§ 1. Розвиток державно-монополістичного капіталізму

Хіапочатку XX століття США перетворюються на класичну країну монополістичного капіталу. В цей час Сполучені Штати йшли попереду всіх держав за випуском продукції і загальним обсягом виробництва. Так, у 1913 році чорна металургія США випускала більше продукції, ніж Англія, Франція і Німеччина разом.

Надзвичайно швидкі темпи економічного розвитку США пояснювалися значним посиленням американського імперіалізму в роки Першої світової війни, перетворенням США на один із центрів фінансової експлуатації світу.

Участь США в Першій світовій війні вимагала розширення державного контролю над виробництвом; знищення анархічних тен-

307

Частина четверта

денцій в економіці, які були викликані загостренням конкурентної боротьби монополістичного капіталу; утворення єдиного центру керівництва воєнними підприємствами, транспортом, засобами зв'язку і т.д. На цьому фундаменті і відбувався розвиток державно-монополістичного капіталізму. Одночасно посилювалося державне регулювання ринкових відносин.

Могутнім каталізатором, що прискорив розвиток державно-монополістичного капіталізму і державного регулювання економічної сфери, стала криза 30-х років, яка примусила американське капіталістичне суспільство шукати шляхи подальшого розвитку капіталізму, методи регулювання суспільних процесів.

«Новий курс» президента Рузвельта. У 1929-1933 роках світова економічна криза охопила і США. Криза викликала різке скорочення обсягу виробництва, розлад фінансової системи, повсюдне розорення і банкрутство промислових, торговельних і фінансових фірм, масове безробіття. Загальний обсяг продукції промисловості США склав у 1932 році лише 54 відсотки в порівнянні з 1929 роком. Криза надзвичайно загострила соціально-класові суперечності.

Один за одним відбувалися «голодні походи», демонстрації безробітних, фермерів, що розорилися.

Обраний у 1928 році президентом республіканець Г. Гувер обіцяв вивести країну з кризи, але всі його спроби виявилися безрезультатними. Так, зупинити хвилю банкрутств шляхом державного кредитування республіканці намагалися в 1932 році. З цією метою було створено Національну кредитну корпорацію з капіталом у 3,5 мільярда доларів, яка повинна була проводити фінансування банківських, промислових і торговельних фірм, щоб врятувати їх від банкрутства. Одночасно з'явилася ще одна урядова організація — Федеральне фермерське бюро, яке повинне було підтримувати рівень цін на сільськогосподарську продукцію. Однак усі вжиті заходи ні до чого не привели.

На президентських виборах 1932 року демократична партія висунула кандидатуру свого лідера Франкліна Делано Рузвельта. Через хворобу він був прикутий до ліжка, але не припинив політичної діяльності.'Сенатор, помічник морського міністра, губернатор штату Нью-Йорк — таким був його послужний список. Виборці повірили Рузвельту, який обіцяв у-разі успіху на виборах вивести країну з кризи, і він був обраний президентом США.

308

Розвиток буржуазної держави в XX столітті

\

Розділ 1

Четвертого березня 1933 року Ф. Рузвельт уперше виступив перед американським народом як президент. Щоб перемогти і подолати кризу, казав Рузвельт, усі повинні вести^ебе як «виучена, віддана армія», готова до великих жертв.

Сукупність заходів, спрямованих наддержавне регулювання американської економіки з метою виходу з кризи, запропонованих Рузвельтом і його радниками, отримала назву «Нового курсу» (буквально «нова здача карт»). Фактично це була розгорнута програма анти-кризових державно-монополістичних заходів.

Уряд Рузвельта розпочав реалізацію політики «Нового курсу» зі створення Національної адміністрації відбудови промисловості (НІРА), яка повинна була вивести промисловість з кризи, і вжиття заходів по боротьбі з безробіттям. На чолі НІРА була поставлена Рада, яку іронічно називали «мозковим трестом». До її складу входили промислові, фінансові магнати і науковці.

