- •7. Поява на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння (п. 7 ст. 40 кЗпП)
- •Глава 8
- •Глава 8
- •8.9.6. Додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника
- •Глава 8
- •8.9.7. Розірвання трудового договору з ініціативи третіх осіб
- •Глава 8
- •2. Направлення працівника за постановою суду до лікувально-трудового профілакторію (ст. 37 кЗпП)
- •Глава 8
- •3. Призов або вступ працівника на військову службу або альтернативну (невійськову) службу (п. З ст. 36 кЗпП)
- •Глава 8
- •8.9.8. Припинення трудового договору в зв'язку з порушенням правил прийняття (ст. 7 кЗпП)
- •Глава 8
- •8.9.9. Порядок звільнення працівників з ініціативи власника і третіх осіб
- •Глава 8
- •Глава 8
- •8.9.10. Оформлення звільнення і проведення розрахунку
- •Глава 8
- •8.9.11. Відсторонення від роботи
- •8.9.12. Трудові книжки
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 10
- •Глава 10
- •Глава 10
- •Глава 10
- •Глава 10
- •Глава 10
- •Глава 10
- •Глава 10
- •Глава 10
- •Глава 10
- •Глава 10
- •Глава 10
- •Глава 11 оплата праці
- •Глава 11
- •Глава 11
- •Глава 11
- •Глава 11
- •Глава 1
- •Глава 11
- •Глава 11
- •Глава 11
- •Глава 11
- •Глава 11
- •Глава 11
- •Глава 1
- •Глава 11
- •Глава 11
- •Глава 11
- •Глава 11
- •Глава 11
- •Глава 11
- •Глава 11
- •Глава 11
- •Глава 11
- •Глава 11
- •Глава 12 дисципліна праці
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 14
- •Глава 14
- •Глава 14
- •Глава 14
- •1. Укладення між працівником і власником письмового договору про повну матеріальну відповідальність (п. 1 ст. 134).
- •Глава 14
- •Глава 14
- •Глава 14
- •Глава 15
- •Глава 15
- •Глава 15
- •Глава 15
- •Глава 16
- •Глава 16
- •Глава 16
- •Глава 16
- •Глава 16
- •Глава 16
- •Глава 16
- •Глава 16
- •Глава 16
- •Глава 17
- •Глава 17
- •Глава 17
- •Глава 17
- •Глава 17
- •Глава 17
- •Глава 17
- •Глава 17
- •Глава 17
- •Глава 17
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 19
- •Глава 19
- •Глава 19
- •Глава 19
- •Глава 19
- •Глава 20
- •Глава 20
- •Глава 20
- •Глава 20
- •Глава 20
- •Глава 20
- •Глава 20
- •Глава 20
- •Глава 20
- •Глава 21
- •Глава 21
- •Глава 21
- •Глава 21
- •Глава 21
- •Глава 21
- •Глава 21
- •Глава 21
- •Глава 21
- •Глава 21
- •Глава 21
- •Глава 21
- •Глава 22
- •Глава 22
- •Глава 22
- •Глава 22
- •Глава 22
- •Глава 22
- •Глава 22
- •Глава 23
- •Глава 23
- •Глава 23
- •Глава 23
- •Глава 23
- •Глава 23
- •Глава 23
- •Глава 23
- •Глава 23
- •Глава 23
- •Глава 23
- •Глава 23
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 25
- •Глава 25
- •Глава 25
Глава 21
ПРАВОВИЙ СТАТУС РОБОТОДАВЦІВ,
ЇХ ОРГАНІЗАЦІЙ ТА ОБ'ЄДНАНЬ
21.1. Право роботодавців на об'єднання: міжнародні юридичні стандарти й зарубіжний досвід
Законодавство України про організації роботодавців та їх об'єднання складається з Конституції України, Законів України "Про об'єднання громадян", "Про організації роботодавців" від 24 травня 2001 p., інших нормативно-правових актів, виданих відповідно до останнього, а також законодавства про соціальне партнерство, професійні спілки.
Слід врахувати, що частиною національного законодавства у сфері колективних трудових відносин та створення і діяльності організацій щодо захисту трудових прав, є міжнародні нормативно-правові акти, ратифіковані Україною. У цих актах встановлено основні принципи забезпечення права на організацію. Згідно з міжнародними правовими нормами до організацій роботодавців мають застосовуватися однакові принципи та однакові державні гарантії. Конвенція МОП № 87 про свободу асоціації та захист права на організацію, прийнята у 1948 р. у Сан-Франциско, закріпила низку основних принципових засад щодо забезпечення свободи у реалізації права на створення організації. Працівники і підприємці мають рівне право створювати на свій вибір організації без попереднього на те дозволу, а також право вступати в такі організації з єдиною умовою підлеглості статутам останніх.
