Особливості застосування засобів фізичної реабілітації при оперативних втручаннях на органах черевної порожнини залежно від рухового режиму та перебігу післяопераційного періоду

До операції хворим, які поступають до хірургічного стаціонару для негайних оперативних втручань, зазвичай призначають суворий чи розширений ліжковий режими. Особам, які поступають для планових операцій, частіше призначають палатний та вільний режими.

Після операції хворим послідовно призначають наступні рухові режими зі зростаючим фізичним навантаженням.

Режим № 1 – суворий ліжковий

Завдання режиму:

– створити оперованому хворому умови для фізичного і психічного спокою, втілити та підтримати впевненість у сприятливому наслідку операції;

– покращити діяльність серцево-судинної та дихальної систем, знизити ступінь проявів супутніх захворювань та вікових органічних і функціональних зрушень;

– поліпшити загальний та місцевий крово- і лімфообіг;

– поновити порушений механізм дихання (навчити правильно використовувати грудне та діафрагмальне дихання, вміти видалити мокротиння);

– запобігти розвитку застійних явищ і рефлекторних спазмів у легенях, малому тазі, тромбозів, емболій, внутрішньочеревних зрощень, атонії кишок, труднощам сечовипускання, надмірному рефлекторно–больовому щадінню операційної рани тощо.

Зміст режиму

Постійне перебування у ліжку, лежачи на спині, на боці або напівсидячи. Зміна положення хворого, повертання тулуба, туалет та годування проводять за допомогою обслуговуючого персоналу. У разі важкого стану хворого використовують в основному статичні та динамічні дихальні вправи середньої глибини, кожні 15–20 хв.

Важливо навчити хворих правильно дихати під час виконання вправ ЛГ, безболісно видаляти мокротиння, ефективно використовувати діафрагмальне дихання з метою поліпшити кровообіг у нижньо-бокових відділах легень та черевній порожнині, усунути застійні явища в печінці, посилити моторну функцію шлунка та кишок, стимулювати відходження газів, сечовиділення лежачи та ін.

Хворому у стані середньої важкості призначають дихальні вправи статичного і динамічного характеру, активні рухи для дрібних та середніх м'язів верхніх і нижніх кінцівок, які поступово доповнюють рухами у великих суглобах кінцівок. Темп рухів повільний. Загальнозміцнювальні вправи поєднують з дихальними у співвідношенні 1:1.

Показання до призначення режиму і його тривалість:

– 1–2-а доба після резекції шлунка, накладення гастроентероанастомозу з ваготомією та дренуючими операціями, ушивання виразки шлунка, у знесилених хворих із ускладненим перебігом захворювання;

– 1–2-а доба після апендектомії, операція з приводу великих рецидивних гриж, завороту кишок;

– 1–2-а доба після видалення жовчного міхура, операції з приводу гострого панкреатиту, після видалення пухлин органів черевної порожнини, нирки, селезінки, після операцій у хворих з наявністю важких супутніх захворювань, а також після операцій, які супроводжувалися значними технічними труднощами і великою втратою крові.

Режим № 2 – розширений ліжковий

Завдання режиму:

– підвищити нервово-м'язовий та емоційний тонус організму;

– знизити негативний вплив вимушеного спокою;

– сприяти швидкій мобілізації регулюючої функції центральної нервової системи, поновити умовно-рефлекторні зв'язки між руховим апаратом, вегетативними центрами та внутрішніми органами;

– підвищити функціональний стан серцево-судинної, дихальної, травної систем, сечових органів, стимулювати обмін речовин;

– запобігти розвиткові вторинних ускладнень (бронхітів, запалень легень, атонії кишок, метеоризму, розходження швів, пролежнів, атрофії м'язів та ін.);

– поліпшити венозний кровообіг і запобігти розвиткові тромбозів та емболій;

– відновити навички самообслуговування;

– підготувати хворого до наступних більш активних рухових режимів.

Зміст режиму

Положення хворого: лежачи, напівсидячи, сидячи. У перші години після операції, проведеної під місцевим знеболюванням, дозволяються активні рухи кінцівками з неповним розмахом у повільному темпі.

Через 2–3 год. після операції можливі повороти тулуба у бік операційної рани, а на 2–3-ю добу за умови відповідних показників дозволяється 3–4 рази на день по 5–10 хв. перебування у положенні сидячи. У разі загального задовільного стану і сприятливого перебігу післяопераційного періоду дозволяється підніматись із постелі у 1-у добу, зокрема, коли є труднощі із сечовиділенням лежачи.

Перший перехід у сидяче положення відбувається найчастіше під наглядом і за допомогою обслуговуючого персоналу. Перехід у положення сидячи полегшується після повороту у бік операційної рани за допомогою ліктя опірної руки.

Важливе значення для запобігання різним ускладненням після операцій на легенях, шлунку та кишковику має цілеспрямоване використання дихальних вправ, які необхідно призначати хворому за індивідуальною схемою.

З метою запобігання післяопераційним легеневим ускладненням, рефлекторно-больовому щадінню операційної рани, парезу кишковика хворі повинні виконувати статичні та динамічні дихальні вправи. Особливе значення мають вправи, що посилюють участь у диханні діафрагми. Ці вправи треба призначити якомога раніше після операції, повторюючи їх у повільному темпі по 4–5 разів протягом 1 хв. через кожні 15–20 хв. за індивідуальними завданнями.

У ранній післяопераційний період необхідно навчити хворого безболісно видаляти мокротиння. Для цього хворий повинен зробити глибокий вдих через ніс і, підтримуючи передню черевну стінку руками, виконати посилений поштовхоподібний видих.

Дихальні вправи призначають індивідуально через 1–2 год. після операції, виконаної під місцевою анестезією, або через 2–3 год. після операції під наркозом.

Післяопераційну ЛГ повторюють 3–4 рази на добу по 5–7 хв. Вправи виконують у повільному темпі з частим використанням дихальних вправ. Співвідношення загальнозміцнювальних і дихальних вправ змінюється з поліпшенням стану хворих (1:1, 2:1, 3:1).

З метою запобігти застійним явищам у черевній порожнині, стимулювати відходження газів та не допустити рефлекторної затримки сечі корисно призначати вправи для напруження та послаблення м'язів промежини за індивідуальним завданням у положенні лежачи на спині або на боці з приведеними до живота ногами.

Показання до призначення режиму та його тривалість:

– 1–3-я доба після апендектомії з приводу неускладненого апендициту;

– 1–5-а доба після радикального грижорозтину;

– 1–4-а доба після резекції шлунка, гастроентеростомії, дренуючих операцій;

– 1–3-я доба після ушивання виразки шлунка, панкреатиту;

– 1–6-а доба після видалення жовчного міхура, нирки, селезінки.