Переломи і вивихи ліктьового суглоба
I періодділиться на два етапи. На 1-му етапі (абсолютна іммобілізація) на 2-й день після перелому або вправлення вивиху на тлі загальнорозвиваючих і дихальних вправ призначаються вправи для вільних від гіпсової пов'язки суглобів пальців і плечового суглоба, а також лікування положенням (рука укладається на подушку за головою або в положенні відведення – для боротьби з набряком кінцівки, больовим синдромом, для поліпшення крово- і лімфообігу); посилка імпульсів в іммобілізовані суглоби; ізометричне напруження м'язів плеча та передпліччя; ідеомоторні рухи в ліктьовому суглобі. На 2-му етапі при розбинтованій лонгеті на передпліччі, крім перерахованих вправ, виконуються згинання та розгинання в ліктьовому суглобі в межах гіпсу (35–45°).
В II періоді, після зняття іммобілізації, включаються вправи для розробки ліктьового суглоба в наступних вихідних положеннях:
1) сидячи, плече хворої руки лежить на столі (край стола знаходиться в пахвовій западині), передпліччя у вертикальному положенні (рис. 6А) – згинання та розгинання в ліктьовому суглобі (мізинець повинен проекційно проходити паралельно мочці вуха);
2) сидячи, передпліччя лежить на столі (рис. 6Б), в пальцях катається дитяча іграшка – фіксуючи плече, хворий «розкочує» передпліччя за допомогою іграшки;
3) сидячи або стоячи, вправи на блоці – згинання та розгинання в ліктьовому суглобі;
4) сидячи або стоячи – вправи з гімнастичною палицею, гумовим або волейбольним м'ячем;
5) стоячи або сидячи з нахилом тулуба вперед – згинання та розгинання в ліктьовому суглобі, що виконуються співдружньо зі здоровою рукою, згинання та розгинання двох рук на вису, згинання та розгинання в ліктьових суглобах, взявши їх «в замок», піднімання їх на голову, за голову та ін.
Рисунок 6. Початкове положення руки під час занять в II періоді при переломі ліктьового суглоба.
При лікуванні перелому ліктьового відростка в II періоді не можна форсувати функцію згинання, бо може наступити повторний перелом. У II періоді при лікуванні перелому ліктьового відростка слід виконувати вправи на згинання передпліччя, бо вони сприяють зрощенню відростка.
У III періодіпри обмеженні рухів в ліктьовому суглобі, особливо після вивиху, проводяться заняття ЛГ. Число повторень кожної вправи 4–6 разів. Заняття проводяться 4–6 раз в день. Виконуються вправи у воді: згинання та розгинання, пронація і супінація в ліктьовому суглобі.
При будь-якому переломі або вивиху ліктьового суглоба протипоказаніпасивні рухи, перевтома м'язів, перенесення важких речей, виси, упори, вправи, що викликають больові відчуття. Все це може викликати набряк, болі в суглобі, рефлекторне скорочення м'язів, осифіковані міозити, розростання кісткових деформацій. На всіх етапах лікування протипоказаний масаж та теплові процедури.
Методика фр при травмах колінного суглоба
У колінному суглобі можуть бути пошкоджені кістки і зв'язкового-сумочний апарат (бічні, хрестоподібні зв'язки, меніски). Ці травми виникають внаслідок прямого пошкодження колінного суглоба – удар в область суглоба, або непрямого – приземлення з висоти на прямі ноги і насильницьке перевищення фізіологічних меж звичайних рухів. При будь-якому пошкодженні колінного суглоба відзначаються крововилив у суглоб, згладжені контури суглоба (набряк і припухлість), надколінник, який балотує. Хворому роблять прокол суглобової порожнини і відсмоктують з неї рідину, після чого в залежності від характеру травми призначається лікування.
Скелетне витягування накладається за п'яткову кістку на 16–25 днів при переломах без зміщень і на 40–45 днів при переломах зі зміщенням.
I період.На 2-й день після накладання витягнення призначається ЛГ: на тлі загальнорозвиваючих і дихальних вправ активні рухи пальцями, надколінником, піднімання таза з опорою на зігнуту здорову ногу. Після зняття скелетного витягнення накладається глибока гіпсова лонгета від пальців до нижньої сідничної складки терміном на 1–1,5 місяці. Хворого ставлять на милиці і навчають ходьбі – спочатку не наступаючи, а потім наступаючи на ногу.
