Глава 17. Злочини проти волі, честі та гідності особи

Злочини проти волі, честі та гідності особи передбачені третім розділом Особливої частини КК.

їх безпосереднім об'єктом є охоронювані кримінальним за­коном суспільні відносини з приводу захисту волі, честі та гі­дності особи.

Незаконне позбавлення волі або викрадення людини (ст. 146).

Безпосереднім об'єктом даного злочину є фізична свобода людини, що передбачає реалізацію нею права на свободу пе­ресування.

Об'єктивна сторона передбачає вчинення даного злочину у двох формах: а) незаконне позбавлення волі людини; б) не­законне викрадення людини.

Під незаконним позбавленням волі потрібно розуміти ство­рення перешкод вільному пересуванню потерпілого, вчинене з порушенням процедури, встановленої законодавством (напри­клад, зв'язування потерпшого, залишення його у закритому приміщенні, ненадання інваліду засобів для пересування тощо).

Незаконне викрадення — це протиправне переміщення осо­би з одного місця до іншого, поєднане із відкритим або таєм­ним заволодінням людиною та фактичним обмеженням свобо­ди її пересування.

Суб'єктом злочину є фізична, осудна особа, якій до момен­ту вчинення злочину виповнилося 16 років.

Суб'єктивна сторона характеризується прямим умислом.

До кваліфікованих ознак цього злочину відносяться дії:

• щодо малолітнього (особа, яка не досягла 14 років);

• з корисливих мотивів (бажання одержати матеріальну вигоду;

• щодо двох чи більше осіб;

• за попередньою змовою групою осіб (див. ч. 2 ст. 28 КК);

138 Глава 17.

• способом, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого;

• супроводжуються заподіянням потерпілому фізичних стра­ждань;

• із застосуванням зброї;

• здійснюються протягом тривалого часу.

Особливо кваліфікуючими ознаками є вивчення даного зло­чину: організованою групою (див. ч. З ст. 28), що спричинило тяжкі наслідки.

Під тяжкими наслідками розуміється спричинення смерті потерпілому, тяжких тілесних ушкоджень.

Покарання за злочин: ч. 1 ст. 146 — обмеження волі на строк до трьох років або позбавлення волі на той самий строк; ч. 2 ст. 146 — обмеження волі на строк до п'яти років або по­збавлення волі на той самий строк; ч. З ст. 146 — позбавлен­ня волі на строк від п'яти до десяти років.

Захоплення заручників (ст. 147).

Кримінально караним є захоплення заручників або тримання особи як заручника з метою спонукання родичів затриманого, державної чи іншої установи, підприємства чи організації, фізич­ної або службової особи до вчинення, чи утримання від вчинен­ня будь-якої дії, як умови звільнення заручника (ч. 1 ст. 147).

Об'єктом даного злочину є особиста воля та особиста без­пека особи.

Об'єктивна сторона характеризується вчиненням діяння у двох формах: а) захоплення особи як заручника; б) тримання особи як заручника.

Під захопленням потрібно розуміти протиправне посягання пов'язане із затриманням і обмеженням вільного пересування.

Тримання особи як заручника — це насильницьке унеможлив-лення вільного вибору поведінки заручника щодо пересування.

Суб'єкт злочину є фізична осудна особа, якій до моменту вчинення злочину виповнилося 14 років.

Суб'єктивна сторона характеризується виною у формі прямого умислу та спеціальною метою — спонукання певних осіб, підприємств, установ чи організацій до вчинення, чи утримання від вчинення будь-яких дій.

Кваліфікованими видами захоплення заручників (ч. 2 ст. 147 КК) є:

— захоплення у якості заручника неповнолітнього (особу чо­ловічої або жіночої статі, якій на момент захоплення не ви­повнилося 18 років);

Злочини протії волі, честі та гідності особи 139

• вчинення організованою групою (ч. З ст. 28);

• вчинення відповідних дій, поєднаних з погрозою знищеннялюдей;

• спричинення тяжких наслідків (смерть потерпілого, спричи­нення тяжких тілесних ушкоджень, великої матеріальноїшкоди тощо).

Покарання за злочин: ч. 1 ст. 147 — позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років; ч. 2 ст. 147 — позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років.

Підміна дитини (ст. 148).

Об'єктом злочину є особиста свобода та недоторканість дитини.

Потерпілою виступає чужа дитина, тобто, яка не є біологіч­ною дитиною суб'єкта злочину, ідентифікувати яку, через окремі причини (немовля, батьки не бачили ще цю дитину), надзвичайно важко.

Об'єктивна сторона полягає у підміні чужої дитини на іншу.

Підміна полягає у вчиненні необхідних діянь, спрямованих на ті, щоб батьки або законні представники не дізналися про факт підміни, вчинена з корисливих чи інших особистих інтересів.

Суб'єкт злочину — спеціальний. Ним виступає фізична, осудна особа, якій до вчинення злочину виповнилося 16 років, для якої одне із немовлят, які обмінюються, є чужим.

Суб'єктивна сторона передбачає наявність таких обов'яз­кових ознак, як вина у формі прямого умислу і корисливі або інші особисті мотиви.

