- •Київський національний торговельно-економічний університет
- •Розповсюдження і тиражування без офіційного дозволу кнтеу заборонено
- •Розділ 6. Правова охорона об’єктів патентного права та нетрадиційних об’єктів промислової власності 201
- •Розділ 7. Правова охорона засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, їх товарів і послуг 253
- •Передмова
- •Розділ 1 інтелектуальна власність у інноваційному розвитку економіки
- •Основні питання
- •1.1. Становлення інтелектуальної економіки як прояв процесу інтелектуалізації суспільно-господарської діяльності.
- •Після вивчення теми студенти повинні вміти:
- •1.1. Становлення інтелектуальної економіки як прояв процесу інтелектуалізації суспільно-господарської діяльності
- •Різноманітні підходи до визначення постіндустріального суспільства
- •1.2. Інтелектуальний капітал: природа, зміст, структура
- •Трактування поняття «інтелектуальний капітал» у різних літературних джерелах
- •Класифікація інтелектуального капіталу
- •Інтелектуальна діяльність як основа соціально-економічного розвитку суспільства. Види та результати інтелектуальної діяльності
- •Об’єкти інтелектуальної власності за видами діяльності
- •1.4. Економіко-правовий зміст інтелектуальної власності
- •Питання для самоконтролю
- •До характерних ознак інтелектуальної економіки належать:
- •Інтелектуальний капітал – це:
- •Розділ 2 поняття права інтелектуальної власності
- •Основні питання
- •Після вивчення теми студенти повинні вміти:
- •2.1. Право інтелектуальної власності в об’єктивному розумінні та його джерела
- •2.2. Об’єкти та інститути права інтелектуальної власності
- •2.3. Суб’єктивні права інтелектуальної власності
- •2.4. Поняття і форми захисту права інтелектуальної власності
- •Питання для самоконтролю
- •Розділ 3 організаційне забезпечення правової охорони інтелектуальної власності в україні
- •Основні питання
- •Після вивчення теми студенти повинні вміти:
- •3.1. Участь держави у забезпеченні правової охорони інтелектуальної власності
- •3.2. Державні органи у сфері охорони інтелектуальної власності в Україні
- •3.3. Правовий статус патентних повірених в Україні
- •3.4. Організації колективного управління майновими правами інтелектуальної власності в Україні
- •Питання для самоконтролю
- •Розділ 4 міжнародно-правова охорона прав інтелектуальної власності
- •Основні питання
- •Після вивчення теми студенти повинні вміти:
- •4.1. Базові поняття міжнародно-правової охорони прав інтелектуальної власності
- •4.2. Міжнародні договори у сфері авторського права і суміжних прав
- •4.3. Міжнародні договори у сфері промислової власності
- •4.4. Міжнародні організації у сфері інтелектуальної власності
- •Питання для самоконтролю
- •Розділ 5 авторське право і суміжні права
- •Основні питання
- •Після вивчення теми студенти повинні вміти:
- •5.1. Поняття та базові положення авторського права
- •5.2. Об’єкти авторського права
- •5.3. Суб’єкти авторського права. Суб’єктивні права автора
- •5.4. Особливості правової охорони суміжних прав
- •5.5. Договори у сфері авторського права і суміжних прав
- •Елементи авторського договору
- •5.6. Захист авторського права і суміжних прав
- •Питання для самоконтролю
- •Розділ 6 правова охорона об’єктів патентного права та нетрадиційних об’єктів промислової власності
- •Основні питання
- •Після вивчення теми студенти повинні вміти:
- •6.1. Поняття і базові моделі правової охорони результатів науково-технічної творчості
- •6.2. Об’єкти патентного права. Умови патентоздатності об’єктів
- •6.3. Суб’єкти патентних правовідносин
- •6.4. Оформлення патентних прав. Види патентів
- •6.5. Зміст майнових прав патентоволодільців
- •6.6. Ліцензійні договори
- •Елементи ліцензійного договору
- •6.7. Захист прав патентовласників
- •6.8. Правова охорона нетрадиційних об’єктів промислової власності
- •Питання для самоконтролю
- •Заявка на одержання патенту подається до:
- •Примусова ліцензія на використання запатентованого винаходу видається особі, яка виявляє готовність до використання запатентованого винаходу у виробництві на:
- •Який вид ліцензії не існує?