626
Глава 21
Правоаий статус роботодавців, їх організацій та об'єднань
627
Державна влада має утримуватися від будь-якого втручання, здатного обмежити це право або перешкодити його законному здійсненню. Організації працівників і роботодавців не підлягають розпускові або тимчасовій забороні в адміністративному порядку. Таке можливо лише за рішенням суду. Організації, у свою чергу, мають право на об'єднання, тобто утворювати федерації та конфедерації. У цій діяльності працівники, роботодавці, їхні організації так само, як й інші особи або організовані колективи, мають дотримувати законодавства (Конвенції та рекомендації. 1919—1964. — Т. 1. — Женева: Міжнародне бюро праці, 1999. — С. 434—438). Ця конвенція належить до числа ратифікованих Україною (ратифіковано 11 серпня 1956 р.). Окрім Конвенції № 87, у цій сфері Україна також ратифікувала Конвенції МОП № 11 про право на асоціацію та об'єднання трудящих у сільському господарстві (1921 p.), № 98 про застосування принципів права на організацію і ведення колективних переговорів (1949 р.) (обидві ратифіковано 11 серпня 1956 p.), а також № 144 про тристоронні консультації (міжнародні трудові норми) (1976 р.) (ратифіковано 17 грудня 1993 року).
Конвенція № 98 про право на організацію і на ведення колективних переговорів 1949 р. передбачає, що організації трудівників і підприємців мають належний захист від будь-яких актів втручання з боку одних чи інших агентів або членів у створенні, діяльності організацій та керуванні ними (ч. 1 ст. 2); дії, що мають на меті сприяти заснуванню організацій трудівників під пануванням підприємців чи організацій підприємців або підтримувати організації трудівників шляхом фінансування чи іншим шляхом з метою поставити такі організації під контроль підприємців чи організацій підприємців, розглядаються як втручання у зміст цієї статті.
У Преамбулі Конвенції № 150 про регулювання питань праці: роль, функція і організація 1978 р. зазначається, що організації підприємців і трудівників відіграють головну роль у здійсненні цілей економічного, соціального і культурного прогресу.
У країнах з розвинутими ринковими відносинами організації підприємців поряд із профспілками займаються діяльністю, спрямованою на узгодження державних і корпоративних інтересів, представництво і захист соціально-економічних прав та інтересів роботодавців. Наприклад, зусилля підприємців у масштабі націо-
нальної економіки координуються такими організаціями, як Кей-данрен в Японії, Національна асоціація промиоловців та Національна асоціація роботодавців у Франції, І Еаціональна асоціація промисловців у США тощо. Структури цих організацій, напрямки діяльності неоднакові. Наприклад, н Японії діють чотири союзи підприємців: Ніккерейн, Кейданрічі, Комітет і питань економічного розвитку, Японська ToproBo-npuMMCjinii.-i палата (Ниссьо). До складу Ніккерейн входять 54 виробничих асоціації, 17 регіональних асоціацій, які представляють майже всі приватні підприємства, за винятком сільськогосподарських та лісових. Кількість корпорацій, які є членами цих регіональних і промислшшх асоціацій, становить близько ЗО тис. і ОХОПЛЮЄ приблизно '/, загальної кількості підприємців Японії. Ключовими завданнями є зближення і координація діяльності асоціацій щодо забезпечення гармонійного розвитку і зняття суперечностей між працею та управлінням (капіталом), зміцнення солідарності та підвищення етичних норм підприємців, встановлення законних людських відносин всередині корпорацій та сприяння соціальному прогресу через діяльність корпорацій (Волгин Н.А. Японский опыт решения экономических и социально-трудовых проблем. — М.: Экономика, 1998.— С. 153—157).
У деяких країнах функціонують організації підприємців двох типів: одні діють лише в економічній сфері, а другі — у соціально-трудовій (наприклад, ФРН, Швейцарія та ін.). У Великобританії, Франції, Італії, Бельгії організації підприємців виконують економічні й соціально-трудові функції (Основные направления и формы деятельности предпринимательских организаций в странах Запада // Труд за рубежом. — 1991. — № 1; Силин А.А. Предпринимательские организации: основные задачи, функции, структура // Труд за рубежом. — 1994. — №4). В окремих країнах діяльність організацій підприємців досить повно врегульовано на законодавчому рівні разом з регулюванням діяльності профспілок. Наприклад, британський Консолідований закон про профспілки і трудові відносини 1992 р. містить спеціальний розділ (частина II) про організації підприємців.
Асоціації, ліги, спілки роботодавців створено на галузевому рівні. Наприклад, Асоціація взуттєвиків Італії об'єднує понад 1000 фірм; у складі Німецького союзу, який об'єднує підприємства, що працюють у галузі спеціальних будівельних робіт, на-
628