Оперативне лікування виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки

Передопераційний період

При підготовці до операції особливу увагу приділяють тренуванню грудного типу дихання, бо після операції необхідно максимально обмежити участь у диханні діафрагми і черевної стінки. З цією метою хворий робить вправи в глибокому диханні, як з форсованим видихом, так і з подовженим. Під час занять спеціальні вправи чергують з загальнозміцнюючими і дихальними (рис. 5).

Рисунок 5. Комплекс вправ в передопераційному періоді при оперативному лікуванні виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки

Післяопераційний період

ЛГ починають займатися в день операції з виконання дихальних вправ з подальшим безболісним відкашлюванням. Хворий робить вдих максимальної глибини через ніс і, притримуючи післяопераційну рану руками, видих у вигляді декількох кашльових поштовхів. Інструктор синхронно здавлює грудну клітку в різних відділах. Крім активізації вентиляційної функції легень, вони сприяють кращому відходженню мокротиння, особливо якщо після кожних 2–3-х дихальних вправ проводиться легкий масаж грудної клітки. Щоб уникнути різкої болі в післяопераційній рані дихання не повинне бути глибоким. Поряд з виконанням дихальних вправ, рекомендуються рухи в дистальних відділах верхніх і нижніх кінцівок.

Поглиблене дихання з участю діафрагми різко посилює біль в області післяопераційної рани. Тому в 1-й день після операції дихання повинно бути переважно грудним (кожні 20–40 хв. 3–4 дихання). За допомогою інструктора хворий робить вправи для дистальних відділів нижніх і верхніх кінцівок, ротаційні рухи в тазостегновому суглобі (по 3–4 рази, при необхідності з паузами для відпочинку). На 2–3-й день, притримуючи післяопераційну рану, він виконує вправи самостійно і частіше. Рекомендується масаж грудної клітки з прийомами погладжування, розтирання, легкої вібрації. На 3–4-й день в заняття включають загальнотонізуючі та спеціальні вправи. Хворий повинен якомога частіше повертатися на бік. У цьому положенні 1–2 рази в день роблять масаж спини. Після цього хворому надають піднесене положення, підклавши під спину подушку або піднявши головний кінець функціонального ліжка; ноги зігнуті в колінних суглобах, під них покладено валик. Хворий сидить 5–10 хв. (3–5 разів на день). У цьому положенні він виконує статичні і динамічні дихальні вправи. У вихідному положенні лежачи хворий «ходить» з невеликою амплітудою рухів у колінних суглобах, ковзаючи стопами по ліжку.

При неускладненому перебігу післяопераційного періоду хворому дозволяється на 4–5-й день сидіти зі спущеними з ліжка ногами. Після адаптації до положення сидячи в заняття включають вправи для верхніх і нижніх кінцівок, нахили і обертальні рухи голови, вправи для тулуба (нахили вперед слід виконувати з великою обережністю). Потім дозволяється вставати, спираючись спочатку руками на спинку стільця. Після резекції шлунка та дванадцятипалої кишки при добрій переносимісті попереднього навантаження вставати рекомендується на 6–9-й день.

Спочатку заняття проводять в палаті, у вихідному положенні сидячи на стільці, включаючи в комплекс загальнозміцнюючі, дихальні вправи, вправи для зміцнення м'язів черевного преса, для формування рухомого післяопераційного рубця, правильної постави, нормалізації функції кишковика (профілактики спайкової хвороби). З 9–10-го дня заняття проводять в залі ЛФК. Акцент робиться на відновленні діафрагмального дихання. У заняття включають вправи для зміцнення м'язів черевного преса, корекції дефектів постави, вправи зі снарядами. Тривалість занять 20–25 хв. У комплекс вправ для самостійних занять включають ходьбу по коридору і сходами (підйом по сходах – на видиху).

Після виписки зі стаціонару хворий продовжує займатися лікувальною гімнастикою в поліклініці або вдома. Спортивні види (ходьба на лижах, катання на ковзанах, плавання, веслування та ін.) дозволяються через 6 місяців після операції.