- •Київський національний торговельно-економічний університет
- •Розповсюдження і тиражування без офіційного дозволу кнтеу заборонено
- •Розділ 6. Правова охорона об’єктів патентного права та нетрадиційних об’єктів промислової власності 201
- •Розділ 7. Правова охорона засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, їх товарів і послуг 253
- •Передмова
- •Розділ 1 інтелектуальна власність у інноваційному розвитку економіки
- •Основні питання
- •1.1. Становлення інтелектуальної економіки як прояв процесу інтелектуалізації суспільно-господарської діяльності.
- •Після вивчення теми студенти повинні вміти:
- •1.1. Становлення інтелектуальної економіки як прояв процесу інтелектуалізації суспільно-господарської діяльності
- •Різноманітні підходи до визначення постіндустріального суспільства
- •1.2. Інтелектуальний капітал: природа, зміст, структура
- •Трактування поняття «інтелектуальний капітал» у різних літературних джерелах
- •Класифікація інтелектуального капіталу
- •Інтелектуальна діяльність як основа соціально-економічного розвитку суспільства. Види та результати інтелектуальної діяльності
- •Об’єкти інтелектуальної власності за видами діяльності
- •1.4. Економіко-правовий зміст інтелектуальної власності
- •Питання для самоконтролю
- •До характерних ознак інтелектуальної економіки належать:
- •Інтелектуальний капітал – це:
- •Розділ 2 поняття права інтелектуальної власності
- •Основні питання
- •Після вивчення теми студенти повинні вміти:
- •2.1. Право інтелектуальної власності в об’єктивному розумінні та його джерела
- •2.2. Об’єкти та інститути права інтелектуальної власності
- •2.3. Суб’єктивні права інтелектуальної власності
- •2.4. Поняття і форми захисту права інтелектуальної власності
- •Питання для самоконтролю
- •Розділ 3 організаційне забезпечення правової охорони інтелектуальної власності в україні
- •Основні питання
- •Після вивчення теми студенти повинні вміти:
- •3.1. Участь держави у забезпеченні правової охорони інтелектуальної власності
- •3.2. Державні органи у сфері охорони інтелектуальної власності в Україні
- •3.3. Правовий статус патентних повірених в Україні
- •3.4. Організації колективного управління майновими правами інтелектуальної власності в Україні
- •Питання для самоконтролю
- •Розділ 4 міжнародно-правова охорона прав інтелектуальної власності
- •Основні питання
- •Після вивчення теми студенти повинні вміти:
- •4.1. Базові поняття міжнародно-правової охорони прав інтелектуальної власності
- •4.2. Міжнародні договори у сфері авторського права і суміжних прав
- •4.3. Міжнародні договори у сфері промислової власності
- •4.4. Міжнародні організації у сфері інтелектуальної власності
- •Питання для самоконтролю
- •Розділ 5 авторське право і суміжні права
- •Основні питання
- •Після вивчення теми студенти повинні вміти:
- •5.1. Поняття та базові положення авторського права
- •5.2. Об’єкти авторського права
- •5.3. Суб’єкти авторського права. Суб’єктивні права автора
- •5.4. Особливості правової охорони суміжних прав
- •5.5. Договори у сфері авторського права і суміжних прав
- •Елементи авторського договору
- •5.6. Захист авторського права і суміжних прав
- •Питання для самоконтролю
- •Розділ 6 правова охорона об’єктів патентного права та нетрадиційних об’єктів промислової власності
- •Основні питання
- •Після вивчення теми студенти повинні вміти:
- •6.1. Поняття і базові моделі правової охорони результатів науково-технічної творчості
- •6.2. Об’єкти патентного права. Умови патентоздатності об’єктів
- •6.3. Суб’єкти патентних правовідносин
- •6.4. Оформлення патентних прав. Види патентів
- •6.5. Зміст майнових прав патентоволодільців
- •6.6. Ліцензійні договори
- •Елементи ліцензійного договору
- •6.7. Захист прав патентовласників
- •6.8. Правова охорона нетрадиційних об’єктів промислової власності
- •Питання для самоконтролю
- •Заявка на одержання патенту подається до:
- •Примусова ліцензія на використання запатентованого винаходу видається особі, яка виявляє готовність до використання запатентованого винаходу у виробництві на:
- •Який вид ліцензії не існує?