- •Розділ 7 правова охорона засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, їх товарів і послуг
- •Основні питання
- •Після вивчення теми студенти повинні вміти:
- •7.1. Поняття та базові положення правової охорони засобів індивідуалізації
- •Класифікація засобів індивідуалізації
- •7.2. Об’єкти правової охорони засобів індивідуалізації
- •7.3. Оформлення прав на торговельні марки і зазначення походження товару
- •7.4. Суб’єкти прав на засоби індивідуалізації та зміст суб’єктивних прав
- •7.5. Договори про використання засобів індивідуалізації
- •7.6. Захист прав на засоби індивідуалізації
- •Питання для самоконтролю
- •Розділ 8 комерціалізація інтелектуальної власності
- •Основні питання
- •Після вивчення теми студенти повинні вміти:
- •8.1. Сутність і механізм комерціалізації прав інтелектуальної власності
- •8.2. Способи комерціалізації прав інтелектуальної власності
- •Розподіл зареєстрованих договорів щодо розпоряджання майновими правами за об’єктами промислової власності
- •Кількість зареєстрованих договорів/ліцензійних договорів стосовно знаків для товарів і послуг
- •Кількість зареєстрованих договорів/ліцензійних договорів стосовно винаходів та корисних моделей
- •8.3. Регулювання процесу комерціалізації прав інтелектуальної власності в Україні
- •Види договорів щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності
- •Питання для самоконтролю
- •Об’єктом ліцензійного договору є:
- •Укладання договору про передачу права власності на об’єкт промислової власності означає:
- •Розділ 9 оцінка вартості прав на об’єкти інтелектуальної вартості
- •Основні питання
- •Після вивчення теми студенти повинні вміти:
- •9.1. Принципи вартісного оцінювання об’єктів інтелектуальної власності
- •9.2. Оцінка майнових прав інтелектуальної власності як вид діяльності, її регулювання та нормативне забезпечення
- •9.3. Етапи процедури оцінки
- •9.4. Методика оцінки вартості майнових прав на об’єкти інтелектуальної власності
- •Характеристика методів оцінки прав на об’єкти інтелектуальної власності
- •Питання для самоконтролю
- •У межах якого підходу до оцінки прав на об’єкти інтелектуальної власності використовується метод дисконтування грошових потоків?
- •Метод звільнення від роялті найчастіше використовується:
- •Розділ 10 об’єкти інтелектуальної власності в системі бухгалтерського та податкового обліку
- •Основні питання
- •Після вивчення теми студенти повинні вміти:
- •Умови визнання, оцінка та документальне оформлення
- •Формування первісної вартості об’єктів, визнаних нематеріальними активами, залежно від способу їх надходження на підприємство
- •Документальне оформлення нма
- •Зміст «Акт уведення в господарський оборот об’єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів»
- •Зміст первинного документа «Інвентарна картка обліку об’єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів»
- •Облік руху об’єктів інтелектуальної власності
- •Відображення в бухгалтерському та податковому обліку дослідження, розробки та створення об’єкта інтелектуальної власності працівником підприємства в межах трудових відносин
- •Відображення в обліку замовлення на створення твору із виплатою пашуального платежу без переходу права власності на твір
- •Придбання виключних майнових прав на об’єкт інтелектуальної власності у фізичної особи
- •Придбання прав на використання винаходу в господарській діяльності
- •Облік амортизації об’єктів інтелектуальної власності
- •Кореспонденція рахунків фінансового обліку нарахування амортизації об’єктів інтелектуальної власності
- •Строки дії права користування нематеріальними активами за групами
- •Облік роялті
- •Методика розрахунку роялті за різними ситуаціями
- •Відображення роялті у бухгалтерському обліку
- •Питання для самоконтролю
- •Відповідно до мсбо 38 «Нематеріальні активи» актив відповідає критерію можливості ідентифікації у визначенні нма, якщо він:
- •Яка проводка відповідає операції «Майнові права на корисну модель визнано нма і введено в експлуатацію»?
