Розділ 10 об’єкти інтелектуальної власності в системі бухгалтерського та податкового обліку

Мета вивчення – формування системи теоретичних знань та набуття практичних навичок щодо відображення в бухгалтерському і податковому обліку об’єктів інтелек­туаль­ної власності.

Основні питання

10.1. Умови визнання, оцінка та документальне оформлення.

10.2. Облік руху об’єктів інтелектуальної власності.

10.3. Облік амортизації об’єктів інтелектуальної власності.

10.4. Облік роялті.

Ключові слова та поняття: нематеріальні активи, визнання нематеріальних активів, оцінка нематеріальних акти­вів, немонетарність, витрати звітного періоду, амор­ти­зація об’єктів інтелектуальної власності, методи амор­ти­зації об’єктів інтелектуальної власності.

Після вивчення теми студенти повинні вміти:

• розкривати умови визнання об’єктів інтелектуальної власно­сті у складі нематеріальних активів або витрат звітного періоду;

• висвітлювати питання оцінки нематеріальних активів та склад їх первісної вартості за різними шляхами надходження;

• застосовувати практичні навички складання первинних документів обліку об’єктів інтелектуальної власності;

• розкривати особливості обліку руху об’єктів інтелек­туаль­ної власності, амортизації та роялті.

1. Умови визнання, оцінка та документальне оформлення

У бухгалтерському обліку всі витрати на придбання об’єкта інтелектуальної власності зазвичай формують нема­те­ріальні активи. Пояснення що розуміють під немате­ріальними активами у бухгалтерському обліку надає П(С)БО 8 «Немате­ріаль­ні активи»: «Нематеріальний актив – немонетарний актив, який не має матеріальної форми та може бути іденти­фікований» (п. 4 П(С)БО 8 «Нематеріальні активи»).

З точки зору податкового законодавства нематеріальні активи  право власності на результати інтелектуальної діяльності, у тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані об’єктом права власності (інтелек­туальної власності), право користування майном та майно­ви­ми правами платника податку в установленому законо­дав­ством порядку, у тому числі набуті в установленому законо­давством порядку права користування природними ресур­сами, майном та майновими правами.

Придбаний або отриманий нематеріальний актив (далі – НМА) відобража­ють у балансі, якщо існує ймовірність одержан­ня майбутніх економічних вигод, пов’язаних з його використанням, та його вартість реально достовірно визначити.

На відображення в балансі НМА, отриманих у результаті розробки, поширюються кілька спеціальних правил. Отже, такі НМА слід відображати в балансі, якщо підприємство має:

• намір, технічну можливість та ресурси для доведення НМА до стану, в якому він придатний для реалізації або використання;

• можливість отримання майбутніх економіч­них вигод від реалізації або використання НМА;

• інформацію для достовірного визначення витрат, пов’язаних з розробкою НМА.

При дотриманні всіх критеріїв під­приємство капіталізує витрати на створення (розробку) НМА. Витрати, по­несені до цього, включають до витрат звітного періоду.

Якщо НМА не відповідає цим критеріям визнання, то витрати, пов’язані з його придбанням чи створенням, визна­ють витратами того звітного періоду, протягом якого вони були здійснені, без визнання таких витрат у майбутньому НМА.

До витрат, які не відносять до НМА, а ві­дображають у складі витрат звітного періоду належать:

• витрати на дослідження;

• витрати на підготовку і перепідготовку кадрів;

• витрати на рекламу та просування продукції на ринку;

• витрати на створення, реорганізацію та переміщення підприємства або його частини;

• витрати на підвищення ділової репутації підпри­єм­ства, вартість видань і витрати на створення торгових марок (товарних знаків).

Особливу увагу слід звернути на вит­рати на дослід­жен­ня. В національних стандартах не описано, що саме є витратами на дослідження, лише наведено визначення: «Дослідження – це заплановані підприємством дослідження, які проводяться ним уперше з метою отримання і розуміння нових наукових та технічних знань». У Міжнародному стан­дарті бух­галтер­ського обліку 38 «Нематеріальні активи», визначено, що дослідженнями є:

• пошук альтернатив матеріалам, приладам, продуктам, технологіям, системам чи послугам;

• формулювання, розробка, оцінка та оста­точний вибір можливих альтернатив новим чи вдосконаленим матеріалам, приладам, продук­там, технологіям, системам чи послугам.

Можливість достовірної оцінки – обов’язковий і незмін­ний критерій визнання всіх без винятку об’єктів. У бухгалтер­ському обліку НМА оцінюють за:

• історичною собівартістю;

• поточною собівартістю;

• вартістю реалізації (погашення);

• теперішньою вартістю.

Придбані (створені) НМА зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. У табл. 10.1 наведено поря­док формування пер­вісної вартості й елементи, з яких вона складається, залежно від того, яким чином НМА над­ходять на підприємство.

Прикладами витрат, які можуть бути відне­сеними безпо­середньо, є:

• витрати на виплати працівникам, що виникають без­по­середньо в результаті приведення активу до робочого стану;

• професійні гонорари, виплачені безпосередньо в ре­зуль­таті приведення активу до робочого стану;

• витрати на перевірку належного функціонування такого активу та ін.

Прикладами витрат, які до первісної вартості НМА не включають, є:

• витрати на запровадження нового продукту або пос­лу­ги (у тому числі витрати на рекламу і просування на ринку);

• витрати на ведення бізнесу в новій місце­вості або з новим класом клієнтів (у тому числі витрати на підготовку персоналу);

Таблиця 10.1