§ 2. Утворення Китайської Народної Республіки

в

обстановці військових перемог народно-визвольної армії в червні 1949 року розпочалися засідання підготовчого комітету по скликанню Політичної консультативної ради, до якої увійшли представники усіх демократичних партій і груп.

Перша сесія Народної політичної консультативної ради Китаю відкрилася 21 вересня 1949 року. Сесія прийняла Організаційний статут, Загальну програму і Закон про організацію Центрального народного уряду Китайської Народної Республіки. Рада обрала Центральний народний уряд КНР на чолі з Мао Цзедуном. Першого жовтня 1949-року було урочисто проголошено утворення Китайської Народної Республіки.

Відповідно до Загальної програми, яка відігравала роль тимчасової Конституції, КНР ставала «державою народної демократії». В ній підкреслювалося, що нова державна влада в Китаї є «демократичною диктатурою народу», що базується на союзі робітників і селян, у якому керівництво належить робітничому класу.

Вищим органом державної влади в КНР була Центральна народна урядова рада, яка формувала інші центральні державні органи: Державну адміністративну раду, Народно-революційну військову раду, Верховний народний суд і Верховну народну прокуратуру. Усі ці органи разом і складали Центральний народний уряд КНР. Його головою став Мао Цзедун.

У 1953-1954 роках відбулися загальні вибори в місцеві демократичні органи влади - збори народних представників. Було обрано більше 5,5 мільйонів депутатів сільських, селищних, міських і районних зборів народних представників. Після цього відбулися вибори повітових і провінційних зборів.

380

381

Частина четверта

Історія держави і права Новітнього часу

У січні 1953 року була створена Комісія по опрацюванню Кон» ституції КНР. У червні 1954 року проект Конституції був опублікований для широкого обговорення. П'ятнадцятого вересня у Пекіні на першій сесії Всекитайських зборів народних представників була прийнята Конституція КНР.

Вся влада в КНР, сказано в Конституції 1954 року, належить народу в особі Всекитайських зборів народних представників і місцевих Зборів народних представників (ст. 2). Всекитайські збори народних представників — єдиний законодавчий орган держави. Всекитайські збори обирають Голову Китайської Народної Республіки, затверджують кандидатури прем'єра Державної ради (Центрального народного уряду) та інших вищих посадових осіб. У перервах між сесіями Зборів діє Постійний комітет Всекитайських зборів народних представників.

У 1958 році керівництво КПК розпочинає проведення курсу на дострокову побудову соціалізму, який отримав назву «великого стрибка». Політика «великого стрибка», що охопила всі сфери суспільно-політичного життя, супроводжувалася серйозними порушеннями Конституції КНР і завдала країні великої шкоди.

Нові нещастя китайському народу принесла так звана «культурна революція» (1966-1976 рр.), під лозунгами якої Мао Цзедун та його прихильники розпочали кампанію тотальної «чистки» партії та органів народної влади від своїх супротивників. «Культурна революція» призвела до серйозної деформації народної демократії в Китаї, що знайшло своє відображення в новій Конституції КНР 1975 року.

Основний закон 1975 року обмежив повноваження Всекитайських зборів Народних представників, зафіксував принцип призначення депутатів замість виборів, обмежив права національних меншин.

Після смерті Мао Цзедуна в 1978 році приймається Конституція, яка поновила ряд положень Конституції 1954 року. Розпочалося активне правове будівництво. І нарешті в 1982 році знов приймається нова Конституція КНР, яка закріпила багатоукладність економіки, внесла значні зміни в структуру вищих державних органів, розширила права і обов'язки громадян.

РОЗПАД КОЛОНІАЛЬНИХ РОЗДІЛ II/ ІМПЕРІЙ І УТВОРЕННЯ

НОВИХ НЕЗАЛЕЖНИХ ДЕРЖАВ

е,

-/характерною рисою сучасної епохи стала ліквідація колоніальної системи імперіалізму.

Криза колоніальної системи проявилася вже після Першої світової війни, коли національна буржуазія колоніальних і залежних країн розпочала боротьбу за національну незалежність. Національно-визвольний рух все більше розхитував підвалини колоніальних імперій, і після Другої світової війни в умовах демократичного піднесення Г революційної активності народу настав справжній крах колоніальних імперій.

З найбільшою виразністю процес руйнування колоніальної системи проявився в історії найбільшої колоніальної імперії — Британської.