Глава 11 оплата праці

Теми рефератів

1. Правове регулювання часу відпочинку в Україні.

2. Правове регулювання святкових днів в Україні.

3. Право працівника на відпустку за законодавством України.

4. Щорічні відпустки за законодавством України.

5. Соціальні відпустки за законодавством України.

Література

1. Гаращенко Л. Регулювання відпусток в конвенціях МОП та нормативних актах Європи // Право України. — 1999. — № 10. — С 90—93.

2. Гончарова Г., Жернаков В., Прилипко С. Спірні питання за­ стосування ст. 26 Закону "Про відпустки" // Право України. — 1999. — № 9. — С 43—47.

3. Зубковский В. Компенсація за невикористану відпустку // Право України. — 1999. — № 2. — С. 103—104.

4. Закон України "Про відпустки": практика його застосуван­ ня // Праця і зарплата. — 1998. — № 14. — Липень.

5. Помогаєв В. Закон України "Про відпустки" набрав чин­ ності в повному обсязі // Праця і зарплата. — 1998. — № 5. — Березень.

6. Умови праці й додаткові відпустки, інші компенсації за роботу в шкідливих умовах // Праця і зарплата. — 1999. — № 20. — Серпень.

11.1. Соціально-економічні аспекти оплати праці та її реформа в Україні

Оплата праці — чи не найважливіша категорія в системі умов праці. У ній, як у жодній іншій сфері, відбиваються усі супереч­ності суспільства, усі досягнення і прорахунки. Тому підходити до правових питань оплати праці необхідно через дослідження об'єктивних реальних суспільних відносин. Саме соціально-еко­номічні аспекти дають можливість розкрити проблеми, які ма­ють місце в сучасних умовах в Україні у сфері оплати праці й "підказати" правові засоби, форми їх вирішення.

Економіка України переживає складний перехідний період від державно-адміністративної системи управління до ринкової еко­номіки. У Посланні Президента України до Верховної Ради України 2002 р. "Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002—2011 роки" (Урядовий кур'єр. — 2002. — 4 червня) ана­лізуються етапи розвитку. Зокрема зазначається, що 1990— 1999 рр. були роками кризи, коли обсяг ВВП скоротився на 59,2 %, реальна заробітна плата зменшилася у 3,82 раза. Особ­ливо болісними виявилися наслідки найвищої у світі гіперін­фляції, яка в 1993 р. досягла 10 256 %.

376

Глава 11

Оплата праці

377

Впливовий британський щотижневик "Економіст" у випуску від 5—6 листопада 1999 р. опублікував порівняльні дані еконо­мічного розвитку держав Східної та Центральної Європи. За підсумками аналізу динаміки обсягів реального ВВП Україна займала останній щабель серед держав регіону — її ВВП стано­вив 43 % ВВП 1990 p. , тоді як цей показник у Польщі дорівню­вав 150 %, в Угорщині — 118, у Чехії — 105 % (Праця і зарпла­та. — 1999. — № 33. — Грудень).

Як соціально-економічна категорія заробітна плата являє со­бою певну частину прибутків громадян, що фіксується в грошовій формі, у структурі національного прибутку країни. Як відомо, з доходів громадяни сплачують прибутковий податок. За цим по­казником можна проаналізувати ситуацію з прибутками у насе­лення. У 1998 p., коли більше 50 % підприємств були збиткови­ми та мали заборгованість перед державою та з виплати заробіт­ної плати працівникам, частина прибуткового податку з доходів громадян у структурі консолідованого бюджету України становила близько 11 %, тоді як у США, наприклад, вона сягає майже ЗО % (Колот А. Удосконалення оплати праці потребує комплексних рішень // Праця і зарплата. — 1998. — № 15. — С. 11),

Крім того, доходи населення складаються не тільки із заробіт­ної плати, а й включають інші види виплат: соціальні допомоги, пенсії, стипендії, доходи від власності, цінних паперів, участі в паях, доходах підприємства, натуральні доходи тощо. Тому на­ступним аспектом вказаної проблеми є визначення частини опла­ти праці в доходах населення. На жаль, і цей показник мало­втішний. Офіційні дані свідчать, що частка оплати праці в сукуп­них доходах населення знизилася з 67,5 % в 1990 р. до 40,3 % у 1996 р. (Урядовий кур'єр. — 1997. — ЗО жовтня). Ця ж тен­денція зберігалася і в 1997, і в 1998 pp. Реальні доходи населен­ня знизилися майже на 70 % .

За даними управління статистики, номінальна зарплата одно­го працівника за січень 2000 р. на 17 % менша, ніж за грудень 1999 p., а реальна зарплата зменшилася на 20 % (Праця і зар­плата. — 2000. — № 10. — Березень).

І все ж у 2000 р. вперше після десятирічного економічного спа­ду намітилися ознаки стабілізації та зростання економічних по­казників. Темпи зростання реального валового внутрішнього про­дукту досягли 106,0 % . За підсумками січня — серпня 2002 р.

Україна посідає 4-те місце серед країн СНД за темпами промис­лового зростання (Урядовий кур'єр. — 2002. — 4 жовтня).

Середня заробітна плата в Україні в серпні 2002 р. становила 390,07 грн. Має місце значне розшарування цього показника в різних регіонах. Зокрема, найбільша зарплата в серпні була в Києві — 647,64 грн, у Донецькій області — 469,71, в Запорізькій області — 454,47 грн. Натомість найменша зарплата в серпні була в Тернопільській області — 243,91 грн, Хмельницькій об­ласті — 268,98 грн (Урядовий кур'єр. — 2002. — 4 жовтня).

За даними Державного комітету статистики України в січні — липні 2002 р. номінальні доходи населення збільшилися на 21,1 % , у тому числі грошові — на 22,4 % . Номінальна заробіт­на плата штатного працівника становила 377,41 грн і вперше з початку року перевищила прожитковий мінімум для працездат­ної особи, встановлений на 2002 р. — 365 грн. У червні розмір реальної заробітної плати збільшився порівняно з відповідним періодом минулого року на 18,6 %. Між тим, продовжує мати місце заборгованість із заробітної плати, зокрема за перше пів­річчя 2002 р. вона становила 24,7 млн грн. Таким чином, озна­ки стабільності ще не означають сталого розвитку, для досягнення якого необхідно здійснити низку заходів.

Заплановані державні заходи мають зважати на таку важли­ву проблему, як порушення принципу соціальної справедливості у сфері оплати праці, явно диспропорційне розшарування суспіль­ства за доходами: у 1996 р. 10 % громадян з найвищими дохо­дами отримали третину загальної суми всіх грошових доходів населення (Основні напрями соціальної політики держави на 1997—2000 роки: Затверджені Указом Президента України від 18 жовтня 1997 р. № 1166/97 // Урядовий кур'єр. — 1997. — ЗО жовтня).

Не менш важливим чинником є співвідношення доходів з витратами і структура грошових витрат працівників. Зарубіжні економісти давно визнали, що саме витрати свідчать про розмі­ри доходів, зокрема про заробітну плату, і поклали цю тезу в основу податкової політики. Податок сплачується не тільки з доходів, а й у певних випадках також з витрат (купівель). Од­нак податки — це сфера іншої галузі законодавства, хоч, як ба­чимо, оплата праці — це категорія, яка проведе нас не по одній сфері суспільних відносин. Обмежимося лише таким показни-

378