Зі спеціальних вправ виконуються: згинання та розгинання пальців, посилка імпульсів на згинання та розгинання в гомілковостопному суглобі, руху надколінником з напругою чотириголового м'яза стегна, різноманітні вправи для тазостегнового суглоба: згинання, розгинання, відведення, приведення. Вправи виконуються лежачи на спині або стоячи на милицях чи у гімнастичної стінки. Хворого навчають ходьбі по сходах з милицями.
Для боротьби з набряком ноги рекомендується 3–4 рази на день по 15–20 хв. лежати з піднятими ногами (кут згинання в тазостегнових суглобах 135–140°). Для цього милиці приставляють до спинки ліжка широким кінцем до сідниць, на милиці кладуть складену ковдру, а на неї – ноги.
Після зняття гіпсової лонгети починається II період ФР. Його завдання – розробка рухів в колінному і гомілковостопному суглобах, відновлення опорної функції ноги. Фізичні вправи виконуються в різних вихідних положеннях: лежачи на спині, на животі, на боці, в колінно-ліктьовому положенні, сидячи з опущеною ногою, стоячи, в ходьбі, у гімнастичної стінки.
III період– тренування різних варіантів ходьби, бігу і відновлення функціонального стану організму.
В ряді випадків проводиться оперативне втручання – фіксація відламків металевим гвинтом. Після операції накладається глибока задня гіпсова лонгета. Через 10–14 днів починають розробку колінного суглоба за тією ж методикою, що і при переломах без зміщення.
Перелом надколінника без зміщення фіксується глибокою гіпсовою лонгетою від пальців до верхньої третини стегна на 3–4 тижні. Перелом зі зміщенням лікують оперативним методом, після операції накладають глибоку гіпсову лонгету від пальців до верхньої третини стегна на 3–4 тижні. При багатооскольчатому переломі надколінника його видаляють.
Пошкодження зв'язкового апарату і менісків колінного суглобазустрічаються переважно у спортсменів, артистів цирку та балету. До пошкоджень зв'язкового апарату колінного суглоба відносяться розтягування і частковий або повний розрив зв'язок. При цих пошкодженнях визначаються біль, припухлість і скупчення рідини в колінному суглобі, бічна рухливість гомілки при фіксованому стегні. Пошкодження бічних зв'язок колінного суглоба (найчастіше внутрішньої бічної зв'язки) виникають при падінні або стрибку на відведену ногу. Лікування може бути консервативним (видалення рідини з колінного суглоба та накладання гіпсової лонгет) і оперативним.
В I періодівиконуються вправи для пальців (згинання та розгинання) і руху в тазостегновому суглобі. Дозволяється ходити на милицях, не наступаючи на ногу (10–14 днів). Після зняття гіпсової лонгети необхідно носити наколінник або бинтувати коліно еластичним бинтом протягом усіх періодів лікування. ФР проводиться так само, як і при переломі колінного суглоба.
Завданнями ФР при будь-якому пошкодженні колінного суглоба є профілактика м'язової атрофії (особливо атрофії м'язів стегна), у зв'язку з чим призначається велике число скорочень чотириголового м'яза стегна – 2000–5000 в день; профілактика деформуючого артрозу колінного суглоба; попередження перерозтягнення травмованого зв'язкового апарату пошкодженої кінцівки (особливо після оперативного втручання на ранньому етапі лікування); профілактика контрактур і тугорухомості в колінному суглобі; профілактика утворення внутрішніх спайок. Для вирішення цих завдань застосовуються: ізометричні напруження м'язів стегна (ритмічні і тривалі) з часом утримування їх у стані напруги від 2–3 с в перший тиждень до 5–8 с, ідеомоторні вправи. Всі вправи повинні бути безболісними, виконуватися в повільному і середньому темпі, без різких зусиль і ривків.
Орієнтовні терміни відновлення спортивної працездатності: після видалення менісків – 4–6 місяців, після відновлення бічних зв'язок колінного суглоба – 6–8 місяців, хрестоподібних зв'язок – 10–12 місяців, після зшивання надколінника – 4–6 місяців, після переломів виростків стегнової та великогомілкової кісток – 3–12 місяців, залежно від клініко-анатомічних і функціональних змін.