- •Київський національний торговельно-економічний університет
- •Розповсюдження і тиражування без офіційного дозволу кнтеу заборонено
- •Розділ 6. Правова охорона об’єктів патентного права та нетрадиційних об’єктів промислової власності 201
- •Розділ 7. Правова охорона засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, їх товарів і послуг 253
- •Передмова
- •Розділ 1 інтелектуальна власність у інноваційному розвитку економіки
- •Основні питання
- •1.1. Становлення інтелектуальної економіки як прояв процесу інтелектуалізації суспільно-господарської діяльності.
- •Після вивчення теми студенти повинні вміти:
- •1.1. Становлення інтелектуальної економіки як прояв процесу інтелектуалізації суспільно-господарської діяльності
- •Різноманітні підходи до визначення постіндустріального суспільства
- •1.2. Інтелектуальний капітал: природа, зміст, структура
- •Трактування поняття «інтелектуальний капітал» у різних літературних джерелах
- •Класифікація інтелектуального капіталу
- •Інтелектуальна діяльність як основа соціально-економічного розвитку суспільства. Види та результати інтелектуальної діяльності
- •Об’єкти інтелектуальної власності за видами діяльності
- •1.4. Економіко-правовий зміст інтелектуальної власності
- •Питання для самоконтролю
- •До характерних ознак інтелектуальної економіки належать:
- •Інтелектуальний капітал – це:
- •Розділ 2 поняття права інтелектуальної власності
- •Основні питання
- •Після вивчення теми студенти повинні вміти:
- •2.1. Право інтелектуальної власності в об’єктивному розумінні та його джерела
- •2.2. Об’єкти та інститути права інтелектуальної власності
- •2.3. Суб’єктивні права інтелектуальної власності
- •2.4. Поняття і форми захисту права інтелектуальної власності
- •Питання для самоконтролю
- •Розділ 3 організаційне забезпечення правової охорони інтелектуальної власності в україні
- •Основні питання
- •Після вивчення теми студенти повинні вміти:
- •3.1. Участь держави у забезпеченні правової охорони інтелектуальної власності
- •3.2. Державні органи у сфері охорони інтелектуальної власності в Україні
- •3.3. Правовий статус патентних повірених в Україні
- •3.4. Організації колективного управління майновими правами інтелектуальної власності в Україні
- •Питання для самоконтролю
- •Розділ 4 міжнародно-правова охорона прав інтелектуальної власності
- •Основні питання
- •Після вивчення теми студенти повинні вміти:
- •4.1. Базові поняття міжнародно-правової охорони прав інтелектуальної власності
- •4.2. Міжнародні договори у сфері авторського права і суміжних прав
- •4.3. Міжнародні договори у сфері промислової власності
- •4.4. Міжнародні організації у сфері інтелектуальної власності
- •Питання для самоконтролю
- •Розділ 5 авторське право і суміжні права
- •Основні питання
- •Після вивчення теми студенти повинні вміти:
- •5.1. Поняття та базові положення авторського права
- •5.2. Об’єкти авторського права
- •5.3. Суб’єкти авторського права. Суб’єктивні права автора
- •5.4. Особливості правової охорони суміжних прав
- •5.5. Договори у сфері авторського права і суміжних прав
- •Елементи авторського договору
- •5.6. Захист авторського права і суміжних прав
- •Питання для самоконтролю
- •Розділ 6 правова охорона об’єктів патентного права та нетрадиційних об’єктів промислової власності
- •Основні питання
- •Після вивчення теми студенти повинні вміти:
- •6.1. Поняття і базові моделі правової охорони результатів науково-технічної творчості
- •6.2. Об’єкти патентного права. Умови патентоздатності об’єктів
- •6.3. Суб’єкти патентних правовідносин
- •6.4. Оформлення патентних прав. Види патентів
- •6.5. Зміст майнових прав патентоволодільців
- •6.6. Ліцензійні договори
- •Елементи ліцензійного договору
- •6.7. Захист прав патентовласників
- •6.8. Правова охорона нетрадиційних об’єктів промислової власності
- •Питання для самоконтролю
- •Заявка на одержання патенту подається до:
- •Примусова ліцензія на використання запатентованого винаходу видається особі, яка виявляє готовність до використання запатентованого винаходу у виробництві на:
- •Який вид ліцензії не існує?
