§ 1. Виникнення феодальної держави і| в країнах Азії та Африки

\^/та

гановлення феодальної державності? нення феодального права відбувалися в країнах Азії та А<| різному. Якщо в Індії та Китаї феодальне суспільство прі зміну рабовласництву і цивілізація тут пройшла вже трива історичного розвитку, у тому числі і державно-правового, тої Арабському халіфаті і середньовічних країнах Африки І* держава виникає в процесі розкладу первіснообщинного. витку соціальної стратифікації.

Так, у Китаї в перших століттях нашої ери йшов інтенс цес розкладу рабовласницького ладу і утвердження феода син. Одночасно відбувалося переростання рабовласницької^ в феодальну. Переломним моментом вважають падіння, ~м (220 р. н.е.). З розпадом стародавньої Китайської імперії,: ся після цього, країна вступає у феодальний період свого і< Приблизно так відбувалося виникнення феодальної і в Індії. Криза рабовласництва і формування нових суспу носин завершуються тут в середині І тисячоліття н.е. КінеІ ління Гуптів (IV-V ст.) є для Індії історичним рубежем, що»! рабовласницьку державу від феодальної. З VI століття н.е. ф^ відносини стають провідними і панівними в загальній» укладній структурі індійського суспільства. Розвивається * на державність.

Зовсім по-іншому виникла феодальна держава в Японї ших століттях нашої ери тут починається процес розпаду г общинного ладу. Поява приватної власності, поглиблення І і соціальної нерівності всередині родів ведуть до появи рої хівки, виникнення різних форм експлуатації. Загарбницькі г родами ще більше посилюють ці процеси, приводять до пс дрібних родів великими і до появи у І столітті н.е. родових' з II століття — племінних об'єднань. У IV столітті відбуває ява могутнього племінного союзу Ямато, який об'єднав ні

"^ ою більшу частину території країни. Навколо племінного вож-8)1 Ямато формувалась із родової знаті правляча верхівка.

Вожді Ямато поступово узурпують владу, бстаточно перетворив-

їі на спадкову. У У-УІ століттях поряд з родом верховного прави-!^я висуваються інші роди, які розбагатіли і їожді яких претендують владу в племінному союзі. Тривала боротьба між главами провідних подів скінчилася в 645 році, коли пост правителя зайняв принц Кару, язи прийняв титул тенно (син Неба). Період його правління дістав у японській історіографії назву Тайка, тобто Велика реформа. Перетворення Тайка завершило перехід від родового строю до феодалізму. Отже виникнення феодальної держави в Японії датується VII століттям н.е.

Ще однією ранньофеодальною державою був Арабський халіфат, який виник внаслідок об'єднання арабських племен, центром розселення яких був Аравійський півострів.

У У-УІ століттях в умовах занепаду держав стародавньої цивілізації родовий лад у кочових і напівосілих арабських племенах почав розкладатися. Розпадаються родові зв'язки, руйнуються традиції взаємодопомоги, починаються міжплемінні чвари. Особливо далеко зайшли ці процеси в Хиджазі — землеробському районі узбережжя Червоного моря, де були міста Мекка, Ясриб (Медина). Характерною рисою становлення держави в арабів у VII столітті було релігійне забарвлення цього процесу, тісний зв'язок між утворенням феодальної державності і виникненням нової релігії — ісламу. Політичний" рух за об'єднання племен і поява ісламу пов'язані з іменем Мухаммеда (570-632 рр.). Мухаммед проголосив необхідність встановлення культу єдиного бога — аллаха і нового суспільного порядка. Главою арабів повинен був стати пророк — «посланець аллаха на землі».

Незадоволення племінної верхівки змусило Мухаммеда в 622 році Ткати з Мекки до Ясрибу. Однак незабаром Мухаммеду пощастило ручитися підтримкою найрізноманітніших соціальних груп. У 20-"•* роках VII століття було завершене організаційне оформлення Мусульманської общини Мухаммеда в Медині. Вона стала не тільки Редігійною, а й надплемінною організацією, зародком держави, що ворювалася. Сам Мухаммед був у цій общині і пророком, і племін-Г*1 Во>Кцем, і воєначальником, і суддею. За допомогою ісламу і війсь-и* загонів відбувалося подолання племінного сепаратизму.

Найближчі родичі і сподвижники Мухаммеда стали привілейо-Тупою. З їхнього середовища після смерті пророка стали оби-

нових вождів мусульман — халіфів (замісників пророка).

126

127

Частина друга

Історія держави і І ____Середніх кіків

держака І право Іп та Африки____\_________

л

Розділ II

Халіф Омар (634-644 рр.) завершив політичне об'єднані а в VII-VIII століттях утворюється величезна імперія — . халіфат, центром якого був Дамаск.

Середньовічна феодальна державність існувала і в А<] ; родів Судану. Найзначнішими державами тут були Гана, Ма гай, міста-держави Хауса і Канем-Борну.

Гана — найбільш рання держава на території Судану, в ІІІ-ІУ століттях н.е. її столицею було місто Кумбі, або Г початку XIII століття Гана була завойована імперією Малі. ,|

Малі — держава народу мандінго. Спочатку була у вас) залежності від Гани, але згодом посідала панівне становиїиец ному Судані. Столицею було місто Ніані. Держава Малі ісі XVII століття.

Імперія Сонгай була утворена народом сонгаїв, який: редньому Нігеру. В УІІ-ХІУ століттях сонгаї були в зале Гани, потім — від Малі. У 1335 році держава сонгаїв занепа залежною від марокканців.

Міста-держави Хауса з'явилися наприкінці XI століттй* високо розвинені торговельно-ремісничі центри, які існ) чатку XIX століття.

Імперія Канем-Борну виникає у VIII столітті в Центральної* Вона була розташована навколо озера Чад. Проіснувала до 180(8