«Новий курс» провадився за такими основними напрямками:

/. Відбудова банківсько-фінансової системи. На основі прийнятого Конгресом надзвичайного закону, який надавав президенту широкі повноваження у фінансовій сфері, був встановлений державний контроль над золотом, що знаходилося в обігу. Держава отримала можливість скоригувати золотий зміст долара, випускати долари, що взагалі не були забезпечені золотом. Обмін паперових грошей на золото був заборонений. Громадяни США, в яких було золота більш ніж на сто доларів, повинні були здати його в банк. Золото не можна було вивозити за кордон. Міністерство фінансів мало право припинити на якийсь час банківські операції. Держава мала змогу впливати на грошову активність банків за допомогою кредитів та субсидій, розмір яких досяг трьох мільярдів доларів.

2. Відбудова промисловості. В середині 1933 року Конгрес прийняв Закон про відбудову промисловості. З метою знищення «руйнівної конкуренції» і досягнення миру в промисловості закон передбачав самообмеження різних галузей промисловості «Кодексами чесної конкуренції». Спеціальна Національна адміністрація з оздоровлення промисловості за допомогою «Кодексів чесної конкуренції» проводила примусове картелювання. Вся промисловість США була розділена на групи, кожна з яких повинна була розробити свій «кодекс», який визначав монопольні ціни, умови торговельного кредиту, мінімальну заробітну плату робітників і службовців, розмір квот продукції, що випускалася, ринки збуту і т.ін. «Кодекси» після їх схва-

309

Частина четверта

Історія держави і права _____Новітнього часу

лення і скріплення підписом президента набували для даної групи підприємств силу закону.

3. Аграрна політика «Нового курсу» знайшла своє втілення в Законі про регулювання сільського господарства. Був створений спеціальний адміністративний орган, офіційною метою якого було регулювання цін на сільськогосподарську продукцію і доведення їх до рівня 1909-1914 років. Щоб збалансувати ціни, встановлювався відсоток скорочення засівних площ фермерами з виплатою компенсації за необроблені землі. Одночасно заохочувалося знищення частини вже отриманого врожаю, за що видавалася премія.

Разом з тим були скорочені відсотки з іпотечної заборгованості фермерів, через федеральні банки фермерам була надана позика у розмірі двох мільярдів доларів.

4. Боротьба з безробіттям. Безпосередня допомога безробітним набувала в ці часи різних форм: грошові субсидії, організація громадських робіт, введення системи соціального страхування від безробіття, пенсійне забезпечення.

Так, у 1934 році була створена Федеральна адміністрація надзвичайної допомоги, яку 1935 року заступила Адміністрація розвитку громадських робіт. Безробітних направляли в трудові табори. Вони будували шосе, автостради, мости, аеродроми і т.д. У 1935 році був прийнятий Закон про соціальне страхування, але рівень страхових виплат був дуже низьким. У цілому уряд витратив ла боротьбу з безробіттям 3,5 мільярда доларів, однак не досяг серйозних результатів. Лише двадцять відсотків безробітних США отримали тимчасову допомогу.

Стабілізації економіки повинен був допомогти і закон Вагне-ра, або «Акт про трудові відносини», прийнятий Конгресом у липні 1935 року. Закон Вагнера вперше в історії США офіційно визнавав права профспілок і передбачав законодавчі гарантії цих прав. Він перелічував права робітників, порушення яких входило в поняття «несправедливої трудової практики» підприємців. Було заборонено переслідувати робітників за створення профспілок і за участь у страйках. Підприємці повинні були укладати з профспілками колективні договори. Водночас закон Вагнера був спрямований на звуження основи масових конфліктів. З цією метою був утворений спеціальний орган — Національне управління з трудових відносин, яке повинно було розглядати скарги робітників на «несправедливу трудову практику» підприємців.

310

Розвиток бурзісуазної держави V в XX столітті \

Розділ 1

Заходи «Нового курсу» шляхом втручання держави в економічне життя врятували банки і монополії від краху, певною мірою стабілізували економіку.

У 1935-1936 роках Верховний суд США, посилаючись на те, що законодавство, яке обмежує приватне підприємництво, «суперечить конституції США», скасував закони «Нового курсу». Однак надалі Верховний суд був змушений підтримувати в цілому систему урядового регулювання економіки.

«Новий курс» не минув безслідно. У 1965-1966 роках відбувся новий сплеск соціального реформаторства. Шляхом державно-монополістичної політики регулювання суспільних процесів уряд намагався здійснити заходи, спрямовані на професійну підготовку молоді, провести реформування шкільної і вищої освіти.

