначення відповідності нормативних актів Основному Законові.

У грудні 1947 року країни антигітлерівської коаліції підписали мирний договір з Італією. Окупаційний режим припинявся. Італія вступала в мирний період свого розвитку як вільна демократична держава.