Глава 8

Трудовий договір

307

4. Вчинення працівником, що виконує виховні функції, амораль­ного проступку, не сумісного з продовженням даної роботи (п. З cm. 41 КЗпП). Законодавством не встановлено спеціального пе­реліку працівників, які можуть бути звільнені з цієї підстави. У п. 28 постанови Пленуму від 6 листопада 1992 р. роз'яснюється, що на підставі вчинення аморального проступку, несумісного з продовженням даної роботи, можуть бути звільнені лише ті пра­цівники, які займаються виховною діяльністю, наприклад, вихо­вателі, вчителі, викладачі, практичні психологи, соціальні педа­гоги, майстри виробничого навчання, методисти, педагогічні пра­цівники позашкільних закладів. Під аморальним проступком потрібно розуміти винну дію або бездіяльність працівника, яка порушує моральні принципи суспільства та є несумісною з ви­конанням виховних функцій. Такий проступок може мати місце і поза роботою — у громадських місцях, побуті.

Істотним є те, що звільнення за втрату довір'я, а також за вчи­нення аморального проступку не є дисциплінарним звільненням і законодавство не встановлює певного терміну, протягом якого працівник може бути звільнений.

Крім вказаних підстав, передбачених КЗпП, окремими законо­давчими актами встановлені інші додаткові підстави припинен­ня трудових правовідносин з окремими категоріями працівників.

Зокрема Законом України "Про державну службу" передба­чено сім додаткових порівняно з КЗпП підстав. Серед них:

1. порушення умов реалізації права на державну службу (ст. 4 Закону);

2. недотримання пов'язаних з проходженням державної служ­ би вимог, передбачених ст. 16 Закону;

3. досягнення державним службовцем граничного віку прохо­ дження державної служби (ст. 23 Закону);

4. відставка державних службовців, які займають посади пер­ шої або другої категорії (ст. 31 Закону);

5. виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають пе­ ребуванню державного службовця на державній службі (ст. 12 Закону);

6. відмова державного службовця від прийняття або порушен­ ня присяги, передбаченої ст. 17 даного Закону;

7. неподання або подання державним службовцем неправди­ вих відомостей, передбачених ст. 13 Закону, щодо його доходів.

Закон України "Про статус суддів" передбачає такі підстави для припинення повноважень судді: закінчення строку повно­важень, відставка або звільнення за власним бажанням, втрата суддею громадянства та ін.

Законом України "Про службу в органах місцевого самовря­дування" у ст, 20 встановлено, що крім підстав, передбачених Ко­дексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі та в порядку, визна­чених Законом України "Про місцеве самоврядування", а також у таких випадках: відмови посадової особи місцевого самовря­дування від складання присяги (ст. 11 Закону); порушення умов реалізації права на службу в органах місцевого самоврядуван­ня (ст. 5 Закону); неподання відомостей або подання посадовою особою місцевого самоврядування неправдивих відомостей щодо її доходів у встановлений термін (ст. 13 Закону); виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню на службі, чи недотримання вимог, пов'язаних із проходженням служби в органах місцевого самоврядування (ст. 12 Закону); досягнення посадовою особою місцевого самоврядування граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування (ст. 18 Закону).