- •Розділ 7 правова охорона засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, їх товарів і послуг
- •Основні питання
- •Після вивчення теми студенти повинні вміти:
- •7.1. Поняття та базові положення правової охорони засобів індивідуалізації
- •Класифікація засобів індивідуалізації
- •7.2. Об’єкти правової охорони засобів індивідуалізації
- •7.3. Оформлення прав на торговельні марки і зазначення походження товару
- •7.4. Суб’єкти прав на засоби індивідуалізації та зміст суб’єктивних прав
- •7.5. Договори про використання засобів індивідуалізації
- •7.6. Захист прав на засоби індивідуалізації
- •Питання для самоконтролю
- •Розділ 8 комерціалізація інтелектуальної власності
- •Основні питання
- •Після вивчення теми студенти повинні вміти:
- •8.1. Сутність і механізм комерціалізації прав інтелектуальної власності
- •8.2. Способи комерціалізації прав інтелектуальної власності
- •Розподіл зареєстрованих договорів щодо розпоряджання майновими правами за об’єктами промислової власності
- •Кількість зареєстрованих договорів/ліцензійних договорів стосовно знаків для товарів і послуг
- •Кількість зареєстрованих договорів/ліцензійних договорів стосовно винаходів та корисних моделей
- •8.3. Регулювання процесу комерціалізації прав інтелектуальної власності в Україні
- •Види договорів щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності
- •Питання для самоконтролю
- •Об’єктом ліцензійного договору є:
- •Укладання договору про передачу права власності на об’єкт промислової власності означає:
- •Розділ 9 оцінка вартості прав на об’єкти інтелектуальної вартості
- •Основні питання
- •Після вивчення теми студенти повинні вміти:
- •9.1. Принципи вартісного оцінювання об’єктів інтелектуальної власності
- •9.2. Оцінка майнових прав інтелектуальної власності як вид діяльності, її регулювання та нормативне забезпечення
- •9.3. Етапи процедури оцінки
- •9.4. Методика оцінки вартості майнових прав на об’єкти інтелектуальної власності
- •Характеристика методів оцінки прав на об’єкти інтелектуальної власності
- •Питання для самоконтролю
- •У межах якого підходу до оцінки прав на об’єкти інтелектуальної власності використовується метод дисконтування грошових потоків?
- •Метод звільнення від роялті найчастіше використовується:
- •Розділ 10 об’єкти інтелектуальної власності в системі бухгалтерського та податкового обліку
- •Основні питання
- •Після вивчення теми студенти повинні вміти:
- •Умови визнання, оцінка та документальне оформлення
- •Формування первісної вартості об’єктів, визнаних нематеріальними активами, залежно від способу їх надходження на підприємство
- •Документальне оформлення нма
- •Зміст «Акт уведення в господарський оборот об’єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів»
- •Зміст первинного документа «Інвентарна картка обліку об’єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів»
- •Облік руху об’єктів інтелектуальної власності
- •Відображення в бухгалтерському та податковому обліку дослідження, розробки та створення об’єкта інтелектуальної власності працівником підприємства в межах трудових відносин
- •Відображення в обліку замовлення на створення твору із виплатою пашуального платежу без переходу права власності на твір
- •Придбання виключних майнових прав на об’єкт інтелектуальної власності у фізичної особи
- •Придбання прав на використання винаходу в господарській діяльності
- •Облік амортизації об’єктів інтелектуальної власності
- •Кореспонденція рахунків фінансового обліку нарахування амортизації об’єктів інтелектуальної власності
- •Строки дії права користування нематеріальними активами за групами
- •Облік роялті
- •Методика розрахунку роялті за різними ситуаціями
- •Відображення роялті у бухгалтерському обліку
- •Питання для самоконтролю
- •Відповідно до мсбо 38 «Нематеріальні активи» актив відповідає критерію можливості ідентифікації у визначенні нма, якщо він:
- •Яка проводка відповідає операції «Майнові права на корисну модель визнано нма і введено в експлуатацію»?
