- •Київський національний торговельно-економічний університет
- •Розповсюдження і тиражування без офіційного дозволу кнтеу заборонено
- •Розділ 6. Правова охорона об’єктів патентного права та нетрадиційних об’єктів промислової власності 201
- •Розділ 7. Правова охорона засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, їх товарів і послуг 253
- •Передмова
- •Розділ 1 інтелектуальна власність у інноваційному розвитку економіки
- •Основні питання
- •1.1. Становлення інтелектуальної економіки як прояв процесу інтелектуалізації суспільно-господарської діяльності.
- •Після вивчення теми студенти повинні вміти:
- •1.1. Становлення інтелектуальної економіки як прояв процесу інтелектуалізації суспільно-господарської діяльності
- •Різноманітні підходи до визначення постіндустріального суспільства
- •1.2. Інтелектуальний капітал: природа, зміст, структура
- •Трактування поняття «інтелектуальний капітал» у різних літературних джерелах
- •Класифікація інтелектуального капіталу
- •Інтелектуальна діяльність як основа соціально-економічного розвитку суспільства. Види та результати інтелектуальної діяльності
- •Об’єкти інтелектуальної власності за видами діяльності
- •1.4. Економіко-правовий зміст інтелектуальної власності
- •Питання для самоконтролю
- •До характерних ознак інтелектуальної економіки належать:
- •Інтелектуальний капітал – це:
- •Розділ 2 поняття права інтелектуальної власності
- •Основні питання
- •Після вивчення теми студенти повинні вміти:
- •2.1. Право інтелектуальної власності в об’єктивному розумінні та його джерела
- •2.2. Об’єкти та інститути права інтелектуальної власності
- •2.3. Суб’єктивні права інтелектуальної власності
- •2.4. Поняття і форми захисту права інтелектуальної власності
- •Питання для самоконтролю
- •Розділ 3 організаційне забезпечення правової охорони інтелектуальної власності в україні
- •Основні питання
- •Після вивчення теми студенти повинні вміти:
- •3.1. Участь держави у забезпеченні правової охорони інтелектуальної власності
- •3.2. Державні органи у сфері охорони інтелектуальної власності в Україні
- •3.3. Правовий статус патентних повірених в Україні
- •3.4. Організації колективного управління майновими правами інтелектуальної власності в Україні
- •Питання для самоконтролю
- •Розділ 4 міжнародно-правова охорона прав інтелектуальної власності
- •Основні питання
- •Після вивчення теми студенти повинні вміти:
- •4.1. Базові поняття міжнародно-правової охорони прав інтелектуальної власності
- •4.2. Міжнародні договори у сфері авторського права і суміжних прав
- •4.3. Міжнародні договори у сфері промислової власності
- •4.4. Міжнародні організації у сфері інтелектуальної власності
- •Питання для самоконтролю
- •Розділ 5 авторське право і суміжні права
- •Основні питання
- •Після вивчення теми студенти повинні вміти:
- •5.1. Поняття та базові положення авторського права
- •5.2. Об’єкти авторського права
- •5.3. Суб’єкти авторського права. Суб’єктивні права автора
- •5.4. Особливості правової охорони суміжних прав
- •5.5. Договори у сфері авторського права і суміжних прав
- •Елементи авторського договору
- •5.6. Захист авторського права і суміжних прав
- •Питання для самоконтролю
- •Розділ 6 правова охорона об’єктів патентного права та нетрадиційних об’єктів промислової власності
- •Основні питання
- •Після вивчення теми студенти повинні вміти:
- •6.1. Поняття і базові моделі правової охорони результатів науково-технічної творчості
- •6.2. Об’єкти патентного права. Умови патентоздатності об’єктів
- •6.3. Суб’єкти патентних правовідносин
- •6.4. Оформлення патентних прав. Види патентів
- •6.5. Зміст майнових прав патентоволодільців
- •6.6. Ліцензійні договори
- •Елементи ліцензійного договору
- •6.7. Захист прав патентовласників
- •6.8. Правова охорона нетрадиційних об’єктів промислової власності
- •Питання для самоконтролю
- •Заявка на одержання патенту подається до:
- •Примусова ліцензія на використання запатентованого винаходу видається особі, яка виявляє готовність до використання запатентованого винаходу у виробництві на:
- •Який вид ліцензії не існує?
