Глава 32. Злочини проти правосуддя

§ 1. Поняття і види злочинів проти правосуддя

У розділі XVIII Особливої частини КК України „Злочини про­ти правосуддя" передбачено низку складів злочинів, родовим об'єктом яких є суспільні відносини у сфері правосуддя. Пра­восуддя — це особливий вид діяльності спеціально уповнова-

256 Глава 32.

жених органів держави (судів) по розгляду і вирішенню справ у порядку конституційного, цивільного, господарського та кримінального судочинства. Крім того, даний розділ передба­чає низку складів злочинів, які посягають на встановлений за­коном порядок провадження дізнання та досудового слідства, а також порядок виконання і відбування покарань.

Злочини проти правосуддя можна поділити на такі групи:

1. злочини, які посягають на встановлений Конституцією і за­конами України порядок діяльності органів дізнання, досу­дового слідства, прокуратури і суду при здійсненні нимирозслідування, судового розгляду та вирішення справ. Біль­шість цих злочинів вчиняються службовими особами згада­них органів;

2. злочини, які посягають на життя, здоров'я, майно суддів,народних засідателів та інших суб'єктів судочинства у зв'я­зку зі здійснення ними своїх повноважень;

3. злочини, що посягають на встановлений законом порядокдоказування;

4. злочини, що перешкоджають запобіганню, припиненню тарозкриттю інших злочинів;

5. злочини, що перешкоджають виконанню судових рішень тапосягають на встановлений законом порядок виконання тавідбування покарань.

Злочини, які посягають на встановлений Конституцією і законами України порядок діяльності органів дізнання, до­судового слідства, прокуратури і суду:

• завідомо незаконні затримання, привід або арешт (ст. 371).Службові особи правоохоронних органів несуть криміналь­ну відповідальність за завідомо незаконне затримання абонезаконний привід (ч. 1) та завідомо незаконні арешт аботримання під вартою (ч. 2). Порядок і підстави затримання,приводу, тримання особи під вартою визначається Криміна­льно-процесуальним кодексом України;

• притягнення завідомо невинного до кримінальної відповіда­льності (ст. 372). Кримінально караним є притягнення заві­домо невинного до кримінальної відповідальності (тобтовинесення постанови про притягнення особи як обвинува­ченого) слідчим, прокурором;

• поруиіення права на захист (ст. 374). Дізнавачі, слідчі, про­курори, судді несуть кримінальну відповідальність за недо-

Злочини протії правосуддя 257

пущення чи ненадання своєчасно захисника, а також інше грубе порушення права підозрюваного, обвинуваченого, під­судного на захист;

• постановления суддею (суддями) завідомо неправосудноговироку, рішення, ухвали або постанови (ст. 375). Судді під­лягають кримінальній відповідальності за постановления за­відомо неправосудного (незаконного чи необгрунтованого)вироку, рішення, ухвали або постанови;

• втручання в діяльність судових органів (ст. 376). Закон за­бороняє всім без винятку особам втручатися в будь-якійформі в діяльність судді з метою перешкодити виконаннюним службових обов'язків або добитися винесення неправо­судного рішення;

• втручання в діяльність захисника чи представника особи(ст. 397). Кримінальний закон забороняє вчиняти в будь-якій формі перешкоди до здійснення правомірної діяльностізахисника чи представника особи по наданню правової до­помоги або порушувати встановлені законом гарантії їх дія­льності та професійної таємниці.

Злочини, які посягають на життя, здоров'я, майно суд­дів, народних засідателів та інших суб'єктів судочинства:

• погроза або насильство щодо судді, народного засідателячи присяжного (ст. 377);

• умисне знищення або пошкодження майна судді, народногозасідателя чи присяжного (ст. 378). Кримінальний законвстановлює як спеціальний склад злочину умисне знищенняабо пошкодження майна, що належить судді, народному за­сідателю чи присяжному або їх близьким родичам, у зв'яз­ку з їх діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя;

• посягання на життя судді, народного засідателя чи прися­жного у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною із здійсненнямправосуддя (ст. 379). Спеціальним складом злочину віднос­но вбивства (ст. 115 КК) є вбивство або замах на вбивствосудді, народного засідателя чи присяжного або їх близькихродичів у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною із здійсненнямправосуддя;

• погроза або насильство щодо захисника чи представникаособи (ст. 398). Кримінальний закон передбачає як окремісклади злочину вчинення щодо захисника, представникаособи, та їх близьких родичів у зв'язку з діяльністю, пов'я­заною з наданням правової допомоги таких дій: 1) погроза

17 -4-673

258 Глава 32.