- •Придбання та створення нма відображають на рахунку:
- •Показники використання об’єкта інтелектуальної власності
- •11.2. Життєвий цикл об’єкта інтелектуальної власності
- •Управління об’єктом інтелектуальної власності на етапі його створення
- •Управління об’єктом інтелектуальної власності на етапі набуття прав
- •Управління об’єктом інтелектуальної власності на етапі використання прав
- •Управління об’єктом інтелектуальної власності на етапі захисту прав
- •Управління об’єктом інтелектуальної власності на етапі утилізації
- •Маркетинг інтелектуальної власності
- •Функції маркетингу залежно від ролі інтелектуального продукту
- •Товарні знаки і знаки обслуговування
- •Колективні знаки
- •Промислові зразки
- •Географічні вказівки
- •Питання для самоконтролю
- •До основних принципів управління інтелектуальною власністю належать:
- •Додаткова вартість створеного інтелектуального продукту – це:
- •Критеріями оцінювання продуктів інтелектуальної діяльності при проведенні експертизи можуть бути:
- •Комерціалізація об’єктів права інтелектуальної власності може бути здійснена:
- •До етапів життєвого циклу об’єкта інтелектуальної власності належать:
- •Предметний покажчик
- •Список рекомендованих джерел
5.2. Об’єкти авторського права
Об’єкт авторського права – матеріальне втілення, певна речова форма результату інтелектуальної, творчої праці25.
У законодавстві України та міжнародно-правових актах, що регулюють авторські права, не наводиться визначення об’єкта авторського права, але міститься перелік цих об’єктів та певні вимоги до результатів інтелектуальної, творчої діяльності авторів, за умови додержання яких певний результат творчої роботи може бути визнаним об’єктом авторського права й отримати правову охорону.
Твір – сукупність ідей, думок, міркувань, образів, наукових положень, оцінок, висновків, пропозицій тощо, які є результатом творчої діяльності автора, знайшли своє відображення в певній об’єктивній формі, придатній для сприйняття іншими та її відтворення26.
Авторське право не пов’язане з правом власності на матеріальний об’єкт, у якому втілений твір автора. Це творча діяльність – діяльність людського мозку, який здатен створювати тільки ідеальні образи, а не предмети матеріального світу. Відповідно, сам твір – ідеальний об’єкт, відтворений на матеріальному носію.
Поняття твору – родове, тобто ширше порівняно з поняттям «об’єкт авторського права». В літературі висловлена позиція, відповідно до якої твір є нематеріальним за своєю сутністю, але втілений на матеріальному носію27. Тому підтримуємо позицію тих авторів, які вважають, що об’єктом авторського права є матеріальне втілення, певна речова форма, результат інтелектуальної, творчої діяльності, тобто об’єктивізація твору.
Твір стає об’єктом правової охорони лише за умови, що він відповідає вимогам чинного законодавства:
є результатом інтелектуальної, творчої діяльності;
виражений у об’єктивній формі, яку сприймають інші та можуть відтворювати її;
є оригінальним (обов’язково новими повинні бути літературна чи художня форма викладення ідей, у той час як самі ідеї можуть і не бути новими);
стає об’єктом правової охорони не залежно від того, виведений він з приватної сфери чи ні;
правова охорона не залежить від призначення і переваг твору (автор не повинен доводити практичну значимість твору)28.