- •Придбання та створення нма відображають на рахунку:
- •Показники використання об’єкта інтелектуальної власності
- •11.2. Життєвий цикл об’єкта інтелектуальної власності
- •Управління об’єктом інтелектуальної власності на етапі його створення
- •Управління об’єктом інтелектуальної власності на етапі набуття прав
- •Управління об’єктом інтелектуальної власності на етапі використання прав
- •Управління об’єктом інтелектуальної власності на етапі захисту прав
- •Управління об’єктом інтелектуальної власності на етапі утилізації
- •Маркетинг інтелектуальної власності
- •Функції маркетингу залежно від ролі інтелектуального продукту
- •Товарні знаки і знаки обслуговування
- •Колективні знаки
- •Промислові зразки
- •Географічні вказівки
- •Питання для самоконтролю
- •До основних принципів управління інтелектуальною власністю належать:
- •Додаткова вартість створеного інтелектуального продукту – це:
- •Критеріями оцінювання продуктів інтелектуальної діяльності при проведенні експертизи можуть бути:
- •Комерціалізація об’єктів права інтелектуальної власності може бути здійснена:
- •До етапів життєвого циклу об’єкта інтелектуальної власності належать:
- •Предметний покажчик
- •Список рекомендованих джерел
Розділ 1 інтелектуальна власність у інноваційному розвитку економіки
Мета вивчення – формування системи теоретичних знань щодо сутності інтелектуальної економіки, інтелектуальної діяльності як складової творчого процесу та соціально-економічного розвитку суспільства, економіко-правового змісту інтелектуальної власності.
Основні питання
1.1. Становлення інтелектуальної економіки як прояв процесу інтелектуалізації суспільно-господарської діяльності.
1.2. Інтелектуальний капітал: природа, зміст, структура.
1.3. Інтелектуальна діяльність як основа соціально-економічного розвитку суспільства. Види та результати інтелектуальної діяльності.
1.4. Економіко-правовий зміст інтелектуальної власності.
Ключові слова та поняття: інтелектуальна власність, види інтелектуальної діяльності, інтелектуальна діяльність, інтелектуальний капітал, інтелектуальний продукт, результати інтелектуальної діяльності.
Після вивчення теми студенти повинні вміти:
розкрити сутність інтелектуальної діяльності як складової творчого процесу та соціально-економічного розвитку суспільства;
визначати види та результати інтелектуальної діяльності;
оволодіти поняттям «інтелектуальний капітал» та розкрити його зміст та структуру;
характеризувати економіко-правовий зміст інтелектуальної власності.
1.1. Становлення інтелектуальної економіки як прояв процесу інтелектуалізації суспільно-господарської діяльності
Інтелектуалізація суспільно-господарської діяльності – важлива тенденція розвитку світової економіки на сучасному етапі, коли економічний добробут визначається високими технологіями, інноваційними можливостями та рівнем інтелектуального розвитку суспільства. Вказані тенденції зумовили появу таких понять: «постіндустріальне суспільство», «інформаційне суспільство», «суспільство, засноване на знаннях», «суспільство знань», «нова економіка», «знаннєва економіка», «інформаційна економіка», «інтелектуальна економіка» та ін. (табл. 1.1).
Таблиця 1.1
Різноманітні підходи до визначення постіндустріального суспільства
Автор |
Категорія |
Трактування категорії |
М. Кастельс |
Інформаційне суспільство |
Відображає роль інформації в суспільстві в широкому розумінні: як спосіб передачі знань, що відбувався завжди. А термін «інформаціональне суспільство» вказує на специфічні ознаки сучасного суспільства, коли генерування, оброблення і передача інформації стали основними джерелами продуктивності |
Р. Кроуфорд |
Суспільство знань |
Знання – здатність використовувати інформацію у конкретному виді діяльності |
Закінчення табл. 1.1
Автор |
Категорія |
Трактування категорії |
Ж. Сапір |
Економіка знань |
Знання як сукупність уявлень про стан середовища є першочерговим щодо інформації |
В. Іноземцев |
Економіка знань |
Найважливішим виробничим ресурсом суспільства стає не стільки інформація як відносно об’єктивна сутність або набір даних про ті чи інші виробничі та технологічні процеси, скільки знання, тобто інформація, засвоєна людиною і яка не існує поза межами її свідомості |
Ф. Махлуп, В. Мартін |
Інформаційне суспільство |
Суспільство, в якому якість життя, як і можливості соціальних змін та економічного розвитку, більшою мірою залежать від інформації та ефективності її використання |
Американський дослідник М. Кастельс, розглядаючи відмінності між поняттями «інформаційне суспільство» та «суспільство знань», зазначає, що термін «інформаційне суспільство» відображає роль інформації в суспільстві в широкому розумінні, тобто як спосіб передачі знань, який відбувався завжди. Натомість термін «суспільство знань» вказує на специфічні ознаки сучасного суспільства, коли створення, оброблення і передавання інформації стали основними джерелами продуктивності1.