- •Розділ 7 правова охорона засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, їх товарів і послуг
- •Основні питання
- •Після вивчення теми студенти повинні вміти:
- •7.1. Поняття та базові положення правової охорони засобів індивідуалізації
- •Класифікація засобів індивідуалізації
- •7.2. Об’єкти правової охорони засобів індивідуалізації
- •7.3. Оформлення прав на торговельні марки і зазначення походження товару
- •7.4. Суб’єкти прав на засоби індивідуалізації та зміст суб’єктивних прав
- •7.5. Договори про використання засобів індивідуалізації
- •7.6. Захист прав на засоби індивідуалізації
- •Питання для самоконтролю
- •Розділ 8 комерціалізація інтелектуальної власності
- •Основні питання
- •Після вивчення теми студенти повинні вміти:
- •8.1. Сутність і механізм комерціалізації прав інтелектуальної власності
- •8.2. Способи комерціалізації прав інтелектуальної власності
- •Розподіл зареєстрованих договорів щодо розпоряджання майновими правами за об’єктами промислової власності
- •Кількість зареєстрованих договорів/ліцензійних договорів стосовно знаків для товарів і послуг
- •Кількість зареєстрованих договорів/ліцензійних договорів стосовно винаходів та корисних моделей
- •8.3. Регулювання процесу комерціалізації прав інтелектуальної власності в Україні
- •Види договорів щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності
- •Питання для самоконтролю
- •Об’єктом ліцензійного договору є:
- •Укладання договору про передачу права власності на об’єкт промислової власності означає:
- •Розділ 9 оцінка вартості прав на об’єкти інтелектуальної вартості
- •Основні питання
- •Після вивчення теми студенти повинні вміти:
- •9.1. Принципи вартісного оцінювання об’єктів інтелектуальної власності
- •9.2. Оцінка майнових прав інтелектуальної власності як вид діяльності, її регулювання та нормативне забезпечення
- •9.3. Етапи процедури оцінки
- •9.4. Методика оцінки вартості майнових прав на об’єкти інтелектуальної власності
- •Характеристика методів оцінки прав на об’єкти інтелектуальної власності
- •Питання для самоконтролю
- •У межах якого підходу до оцінки прав на об’єкти інтелектуальної власності використовується метод дисконтування грошових потоків?
- •Метод звільнення від роялті найчастіше використовується:
- •Розділ 10 об’єкти інтелектуальної власності в системі бухгалтерського та податкового обліку
- •Основні питання
- •Після вивчення теми студенти повинні вміти:
- •Умови визнання, оцінка та документальне оформлення
- •Формування первісної вартості об’єктів, визнаних нематеріальними активами, залежно від способу їх надходження на підприємство
- •Документальне оформлення нма
- •Зміст «Акт уведення в господарський оборот об’єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів»
- •Зміст первинного документа «Інвентарна картка обліку об’єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів»
- •Облік руху об’єктів інтелектуальної власності
- •Відображення в бухгалтерському та податковому обліку дослідження, розробки та створення об’єкта інтелектуальної власності працівником підприємства в межах трудових відносин
- •Відображення в обліку замовлення на створення твору із виплатою пашуального платежу без переходу права власності на твір
- •Придбання виключних майнових прав на об’єкт інтелектуальної власності у фізичної особи
- •Придбання прав на використання винаходу в господарській діяльності
- •Облік амортизації об’єктів інтелектуальної власності
- •Кореспонденція рахунків фінансового обліку нарахування амортизації об’єктів інтелектуальної власності
- •Строки дії права користування нематеріальними активами за групами
- •Облік роялті
- •Методика розрахунку роялті за різними ситуаціями
- •Відображення роялті у бухгалтерському обліку
- •Питання для самоконтролю
- •Відповідно до мсбо 38 «Нематеріальні активи» актив відповідає критерію можливості ідентифікації у визначенні нма, якщо він:
- •Яка проводка відповідає операції «Майнові права на корисну модель визнано нма і введено в експлуатацію»?
