§ 2. Окремі злочини проти власності

Крадіжка (ст. 185).

Крадіжка — це таємне викрадення чужого майна. Таємність має місце, коли винний вважає, що вчиняє злочин непомітно для потерпілих чи інших осіб (у відсутності будь-яких осіб, або коли припускається, що присутні не усвідомлюють харак­теру і значення дій винного).

Безпосередній об'єкт злочину — суспільні відносини влас­ності.

Об'єктивна сторона злочину. Крадіжка є злочином з мате­ріальним складом, тобто передбачаються дії винного (таємне викрадення), їх результат (заволодіння чужим майном) і при­чинний зв'язок між ними. Крадіжка є закінченою з моменту, коли винна особа отримала реальну можливість розпорядитися чи користуватися майном. Визначення цього моменту відбува­ється у кожному конкретному випадку з урахуванням власти­востей окремих видів майна (розміру, ваги, споживчих якос­тей, місця знаходження).

Дії, розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим чи ін­шими особами, при цьому продовжені винною особою з ме­тою заволодіти майном, кваліфікуються як грабіж, а при за­стосування насильства чи погрози його застосування — як на­сильницький грабіж чи розбій (ст.ст. 186, 187).

11—4-673

162 Глава 20.

Суб'єкт злочину — особа, яка досягла 14-річного віку.

Суб'єктивна сторона характеризується прямим умислом на заволодіння чужим майном і корисливим мотивом, які є обов'язковими ознаками цього злочину.

Кваліфікуючими та особливо кваліфікуючими ознаками кра­діжки є:

• крадіжка, вчинена повторно або за попередньою змовоюгрупою осіб (ч. 2 ст. 186);

• крадіжка, поєднана з проникненням у житло, інше примі­щення чи сховище або що завдала значної шкоди потерпі­лому (ч. 3);

• крадіжка, вчинена у великих розмірах (ч. 4);

• крадіжка, вчинена в особливо великих розмірах або органі­зованою групою (ч. 5 ).

Законодавче визначення вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб та організованою групою передбачене ст. 28 КК.

Покарання за злочин: ч. 1 ст. 185 — штраф до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або позбавлення волі на строк до трьох років; ч. 2 ст. 185 — обмеження волі на строк до п'яти років або позбавлення волі на строк до п'яти років; ч. З ст. 185 — позбавлення волі на строк від трьох до шести років; ч. 4 ст. 185 — позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років; ч. 5 ст. 185 —позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Грабіж (ст. 186).

Грабіж — це відкрите викрадення чужого майна, тобто ви­крадення у присутності інших осіб, які розуміють протиправ­ний характер дій винного, а винний свідомо не приховує свого наміру.

Безпосередній об'єкт злочину — відносини власності, до­датковий об'єкт — здоров'я особи. З об'єктивної сторони грабіж характеризується відкритим способом викрадення чу­жого майна.

Відкритим вважається викрадення, що здійснюється у прису­тності осіб, які розуміють характер та значення вчинюваних дій, тобто власники, володільці, охоронці майна, на яке здійс­нюється посягання, очевидці. Такими особами не є співучасни­ки винного, а також інші особи, в силу певних зв'язків чи сто­сунків з якими винний розраховує на потурання з їхнього боку.

Злочини проти власності 163

Грабіж може бути вчинений у таких формах:

• відкритого викрадення чужого майна без застосування на­сильства або погрози його застосування (ненасильницькийграбіж);

• відкритого викрадення чужого майна із застосуванням на­сильства або погрози його застосування (насильницькийграбіж).

При ненасильницькому грабежі винний не застосовує наси­льства або погрози до потерпілого чи інших осіб, він обмежу­ється лише вилученням майна (наприклад — вирвав сумочку і втік, зірвав з голови шапку).

Насильницький грабіж передбачає, що винний не тільки ви­лучає чуже майно, крім цього він застосовує насильство до потерпілого чи інших осіб, тобто насильство застосовується для протиправного вилучення або утримання майна.

Погроза застосування насильства тут означає залякування потерпілого можливим застосуванням до нього фізичного на­сильства.

Грабіж визнається закінченим з моменту, коли винна особа вилучила майно і має реальну можливість розпоряджатися чи користуватися цим майном (матеріальний склад злочину).

Суб'єкт злочину — особа, яка досягла 14-річного віку.

Суб'єктивна сторона характеризується прямим умислом на відкрите заволодіння чужим майном і корисливим мотивом, які є обов'язковими ознаками цього злочину.

Кваліфікуючими та особливо кваліфікуючими ознаками гра­бежу є:

• грабіж, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним дляжиття чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосуван­ня такого насильства, або вчинений повторно, або за попе­редньою змовою групою осіб (ч. 2 ст. 186);

• грабіж, поєднаний з проникненням у житло, інше примі­щення чи сховище або що завдав значної шкоди потерпіло­му (ч. 3);

• грабіж, вчинений у великих розмірах (ч. 4);

• грабіж, вчинений в особливо великих розмірах або органі­зованою групою (ч 5 ).

Законодавче визначення вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб та організованою групою передбачене ст. 28 КК.

164