Ще один американський учений Р. Кроуфорд у процесі розвитку суспільства ключову роль відводить знанням і називає сучасне суспільство «суспільством знань», звертаючи увагу на те, що знання відображають здатність використовувати інформацію у конкретному виді діяльності2. Російський економіст В. Іноземцев, характеризуючи сучасну господарську систему, використовує термін «економіка знань». Він підкреслює, що найважливішими чинниками виробництва стають не стільки інформація як відносно об’єктивна сутність або набір даних про ті чи інші виробничі та технологічні процеси, скільки знання, тобто інформація, яка засвоєна людиною і не існує поза межами її свідомості3.
Основи теорії інформаційного суспільства сформульовано у працях З. Бжезинського, Д. Белла, О. Тоффлера. Вагомий внесок у розвиток теорії інформаційного суспільства здійснили американський економіст М. Порат, британський учений Т. Стоуен’єр та ін. В. Іноземцев, звертає увагу на особливий вплив у дослідженнях інформаційного суспільства японських науковців, зазначаючи, що ця теорія розглядається ними як складова постіндустріальної концепції4. Терміном «постіндустріальне суспільство» позначалось саме таке суспільство, в якому індустріальний сектор втрачає своє домінуюче значення внаслідок зростання значення інтелектуальної складової, а основна виробнича функція починає належати науці та знанням.
Першою з’явилась концепція постіндустріального суспільства американського соціолога Д. Белла. На його думку для постіндустріального суспільства характерна нова еліта, сформована на кваліфікації, одержаній індивідами завдяки освіті, а не ґрунтується на володінні власністю, що успадковується чи здобувається завдяки підприємницьким здібностям, а також не на політичній платформі, яка досягається завдяки підтримці партій та груп. Зростає чисельність людей, які володіють знаннями. Чільне місце в постіндустріальному суспільстві належить знанням, причому найважливіше значення для організації рішень та здійснення змін набуває центральна роль теоретичного знання, яке, на думку Д. Белла, у майбутньому визначить стан ученого як центральної фігури такого суспільства5.
Теорія суперіндустріалізму американського дослідника О. Тоффлера стала продовженням ідей про постіндустріальне суспільство. У цій концепції причини всіх змін, що відбуваються в сучасному суспільстві, розпад «індустріалізму» і появи «нової цивілізації». Такі процеси вчений пояснює поступовими змінами, які відбуваються протягом історичного розвитку. Спочатку була аграрна хвиля цивілізації, потім з кінця XVII ст. у Європі відбулася промислова революція, що призвела до другої великої хвилі та становлення індустріальної цивілізації, а з початку 60-х рр. ХХ ст. розпочалася третя хвиля – перехід від окремого індивіда, орієнтованого на виробництво та споживання, до нової особистості, орієнтованої на духовні цінності та творчість. Найважливіша економічна особливість постіндустріального суспільства – провідна роль сфери послуг, а технологічною базою для такої трансформації стає якісно нова роль науки і знань.
У межах постіндустріальної теорії ряд авторів звертає увагу на характерні ознаки нової технологічної цивілізації. В. Іноземцев, розглядаючи людський потенціал як найважливіше джерело розвитку продуктивних сил і стверджуючи, що інформація і знання є найважливішим, принципово новим стратегічним і невичерпним ресурсом, виділяє три головні ознаки сучасного постіндустріального суспільства:
усунення ресурсних обмежень економічного росту при наданні переваг збільшенню інформаційних благ у структурі споживання;
виробництво високотехнологічних товарів та послуг;
нова якість економічного зростання, коли найбільш ефективною формою накопичення стає розвиток людьми власних здібностей, а найбільш прибутковими інвестиціями – інвестиції в людину.
