1.2. Інтелектуальний капітал: природа, зміст, структура

Зростання ролі інтелектуального капіталу – одна з провід­них тенденцій розвитку світової економіки на початку нового тисячоліття, завдяки чому уможливлюється перехід від індустріального до постіндустріального суспільства. Соціаль­ний та економічний прогрес держав, їх конкурентні переваги нині і на майбутнє все більше залежатимуть від ступеня використання та розвитку сучасних знань, інтелекту нації.

Нині суб’єктами інтелектуального капіталу є близько 40% загальної чисельності працездатного населення розви­не­них країн. Разом з тим питома частка витрат на оплату праці виробничих робітників у загальній вартості продукції не перевищує 5%, що значно менше питомої частки відрахувань на амортизацію виробничих фондів. Таке явище спостері­га­ється й у більшості інду­стріальних галузей високо­розви­не­них країн світу, зокрема США та Японії. Водночас спосте­ріга­ється зменшення суми коштів, авансованих на закупівлю робочої сили як чинника вироб­ництва і відповідно скоро­чення оборот­ного капіталу. Відбувається не просто зміна становища та ролі людини у процесі виробництва мате­ріаль­них багатств, а її активне витіснення з цього процесу. Однак оборотний капітал збіль­шується за рахунок організаційних знань, які без­перервно накопичуються, але це накопичення не завжди можна оцінити. Отже, тенденція до зміни структури капіталу, яким володіє сучасне підприємство, очевидна.

Виділяти інтелектуальний капітал як ключовий ресурс сучасних фірм і корпорацій почали відносно недавно – після публікації 1992 р. звітів фірми «Скандія» про чинники, які визначають дійсну вартість компанії. У цьому ж році в журналі «Форчун» вийшла стаття «Інтелектуальний капітал – головне багатство вашої компанії» одного з його редакторів Т. Стюарта, яка відіграла провідну роль у популяризації цього терміна. Вже наприкінці 90-х pp. минулого століття почався бурхливий розвиток фірм, які пропонували свої послу­ги з оцінювання й управління інтелектуальним капіта­лом. Саме вони у цей час – основні розробники теорії управ­лін­ня інтелектуальними активами. У їх складі можна виділи­ти такі фірми як «1СМ Group LLC», «Technology Brother Ltd».

У великому тлумачному словнику сучасної української мови «інтелект» означає розум, думати, мислити (рівень розумового розвитку), а «інтелектуал» – це людина з високо­озвиненим інтелектом, яка займається розумовою та духов­ною діяльністю (людина розумової, інтелектуальної праці).

Інтелектуальний капітал – відносно новий об’єкт дослі­дження, тому поки що немає єдиних підходів до його визначення та характеристик. У табл. 1.2 наведений ряд визначень різних учених.

Таблиця 1.2

Трактування поняття «інтелектуальний капітал» у різних літературних джерелах

Автор	Трактування
Е. Брукінг	Інтелектуальний капітал – це термін для позна­чення нематеріальних активів, без яких компанія не може існувати, посилюючи конкурентні переваги
В. Іноземцев	Інтелектуальний капітал – це вартість сукупності наявних у нього інтелектуальних активів, вклю­ча­ючи інтелектуальну власність, його природні і набуті інтелектуальні здібності і навички, а також накопичені ним бази знань і корисні відносини з іншими суб’єктами
Х. Макдональд	Інтелектуальний капітал – це знання, наявні в організації і які можуть використовуватися для одержування різних переваг перед конкурентами
А. Полторак, П. Лернер	Інтелектуальний капітал – сума всіх знань працівників підприємства, що дозволяє створю­вати багатство: це сума знань усіх співробітників, які формують конкурентні переваги підприємства

Закінчення табл. 1.2

Автор	Трактування
Й. Рехтман	Інтелектуальний капітал – нематеріальний не фінансовий чи фізичний актив, який здатний ство­рювати високоліквідні активи
Т. Стюарт	Інтелектуальний капітал – це інтелектуальний матеріал у вигляді інформації, інтелектуальної власності і досліджень, який може бути вико­ри­ста­ний для створення багатства. До інтелектуального капіталу входять патенти, процеси, управлінські вміння, технології, інформація про споживачів і постачальників, а також досвід
К. Тейлор	Інтелектуальний капітал – це нематеріальні активи, що не підлягають кількісному оціню­ван­ню. Інтелектуальний капітал компанії станов­лять знан­ня її працівників, накопичені ними при роз­роб­ленні продуктів, наданні послуг, а також її організаційна структура та інтелектуальна власність

Таким чином, інтелектуальний капітал – це:

• специфічний ресурс у вигляді спеціальних знань, навичок та вмінь, здатності людей до участі у процесі вироб­ництва, сукупність утілених у них потенціальних можли­востей приносити дохід або створювати певні інноваційні ресурси для подальшого виробництва якісно нових товарів, послуг та створення інших ноу-хау;

• сукупність реалізованих знань та вмінь у зростання вартості підприємств;

• здатність, що ґрунтується на знаннях та духовності, приносити вигоду, яка набагато перевищує вкладені в неї інвестиції;

• капітал, який забезпечує його здатність виробляти нову вартість за допомогою вже накопичених у світі вироб­ничих потужностей, адже немає потреби створювати нові виробничі потужності для виготовлення будь-якої продукції, оскільки в світі й так 40% подібних виробничих потужностей не використовується.

