§ 2. Повторність злочинів

Кримінальний закон (ч. 1 ст. 32 КК) визначає, що повторніс­тю злочинів визнається вчинення двох або більше злочинів, передбаченій тією йіс статтею або частиною статті Особ­ливої частини КК. Крім того, повторним є вчинення двох або більше злочинів у випадках, передбачених різними статтями, коли це прямо встановлено в Особливій частині КК (ч. 2 ст. 32 КК). Таким чином законодавчо закріплені такі ознаки повторності:

• особою (а також групою осіб) вчинено два або більше са­мостійних одиничних злочинів;

• одиничні злочини вчинені у різний час;

• повторність має місце незалежно від того, була особа засу­джена за один з цих злочинів, чи не була.

В законі є застереження, що повторність виключається, як­що за раніше вчинений злочин особа була звільнена від кримі­нальної відповідальності, закінчилися строки давності або на цей злочин поширилася амністія чи за нього була погашена або знята судимість.

Залежно від того, була або не була особа засуджена за рані­ше вчинений нею злочин, можна виділити такі види повтор­ності злочинів:

• фактична повторність — повторність злочинів, не пов'я­зана з засудженням за раніше вчинений злочин;

• рецидив — повторність злочинів, пов'язана з засудженнямза раніше вчинений злочин.

Повторність, не пов'язану з засудженням за раніше вчине­ний злочин, можна поділити на два види: повторність тото­жних злочинів (ч. 1 ст. 32) і повторність однорідних злочинів (ч. 2 ст. 32).

Повторність тотожних злочинів — це вчинення особою двох і більше діянь, що містять ознаки одного і того ж складу злочину. Якщо диспозиція статті Особливої частини КК пе­редбачає вчинення злочину повторно, то мова йде про повтор­ність тотожних злочинів. Повторність однорідних злочинів може мати місце лише тоді, коли законом спеціально зазначе­но, що вчинення двох злочинів, що підпадають під ознаки складів різних статей КК, вважається повторним. Наприклад, примітка 1 до ст. 185 передбачає, що: „У статтях 185, 186 та

42

Глава 5.

189—191 повторним визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачений цими статтями або статтями 187, 262 цього Кодексу".

Повторність злочинів враховується при їх кваліфікації. Зло­чини, що утворюють повторність, кваліфікують за відповідною частиною статті, якою передбачено вчинення злочину повтор­но. Наприклад, якщо особа вчинила дві крадіжки, то її дії ква­ліфікуються за ч. 2 ст. 185 КК. В ситуації, коли один зі злочи­нів є закінченим, а інший є замахом, то вони кваліфікуються як сукупність злочинів.

У разі, якщо повторність тотожних злочинів прямо не перед­бачена у відповідній статті Особливої частини, то відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 67 вона є обставиною, яка обтяжує покарання.

Кваліфікація повторності однорідних злочинів здійснюється за таким правилом: кожний злочин, що утворює повторність кваліфікується за відповідною статтею КК, але наступний зло­чин кваліфікується за ознакою повторності.

§ 3. Сукупність злочинів

Згідно зі ст. 33 КК сукупністю злочинів є вчинення особою двох або більше злочинів, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини КК, за жоден з яких її не було засуджено. Таким чином, законом пе­редбачено наступні ознаки сукупності злочинів:

• особою вчинено два або більше злочини;

• кожен зі злочинів кваліфікується за різними статтями абоза різними частинами однієї статті Особливої частини КК;

• за жоден зі злочинів особа не була засуджена (всі злочинивчинені до постановления вироку хоча б за один з них).

Сукупність — це вчинення двох і більше одиничних злочи­нів у будь-якому їх поєднанні, але за умови, що вони підляга­ють самостійній кваліфікації за відповідною статтею або час­тиною статті КК. Сукупність не утворюється при вчиненні двох і більше тотожних злочинів, оскільки це повторність. Як­що особа була засуджена хоча б за один зі злочинів, про які йде мова, то має місце не сукупність, а рецидив злочинів. При сукупності не враховуються злочини, за які особа була звіль­нена від кримінальної відповідальності за підставами, встанов­леними законом.

Множинність злочинів ' 43

Сукупність злочинів поділяється на два види: ідеальну суку­пність і реальну сукупність.

Ідеальна сукупність має місце тоді, коли одним діянням особи вчинено два або більше злочини. Прикладом ідеальної сукупності може бути отримання службовою особою як хаба­ра вогнепальної зброї. Тобто однією дією особа чинить два злочини і кваліфікація вчиненого лише як одержання хабара явно недостатня, оскільки вчинене не охоплюється повністю однією статтею кримінального закону. В даному випадку ма­ють бути застосовані дві норми Особливої частини разом. Дії службової особи, яка одержала у виді хабара вогнепальну зброю мають всі ознаки ідеальної сукупності злочинів і тому кваліфікуються за ст. 263 (незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами) і ст. 368 КК (одержання хабара).

Реальна сукупність означає, що винний різними самостій­ними діями вчиняє два або більше злочини. Тобто, вчинено дві або більше дії, кожна з яких є самостійним злочином (напри­клад, крадіжка і вбивство). Слід підкреслити, що при реальній сукупності кожне діяння, вчинене особою, утворює самостій­ний злочин. На відміну від ідеальної сукупності, при реальній сукупності між діями, що вчиняються винним, є певний про­міжок в часі.

Сукупність дуже подібна до складених злочинів, через те, що складений злочин містить в собі два (а то й більше) зло­чинні діяння, кожне з яких є самостійним злочином, але об'єднані законодавцем в один склад злочину і тому охоплю­ються ознаками однієї статті КК.

Спільним для реальної сукупності і повторності злочинів є вчинення двох і більше злочинів, кожен з яких містить ознаки одиничних злочинів. При вчиненні повторності тотожних зло­чинів вони охоплюються однією статтею КК, а при реальній сукупності кожен злочин підпадає під ознаки окремих статей КК. У випадках, коли один з тотожних злочинів є закінчений, а інший є замахом, то вони кваліфікуються за правилами су­купності злочинів.