На думку В. Іноземцева, протягом 90-х рр. ХХ ст. основним джерелом господарського розвитку постіндустріальних країн стає реінвестований інтелектуальний капітал, який акумулюється промисловими та сервісними компаніями. Самозростання цього капіталу не скорочує особистого споживання громадян, а фактично передбачає підвищення творчого потенціалу людей, сумарного інтелектуального капіталу нації, його швидкий розвиток, який не залежить від динаміки традиційних показників економічного зростання і продуктивності. Інтелектуальний капітал – головний арсенал конкурентної боротьби, який визначає господарську міць основних суб’єктів світової економіки в ХХІ ст.6
Слід зауважити, що складності вироблення єдиної думки у термінологічному визначенні суспільства, яке сьогодні формується, як якісно нового стану людської цивілізації і типу економіки, були зумовлені відсутністю теоретично й емпірично обґрунтованих домінуючих ознак трансформації економічного базису. Однак зараз, у зв’язку з тим, що формування нового типу економіки у ряді країн набуває зрілого характеру, виділяють головну ознаку глобальної економічної трансформації – це зміна домінуючого типу капіталу і характеру праці, де праця і капітал – категоріальні ознаки, які визначають тип економічної системи. Мова йде про роль капіталу і характеру праці як чинників економічного розвитку.
О. Кендюхов стверджує, що термін «нова економіка» є свідченням виникнення труднощів з визначенням домінуючого типу капіталу. Обмеження і протиріччя, які виникли в зв’язку з виділенням інформаційних технологій, знань та нематеріальних активів, зумовили об’єктивну необхідність появи нової економічної категорії, результатом чого стало формування концепції інтелектуального капіталу. Поява концепції інтелектуального капіталу дозволяє систематизувати й поєднати в узагальнювальну економічну категорію персоніфіковані знання, систематизовані дані, інформаційні технології, програмне забезпечення, формалізовану інтелектуальну власність і створює підґрунтя для використання терміна «інтелектуальна економіка»7.
Визнання того, що наукові знання безпосередньо визначають параметри економічного зростання, створюючи основу для інновацій та формування висококваліфікованої робочої сили, знайшло своє відображення в категорії «інтелектуальна економіка». Отже, можна зробити висновок, що інтелектуальна економіка – це економіка, в якій джерелом зростання є як спеціальні (наукові), так і повсякденні знання, в результаті використання яких, поряд з природними ресурсами, капіталом і працею, домінуючим чинником стають процеси накопичення і використання знань, унаслідок чого постійно зростає конкурентоспроможність економіки. В інтелектуальній економіці визначальним є інтелектуальний ресурс суспільства, на який вона спирається і який є сукупністю повсякденних і спеціалізованих знань, наявних у свідомості людей та матеріалізованих у технологічних способах виробництва.
Інтелектуальний ресурс суспільства виконує водночас дві функції, одна з яких пов’язана з кваліфікацією та професійною підготовленістю населення, а друга – з розвитком творчих здібностей, у тому числі теоретичного мислення. До числа складових, що визначають інтелектуальний рівень суспільства, входять ресурси знань, матеріалізованих у основному капіталі і, з одного боку, визначають матеріальну культуру виробництва, а з другого, – рівень і культуру споживання вироблених товарів. Важлива складова знаннєвих ресурсів – рівень культури і духовності населення, який може бути задіяним у створенні, опануванні та використанні сучасних технологій.
У інтелектуальній економіці відбувається заміщення праці знаннями, коли знання залучаються до безпосереднього оброблення ресурсів і саме знання, а не праця, стають джерелом вартості. Визначальними чинниками інтелектуальної економіки виступають знання, які на відміну від інших ресурсів невичерпні, та творчий потенціал працівників. Змінюються форми організації виробництва і праці, відбувається розширення функцій працівника, перехід від його вузької кваліфікації до працівника, здатного творчо аналізувати і синтезувати інформацію, розуміти сутність проблеми, коригувати технологічний процес.
