- •§ 1. Виникнення давньосхідної держави
- •§ 2. Основні риси суспільного ладу
- •§ 3. Державний лад
- •§ 4. Право в країнах Стародавнього Сходу
- •§ 1. Утворення античної держави
- •§ 2. Основні риси суспільного ладу
- •§ 3. Державний лад
- •§ 4. Право античних держав
- •§1. Виникнення феодальної держави
- •§ 2. Ранньофеодальна монархія
- •§ 3. Станово-представницька монархія
- •§ 4. Абсолютна монархія
- •§ 5. Феодальне право в країнах Європи
- •§ 1. Виникнення феодальної держави і| в країнах Азії та Африки
- •§ 2. Основні риси суспільно-економічі розвитку
- •§ 3. Державний лад
- •§ 4. Право
- •§ 1. Причини і передумови буржуазних революцій
- •§ 2. Рушійні сили буржуазних революї
- •§ 3. Основні етапи революцій
- •§ 4. Підсумки і наслідки буржуазних революцій
- •§ 1. Формування буржуазної конституційної монархії в Англії
- •§ 2. Оформлення державного механізму конституційної монархії
- •§ 3. Виборчі реформи
- •§ 4. Подальший розвиток державних структур
- •Глава II
- •§ 1. Соціально-економічний і політичний розвиток сша наприкінці
- •§ 2. Громадянська війна 1861-1865 років
- •§ 3. Економічні і політичні наслідки громадянської війни
- •§ 4. Еволюція державного ладу сша у другій половині XIX століття
- •Глава III франція
- •§ 1. Розвиток буржуазної держави в 1795-1870 роках
- •§ 2. Паризька Комуна 1871 року
- •§ 3. Третя республіка у Франції
- •Глава IV німеччина
- •Глава V японія
- •Глава VI китай
- •Глава VII
- •Глава VIII колоніальні імперії
- •Глава IX
- •§ 1. Англосаксонська система буржуазного права
- •§ 2. Континентальна система буржуазного права
- •§ 3. Буржуазне законодавство про працю
- •§ 1. Розвиток державно-монополістичного капіталізму
- •§ 2. Основні зміни в державному ладі сша
- •Глава II великобританія
- •§ 1. Соціально-політична структура
- •§ 2. Зміни державного ладу
- •Глава III франція
- •§ 1. Третя республіка після Першої світової війни
- •§ 2. Четверта республіка
- •§ 3. П'ята республіка
- •Глава IV німеччина
- •§ 1. Революція у листопаді 1918 року в Німеччині
- •§ 2. Веймарська республіка (1919-1933 рр.)
- •§3. Встановлення нацистської диктатури
- •§ 4. Німеччина після Другої світової війни
- •§ 5. Утворення єдиної німецької держави
- •Глава V італія
- •§ 1. Італія на початку XX століття
- •§2. Встановлення фашистської диктатури
- •§ 3. Італія після Другої світової війни
- •Глава VI японія
- •§ 1. Японія в період між двома світовими війнами
- •§ 2. Японська держава після Другої світової війни
- •Глава VII китай
- •§ 1. Період громадянських революційних війн
- •§ 2. Утворення Китайської Народної Республіки
- •§ 1. Остаточний розпад Британської колоніальної імперії
- •§ 2. Криза Французької колоніальної імперії
- •§ 3. Утворення Республіки Індії
- •§ 1. Джерела права
- •§ 2. Цивільне право
- •§ 3. Трудове і соціальне законодавство
- •§ 4. Кримінальне право
- •§ 3. Державний лад ,****»** ,««»*,,..*,.«*.«*».« 44 § 4. Право античних держав ,,«,««,««,,*.««««,**, 58
§ 4. Подальший розвиток державних структур
У
місцевому управлінні також відбувалися зміни. Відразу після першої виборчої реформи 1835 року в інтересах промислової буржуазії було проведено реформу міського самоврядуван- . ня. Відповідно до неї управління містом передавалося виборним міським радам. У виборах цих органів брали участь усі платники податків — власники будинків і наймачі квартир, як чоловіки, так і жінки. Міська рада обирала на один рік мера міста і олдерменів.