Варто зауважити, що правовій охороні підлягає не сама ідея, а викладення цієї ідеї в матеріальній формі.
Авторське право охороняє твір у цілому, а також надає правову охорону частині твору, за умови, що вона може використовуватися самостійно (ст. 9 Закону України «Про авторське право і суміжні права»).
Також слід розмежовувати поняття «об’єктивність твору» та «об’єктивна форма вираження твору». Об’єктивність твору означає його дійсне, безумовне існування незалежно від свідомості людини. При цьому неважливо, в якій формі виражений твір. Для того, щоб твір був доступний іншим, він повинен бути виражений в об’єктивній формі – статичній чи динамічній; твір будь-якого змісту може бути об’єктом правової охорони з деяким обмеженням, що визначено в законодавстві29.
На правову охорону не впливає така характеристика як закінченість твору. Тому і незакінчені твори підлягають правовій охороні (ст. 433 ЦК, ст. 8 базового закону).
У літературі висловлені думки, згідно з якими зазначені ознаки поділяються на основні (творчий характер та об’єктивна форма) та додаткові (оригінальність твору)30. Якщо твір задовольняє основні умови, то додаткові розширюють обсяг правової охорони твору незалежно від його призначення, жанру, обсягу, мети, способу оприлюднення. Основні умови – необхідні та достатні для правової охорони.
Як зазначалося вище, для виникнення права на твір не вимагається виконання будь-яких формальностей щодо них та завершеність, призначення, цінність, спосіб та форма їх вираження. Суб’єкт авторського права для засвідчення своїх прав на оприлюднений чи неоприлюднений твір у будь-який час протягом строку охорони авторського права може зареєструвати своє авторське право у відповідних державних реєстрах.
Твори можна класифікувати за різними критеріями:
за видами інтелектуальної діяльності твори поділяються на твори науки, літератури та мистецтва. Наукові твори – письмові твори наукової, науково-популярної, навчальної спрямованості, які втілені на матеріальному носії. Літературні твори – твори художнього, публіцистичного та прикладного характеру, що втілені на матеріальному носії. Твори мистецтва – драматичні, музично-драматичні, сценарні, хореографічні, музичні, аудіовізуальні, фотографічні твори та ін., що викладені різними методами, на різноманітних предметах або з різних матеріалів;
за способами створення поділяються на самостійні (оригінальні твори) та несамостійні (похідні твори, тобто перероблені твори інших авторів, та складені). Охорона похідним творам надається на рівні з оригінальними творами (ст. 2 Бернської конвенції);
за доступністю творів для суспільства поділяються на оприлюднені та неоприлюднені;
за наявністю чи відсутністю зв’язку з трудовою діяльністю автора – службові твори і неслужбові твори31.
Стаття 433 ЦК України та ст. 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права» надають невичерпний перелік об’єктів авторського права:
1) літературні письмові твори белетристичного, публіцистичного, наукового, технічного або іншого характеру (книги, брошури, статті тощо);
2) виступи, лекції, промови, проповіді та інші усні твори;
3) комп’ютерні програми;
4) бази даних;
5) музичні твори з текстом і без тексту;
6) драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні та інші твори, створені для сценічного показу, та їх постановки;
7) аудіовізуальні твори;
8) твори образотворчого мистецтва;
9) твори архітектури, містобудування і садово-паркового мистецтва;
10) фотографічні твори, у тому числі твори, виконані способами, подібними до фотографії;
11) твори ужиткового мистецтва, у тому числі твори декоративного ткацтва, кераміки, різьблення, ливарства, з художнього скла, ювелірні вироби тощо;
12) ілюстрації, карти, плани, креслення, ескізи, пластичні твори, що стосуються географії, геології, топографії, техніки, архітектури та інших сфер діяльності;
13) сценічні обробки творів, зазначених у пункті 1, і обробки фольклору, придатні для сценічного показу;
14) похідні твори;
15) збірники творів, збірники обробок фольклору, енциклопедії та антології, збірники звичайних даних, інші складені твори за умови, що вони є результатом творчої праці за добором, координацією або упорядкуванням змісту без порушення авторських прав на твори, що входять до них як складові;
16) тексти перекладів для дублювання, озвучення, субтитрування українською та іншими мовами іноземних аудіовізуальних творів;
17) інші твори.