Аналізуючи роль науки у сучасному суспільстві, академік А. Чухно підкреслює, що «постіндустріальне суспільство виникає в результаті науково-технічної революції, яка забезпечує високе зростання продуктивності праці в матеріальному виробництві, відносне, а потім і абсолютне зменшення зайнятих у ньому, і прискорений розвиток сфери послуг, тобто науки, інформації, освіти, культури, що перетворюється в панівну і визначальну сферу економіки. Інформація, наука, знання стають основними джерелами зростання її ефективності». Вчений також наголошує на тому, що «…розвиток інформації, науки, освіти, культури людської особистості, її соціокультурних і духовних потреб визначає нарощування інтелектуального потенціалу постіндустріального суспільства, який визначає розвиток економіки та суспільства. Нагромадження інтелектуального капіталу супроводжується вдосконаленням умов і механізмів для ефективного його використання, посилення його впливу на економічний і соціальний розвиток».8
Останнє положення – надзвичайно важливе для розуміння проблем інтелектуальних ресурсів, оскільки наголошує на тому, що тільки наявності інтелектуального капіталу недостатньо. Важливим є також налагодження механізмів його ефективного використання та посилення впливу на розвиток суспільства. Таким чином, інтелектуальний капітал та стрімке зростання частки інтелектуальної праці у створенні різних видів продукту, стають домінуючими чинниками у процесах становлення та розвитку інтелектуальної економіки.
Зростання частки інтелектуального капіталу та праці у прирості реального ВВП поступово стає основною характеристикою інтелектуальної економіки. Саме економічне зростання поступово починає значною мірою залежати від ступеня використання інтелектуального капіталу, який визначає інноваційний розвиток і науково-технічний прогрес загалом. Самозростання інтелектуального капіталу відіграє в інтелектуальній економіці якраз ту саму роль, що і самозростання матеріально-речовинного капіталу в індустріальній. Ключову роль у нарощуванні технологічних та інноваційних переваг розвинутих країн відіграють принципово нові знання, відкриття, нові технології, досягнення світової наукової думки тощо. Вагомий чинник розвитку інтелектуальної економіки (знання та інформація) – невичерпний, що зумовлює її самодостатність та здатність до стійкого саморозвитку, а ефективність використання інтелектуального капіталу та інтелектуальної праці визначає перспективи розвитку економіки будь-якої країни.
У процесах інноваційного розвитку велике значення належить наукомістким та високотехнологічним галузям, у яких матеріалізується основна частка результатів НДДКР. Вони формують попит на досягнення науки, втілюють їх у виробничу діяльність і поширюють далі інновації у вигляді принципово нових товарів і послуг. Процес виробництва в таких високотехнологічних компаніях визначається інформаційними можливостями глобальних технологій. Важливим є також і те, що масштаби наукомісткого сектору та ступінь використання високих технологій характеризують науково-технічний та економічний потенціал країни. У цьому зв`язку слід розглянути більш детально особливості розвитку високотехнологічного сектору національної економіки.
Одна з особливостей розвитку ринків наукомісткої продукції і послуг – пряма залежність між темпами зростання та швидкістю оновлення ринків. Темпи зростання тим вищі, чим швидшим виявляється технологічне оновлення. Це зумовлює різке скорочення повного інноваційного циклу і сприяє розширенню інноваційного попиту. Створюються нові види товарів і послуг з високими споживчими характеристиками, які відповідають передовому науково-технічному і технологічному рівню. Такий процес розширює платоспроможний попит на результати наукових досліджень і розробок, а це, своєю чергою, прискорює технологічний розвиток, оскільки зростає рентабельність інноваційної діяльності, яка є реальною передумовою її подальшої комерціалізації. Компанії, які працюють у високотехнологічному секторі економіки, з одного боку, використовують переваги цього процесу, а з другого, – самі прискорюють його своєю діяльністю, що стимулює перерозподіл фінансових, виробничих, матеріальних і трудових ресурсів з інших сфер на користь наукомісткого ринку і дозволяє вигідно інвестувати у розвиток сфери НДДКР.
