Глава 6.

сильне душевне хвилювання, викликане суспільно небезпеч­ним посяганням, вона не могла оцінити відповідність заподія­ної нею шкоди небезпечності посягання чи обстановці захисту (ч. 4 ст. 36).

Не є перевищенням меж необхідної оборони і немає наслід­ком кримінальну відповідальність застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів для захисту від нападу озброєної особи або нападу групи осіб, а також для відвернен­ня протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення, незалежно від тяжкості шкоди, яку заподіяно то­му, хто посягає (ч. 5 ст. 36).

Затримання особи, яка вчинила злочин. Відповідно до ч. 1 ст. 38 КК, не визнаються злочинними дії потерпілого та інших осіб безпосередньо після вчинення посягання, спрямовані на затримання особи, яка вчинила злочин, і доставляння її, відповідним органама влади якщо при цьому не було допущено перевищення заходів, необхідних для затримання такої особи.

Отже, затримання особи, яка вчинила злочин — це позбав­лення її можливості вільного пересування та вчинення певних дій, спрямованих на зникнення з місця вчинення злочину. У ч. 2 ст. 38 КК зазначено, що перевищенням заходів, необхідних для затримання злочинця, визнається умисне заподіяння особі, що вчинила злочин, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає не­безпечності посягання або обстановці затримання злочинця.

Якщо присутнє перевищення заходів, необхідних для затри­мання злочинця, то існують випадки, коли воно тягне за со­бою відповідальність:

1. умисне вбивство при перевищенні заходів, необхідних длязатримання злочинця (ст. 118);

2. умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження злочин­цю (ст. 124).

Водночас виключає злочинність діяння затримання особи, яка вчинила злочин, коли ця обстановка має наступні ознаки:

• мету затримання — дії потерпілих та інших осіб маютьметою затримання злочинця і доставления його органамвлади (ч. 1 ст. 38 КК);

• спрямованість діяння. Заходи повинні застосовуватися ли­ше до злочинця, а не інших правопорушників, тобто затри­мання особи, яка вчиняє або вже вчинила злочинне пося­гання;

Обставини, що виключають злочинність діяння 49

• характер дій при затриманні —■ це дії потерпілих або ін­ших осіб, пов'язані із позбавленням злочинця особистої во­лі, а також заподіяння йому шкоди;

• своєчасність затримання злочинця — може бути вчиненелише в момент або безпосередньо після вчинення злочин­ного посягання (ч. 1 ст. 38);

• необхідність заподіяння шкоди. Злочинець може не підко­ритися особі, яка здійснює затримання, тому громадянинчасто змушений заподіяти злочинцю відповідну шкодуоскільки у потерпілих або інших осіб відсутня реальна мо­жливість без серйозної небезпеки для себе або інших осібздійснити насильницьке затримання злочинця;

• співрозмірність шкоди, що заподіюється злочинцю під часйого затримання з характером і розміром шкоди, яка запо­діяна суспільному благу, або реальною загрозою заподіянняцієї шкоди збоку злочинця.

Крайньою необхідністю визнається заподіяння шкоди право-охоронюваним інтересам задля усунення небезпеки, що безпосе­редньо загрожує особі чи охоронювангш законом правам цієї лю­дини або інших осіб, а також: суспільним інтересам чи інтере­сам держави якіцо цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобачи і якщо при цьому не було допу­щено перевищення меж: крайньої необхідності (ч. 1 ст. 39 КК).

Умовами виникнення крайньої необхідності є:

• небезпека повинна бути дійсною, реальною, наявною —безпосередньо загрожувати правоохоронним інтересам;

• немає можливостей усунути небезпеку іншими способами,крім тих, що спричиняють заподіяння шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 39 КК України перевищенням меж крайньої необхідності є умисне заподіяння шкоди правоохоро-нюваним інтересам, якщо така шкода є більш значною, ніж відвернена шкода.

Особа не підлягає кримінальній відповідальності за переви­щення меж крайньої необхідності, якщо внаслідок сильного душевного хвилювання, викликаного небезпекою, що загрожу­вала, вона не могла оцінити відповідність заподіяної шкоди цій небезпеці (ч. З ст. 39 КК).

Фізичний або психічний примус. Відповідно до ч. 1 ст. 40 КК не є злочином дія або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, вчинена під безпосереднім

4 — 4-673

50