Кожен із зазначених об’єктів має свою специфіку. Стисло розглянемо особливості правової охорони деяких із них.
Комп’ютерні програми, відповідно до ст. 10 Угоди ТРІПС, охороняються на рівні з літературними творами. Аналогічна норма закріплена в національному законодавстві (ст. 433 ЦК України, ст. 18 Закону України «Про авторське право і суміжні права»). Чинниками, які дозволяють віднести комп’ютерні програми до об’єктів авторського права, є: вихідний текст, який подібний до літературного твору; методи, теорії, формули додають ознаки наукового твору; відображення, анімація, графіка – дозволяють віднести цей об’єкт до творів мистецтва32.
Міжнародна охорона комп’ютерних програм реалізується на підставі Директиви ЄС «Про правову охорону комп’ютерних програм». Правова охорона поширюється на всі види комп’ютерних програм, у тому числі на операційні системи і програмні комплекси, які можуть бути виражені на будь-якій мові і в будь-якій формі, включаючи вихідний текст і об’єктивний код (ст. 1 зазначеної Директиви). Не підлягають правовій охороні ідеї і принципи організації інтерфейсу та алгоритму, а також мови програмування. Комп’ютерна програма може бути об’єктом патентного права, якщо вона не є основною частиною патентного об’єкта33.
При закупівлі комп’ютерних програм чи їх отриманні на безоплатній основі суб’єкти господарювання повинні:
набувати виключно ліцензійні примірники комп’ютерних програм або примірники комп’ютерних програм вільного користування, які повинні бути забезпечені документацією, що підтверджує правомірність їх використання згідно з ліцензією або ліцензійним договором, або іншим договором щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності чи належність до комп’ютерних програм вільного використання;
отримувати від постачальника документальне підтвердження правомірності використання комп’ютерних програм, зокрема ліцензію або ліцензійний договір, або інший договір щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності чи належності до комп’ютерних програм вільного використання. Примірники комп’ютерних програм, що реалізуються на дисках для лазерних систем зчитування (CD-дисках), мають бути марковані контрольними марками згідно з вимогами Закону України «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних»34.
З метою створення внутрішнього контролю за використанням комп’ютерних програм та на виконання положень вищезазначеної Директиви в Україні були прийняті Концепція легалізації програмного забезпечення та боротьби з нелегальним його використанням, Порядок легалізації комп’ютерних програм в органах державної влади, Рекомендації щодо забезпечення правомірності використання комп’ютерних програм і комп’ютерної техніки у діяльності суб’єктів господарювання, Правила використання комп’ютерних програм у навчальних закладах.
Бази даних (компіляції даних) стають об’єктами правової охорони за умови, що вони є результатом творчої діяльності. На міжнародному рівні охорона креативних баз даних уперше була введена Угодою ТРІПС (ст. 10). Відповідно до міжнародних норм, авторське право поширюється лише на креативні бази даних, у той час як охорона не поширюється на матеріали баз даних (ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права»). Використання таких об’єктів можливе лише за дозволом правоволодільця.
Бази даних можуть бути об’єктами суміжних прав у частині їх охорони від несанкціонованого вилучення і повторного використання матеріалів, які становлять їх зміст.
Мультимедійні та мережові твори (блоги, народні енциклопедії) не визнаються об’єктами авторського права, хоча в ряді випадків можуть охоронятися як креативні бази даних.