- •Придбання та створення нма відображають на рахунку:
- •Показники використання об’єкта інтелектуальної власності
- •11.2. Життєвий цикл об’єкта інтелектуальної власності
- •Управління об’єктом інтелектуальної власності на етапі його створення
- •Управління об’єктом інтелектуальної власності на етапі набуття прав
- •Управління об’єктом інтелектуальної власності на етапі використання прав
- •Управління об’єктом інтелектуальної власності на етапі захисту прав
- •Управління об’єктом інтелектуальної власності на етапі утилізації
- •Маркетинг інтелектуальної власності
- •Функції маркетингу залежно від ролі інтелектуального продукту
- •Товарні знаки і знаки обслуговування
- •Колективні знаки
- •Промислові зразки
- •Географічні вказівки
- •Питання для самоконтролю
- •До основних принципів управління інтелектуальною власністю належать:
- •Додаткова вартість створеного інтелектуального продукту – це:
- •Критеріями оцінювання продуктів інтелектуальної діяльності при проведенні експертизи можуть бути:
- •Комерціалізація об’єктів права інтелектуальної власності може бути здійснена:
- •До етапів життєвого циклу об’єкта інтелектуальної власності належать:
- •Предметний покажчик
- •Список рекомендованих джерел
5.4. Особливості правової охорони суміжних прав
Авторське право нерозривно пов’язане та взаємодіє із суміжними правами. Особливість суміжних прав – їх похідний характер та залежність від прав автора. Суміжні права можуть мати і самостійний характер у тому випадку, коли виконується, записується на фонограму або передається в ефір об’єкт, який не є результатом інтелектуальної діяльності. Суміжні права можуть переходити автоматично від одних правоволодільців до інших (ст. 39 Закону України «Про авторське право і суміжні права»).
Суміжні права – це права виконавців, виробників фонограм, відеограм і організацій мовлення та правове становище створених їх творчою працею виконань, записів, програм, у тому числі деяких видів творів41.
Римська конвенція про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення 1961 р. закріпила основні принципи правової охорони суміжних прав:
принцип автоматичної охорони суміжних прав – для виникнення правової охорони суміжних прав не вимагається будь-яких формальностей (реєстрація, депонування, оприлюднення);
принцип презумпції власника суміжних прав – виконавець та інші суб’єкти суміжних прав визнаються авторами того твору, в якому втілений результат їх творчої діяльності, якщо відсутні докази авторства іншої особи.
Д ля сповіщення про свої права виконавці та виробники фонограм на кожному екземплярі свого твору мають право ставити конвенційний знак правової охорони – , ім’я власника майнових прав та рік першого опублікування фонограми (ст. 37 Закону України «Про авторське право і суміжні права»). До екземплярів записів додається інформація про управління правами, яка ідентифікує виконавця, виробника фонограми, умови використання виконання або фонограми.
Як і для авторських прав, так і для суміжних прав, наявність знака правової охорони не має відношення до наявності прав, які виникають з моменту створення твору в об’єктивній формі.
Об’єктами суміжних прав є (ст. 35 Закону України «Про авторське право і суміжні права»):
виконання творів;
фонограми, відеограми;
передачі (програми) організацій мовлення.
Поняття «виконання» включає не тільки виконання творів акторами, музикантами, але і постановку твору режисером. Виняток становить така постановка аудіовізуального твору режисером, яка є об’єктом авторського права. Правова охорона виконанню надається тоді, коли виконання може бути відтворене і розповсюджене за допомогою технічних засобів.
Фонограма – звукозапис на відповідному носії (магнітній стрічці чи магнітному диску, грамофонній платівці, компакт-диску та ін.) виконання або будь-яких звуків, крім звуків у формі запису, що входить до аудіовізуального твору. На фонограму записують звуки, а не їх відображення.
Програмою (передачею) організацій мовлення є програми, які створені самою організацією або створені на замовлення такої організації з використанням спеціальних технологій.
До передач можуть належати три види об’єктів: звуки та зображення реальних об’єктів навколишнього середовища; виконання, які створюються співробітниками організацій мовлення; виконання літературних і музичних творів42. Крім традиційної передачі програм в ефір існує комп’ютерне мережеве мовлення, а також мультиплексова передача, багатоканальність, інтерактивність, які дозволяють розширити можливості користувачів.
Українське законодавство не регулює правовий статус складених об’єктів суміжних прав та перероблених об’єктів суміжних прав, хоча на практиці такі відносини існують.
Подібно до складених творів, існують складені об’єкти суміжних прав – об’єкти, які включають інші об’єкти суміжних прав або їх частини. Наприклад, фонограми включають записи виконавців, передачі організацій мовлення, аудіовізуальні виконання. Особа, яка створює такі об’єкти називається виробником, тобто є суб’єктом, який здійснює виробництво товарів, у які втілені відповідні об’єкти.