- •Розділ 7 правова охорона засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, їх товарів і послуг
- •Основні питання
- •Після вивчення теми студенти повинні вміти:
- •7.1. Поняття та базові положення правової охорони засобів індивідуалізації
- •Класифікація засобів індивідуалізації
- •7.2. Об’єкти правової охорони засобів індивідуалізації
- •7.3. Оформлення прав на торговельні марки і зазначення походження товару
- •7.4. Суб’єкти прав на засоби індивідуалізації та зміст суб’єктивних прав
- •7.5. Договори про використання засобів індивідуалізації
- •7.6. Захист прав на засоби індивідуалізації
- •Питання для самоконтролю
- •Розділ 8 комерціалізація інтелектуальної власності
- •Основні питання
- •Після вивчення теми студенти повинні вміти:
- •8.1. Сутність і механізм комерціалізації прав інтелектуальної власності
- •8.2. Способи комерціалізації прав інтелектуальної власності
- •Розподіл зареєстрованих договорів щодо розпоряджання майновими правами за об’єктами промислової власності
- •Кількість зареєстрованих договорів/ліцензійних договорів стосовно знаків для товарів і послуг
- •Кількість зареєстрованих договорів/ліцензійних договорів стосовно винаходів та корисних моделей
- •8.3. Регулювання процесу комерціалізації прав інтелектуальної власності в Україні
- •Види договорів щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності
- •Питання для самоконтролю
- •Об’єктом ліцензійного договору є:
- •Укладання договору про передачу права власності на об’єкт промислової власності означає:
- •Розділ 9 оцінка вартості прав на об’єкти інтелектуальної вартості
- •Основні питання
- •Після вивчення теми студенти повинні вміти:
- •9.1. Принципи вартісного оцінювання об’єктів інтелектуальної власності
- •9.2. Оцінка майнових прав інтелектуальної власності як вид діяльності, її регулювання та нормативне забезпечення
- •9.3. Етапи процедури оцінки
- •9.4. Методика оцінки вартості майнових прав на об’єкти інтелектуальної власності
- •Характеристика методів оцінки прав на об’єкти інтелектуальної власності
- •Питання для самоконтролю
- •У межах якого підходу до оцінки прав на об’єкти інтелектуальної власності використовується метод дисконтування грошових потоків?
- •Метод звільнення від роялті найчастіше використовується:
- •Розділ 10 об’єкти інтелектуальної власності в системі бухгалтерського та податкового обліку
- •Основні питання
- •Після вивчення теми студенти повинні вміти:
- •Умови визнання, оцінка та документальне оформлення
- •Формування первісної вартості об’єктів, визнаних нематеріальними активами, залежно від способу їх надходження на підприємство
- •Документальне оформлення нма
- •Зміст «Акт уведення в господарський оборот об’єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів»
- •Зміст первинного документа «Інвентарна картка обліку об’єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів»
- •Облік руху об’єктів інтелектуальної власності
- •Відображення в бухгалтерському та податковому обліку дослідження, розробки та створення об’єкта інтелектуальної власності працівником підприємства в межах трудових відносин
- •Відображення в обліку замовлення на створення твору із виплатою пашуального платежу без переходу права власності на твір
- •Придбання виключних майнових прав на об’єкт інтелектуальної власності у фізичної особи
- •Придбання прав на використання винаходу в господарській діяльності
- •Облік амортизації об’єктів інтелектуальної власності
- •Кореспонденція рахунків фінансового обліку нарахування амортизації об’єктів інтелектуальної власності
- •Строки дії права користування нематеріальними активами за групами
- •Облік роялті
- •Методика розрахунку роялті за різними ситуаціями
- •Відображення роялті у бухгалтерському обліку
- •Питання для самоконтролю
- •Відповідно до мсбо 38 «Нематеріальні активи» актив відповідає критерію можливості ідентифікації у визначенні нма, якщо він:
- •Яка проводка відповідає операції «Майнові права на корисну модель визнано нма і введено в експлуатацію»?