У 1888 році була введена система самоврядування в графствах. Англія і Уельс були розбиті на 122 територіальні округи, що отримали найменування «адміністративних графств», або «графств-бургів», якими ставали великі міста. На чолі таких округів стояли представницькі органи — ради, яким було передано колишні адміністративні повноваження мирових судців. Активне виборче право мали особи, що досяг-ли двадцяти одного року, займали протягом дванадцяти місяців помешкання або частину помешкання, а також власники земельної ділянки, яка приносила прибуток не менше десяти фунтів стерлінгів на рік.
Акт 1894 року радикально реформував управління в приходах. Тут утворювалися приходські збори, в яких брали участь усі, .хто сплачував місцеві податки. Якщо кількість мешканців перевищувала вісімсот чоловік, утворювалася приходська рада, яку обирали приходські збори строком на один рік.
Збройні сили теж зазнали змін. В умовах широкої колоніальної експансії англійська буржуазія мала потребу не тільки в кваліфікованому чиновництві, але і в боєздатних армії і флоті. Постійна модернізація збройних сил, зростання воєнного бюджету були характерною рисою політики правлячих кіл Великобританії. З 1871 по 1900 рік витрати на військові потреби зросли в три рази.
Значну роль у створенні сучасної структури збройних сил Великобританії відіграли реформи воєнного міністра Кардуелла, які були проведені в 1870-1874 роках. Він розділив країну на десять територіальних округів, які, у свою чергу, розподілялися на військові округи: шістдесят шість піхотних, дванадцять артилерійських і два кавалерійських.
Була скасована система купівлі і продажу офіцерських посад. У 1883 році було прийнято Акт про морську оборону. Відбулася мо-
дернізація центральних органів управління збройними силами Великобританії.
У 1883 році був створений Особливий відділ Лондонської поліції. Його завданням стала боротьба з національно-визвольними рухами, а також з опозиційними політичними силами в самії Англії. Поліція Лондона і заснована 1874 року Ірландська королівська поліція були ударними підрозділами поліцейських формувань. Так, на кінець XIX століття в Лондонській поліції служила одна третина усіх поліцейських країни.
Особливий Постійний комітет з представників судових органів і ради графства призначав головного констебля графства. Головний констебль набирав поліцейський персонал і керував ним. У містах, що мали власну поліцію, її начальник призначався міською радою. Нагляд за полісменами здійснював Комітет громадської безпеки.
Місцеві поліцейські сили Великобританії формально були автономні. Однак, насправді вони завжди діяли під контролем міністерства внутрішніх справ, яке видавало обов'язкові відомчі правила та інструкції, а також визначало суми, необхідні на утримання місцевої поліції.
Складна судова система Англії в 1873-1876 роках також зазнала реформування.
Верховною судовою інстанцією Великобританії залишалася палата лордів. У 1876 році. Актом про апеляційну юрисдикцію був заснований інститут апеляційних лордів. Два апеляційних лорди повинні були засідати в палаті лордів, коли вона виконувала роль судового органу. Призначалися вони довічно.
Крім перевірки скарг на рішення Апеляційного суду в цивільних справах і Апеляційного суду в кримінальних справах палата лордів виступала і як суд першої інстанції для звинувачених у кримінальних злочинах перів.
Актами, прийнятими в 1873-1875 роках, була піддана реорганізації судова система Англії. Так, три головних суди «загального права», а також Суд канцлера, Суд по заповітах, Суд по розлученнях, Суд адміралтейства, Суд казначейської палати і Апеляційний суд канцлера були скасовані. В 1875 році створився новий Верховний суд Великобританії, який складався з двох частин: Високого суду і Апеляційного суду в цивільних справах. У свою чергу Високий суд мав такі відділення: 1) суд королівської лави; 2) суд канцлера; 3) суд загальних тяжб; 4) суд палати шахової, дошки; 5) суд у справах адмі-
212
213
Частина третя
Історія дерзісавп і права ___Нового часу______
ралтейства, заповітах, розлученнях. У 1881 році пройшла чергова реорганізація. У Високому суді було залишено лише три відділення: суд королівської лави, суд канцлера і суд у справах адміралтейства. Лорд — головний суддя, призначався короною за поданням прем'єр-міністра, інші судді вищих судів затверджувалися монархом за рекомендацією лорда-канцлера.