вбивством, насильством або знищенням чи пошкодженням майна (ч. 1); 2) умисне заподіяння легких або середньої тя­жкості тілесних ушкоджень (ч. 2); 3) умисне заподіяння тя­жкого тілесного ушкодження (ч. 3);

• умисне знищення або пошкодження майна захисника чипредставника особи (ст. 399). Кримінально караним є уми­сне знищення або пошкодження майна, що належить захис­нику чи представнику особи або їх близьким родичам, узв'язку з діяльністю, пов'язаною з наданням правової допо­моги;

• посягання на життя захисника чи представника особи узв'язку з діяльністю, пов'язаною з наданням правової допо­моги (ст. 400). Спеціальним складом злочину відносно вбив­ства (ст. 115 КК) є вбивство або замах на вбивство захисни­ка чи представника особи або їх близьких родичів у зв'язкуз діяльністю, пов'язаною з наданням правової допомоги.

Злочини, що посягають на встановлений законом поря­док доказування:

• примушування давати показання (ст. 373). Кримінальнийзакон забороняє примушувати особу давати показання придопиті шляхом незаконних дій з боку особи, яка проводитьдізнання або досудове слідство (ч. 1), а також примушуватиособу давати показання шляхом застосування насильстваабо знущання над особою (ч. 2);

• завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину(ст. 383);

• завідомо неправдиве показання (ст. 384);

• відмова свідка від давання показань або відмова експертачи перекладача від виконання покладених на ніа обов'язків(ст. 385);

• перешкоджання з'явленню свідка, потерпілого, експерта,примушування їх до відмови від давання показань чи висно­вку (ст. 386). Кримінально караними є дії, якими створю­ються перешкоди з'явленню свідка, потерпілого, експертадо суду, органів досудового слідства, тимчасових слідчихта тимчасових спеціальних комісій Верховної Ради Україничи дізнання, примушування їх до відмови від давання пока­зань чи висновку, а також до давання завідомо неправди­вих показань чи висновку шляхом погрози вбивством, на­сильством, знищенням майна цих осіб чи їх близьких роди­чів або розголошення відомостей, що їх ганьблять, або під-

Злочини протії правосуддя 259

куп свідка, потерпілого чи експерта з тією самою метою, а також погроза вчинити зазначені дії з помсти за раніше да­ні показання чи висновок.

Злочини, що перешкоджають запобіганню, припиненню та розкриттю інших злочинів:

• невжиття заходів безпеки щодо осіб, взятих під захист(ст. 380). Службові особи правоохоронних органів несутькримінальній відповідальності за неприйняття рішення, не­своєчасне прийняття або прийняття недостатньо обґрунто­ваних рішень, а також невжиття, несвоєчасне вжиття доста­тніх заходів безпеки, якщо цим спричинено тяжкі наслідки.Підстави і порядок застосування заходів безпеки врегульо­вані КПК України;

• розголошення відомостей про заходи безпеки щодо особи,взятої під захист (ст. 381). Закон забороняє розголошувативідомості про заходи безпеки щодо особи, взятої під за­хист, службовою особою, якою прийнято рішення про цізаходи, особою, яка їх здійснює, або службовою особою,якій ці рішення стали відомі у зв'язку з її службовим стано­вищем, а так само особою, взятою під захист, якщо ці діїспричинили шкоду здоров'ю особи, взятої під захист (ч. 1),або якщо вони спричинили смерть особи, взятої під захист,або інші тяжкі наслідки (ч. 2). Підстави і порядок застосу­вання заходів безпеки врегульовані КПК України;

• розголошення даних досудового слідства або дізнання(ст. 387). Кримінально караним є порушення таємниці до­судового слідства, а саме: розголошення без дозволу проку­рора, слідчого або особи, яка провадила дізнання чи досу-дове слідство, даних досудового слідства чи дізнання осо­бою, попередженою в установленому законом порядку прообов'язок не розголошувати такі дані;

• приховування злочину (ст. 396). Кримінально караним є за­здалегідь не обіцяне приховування тяжкого чи особливо тя­жкого злочину. Не підлягають кримінальній відповідально­сті за заздалегідь не обіцяне приховування злочину членисім'ї чи близькі родичі особи, яка вчинила злочин, колояких визначається законом.