- •Придбання та створення нма відображають на рахунку:
- •Показники використання об’єкта інтелектуальної власності
- •11.2. Життєвий цикл об’єкта інтелектуальної власності
- •Управління об’єктом інтелектуальної власності на етапі його створення
- •Управління об’єктом інтелектуальної власності на етапі набуття прав
- •Управління об’єктом інтелектуальної власності на етапі використання прав
- •Управління об’єктом інтелектуальної власності на етапі захисту прав
- •Управління об’єктом інтелектуальної власності на етапі утилізації
- •Маркетинг інтелектуальної власності
- •Функції маркетингу залежно від ролі інтелектуального продукту
- •Товарні знаки і знаки обслуговування
- •Колективні знаки
- •Промислові зразки
- •Географічні вказівки
- •Питання для самоконтролю
- •До основних принципів управління інтелектуальною власністю належать:
- •Додаткова вартість створеного інтелектуального продукту – це:
- •Критеріями оцінювання продуктів інтелектуальної діяльності при проведенні експертизи можуть бути:
- •Комерціалізація об’єктів права інтелектуальної власності може бути здійснена:
- •До етапів життєвого циклу об’єкта інтелектуальної власності належать:
- •Предметний покажчик
- •Список рекомендованих джерел
7.6. Захист прав на засоби індивідуалізації
Порушення прав на засоби індивідуалізації – несанкціоноване виготовлення, застосування, пропозиція до продажу, продаж, інше введення в господарський обіг або збереження товару, ідентифікованого знаком, що призводить до змішування, схожості з однорідним товаром іншого товаровиробника, а також несанкціоноване законним власником використання зазначення товару чи послуг іншими фізичними або юридичними особами.
Несанкціоноване використання засобів індивідуалізації спричиняє такі суспільно шкідливі наслідки:
1) отримання невиправданих переваг у конкуренції особами, які підробляють товарні знаки, зовнішній вигляд товарів, що користуються довірою та попитом споживачів;
2) обман споживачів, які замість товару (послуг) очікуваної високої якості (або з особливими властивостями) отримують товари значно нижчої якості, часом – небезпечні;
3) контрафактні товари, як правило, є нижчої якості, тому їх поширення шкодить репутації товару (послуг) та його виробника (виконавця). Тому несанкціоноване використання знаків для товарів і послуг тягне за собою не тільки цивільно-правову відповідальність, передбачену розд. VІ Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», але й інші види відповідальності, передбачені Законом України «Про захист від недобросовісної конкуренції» та Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Суб’єктивне право на захист, крім матеріально-правових, включає також засоби процесуального порядку. До їх кола належать: право на звернення за судовим захистом, можливість подання позовної заяви, брати участь у розгляді справи, користуватися процесуальними правами, вимагати примусового виконання рішення тощо. Матеріальні і процесуальні норми формують єдиний комплексний інститут правового захисту.
Проте, слід зазначити, що засоби процесуального характеру не притаманні деяким формам правового захисту. Зокрема, самозахист та заходи оперативного характеру (наприклад, відмова від договору чи виконання за рахунок боржника) не потребують втілення у відповідній процесуальній формі. Остання спрямована на реалізацію матеріального права на захист у судовому та адміністративному порядку. Тому слід розмежовувати матеріальне право на захист та процесуальну форму його реалізації, однією з яких є пред’явлення позову у судовому порядку. Таким чином, можливості матеріально-правового характеру, які надаються управомоченій особі правом на захист, передбачають також можливості їх здійснення у певній установленій законом процесуальній формі. Тому вважаємо за доцільне інтерпретувати право на захист як матеріально-правове, здійснення якого забезпечується у певній процесуальній формі.
Крім загальних способів захисту, що застосовуються судом чи іншим компетентним органом, передбачених гл. 3 ЦК України (визнання права, припинення дій, що його порушують, відшкодування збитків тощо), у рамках кожного самостійного інституту цивільного права можна виокремити спеціальні захисні механізми, які використовуються для поновлення цієї групи прав у випадку їх порушення чи оспорювання. Спеціальні способи захисту передбачаються також законодавством про охорону засобів індивідуалізації. Зокрема, Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» до особливих заходів правоохоронного характеру відносить усунення з товару, його упаковки незаконно використаного знака або позначення, схожого з ним настільки, що їх можна сплутати, або знищення виготовлених зображень знака або такого позначення. Водночас, як слушно зазначається вченими, цих правових механізмів не достатньо для забезпечення ефективного захисту прав суб’єктів на засоби індивідуалізації.