Перерозподіл частини створеної вартості забезпечує підвищення норми рентабельності в окремих виробників, до яких і спрямовується вільний капітал у кредитній і фінансовій формі, що спричиняє підвищення капіталізації високотехнологічних компаній і завдяки цьому розширюється новий ринок, формується новий тип споживання. Таким чином, створення нових ринків зумовлює виникнення механізму, який забезпечує перерозподіл частини створеної вартості від виробництв, що базуються на традиційних технологічних укладах, до більш новітніх. Отож найважливішу і дедалі помітнішу роль у розвинених країнах відіграє фондовий ринок, який спрямовує переважну частину всіх інвестицій у наукомісткі технології. Операції на ринку інвестицій відображають новітні напрями НТП у ринковому сегменті, представленому акціями компаній, пов’язаних з інформаційними технологіями, біо- та нанотехнологіями, фармацевтикою, генною інженерією тощо.
На стан світових фондових ринків впливає зміна технологічних укладів, у результаті чого відбувається процес з’єднання фінансового капіталу з інноваціями в глобальному масштабі. Зростання значення корпоративних цінних паперів виробничого сектору на фондових ринках спричинене розширеним попитом на акції компаній, які працюють з сучасними засобами комунікацій, програмним забезпеченням інформаційних мереж та ін.
Подальший розвиток ринку інновацій стимулює зростання масштабів ринкової капіталізації високотехнологічних корпорацій. При цьому розширюється діапазон критеріїв ефективності інвестицій на рівні корпорацій. Такі критерії як зростання обсягів виробництва, реалізації, прибутків стають недостатніми для забезпечення добробуту в довгостроковій перспективі. Головною рушійною силою конкуренції стає швидкість нововведень. Різке зростання темпів інновацій змінює тривалість циклу освоєння масової продукції, що вимагає значних обсягів інвестицій як на дослідницьких стадіях, так і на кінцевому етапі виходу на ринки збуту.
Інтелектуальна економіка характеризується, такими особливостями:
інтелектуалізація технологій, яка забезпечує різке зростання продуктивності праці;
зростання наукомісткості товарів;
суттєве підвищення значення діяльності, пов’язаної з виробництвом, зберіганням, передаванням знань;
глобалізація світової економіки і жорстка конкуренція, що веде до скорочення життєвого циклу продукції та необхідності постійного впровадження інновацій.
Зазначені характеристики інтелектуальної економіки відображають перехід до нової системи цінностей, яка відбулася у світовій економіці за часів індустріальної революції. Найважливішою з цих характеристик – поширення значення інтелекту та знань. Інформація та знання розглядаються не тільки як новий економічний ресурс суспільства, а перш за все як основний, визначальний чинник підвищення ефективності виробництва життєвих благ і рівня життя людської цивілізації, що виявляється у забезпеченні розвитку інтелектуальних ресурсів суспільства. Інтелектуальна економіка тісно пов’язана з інноваційним розвитком сучасної економіки, який на сучасному етапі цивілізації є процесом використання нових знань, що створює умови для виробництва конкурентоспроможної продукції на світовому ринку.
Таким чином, особливістю формування інтелектуальної економіки є інноваційний розвиток суспільства, пов’язаний з інтелектуальним розвитком людини. Це означає, що основа формування інтелектуальної економіки є інноваційність, що потребує високотехнологічних виробництв, підвищення техніко-технологічного рівня підприємств завдяки досягненням НТП. Саме такий шлях має забезпечити інтенсифікацію процесу становлення інтелектуальної економіки та постіндустріального суспільства в Україні.
Сучасний глобальний світ характеризується стрімким зростанням ролі інформаційно-інтелектуальних чинників економічного розвитку, серед яких вирішальним є науково-технологічний чинник. Інформаційна революція принципово змінює сучасну економіку і спричиняє загострення глобальної конкуренції на ринках наукомісткої продукції, а також нерівномірності темпів економічного зростання в окремих країнах.
Розвиток науково-технологічних чинників характеризується тим, що розвинені країни перейшли до розв’язання комплексу новітніх завдань, які потребують зміщення пріоритетів у науково-технічній політиці у сфері інформаційних послуг, медицини, екології та інших аспектів стійкого підвищення якості життя. Постійне зростання впливу науково-технологічних чинників на економічний розвиток країн зумовлює необхідність теоретичного обґрунтування процесів, які дозволяють оцінити та спрогнозувати значення окремих складових НТП у економічній динаміці.