На рівні окремого працівника інтелектуальний капітал – це знання, досвід, навички, які має працівник, особливості розвитку його інтелекту, здібності до розроблення та впро­вадження інновацій. На рівні організації, регіону (галузі), держави інтелектуальний капітал – це дещо подібне колек­тив­ному мозку, який акумулює та відбиває накопичений досвід, наукові знання, інформацію, інноваційну культуру, ціннісні орієнтації, структурно містить дві частини – інтелек­туальну складову людського капіталу (її носіями виступають працівники) і структурний капітал, який включає інте­лектуальну власність (винаходи, патенти, ліцензії тощо), інформаційні мережі, організаційну структуру. Всі елементи інтелектуального капіталу можуть розглядатися як чинники конкурентоспроможності робочої сили, від яких великою мірою залежить отримання доходу, накопичення багатства як на рівні окремого працівника, так і на рівні організації (підприємства), держави в цілому.

Інтелектуальний капітал складається із нематеріальних активів – продуктів інтелектуальної праці, які формалізовані та фіксовані у вигляді певних документів (патенти, торгові марки, програмне забезпечення, наукові розробки тощо); вмінь, здібностей, талантів, якими володіють люди та вико­ри­стовують їх для отримання доходів.

З метою об’єктивного оцінювання інтелектуального капіталу необхідно чітко розрізняти його основні елементи, оскільки оцінювання вартості інтелектуального капіталу залежить насамперед від його складових. До основних еле­ментів інтелектуального капіталу належать: людський, клієнтський та структурний, який, у свою чергу, складається з інтелектуальної власності та активів інфраструктури.

При цьому складові інтелектуального капіталу характе­ризуються так:

• інтелектуальний капітал – це знання, які є в розпо­ря­дженні підприємства, наприклад, програмне забезпечення;

• людський капітал – це вартість взаємовідносин пра­ців­ників підприємства, наприклад, з клієнтами, підрядчиками, фахівцями зі сторони тощо через вартість накопиченого ними практичного досвіду;

• структурний капітал – це досвід і майстерність орга­нізації в цілому, втілені в організації процесів і систем у ній, її стратегії і тактиці діяльності.

Структурний капітал як складова інтелектуального капіталу включає права на технології, товарні знаки, на об’єкти промислової вартості, які відповідно до ПСБО 8 «Нематеріальні активи» належать до немонетарних (нематеріальних) активів, що регулюються законодавством. В Україні питання інтелектуальної власності регулюються Господарським і Цивільним кодексами, законами України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» та «Про авторські і суміжні права».

Людський капітал включає природний потенціал (здоров’я, здібності) потенціал та придбання упродовж життя (освіта, кваліфікаційний рівень, набуті упродовж життя здіб­ності й спеціальні навички персоналу, лояльне відно­шення до фірми і володіння конфіденційною інформацією).

Клієнтський капітал – це відносини з покупцями, лояль­ність клієнтів, контракти, портфель замовлень, франшизи, ліцензійні угоди, репутація тощо.

Під структурним капіталом необхідно розуміти комп’ю­терні мережі та інформаційні системи, що створюють необхідні умови праці та визначають інтелектуальну продук­тив­ність працюючих. Цінність організаційно-структурного капіталу виявляється тільки у взаємозв’язку з технологічними процесами, устаткуванням і персоналом конкретного під­приємства.

Структура інтелектуального капіталу представлена на рис. 1.1.

Рис. 1.1. Структура інтелектуального капіталу

Інтелектуальні активи, які доцільно включити до струк­турного капіталу, охоплюють об’єкти промислової власності (винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки товарів і послуг), об’єкти авторського та суміжного права (літературні та музичні твори, програми для ЕОМ, бази даних тощо), інші інтелектуальні активи (раціоналізаторські пропо­зиції, ноу-хау тощо). Оскільки характерна ознака сучасних підприємств – вузька спеціалізація та комерційна таємниця, питома частка їх інтелектуальних активів є резуль­татом НДДКР, тобто про­дуктом людського капіталу відповідного підприємства.

На відміну від інтелектуальних активів, які відобра­жа­ються в бухгалтерському обліку у складі нематеріальних активів підприємств (ідентифікована частина інтелектуаль­ного капіталу), інші зазначені структурні компоненти – це неврахована в бухгалтерському обліку частина інтелек­туаль­ного капіталу підприємства (неідентифікована частина інте­лектуального капіталу), що також здатна генерувати новий прибуток.

Безумовно, об’єктивне встановлення структури інтелек­туального капіталу дозволить у подальшому розширити інфор­ма­ційну базу для оцінювання стратегічного потенціалу підприєм­ства і сприятиме підвищенню ефективності його використання.

Існують різні види інтелектуального капіталу. Достатньо систематизовану класифікацію запропонував О. Бутнік-Сівер­ський. Залежно від мети і завдань дослідження інтелек­туаль­ного капіталу автор виділяє такі класифікаційні ознаки: форма власності, корпоративна трансакція, резидентність, фор­ма залучення, термін знаходження у розпорядженні суб’єк­та господарювання, формування інтелектуального капі­талу, можливість визначення розміру вартості інтелек­туаль­ного капіталу (табл. 1.3).

Таблиця 1.3