Злочини, що перешкоджають виконанню судових рішень та посягають на встановлений закон порядок виконання та відбування покарань:

17*

260 Глава 32.

• невиконання судового рішення (ст. 382). Рішення суду єобов'язковими до виконання на всій території України.Службові особи, які умисно не виконують вироки, рішення,ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або чи­нять перешкоди їх виконанню підлягають кримінальній від­повідальності;

• приховування майна (ст. 388). Особа підлягає кримінальнійвідповідальності за приховування майна, що підлягає кон­фіскації або на яке накладено арешт чи, яке описано;

• ухилення від покарання, не пов'язаного з позбавленням волі(ст. 389). Засуджені особи несуть кримінальну відповідаль­ність за: 1) ухилення від сплати штрафу; 2) ухилення відпокарання у виді позбавлення права обіймати певні посадичи займатися певною діяльністю (ч. 1); 3) ухилення від від­бування громадських робіт; 4) ухилення від відбування ви­правних робіт. Конкретні дії, які кваліфікуються як ухилен­ня від покарання, визначаються Кримінально-виконавчимкодексом України;

• ухилення від відбування покарання у виді обмеження воліта у виді позбавлення волі (ст. 390). Засуджені особи під­лягають кримінальній відповідальності за: 1) самовільне за­лишення місця обмеження волі або злісне ухилення від ро­біт, або систематичне порушення громадського порядку чивстановлених правил проживання, вчинені особою, засу­дженою до обмеження волі (ч. 1); 2) неповернення до міс­ця відбування покарання особи, засудженої до обмеженняволі, якій було дозволено короткочасний виїзд, після закін­чення строку виїзду (ч. 2); 3) неповернення до місця відбу­вання покарання особи, засудженої до позбавлення волі,якій було дозволено короткочасний виїзд, після закінченнястроку виїзду (ч. 3);

• злісна непокора вимогам адміністрації виправної установи(ст. 391). Особи, які відбувають покарання у виді обмежен­ня волі або у виді позбавлення волі, підлягають криміналь­ній відповідальності за злісну непокору законним вимогамадміністрації виправної установи або іншу протидію адміні­страції у законному здійсненні її функцій. Умовою відпові­дальності таких осіб є накладення протягом року стягненняу виді переведення до приміщення камерного типу (одино­чної камери) або переведення на більш суворий режим від-

Злочини протії правосуддя 261

бування покарання за порушення вимог режиму відбування покарання;

• дії, що дезорганізують роботу виправних установ (ст. 392).Особи, які відбувають покарання у виді позбавлення волі чиу виді обмеження волі, підлягають кримінальній відповідаль­ності за тероризування у виправних установах засудженихабо напад на адміністрацію, а також за організація з цієюметою організованої групи або активну участь у такій групі;

• втеча з місі/я позбавлення волі або з-під варти (ст. 393);

• втеча із спеціалізованого лікувального закладу (ст. 394).Особа, щодо якої суд прийняв рішення про застосування донеї примусового лікування підлягає кримінальній відповіда­льності за втечу із спеціалізованого лікувального закладу, атакож по дорозі до нього;

• порушення правил адміністративного нагляду (ст. 395).Особа, щодо якої встановлено адміністративний нагляд, не­се кримінальну відповідальність за самовільне залишенняособою місця проживання з метою ухилення від адмініст­ративного нагляду, а також неприбуття без поважних при­чин у визначений строк до обраного місця проживання осо­би. Порядок встановлення адміністративного нагляду ви­значається Законом України 1 грудня 1994 року "Про адмі­ністративний нагляд за особами, звільненими з місцьпозбавлення волі".