Політичні партії США. Партійно-політична система США визначається своєю стабільністю. Тут існує класична двопартійна система. Дві партії — республіканців (емблема — слон), які оголосили себе партією національного відродження, і демократів (емблема — осел), які вважаються партією реформ, суперничають між собою і навперемінно приходять до влади. Обидві партії виражають інтереси державно-монополістичного капіталу, монополістичних угруповань, бони мають сильний центральний і місцевий апарат, низовою ланкою якого є комітети виборчих дільниць, а вищими органами — національні партійні комітети і національні партійні з'їзди.

В історії США робилися неодноразові спроби розбити монополію двох провідних партій.

У 1923 році в штаті Міннесота сенатор Р. Лафолетт створює фермерсько-робітничу партію. У 1924 році вона стала основою третьої національної партії — Конференції прогресивних політичних дій. Прогресивна партія взяла участь у президентській виборчій компанії 1924 року зі своїм кандидатом — Лафолеттом. Однак перемогли на виборах республіканці, які отримали 382 вибірники. Демократична партія забезпечила голоси 136 вибірників, Лафолетт отримав голоси лише тринадцяти вибірників.

Отже, двопартійна система вистояла. Спроба утворення третьої масової партії не вдалася. Прогресивна партія розпалася після поразки Лафолетта.

Після Другої світової війни знову виникла ідея створення третьої — прогресивної — партії. Одним із ініціаторів був відомий американський співак Поль Робсон. Але і ця спроба не мала успіху.

311

т

Частина четверта

Історія дерзісаач і прача __ __ Новітнього часу

Підсумки президентських виборів 1992 року

Кандидат Процент виборців Кількість вибірників Штати, в яких переміг кандидат

Б. КЛІНТОН •

(демократ) 43,3 % 370 32

Дж. БУШ

(республіканець) 38,4%. 168 18

Р. ПЕРО

(незалежний 18,3% 0 0

кандидат)

- - -?1%.-^й«;с^? •^•я*83й8?>к.*:&? Лї&ЖЇЖ* у'?** 100% 538 50

Тому мільйонер з Техасу Р. Перо, виставивши свою кандидатуру на посаду президента на виборах 1992 року, не мав бажання утворювати третю партію, а вступив у боротьбу як незалежний кандидат. Однак він теж не здобув перемогу. Двопартійна система — демократи і республіканці — виявилася сильнішою.

Підйом робітничого руху після Першої світової війни підштовхнув ліве крило соціалістичної партії до створення комуністичної партії. Розбіжності відносно способу її організації призвели в 1919 році до того, що в США одночасно виникли дві комуністичні партії: ю> муністична партія США на чолі з Ч. Рутенбергом і комуністична робітнича партія на чолі з Д. Рідом. Кількість членів в обох партіях була майже рівною, однакові були програми, обидві партії вступили до Комінтерну. І тому в 1921 році Виконком Комінтерну об'єднав їх в єдину комуністичну партію Сполучених Штатів.

Компартія США вела активну роботу, але залишалась нечисленною. Так, у 1933 році кількість членів компартії налічувала лише 17 тисяч, а надалі зросла до 40 тисяч. У 1944 році компартія США прийняла рішення про саморозпуск, але вже в 1945 році була відновлена. Сьогодні компартія не відіграє серйозної ролі в політичному житті США.

Ще однією політичною силою у Сполучених Штатах Америки в XX столітті були фашистські організації. У 20-х роках виникає ціла низка таких об'єднань, як Лицарі Колумба, Стальний шолом, Ліга друзів нової Німеччини, які базувалися на чисто фашистській ідеології, їм давали гроші монополії, допомагали німецькі нацисти. На початок 30-х років кількість таких організацій досягає семисот п'ятдесяти.

У 1934 році в США була зроблена спроба фашистського перевороту. Кандидатом у диктатори став начальник генерального штабу

312

Розвиток буржуачнаї держави в XX столітті

\

американської армії генерал Макартур. Змова була розкрита, але ніхто з її учасників не буп покараний.

Збереглися фашистські організації і після закінчення Другої світової війни. Прикладом може бути товариство Джона Берча, яке створив президент кондитерської асоціації Р.'Уелч. Існує профашистська організація мінітменів. Колишній льотчик ВМС США Дж. Рокуел створив американську нацистську партію з усіма фашистськими атрибутами.