II період (постіммобілізаційний)

II-й період починається після зняття гіпсової пов'язки або витягнення. У хворих утворилася кісткова мозоль, але в більшості випадків знижена сила м'язів, обмежена амплітуда руху в суглобах. В цьому періоді ФР спрямована на подальшу нормалізацію трофіки в ділянці травми для остаточного формування кісткової мозолі, ліквідації атрофії м'язів і досягнення нормального обсягу рухів у суглобах, ліквідації тимчасових компенсацій, відновлення постави.

Загальні завдання ФР:

– поліпшення функції серцево-судинної, дихальної, нервової і травної системи;

– попередження ускладнень, пов'язаних з тривалим ліжковим режимом;

– адаптація всіх органів і систем до наростаючих фізичних навантажень;

– покращення психоемоційного стану пацієнта.

Спеціальні завдання ФР:

– підготовка хворого до вставання, тренування вестибулярного апарату;

– навчання пересуванню на милицях;

– відновлення нормальної постави;

– відновлення частково або повністю втрачених функцій травмованого відділу опорно-рухового апарату;

– зміцнення атрофованих м'язів;

– сприяння завершенню регенеративних процесів.

Засоби і форми ФР

При застосуванні фізичних вправ слід враховувати, що первинна кісткова мозоль ще недостатньо міцна. В цьому періоді збільшують дозування загальнозміцнюючих вправ за рахунок збільшення кількості вправ і їх повторень, застосовують різноманітні вихідні положення.

Для ураженої кінцівки застосовують активні гімнастичні вправи в полегшених вихідних положеннях, які чергують з вправами на розслаблення для м'язів з підвищеним тонусом. Для відновлення сили м'язів використовують вправи з опором, предметами, у гімнастичної стінки, у воді.

Масаж призначають при слабкості м'язів, їх гіпертонусі, починаючи вище місця травми. Прийоми масажу чергують з елементарними гімнастичними вправами.

Застосування засобів ФР поєднують з фізіотерапією, загартовуванням.

III період (відновлювальний)

У III періоді ФР спрямована на відновлення повної амплітуди рухів в суглобах, подальше зміцнення м'язів.

Спеціальні завдання ФР:

– повне відновлення функцій травмованого відділу опорно-рухового апарату;

– ліквідація остаточних порушень і контрактур, м'язових атрофій, м'язової слабкості;

– адаптація пацієнта до навантажень побутового і виробничого характеру;

– при необхідності – навчання пристосувальним навичкам (пересування на протезах).

Засоби і форми ФР

Загальнорозвиваючі гімнастичні вправи застосовують з більшим навантаженням, доповнюють їх ходьбою, плаванням, фізичними вправами у воді, механотерапією. Травмованою кінцівкою виконуються активні рухи з максимальною амплітудою.

Широко застосовуються трудотерапія для відновлення професійних навичок, масаж, загартовування, фізіотерапія.

Особливості фізичної реабілітації при діафізарних переломах верхньої і нижньої кінцівки, внутрішньосуглобових переломах та вивихах, компресійних переломах хребта і переломах

кісток таза

Методика фізичної реабілітації при діафізарному переломі плечової кістки

Діафізарний перелом плечової кістки відбувається при падінні на плече або при ударі по плечу. Лікування проводиться консервативним або оперативним методом. Незалежно від методу лікування після репозиції кісткових відламків кінцівку укладають на відводящу шину на 4–5 тижнів.

В I періодіна тлі загальнорозвиваючих і дихальних вправ виконуються вправи пошкодженої кінцівкою: рух пальців, рух в променево-зап'ястковому і ліктьовому суглобах (згинання та розгинання, пронація і супінація), а також ізометричні напруження м'язів плеча, ідеомоторні рухи в плечовому суглобі. Всі заняття проводяться індивідуальним методом. Вправи повторюються по 6–10 разів, а весь комплекс – 4–6 раз в день.

Заняття II і III періодівпроводяться за методикою, описаною вище і доповнюються фізичними вправами в лікувальному плавальному басейні.

Повне відновлення функції руки і працездатності настає орієнтовно через 2–3 місяці. Спортивні тренування вирішуються лікарем індивідуально, в середньому через 4 місяці після травми.

При поперечних переломах діафіза плеча іноді застосовується оперативне втручання – введення довгого металевого цвяха. Кінцівка укладається в задню гіпсову лонгету від плечового суглоба до пальців (рука зігнута в ліктьовому суглобі під кутом 90°), передпліччя фіксується в середньому фізіологічному положенні. Консолідація поперечного перелому діафіза плечової кістки відбувається уповільнено. Іммобілізація знімається після контрольного рентгенівського знімку, що підтверджує наявність кісткової мозолі. У період фіксації гіпсовою пов'язкою (до зняття швів) гіпсова лонгета розбинтовується до ліктьового суглоба і виконуються рухи пальців в променево-зап'ястковому суглобі, згинання та розгинання в ліктьовому суглобі. У плечовому суглобі виконуються вправи в розбинтованій гіпсовій пов'язці: відведення і приведення, згинання та розгинання з обмеженою амплітудою (до кута 90°) і з підтримкою здоровою рукою. Кожен рух виконується 10 разів, а весь комплекс вправ повторюється 4–6 раз в день.

Після зняття швів на час занять руку виймають з лонгети. До зазначених рухів додаються пронація, супінація і кругові рухи в ліктьовому суглобі, а в плечовому суглобі виконуються вправи на всі напрямки з повною амплітудою, але з фіксацією місця перелому здоровою рукою.

Час зняття іммобілізації, видалення цвяха і переходу до тренувань кінцівки в кожному випадку – індивідуальні. При поперечному переломі діафіза плечової кістки застосовується лікування апаратом Г.А. Ілізарова, в якому виконуються рухи у всіх суглобах.