Аналізуючи неюрисдикційні способи захисту прав на засоби індивідуалізації, слід підкреслити, що особливості прав, які охороняються, визначає незначні можливості їх використання. На відміну від речових та особистих немайнових прав, у сфері захисту яких існують широкі можливості до застосування незаборонених законом засобів протидії самою особою, у межах права інтелектуальної власності у цілому, та засобів індивідуалізації, зокрема, така діяльність суттєво обмежена характером прав, щодо яких учинене чи на які посягає правопорушення. Як приклад самозахисту порушених прав на комерційні найменування, торговельні марки та географічні зазначення можна навести:
публічну заяву потерпілого, що конкретна фізична чи юридична особа незаконно користується тотожним чи подібним засобом індивідуалізації;
звернення потерпілого до правопорушника з вимогою припинення незаконного використання торговельної марки, комерційного найменування чи географічного зазначення, чи схожих з ним позначень.
Оперативні засоби захисту у сфері засобів індивідуалізації застосовуються, насамперед, у межах договірних відносин по наданню чи передачі прав на торговельні марки і комерційні найменування на підставі ліцензійних договорів, договору комерційної концесії чи інших правочинів. Вони пов’язані з відмовою в учиненні певних дій з метою запобігання заподіянню шкоди. Цивільне законодавство передбачає як заходи оперативного характеру у сфері засобів індивідуалізації:
відмову ліцензіара від ліцензійного договору у разі порушення ліцензіатом установленого договором терміну початку використання об’єкта інтелектуальної власності (п. 2 ст. 1110 ЦК України);
можливість ліцензіара чи ліцензіата відмовитися від договору у разі порушення стороною умов договору (п. 2 ст. 1110 ЦК України);
можливість користувача відмовитися від договору комерційної концесії у разі зміни торговельної марки чи іншого позначення правоволодільця, право на використання яких входить до комплексу прав, наданих йому за договором комерційної концесії (ст. 1128 ЦК України).
Відмова від договору у сфері використання засобів індивідуалізації допускається і в інших випадках, установлених договором чи законом, якщо наявний факт порушення зобов’язання другою стороною (ст. 615 ЦК України).
Більш широко для захисту цієї групи прав застосовуються юрисдикційні способи захисту у загальному (судовому) та спеціальному (адміністративному) порядках. На відміну від захисту інших видів цивільних прав у сфері засобів індивідуалізації велике значення має превентивний захист права на комерційне найменування, торговельну марку та географічне зазначення, що здійснюється у вигляді державної реєстрації позначення як об’єкта права інтелектуальної власності.
Інший спосіб захисту прав на засоби індивідуалізації в адміністративному порядку полягає у поданні заперечення проти реєстрації торговельної марки чи географічного зазначення. Цим способом можуть бути захищені не лише права на марки та зазначення, суб’єкт права на комерційне найменування також може подати заперечення проти їх реєстрації. Згідно з Законом України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» будь-яка особа може подати до закладу експертизи мотивоване заперечення проти заявки щодо невідповідності наведеного у ній позначення умовам надання правової охорони. Заперечення розглядається, якщо воно одержане закладом експертизи не пізніше, ніж за 5 днів до дати прийняття рішення за заявкою. При цьому, заявник вправі повідомити заклад експертизи про своє ставлення до заперечення протягом 2 місяців від дати його одержання. Результати розгляду заперечення відображаються у рішенні за заявкою.