Покарання за злочин: обмеження волі на строк до п'яти ро­ків або позбавлення волі на той самий строк.

Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо пере­дачі людей (ст. 149)

Основним безпосереднім об'єктом цього злочину є воля і гідність людини. Додатковим безпосереднім об'єктом — по­рядок перетинання державного кордону, здоров'я людини тощо.

Об'єктивна сторона злочину передбачає вчинення його у наступних формах: а) продаж людини; б) інша сплатна пере­дача людини; в) здійснення стосовно людини будь-якої іншої незаконної угоди, пов'язаної із законним переміщенням її за згодою або без згоди через державний кордон України.

Продаж — це угода про передачу людини однією особою ("продавцем") іншій особі ("покупцеві") за певну грошову ви­нагороду.

140 Глава 17.

Інша оплатна передача — це передача людини однією осо­бою іншій за певну не грошову винагороду (за звільнення від виконання певних обов'язків, обмін тощо).

Здійснення стосовно людини будь-якої іншої незаконної уго­ди включає в себе: 1) домовленість про переміщення людини за її згодою або без її згоди через державний кордон України; 2) домовленість про подальший продаж людини чи інша пере­дача іншій особі (особам) з метою сексуальної експлуатації, використання в порнобізнесі, втягнення у злочинну діяльність, залучення в боргову кабалу, усиновлення (удочеріння) в коме­рційних цілях, використання у збройних конфліктах, експлуа­тації її праці.

Суб'єкт злочину загальний — фізична, осудна особа, якій до вчинення злочину виповнилося 16 років.

Суб'єктивна сторона передбачає наявність таких обов'яз­кових ознак, як вина у формі прямого умислу та мета.

Кваліфікованими видами торгівлі людьми (ч. 2 ст. 149) є вчинення даного злочину: 1) щодо неповнолітнього; 2) кіль­кох осіб; 3) повторно за попередньою змовою групою осіб; 4) з використанням службового становища; 5) особою, від якої потерпілий був у матеріальній або іншій залежності.

Особливо кваліфікованими видами торгівлі людьми (ч. З ст. 149) є здійснення:

• організованою групою;

• пов'язане з незаконним вивезенням дітей за кордон чи не­поверненням їх в Україну;

• з метою вилучення у потерпілого органів чи тканин длятрансплантації;

• з метою насильницького донорства;

• якщо ці діяння спричинили тяжкі наслідки (смерть, тяжкахвороба потерпілої особи) тощо.

Покарання за злочин: ч. 1 ст. 149 — позбавлення волі на строк від трьох до восьми років; ч. 2 ст. 149 — позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої; ч. З ст. 149 — позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна.

Експлуатація дітей (ст. 150).

Безпосереднім об'єктом злочину є свобода дитини від фі­зичної або інтелектуальної експлуатації. Потерпілою від дано­го злочину є дитина, яка не досягла віку з якого законодавст­вом дозволяється працевлаштування, фактично виконувала ро-

Злочини проти волі, честі та гідності особи 141

боту до досягнення 16 років або фактично виконувала роботу, у віці від 14 до 16 років з порушенням вимог ч.ч. 2, 3 ст. 188 Кодексу законів про працю України.

Об'єктивна сторона характеризується: вчиненням суспіль­но небезпечних дій; пов'язаних з певним способом експлуата­цією дитини.

Під експлуатацією необхідно розуміти присвоєння резуль­татів праці дитини.

Злочин вважається закінченим з моменту початку фактично­го виконання дитиною роботи. Одержання матеріального при­бутку не є обов'язковим для визнання злочину закінченим.

Суб'єкт злочину загальний — фізична, осудна особа, яка до вивчення злочину досягла 16 років.

Суб'єктивна сторона характеризується виною у формі прямого умислу та спеціальною метою — отримання прибут­ку. Відношення винної особи до наслідків у вигляді істотної шкоди для дитини (ч. 2 ст. 150) може проявлятися і за умови непрямого умислу або необережності.

Кваліфікованими видами вчинення злочину є:

• експлуатація кількох дітей (двох або більше);

• якщо експлуатація, що спричинила істотну шкоду для здо­ров'я, фізичного розвитку або освітнього рівня дитини;

• експлуатація, поєднана з використанням дитячої праці вшкідливому виробництві.

Істотною шкодою для здоров'я, фізичного розвитку або освітнього рівня дитини є тяжка хвороба, тривале припинення навчання тощо.

Використання дитячої праці в шкідливому виробництві пе­редбачає залучення дитини до роботи зі шкідливими і небез­печними умовами праці, до підіймання важких предметів.

Покарання за злочин: арешт на строк до шести місяців або обмеження волі на строк до трьох років; позбавлення волі на строк від двох до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Незаконне поміщення в психіатричний заклад (ст. 151)

Безпосереднім об'єктом злочину є свобода людини. Потер­пілою від злочину є психічно здорова людина, тобто така, що не страждає на психічний розлад, або ж страждає на психіч­ний розлад, але її обстеження та (або) лікування можливі не лише в стаціонарних умовах, тобто не потребують обов'язко-