§ 2. Японська держава після Другої світової війни

оуга світова війна закінчилася поразкою Японії і її беззастережною капітуляцією. Після припинення військових дій на території Японії висадилися 1945 року американські війська. Верховна влада перейшла до рук американської військової адміністрації на чолі з генералом Д. Макартуром. Відбулася окупація Японії.

Перші післявоєнні перетворення в Японії провадилися відповідно до вимог Потсдамської декларації про відродження «демократичних тенденцій.серед японського народу». Була проведена повна демобілізація японської армії, розпущені мілітаристські і ультрана-ціоналістичні організації, були зняті обмеження свободи слова, зборів тощо. Відбулася ліквідація таємної поліції, міністерства внутрішніх справ, військового і морського міністерств. Однак «чистка» державного апарату управління була проведена непослідовно і поверхово.

Серед соціально-економічних перетворень важливе місце посідає аграрна реформа, яка внесла зміни в соціальну структуру післявоєнної

374

375

Частина четверта

/Історія держави і права _/_ _ Новітнього часу

Розвиток буржуииюї держави е XX стойтпіі

Розділ І

Японії. Закон про аграрну реформу, схвалений парламентом у жовтні 1946 року, зобов'язував поміщиків продати державі надлишок землі, що ними оброблялася, зверх трьох те (близько дев'яти га). Держава продавала отриману в такий спосіб землю селянству. Одночасно були введені обмеження для перекуповування землі, встановлені межі орендної плати. Внаслідок цих перетворень у сільському господарстві з'явилася значна кількість нових земельних власників, як правило, малоземельних, були ліквідовані напівфеодальні форми землеволодіння.

Певні нововведення були зроблені в промисловості і банківській справі Японії. Відповідно до наказу генерала Макартура про ліквідацію концернів відбувалася декартелізація військово-промислових монополій — «дзайбацу». Формально наказ був виконаний, але насправді власники концернів розподілили свої підприємства поміж членами своїх родин, зберігаючи таким чином повне панування як у промисловості, так і у фінансових справах.

У 1945 році був прийнятий закон про профспілки, відповідно до якого робітники отримали право на організацію професійних спілок, підписання колективних договорів, право на проведення страйків за наявності певних умов, восьмигодинний робочий день і т.ін. Було введене соціальне страхування,

Отже, суспільно-економічний лад Японії під впливом усіх цих досить радикальних заходів був перебудований на ліберально-демократичних засадах.

Конституція Японії 1947 року. Відповідно до плану перебудови державного ладу Японії в демократичному напрямку штаб генерала Макартура розробив проект нової японської Конституції. Проект був переданий на розгляд японського парламенту, обраного 10 квітня 1946 року за новим виборчим законом. Парламент конституцію прийняв, потім затвердила її Таємна рада. Вона була опублікована в листопаді і946 року і набрала чинності 3 травня 1947 року.

Конституція 1947 року встановлює парламентську монархію. Вона зберігала імператора, який вважався «символом держави і єдності народу». Його статус визначався волею японського народу, якому належала суверенна влада (ст. 1). Імператор не повинен був здійснювати державну владу (ст. 4), однак за ним були закріплені деякі конституційні повноваження: призначати прем'єр-міністра за поданням парламенту, головного суддю Верховного суду за поданням кабінету міністрів, скликати парламент і розпускати нижню палату, затвер-

джувати міжнародні договори тощо. Усі ці дії імператора набирали законної сили тільки за порадою і після схвалення кабінетом міністрів, який відповідав за них перед парламентом.

Імператорська влада в цілому була серйозно обмежена Конституцією. Становище японського імператора було дуже схожим на статус англійського короля. Такі імператорські органи, як Таємна рада, міністерство імператорського двору, були ліквідовані.

Роль «вищого органу державної влади і єдиного законодавчого органу країни>> відігравав парламент Японії. Він складався з палати представників і палати радників (ст. 42). Нижня палата обиралася на чотири роки, верхня — на шість років з переобранням половини радників через три роки.

Для того щоб закон вважався прийнятим, потрібна була проста більшість обох палат парламенту. Нижня палата мала певну перевагу. Відповідно до Конституції законопроект міг.бути прийнятим навіть при відсутності його схвалення палатою радників. Однак фактично законодавство було зосереджене не стільки в парламенті, скільки в його численних комісіях. Така система з'явилася в японському парламенті завдяки американським радникам.

Виконавча влада належала кабінету міністрів. Тут теж відчувався вплив англійської парламентської практики. Прем'єр-міністра обирав парламент зі своїх депутатів. Як правило, це був лідер партії, яка отримала перемогу на виборах. Після цього він номінальне при-, значався імператором. Прем'єр-міністр сам підбирав членів кабінету, а також мав право відсторонити міністра від посади

Відповідно до Конституції японський кабінет міністрів у повному складі несе відповідальність перед парламентом. У разі недовіри кабінету останній діставав відставку. Але прем'єр-міністр мав право розпустити палату представників і призначити нові вибори.

Багато нового Конституція внесла в структуру і діяльність судових органів Японії. Верховний суд став не тільки вищою інстанцією для всіх інших судових органів країни, аіе, як і в США, дістав право тлумачити Конституцію і давати конституційну оцінку прийнятим парламентом законам.

Конституція містить широкий перелік буржуазно-демократичних прав і свобод, проголошуючи рівність громадян перед законом, свободу совісті, свободу зборів і об'єднань, право на працю і освіту. «Народ безперешкодно користується всіма основними правами людини», — наголошувалося в статті 11 прийнятої Конституції.

376

377

Частина четверта

Історія держави і права Новітнього часу.

Розвиток бурмсуаіної держачи \ в XX столітті \

Розділ І

Судова система Японії

ВЕРХОВНИЙ СУД

Апеляційний суд (8 судів)

"Місцевий" суд (49 судів)

"Сімейні" суди

Дисциплінарні суди

Певним досягненням нової японської Конституції стало закріплення виборного місцевого самоврядування. У кожній префектурі запроваджувалися свої збори, що складалися з сорока або більше депутатів, обраних населенням. Подібні збори були в містах і селах. Ці збори отримали право в межах своєї компетенції видавати постанови, збирати податки, розпоряджатися своїм майном. Виконавчими органами зборів були губернатори в префектурах, мери — в містах і сільські старости — в селах. Усі вони обиралися місцевим населенням.

Особливістю Конституції 1947 року є включення до неї декларації про відмову японського народу на вічні часи «від війни як суверенного права націй, а також від загрози або застосування збройної сили як засобу розв'язування міжнародних спорів» (ст. 9). Японія зобов'язувалася не створювати «сухопутні, морські і військово-повітряні сили». Однак після підписання 1951 року на конференції в Сан-Франциско мирного договору між США і Японією під назвою «сил самооборони» були створені сучасні збройні сили.