Виробнику складеного об’єкта суміжних прав належать виключні майнові права на такий об’єкт за умови дотримання прав авторів тих об’єктів, які входять до нього. Особи, які є власниками об’єктів, що ввійшли до складеного об’єкта, можуть використовувати свої права незалежно від складеного об’єкта. Правова охорона на складений об’єкт виникає незалежно від того, чи підлягають правовій охороні ті об’єкти, які входять до нього.
Подібно до прав авторів похідних творів, існують похідні об’єкти суміжних прав, під якими розуміють об’єкти, створені в результаті перероблення інших об’єктів суміжних прав. Для перероблення застосовують технічні засоби, комп’ютерні програми. Права на похідний об’єкт суміжного права виникають за умови дотримання прав авторів тих творів, які переробляються. Перероблені об’єкти суміжних прав визнаються самостійними об’єктами суміжних прав.
Умовами правової охорони об’єктів суміжних прав є:
об’єктивність виконання, фонограми чи програми;
правомірність використання об’єктів, що охороняються.
Для надання правової охорони виконанню не вимагається оригінальності або індивідуальності. Виконання підлягає правовій охороні незалежно від його якості.
Особливість правової охорони суміжних прав полягає в тому, що на відміну від авторських прав, об’єкти яких є доступними в будь-який момент, деякі об’єкти суміжних прав доступні тільки в певний момент часу, наприклад, передача програми «наживо».
Похідний характер суміжних прав визначає зміст такої умови правової охорони як правомірність використання об’єкта. Суміжні права – похідні і залежні від прав авторів творів. Іншими словами, автор твору, який втілюється в суміжному праві, повинен дати згоду на використання його твору в такий спосіб (ч. 2 ст. 36 Закону України «Про авторське право і суміжні права»).
Як і в авторському праві, в основі дії суміжних прав лежать принципи територіальності та національного режиму. Особливість становлять суміжні права організацій мовлення, правова охорона яких виконується за умови, що організація мовлення має офіційне місцезнаходження на території України та передача мовлення здійснюється через пристрої, які розташовані на території України.
Відповідно до ст. 44 Закону України «Про авторське право і суміжні права» строк дії суміжних прав становить 50 років з моменту першого виконання або постановки твору, або першого опублікування фонограми, першого запису відеограми, першого публічного сповіщення передачі мовлення. Обчислення строку починається з 1 січня року, наступного за роком, коли наявний факт, який був підставою для початку строку.
Первинні суб’єкти суміжних прав – виконавці творів, виробники фонограм чи відеограм, організацій мовлення. Похідними суб’єктами є їх спадкоємці, правонаступники та особи, які на підставі договору набули майнові суміжні права.
До виконавців належать артисти, співаки, музиканти, танцюристи, режисери, диригенти та ін.
В українському законодавстві відсутнє поняття «службовий об’єкт суміжних прав», хоча такі об’єкти широко використовуються на практиці. Службовий об’єкт суміжних прав можна визначити як виконання, створене виконавцем або виконавцями у зв’язку з виконанням своїх трудових обов’язків або завданням роботодавця43. До службових об’єктів суміжних прав застосовують ті ж права і вимоги, що і до службових творів: особисті немайнові права належать виконавцеві; виключні майнові права – роботодавцеві; виконавець має право на винагороду за використання об’єкта; виконавець не може виступати проти випущення твору в світ.
У разі здійснення передач (програм) мовлення, а також творів, виконань, фонограм, відеограм, які включені до таких передач (програм), створених у порядку виконання службових обов’язків у зв’язку з виконанням трудового договору (далі – у службовому порядку) працівниками телерадіоорганізації (телерадіожурналістами, режисерами, операторами, ведучими передач (програм), іншими творчими працівниками), майнові права на об’єкт права інтелектуальної власності належать працівникові, який створив цей об’єкт, та телерадіоорганізації, де або в якій він працює, спільно, якщо інше не встановлено договором.
За створення, виконання, вироблення у службовому порядку передач (програм) мовлення, твору, виконання, фонограми, відеограми, які включені до таких передач (програм), відповідно автору, виконавцю, виробнику фонограми, виробнику відеограми належить винагорода, розмір та порядок виплати якої встановлюються трудовим договором (контрактом) і (або) цивільно-правовим договором між відповідним творчим працівником та телерадіоорганізацією44.