Особливість правової охорони творів образотворчого мистецтва зумовлена їх унікальністю та існуванням, як правило, в одиничному екземплярі. З метою забезпечення прав художника, останній наділяється правом слідування, тобто можливістю протягом строку дії авторських прав отримувати відсоток від кожної наступної реалізації твору, після першого продажу (ст. 27 Закону України «Про авторське право і суміжні права»).
Підставами виникнення права слідування вважають факт перепродажу оригіналу твору або його копії на аукціоні. Ознаками цього права є: приналежність авторові твору образотворчого мистецтва; публічність перепродажу (аукціон); невідчужуваність; строковий характер дії; майновий характер35.
Унікальність творів образотворчого мистецтва зумовила необхідність визначити правовий режим копіювання (репродукцій) таких творів. Правовій охороні як самостійні об’єкти будуть підлягати репродукції за умови, що вони зазначені як такі, та на їх оприлюднення надана згода автора36.
Серед творів мистецтва виділяють окрему групу – твори ужиткового мистецтва. Це художні твори, які використовуються в промисловості, основними ознаками яких є їх утилітарний характер і художність виконання. Ця група об’єктів може захищатися як нормами авторського права, так і нормами патентного права (права на промисловий зразок). За ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» твори ужиткового мистецтва належать до об’єктів авторського права.
Твори архітектури, в тому числі твори містобудування та садово-паркової культури, мають подвійне призначення: задовольняють певні потреби людей та виступають як художні твори. Авторській охороні підлягає саме художня сторона. Ст. 12 Закону України «Про авторське право і суміжні права» встановлює право автора на викуп твору архітектури в разі руйнування об’єкта, а у випадку неможливості його збереження – фотографування споруди чи створення його копії.
Відповідно до Закону України «Про архітектурну діяльність», архітектурними творами визнаються архітектурні проекти та архітектурні об’єкти. Автори архітектурних проектів мають виключне право брати участь у подальшій реалізації твору, а також вносити зміни в об’єкт незавершеного будівництва або в його функціональне призначення. Дозволяється одноразове використання архітектурного проекту, кожне наступне – тільки за згодою автора з обов’язковою виплатою йому винагороди.
Особливість охорони фотографічних творів полягає в тому, що строк дії прав не залежить від строку життя автора. Згідно із ст. 7 Бернської конвенції він повинен становити не менше 25 років. Такий підхід більш характерний для суміжних прав. В Україні фотографічні твори є об’єктами авторського права, для них установлений загальний строк правової охорони цієї групи об’єктів.
Картографічні твори характеризуються особливим правовим режимом завдяки тому, що переважна більшість із них створюються на замовлення державних органів і включаються до державних, територіальних і відомчих картографогеодезичних фондів. Вони можуть використовуватися і в інший спосіб.
Аудіовізуальні твори – самостійна, найскладніша група об’єкта авторського права. Її особливість зумовлена найперше тим, що вони можуть сприйматися тільки за допомогою технічних пристроїв. Специфіка реалізації прав на аудіовізуальні твори полягає в нормативному закріплені права автора на отримання справедливої винагороди за кожне використання твору (ст. 17 Закону України «Про авторське право і суміжні права»).
Продаж дисків із записом на них аудіовізуальних творів здійснюється відповідно до Закону України «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних» та постанови КМУ від 13 жовтня 2000 р. № 1555 «Про затвердження положень з питань розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних»; постанови КМУ від 4 листопада 1997 р. № 1209 «Про затвердження Правил роздрібної торгівлі примірниками аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних»; постанови КМУ від 17 серпня 1998 р. № 1315 «Про затвердження Положення про державне посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів».
Розповсюдженням примірників аудіовізуальних творів, зокрема дисків, є їх уведення в обіг шляхом продажу чи іншої передачі права власності на ці примірники.
