Основні питання

6.1. Поняття і базові моделі правової охорони результатів науково-технічної творчості.

6.2. Об’єкти патентного права. Умови патентоздатності об’єктів.

6.3. Суб’єкти патентних правовідносин.

6.4. Оформлення патентних прав. Види патентів.

6.5. Зміст майнових прав патентоволодільців.

6.6. Ліцензійні договори.

6.7. Захист прав патентовласників.

6.8. Правова охорона нетрадиційних об’єктів промислової власності.

Ключові слова та поняття: промислова власність, патентне право, винахід, корисна модель, промисловий зразок, патент, нетрадиційні об’єкти інтелектуальної влас­ності, топографії інтегральних мікросхем, раціоналіза­торські пропозиції, секрети виробництва «ноу-хау».

Після вивчення теми студенти повинні вміти:

• визначати ознаки винаходів, корисних моделей, промисло­вих зразків та інших об’єктів промислової власності;

• визначати особу, яка має право на одержання патенту;

• знати процедуру отримання патенту на винахід, корисну модель, промисловий зразок;

• визначати, які дії належать до використання запатенто­ваних об’єктів;

• визначати істотні умови ліцензійних договорів щодо об’єктів промислової власності;

• обирати спосіб захисту порушених прав патентовласника.

6.1. Поняття і базові моделі правової охорони результатів науково-технічної творчості

Результати науково-технічної творчості (винаходи, корисні моделі, промислові зразки, раціоналізаторські пропо­зиції, сорти рослин, породи тварин, топографії (композиції) інтегральних мікросхем та ін.) належать до об’єктів проми­сло­вої власності. Особливістю науково-технічної творчості є її нерозривний зв’язок зі сферою виробництва, тому ці об’єкти інтелектуальної власності отримали назву «проми­слова власність» (industrial property). Використання у вироб­ниц­тві промислової власності (новітніх технологій, при­стро­їв, способів виробництва) дозволяє отримати перева­ги перед іншими виробниками у цій же сфері. Отримавши правову охорону, власники вказаних об’єктів набувають виключних прав на їх використання. Всі інші особи можуть використо­вувати об’єкти промислової власності на підставі дозволу власника – ліцензії.

Поняття промислової власності було введено Паризькою конвенцією, за якою, відповідно до п. 3 ст. 1, пропонується визна­чати промислову власність у широкому значенні. Це поняття розповсюджується не тільки на промисловість і торгівлю у власному значенні слова, але також і на галузі сільсько­господарського виробництва, і добувної промисло­вості, і на всі продукти промислового чи природного похо­дження, наприклад, вино, зерно, тютюновий лист, фрукти, худоба, копалини, мінеральні води, пиво, квіти, борошно.

Охорона інтелектуальних прав на об’єкти промислової власності здійснюється на основі охоронного документа. Вид охоронного документа залежить від виду об’єкта проми­слової власності. Такими охоронними документами є патенти або свідоцтва.

Правове становище винаходів, корисних моделей, про­мислових зразків установлюється нормами патентного права.

Необхідність у встановлені патентних правовідносин зумовлена неможливістю прямої охорони результатів техніч­ної і конструкторської діяльності засобами авторського права, оскільки об’єкти промислової власності можна повторити, вони можуть бути зроблені одночасно декількома особами.

Патентне право – це сукупність прав, які надаються право­володільцю на результати творчої діяльності у вироб­ничій сфері.

Патентне право в об’єктивному розумінні – це цивільно-правовий інститут, який регулює виключні та інші майнові та особисті немайнові відносини, що виникають у зв’язку із визнанням авторства та охороною винаходів, корисних моде­лей і промислових зразків, установленням режиму їх викори­стан­ня, матеріальним та моральним стимулюванням і захистом прав їх авторів та патентовласників.

У суб’єктивному розумінні патентне право – це вик­люч­не та інше майнове й особисте немайнове право конкретного суб’єкта, пов’язане з певним винаходом, корисною моделлю чи промисловим зразком⁵¹.

Основна функція патентного права – охорона технічних та художньо-конструкторських рішень.

В основі виникнення прав на об’єкти промислової влас­ності лежить принцип, закріплений Паризькою конвенцією: реєстраційний принцип охорони (право на результат інтелек­туальної діяльності виникає тільки після отримання охорон­ного документа – патенту).

До інших принципів патентного права належать:

• визнання за патентовласником виключного права на запатентований об’єкт (виключне право патентовласника на використання та введення в обіг запатентованого вина­ходу, корисної моделі, промислового зразка. Всі інші особи повинні утримуватися від використання об’єкта промислової власності без згоди його патентоволодільця);

• поєднання балансу індивідуальних інтересів патенто­власника і публічних інтересів суспільства (відповідно до ст. 465, 467 ЦК України майнові права на об’єкти патентного права мають строковий характер і після закінчення строку правової охорони можуть вільно і безоплатно використо­ву­ва­тися будь-якою особою);

• надання правової охорони лише тим об’єктам, які в установленому законом порядку визнані такими, що мають патентоздатність (патентоздатність об’єктів патентного права підтверджується ДДІВ шляхом проведення експертизи заявки на отримання патенту і, в разі позитивного висновку, вида­ється патент);

• надання правової охорони лише в обсязі, визначеному змістом заявки;

• наділення авторів запатентованих об’єктів особистими немайновими, а в деяких випадках і майновими правами незалежно від того, чи є вони патентовласниками.

На відміну від авторських прав, яким притаманна відсут­ність формальностей для виникнення правової охорони на твори, Паризька конвенція про охорону промислової власно­сті встановлює, що правова охорона на об’єкти промислової власності виникає тільки після проведення реєстраційної процедури та отримання охоронного документа. В той же час Конвенція не передбачає проставлення знака правової охорони для об’єктів промислової власності (ст. 5D).

Патент надає патентовласникові монопольне право на використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка. Таке становище патентовласника порушує права інших суб’єктів на ринку та призводить до недобросовісної конкуренції. З метою врегулювання цієї ситуації ст. 30 Угоди ТРІПС були встановлені обмеження прав патенто­власників в інтересах третіх осіб. Таким чином, Угода ТРІПС устано­вила умови вільного використання об’єктів патентного права, які не завдають шкоди нормальному використанню об’єктів і не обмежують інтереси законних правоволодільців.