Глава 19

Трудові колективи та участь працівників в управлінні організаціями

601

19.3. Проблемні питання визначення правового статусу трудових колективів

У практиці ділового менеджменту відомо, що фірми, які про­цвітають, свій успіх будують не на відстороненні трудового ко­лективу від власника, а навпаки, на активній співпраці, співучасті, партнерстві цих сторін. У зарубіжній практиці трудові колек­тиви беруть активну участь в управлінні підприємствами. Йдеть­ся про функціонування поряд із профспілками інших органів представництва, які обираються всіма працівниками, незалежно від профспілкового членства. Такі органи діють майже у всіх західноєвропейських країнах. Зокрема, права виробничих рад, виробничих зборів у ФРН включають право на інформацію, пра­во на консультацію — на обговорення дій адміністрації і пропо­зицію альтернативних рішень, право на участь у прийнятті рішень щодо стратеги розвитку підприємств, господарської діяль­ності, кадрової політики, інвестиційної діяльності, на управлін­ня соціальними установами на підприємстві, на встановлення критеріїв введення нових методів оплати праці, розмірів премій. Характерним є розподіл повноважень між виробничими рада­ми і профспілками. Завданням профспілок є проведення тариф­них переговорів і здійснення політики щодо підвищення стан­дартів життя, захисту працівників при раціоналізації виробниц­тва, щодо розв'язання конфліктів мирними засобами тощо. Зав­данням виробничих рад є представництво інтересів трудових колективів на переговорах з роботодавцем щодо правил трудо­вого розпорядку на підприємствах, установлення графіка робо­чого часу, строків виплати заробітної плати, впровадження но­вих технічних засобів контролю, запобігання травматизму, підви­щення кваліфікації працівників тощо (Новіков В.М. Зарубіж­ний досвід соціального партнерства // Україна: аспекти праці. — 1998. — №1. — С 38—41).

І.Я. Кисельов зазначає, що недостатність колективно-договір­ного регулювання та укладення колективних договорів на під­приємствах призвела до того, що цей вакуум заповнили представ­ництва працівників (персоналу підприємств). При цьому автор вважає, що взаємовідносини профспілок і органів представниц­тва трудових колективів, їх взаємний зв'язок, співробітництво і

взаємний вплив, розподіл повноважень та юрисдикції, елементи суперництва створюють серйозні проблеми як політичного, так і юридичного характеру (Киселев И.Я. Цит. сич. О. 235—236). Законодавче визначення правового отатуоу Трудових колек­тивів в Україні не можна визнати задовільним, (' численні свід­чення про згортання ідеї трудового колектпу в Трудовому за­конодавстві. Ніяк не можна погодитися :і тим. що ігідно із За­коном України від 5 квітня 2001 р. виключено ;ti cinrn 262 КЗпП гарантії для працівників, обраних до рад (гіршимиі.) підприємств і рад трудових колективів, такі гарантії валхшвио ТІЛЬКИ для виборних працівників профспілкових органів.

З різних причин не приймається вакон "Про трудові колек­тиви". Причини ці лежать у політичній площині. Виходить так, що у визнанні статусу трудових колективів не зацікавлені ні профспілки, ні роботодавці, ні держшш. Цих суб'єктів влашто­вує невизначеність трудової маси і термін "наймані працівни­ки", який немовби й визначає суб'єкта, й водночас нікого ні до чого не зобов'язує. Адже ще зовсім недавно, у 1988 p., була спро­ба надати трудовому колективу значні повноваження, у тому числі й з управління організаціями, у виборі керівників підпри­ємств. Ради трудового колективу так завзято взялися до реалі­зації наданих повноважень, що відразу ж виникло серйозне про­тистояння між радами трудового колективу і профкомами, остан­ні були занепокоєні несподіваним авторитетом рад серед праців­ників. Водночас роботодавці ніколи не зможуть вибачити загаль­ним зборам трудових колективів численні поразки при виборах керівників підприємств та структурних підрозділів. Законом від 20 березня 1991р. ці повноваження трудових колективів було виключено з КЗпП. На спогад залишилася глава XVI-A "Трудо­вий колектив" у КЗпП, де виключені та переформульовані статті, як пусті форми, нагадують поле бою і минулий тріумф трудових колективів.

Визнання трудових колективів повноправними суб'єктами дасть змогу змінити ставлення до самої категорії "наймані пра­цівники", яка набуде необхідної конкретики. Адже йтиметься про трудові колективи найманих працівників підприємства, підпри­ємств галузі, регіону, нарешті, — держави. Це дещо змінить ак­центи.

Окрім того, буде вирішено проблему належного представниц-

602