Як і твори, створені у співавторстві, існують спільні виконання. Останні можуть бути подільними і неподільними. Наприклад, концерт, який складається з декількох самостійних частин, може розглядатися як подільне спільне виконання. До спільного виконання застосовуються норми за аналогією до співавторства.
Суб’єктивні права виконавців та інших суб’єктів суміжних прав. За виконавцями визнають особисті немайнові та майнові права. До особистих немайнових прав відносять: право вимагати, щоб виконавця твору визнавали таким; вимагати, щоб його ім’я або псевдонім оголошували кожний раз, коли здійснюється виконання; вимагати належної якості запису виконання та протидіяти будь-якому перекручуванню його виконання (ст. 38 Закону України «Про авторське право і суміжні права»).
Майновими права виконавців визнаються виключні права на доведення виконання до відома публіки під час його здійснення; записування (фіксування) виконання під час його здійснення, якщо таке записування дає можливість сприйняття, відтворення та передачу виконання за допомогою технічних засобів; пряме чи опосередковане відтворення запису виконання будь-яким способом та у будь-якій формі; продаж та інше відчуження оригіналу чи примірника запису виконання; оренда оригіналу чи примірника запису виконання; забезпечення засобами зв’язку можливості доступу будь-якої особи до записаного виконання з місця та в час, обраних нею (ст. 39 Закону України «Про авторське право і суміжні права», ст. 453 ЦК України).
Виготовлення фонограм і відеограм – результат технічної діяльності, тому у виробників фонограм (відеограм) виникають майнові права на об’єкти. Відповідно до ст. 38 Закону України «Про авторське право і суміжні права» виробники фонограм (відеограм) мають право вимагати зазначати своє ім’я на кожному примірнику записів, а також згадування його імені і назви твору у процесі використання фонограми.
Майнові права виробників фонограм і відеограм передбачені ст. 40 Закону України «Про авторське право і суміжні права» та ст. 454 ЦК України: пряме або опосередковане відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі відеограми, фонограми; продаж та інше відчуження оригіналу чи примірника фонограми, відеограми; оренда оригіналу чи примірника фонограми, відеограми; забезпечення засобами зв’язку можливості доступу будь-якої особи до фонограми, відеограми з місця та в час, обраних нею.
Виробники фонограм чи відеограм, опубліковані з комерційною метою, разом з виконавцями, виконання яких записано на фонограмі (відеограмі), мають право на отримання винагороди за публічне використання, передачу в ефір, публічне сповіщення виконання (ст. 43 Закону України, «Про авторське право і суміжні права»).
Таким чином, суб’єкти господарювання, які використовують під час своєї діяльності музичні твори, фонограми, зафіксовані у них виконання повинні виплачувати винагороду суб’єктам авторського права і суміжних прав. Вимагати виплати винагороди на підставі укладеного договору мають право організації колективного управління, а також відповідні контролюючі та правоохоронні органи. Контроль за правомірним використанням фонограм (відеограм) здійснюється на підставі постанови КМУ від 18 січня 2003 р. № 71 «Про затвердження розміру, порядку та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань».
Частина 3 ст. 40 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачає можливість розповсюдження фонограм чи відеограм без згоди виробника після першого випуску фонограми в цивільний обіг. При цьому право на майнове наймання чи прокат залишається виключно за виробником фонограм чи відеограм.
Для створення програми (передачі) організації мовлення вимагають значних фінансових затрат, які повинні окуплюватися за рахунок їх монопольного використання. В той же час, передачі, які транслюються по телебаченню або випущені в ефір в інший спосіб, можуть бути скопійовані і розповсюджені фактично безконтрольно. Для захисту прав організацій мовлення в Законі України «Про авторське право і суміжні права» (ст. 41) та ЦК України (ст. 455) закріплені майнові права таких організацій: здійснення (трансляція, ретрансляція) передачі (програми) організації мовлення; записування (фіксування) передачі (програми) організації мовлення, якщо таке записування дає можливість сприйняття, відтворення та здійснення її за допомогою технічних засобів; відтворення запису передачі (програми) організації мовлення; представлення передачі (програми) організації мовлення публіці у місці, де встановлено вхідну плату.