Подання заперечення проти реєстрації заявленої назви місця походження товару чи заявленого географічного зазначення походження товару та права на їх використання передбачається Законом України «Про охорону прав на зазначення походження товарів». Водночас, слід визнати, що механізм подання та розгляду заперечення, відображений у цьому Законі, є більш досконалим порівняно з аналогічним у сфері торговельних марок. По-перше, чітко визначений термін, протягом якого особа може подати заперечення (6 місяців від дати опублікування офіційних відомостей про заявку). По-друге, про результати розгляду заперечення повідомляється особі, яка його подала, що дає їй змогу адекватно прореагувати на прийняте рішення. У той час, як результати розгляду заперечення проти реєстрації торговельної марки окремо не розголошуються, а відображаються у прийнятому рішенні за заявкою. По-третє, встановлений максимальний термін розгляду заперечення закладом експертизи (2 місяці від дня завершення строку, встановленого для відповіді). Враховуючи зазначене, доцільним буде вдосконалення передбаченої Законом України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» процедури розгляду заперечення, зокрема, потрібно встановити конкретні строки його подання та розгляду уповноваженим закладом і закріпити обов’язок останнього повідомити про результати розгляду особі, яка подала заперечення, та заявникові.
Крім того, суб’єкт права на комерційне найменування, торговельну марку та географічне зазначення має можливість звернутися за захистом свого порушеного права у вищий орган відповідача, якщо такий існує.
Захист права на засоби індивідуалізації в адміністративному порядку здійснюється також антимонопольними органами. Відповідно до ст. 4 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», до категорії дій, що визнаються недобросовісною конкуренцією належить використання без дозволу уповноваженої на те особи чужого імені, фірмового найменування, знаків для товарів і послуг, інших позначень, що може призвести до змішування з діяльністю іншого господарюючого суб’єкта (підприємця), який має пріоритет на їх використання. Вчинення господарюючими суб’єктами – юридичними особами та їх об’єднаннями дій, визначених цим законом як недобросовісна конкуренція, тягне накладання Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями штрафів у розмірі до трьох відсотків виручки від реалізації товарів. Законом передбачається можливість для заінтересованих осіб звернутися до Антимонопольного комітету України, його відділень із заявою про вилучення товарів з неправомірно використаним позначенням або копій виробів іншого господарюючого суб’єкта (підприємця) як у виробника, так і у продавця. Крім того, Антимонопольний комітет України, його відділення також мають право прийняти рішення про офіційне спростування за рахунок порушника поширених ним неправдивих, неточних або неповних відомостей у строк і спосіб, визначених законодавством або цим рішенням.
Судовий захист прав на засоби індивідуалізації здійснюється господарським чи третейським судом. У випадках, коли стороною по справі є фізична особа, яка не зареєстрована як підприємець, справа може бути предметом розгляду суду загальної юрисдикції. Наприклад, у загальних судах можуть розглядатися спори про авторство на позначення, що зареєстроване як торговельна марка, про незаконне використання у засобі індивідуалізації імені тощо.
Розгляд та вирішення спорів з приводу засобів індивідуалізації нерідко потребує спеціальних професійних знань та практичних навичок, яких часто немає у суддів, унаслідок цього значна кількість прийнятих рішень скасовується вищими інстанціями. Тому слід підтримати пропозиції щодо необхідності формування спеціалізованих судів, предметом розгляду яких будуть спори про право інтелектуальної власності. Наразі у багатьох судах функціонують окремі підрозділи, які спеціалізуються на розгляді цієї категорії спорів, однак їх діяльність не забезпечує повною мірою ефективного розв’язання цієї проблеми.
До основних способів судового захисту прав на засоби індивідуалізації належать:
визнання права на засіб індивідуалізації. Враховуючи, що право на засоби індивідуалізації закріплюється державною реєстрацією, цей спосіб захисту поєднується з вимогою її скасування. Але інколи він може застосовуватися самостійно. Наприклад, якщо у результаті реорганізації юридичної особи не була вирішена доля її комерційного найменування чи торговельної марки. Іншим прикладом може слугувати розгляд справи про визнання торговельної марки добре відомою в Україні. У такому випадку суд своїм рішенням підтверджує факт набуття торговельною маркою добре відомого характеру;
відновлення становища, яке існувало до порушення права. Цей спосіб може застосовуватися у випадку порушенням права на засіб індивідуалізації шляхом перекручення третіми особами справжньої торговельної марки, комерційного найменування чи географічного зазначення управомоченої особи. Наприклад, неправильне позначення організаційно-правової форми, порушення обраного засновниками та закріпленого ними у комерційному найменуванні порядку розширення їх імен, здатні завдати значної шкоди діловій репутації юридичної особи. Відновлення становища, яке існувало до порушення права може бути досягнуте шляхом внесення порушником відповідних виправлень у документи, довідники, рекламні матеріали, шляхом публікації за рахунок порушника повідомлення про порушення і повідомлення точного комерційного найменування юридичної особи.