Розповсюдження на території України примірників аудіовізуальних творів дозволяється лише за умови їх маркування контрольними марками. Для одержання контрольних марок суб’єкти господарювання – відтворювачі примірників аудіовізуальних творів подають до закладу, залученого до видачі контрольних марок, підприємства ДП «Інтелзахист», документи, визначені ст. 5 Закону України «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних».
Експорт записаних дисків може здійснюватися за наявності на них спеціальних ідентифікаційних кодів, контрольних марок, а також отримання суб’єктом господарювання ліцензії на експорт цих дисків з дотриманням вимог Закону України «Про особливості державного регулювання діяльності суб’єктів господарювання, пов’язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування»37.
Окрему групу становлять переклади, адаптації, аранжування та інші перероблення творів. За загальним правилом похідні об’єкти підлягають правовій охороні нарівні з оригіналами. Основна вимога – дотримання прав автора оригінального твору (ст. 20 Закону України «Про авторське право і суміжні права»). Якщо переклад не має творчого характеру (дослівний переклад без наукового та літературного оброблення, офіційний переклад документів), то вони не вважаються об’єктами авторського права. Вимога творчого характеру переробки висувається також до інших об’єктів цієї групи.
До складених творів належать збірники, енциклопедії, словники, антології тощо. Головна умова їх правової охорони – творчий підхід до підбору (ст. 19 Закону України «Про авторське право і суміжні права»). Упорядник повинен дотримуватися прав авторів, твори яких входять у збірник. При цьому упорядник і автори творів, що ввійшли до збірника, мають право на укладання договору, за яким установлюються взаємні права щодо можливості вільного використання твору.
Слід також виокремлювати збірники, які з певних причин не є об’єктами авторського права. Авторство на такі збірники може виникнути за умови самостійного відбору і систематизації матеріалу або самостійного оброблення.
Окремо регулюється правовий статус службового твору, тобто твору, створеного в порядку виконання службових обов’язків або службового виконання завдань роботодавця (ст. 16 Закону України «Про авторське право і суміжні права»). Майнові права на використання службового твору належать роботодавцеві, якщо в договорі між ними не передбачено інше. Особисті немайнові права залишаються в автора.
Обов’язкова умова виникнення цієї групи правовідносин – наявність самостійного цивільно-правового договору, за яким установлюється порядок передачі прав від автора до роботодавця, а також порядок і розмір виплати винагороди.
Частина 3 ст. 13 цього закону визнає об’єктом авторського права інтерв’ю, хоча в загальному переліку цей об’єкт не згадується. Інтерв’ю повинно відповідати умовам охороноздатності: творчий характер і об’єктивна форма. Творчий характер означає, що інтерв’ю повинно полягати в живому спілкуванні з людьми, що дає змогу довідатися про їхні думки, оцінити ті чи інші події, вчинки тощо. За відсутності однієї із зазначених умов інтерв’ю не буде визнаватися об’єктом авторського права. Закон не захищає суті розмови та ідей, зафіксованих у інтерв’ю. Як і на інші об’єкти авторського права, у співавторів інтерв’ю виникають особисті немайнові і майнові права. Особливість цього об’єкта полягає і в тому, що особа, яка бере інтерв’ю, найчастіше перебуває у трудових відносинах із певною організацією. Тому для нього виникають авторські права на службовий твір. Між особою, яка бере інтерв’ю, та інтерв’юером виникають відносини співавторства. А це означає, що суб’єкти спільно приймають рішення про можливість реалізації прав на твір, а також розподіляють гонорар за реалізацію цього твору38.
Законодавець відповідно до положень Бернської конвенції встановив перелік об’єктів, які не будуть підлягати правовій охороні за законодавством України (ст. 10 Закону України «Про авторське право і суміжні права»):
твори, правова охорона яким не надається (офіційні документи, офіційні переклади, твори народної творчості, розклади руху транспорту, гроші);
об’єкти, які можуть охоронятися іншим законодавством (державна символіка, ідеї, концепції, принципи, відомості про факти і події).