Слід зазначити, що у сфері засобів індивідуалізації використовується особливий різновид цього способу захисту цивільних прав – знищення з товару чи його упаковки незаконно використаної торговельної марки, комерційного найменування та географічного зазначення чи схожого з ним позначення. Цей спосіб застосовується тоді, коли іншим чином відновити порушене право на засіб індивідуалізації неможливо;
визнання незаконним правового акта органу державної влади. Право на торговельну марку, географічне зазначення та комерційне найменування закріплюється державною реєстрацією, тому цей спосіб захисту використовується найчастіше. Як правило, він поєднується з вимогою стягнення збитків чи знищення на товарах чи їх упаковці позначення, схожого з зареєстрованим. Цей спосіб захисту може застосовуватися як у межах одного об’єкта права інтелектуальної власності (наприклад, конфлікт між правоволодільцями схожих торговельних марок, що зареєстровані для одного класу товарів), так і між різними видами засобів індивідуалізації;
відшкодування збитків. Якщо у результаті порушення права на засіб індивідуалізації його суб’єкту заподіяні збитки, останній має право на їх відшкодування у повному обсязі. Згідно із ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Наведене поняття збитків повною мірою можна застосувати по відношенню до можливих втрат правоволодільця. Як реальні збитки можуть, зокрема, виступати витрати юридичної особи, пов’язані зі зміною комерційного найменування, яке було скомпрометоване виступом відповідача в обороті під такою ж чи подібною назвою; витрати на додаткову рекламну кампанію, покликану загладити заподіяну відповідачем шкоду тощо. Як упущена вигода можуть розглядатися втрати правоволодільця, пов’язані зі зниженням його доходів унаслідок неправомірних дій відповідача по використанню засобу індивідуалізації для власного позначення. Зазначений вид збитків трапляється найчастіше, але основні складнощі полягають в обґрунтуванні конкретного розміру упущеної вигоди. Певною мірою це питання може розв’язати п. 3 ст. 22 ЦК України, в якому зазначається, що у разі, якщо особа, яка порушила право, одержала завдяки цьому доходи, то розмір збитків, що відшкодовуються потерпілій особі у зв’язку з неодержанням нею доходів, не може бути меншим від тих доходів, що їх одержав правопорушник;
компенсація моральної шкоди. Право на засоби індивідуалізації, та особливо на комерційне найменування, тісно пов’язане з особистими правами юридичної особи, тому факт його незаконного використання може суттєво вплинути на ділову репутацію юридичної особи – правоволодільця. Цивільне законодавство передбачає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Проте в юридичній науці неоднозначно сприймають положення про можливість компенсації моральної шкоди юридичній особі. Остання полягає у фізичному болю та душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, протиправною поведінкою, знищенням чи пошкодженням її майна тощо. Крім того, зниження чи втрата набутої ділової репутації у результаті незаконного використання належного засобу індивідуалізації, може не лише вплинути на розмір майбутніх прибутків, але ставить під загрозу можливість подальшого існування юридичної особи. Тому тісний зв’язок засобів індивідуалізації з особистими немайновими правами юридичної особи, її діловою репутацією зумовлюють можливість компенсації завданої моральної шкоди внаслідок заподіяння непоправної втрати її немайновим благам через незаконне використання комерційного найменування, торговельної марки чи географічного зазначення;
особливим способом захисту прав на засоби індивідуалізації є опублікування судового рішення у засобах масової інформації з метою поновлення ділової репутації потерпілого. Цей спосіб правового захисту передбачений ст. 432 ЦК України для всього комплексу прав інтелектуальної власності та є особливо дієвим у сфері засобів індивідуалізації, які тісно пов’язані з особистими немайновими правами. Тому посягання на них, як правило, негативно позначається на набутій роками діловій репутації підприємців, часткове поновлення якої може бути здійснене через публікацію судового рішення.
Суд може застосовувати будь-які інші незаборонені законом способи з метою захисту порушеного чи оспорюваного права на засоби індивідуалізації.