Глава 11. Поняття та значення судимості

Згідно ч. 1 ст. 88 КК особа визнається такою, що має суди­мість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості. З цього випливає, що судимість — це специфічний правовий стан особи, що вчини­ла злочин і якій було призначене покарання. Факт наявності в особи непогашеної судимості тягне за собою певні юридичні обмеження, негативні для засудженої особи. Такими можуть бути, наприклад, обмеження вибору місця проживання або ви­ду діяльності. Наприклад, згідно ч. З ст. 76 не може бути об­раним до Верховної Ради України громадянин, який має суди­мість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не була погашена або знята в установленому законом порядку. Особа, що має непогашену судимість не може займати посаду судді, прокурора тощо. Також ці обмеження можуть виявляти­ся в обов'язку повідомляти про наявну судимість в офіційних документах. Впливає судимість і на кримінально-правові нас­лідки у випадку вчинення особою нового злочину до погашен-

94 Глава 11.

ня судимості за попередній. Інколи в юридичній літературі су­димість визначають, як негативний правовий статус особи.

Метою судимості є попередження (профілактика) вчинення судимою особою нового злочину в майбутньому. Посилена кримінальна відповідальність особи, що має непогашену суди­мість, слугує додатковим методом захисту суспільства від реци­дивної злочинності. Це ілюструє ч. 2 ст. 88 КК, де вказано, що судимість має правове значення у разі вчинення нового злочи­ну, а також в інших випадках, передбачених законами України.

Підставою судимості є обвинувальний вирок суду. Важли­вою особливістю є положення кримінального законодавства про те, що судимою вважається особа, яка не лише засуджена за вироком суду, але й засуджується до покарання. Так, ч. З ст. 88 КК визначає такими, що не мають судимості осіб:

• засуджених вироком суду без призначення покарання;

• особи, засуджені вироком суду із звільненням від покарання;

• особи, які відбули покарання за діяння, злочинність і кар­ність яких виключена законом.

Такими, що не мають судимості визнаються також реабілі­товані особи (ч. 4 ст. 88 КК).

Негативні наслідки судимості мають серйозний криміналь­но-правовий вплив на долю винної особи — часто виступають обставиною, що виключає застосування пільгових інститутів та обтяжує покарання тощо. Так, кримінальне законодавство України визначає, що судимість є перешкодою для звільнення особи від кримінальної відповідальності згідно ст.ст. 45—47 КК (в зв'язку з дійовим каяттям, примиренням винного з по­терпілим, передачею особи на поруки).

Якщо судимість за перший злочин не було погашено або знято, наступний злочин може бути визнаний повторним (ч. 4 ст. 32 КК).

Інститут судимості відіграє важливу роль в системі кримі­нально-правових інститутів. Згідно зі ст. 34 КК рецидивом злочинів визнається вчинення нового умисного злочину осо­бою, що має судимість за умисний злочин, а рецидив є най­більш небезпечним видом множинності злочинів і тягне за со­бою серйозні кримінально-правові наслідки. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 67 КК повторність злочинів та рецидив визнаються обста­винами, що обтяжують покарання. Крім того, в багатьох стат­тях Особливої частини Кримінального кодексу України суди-

Поняття та значення судимості 95

мість передбачена як кваліфікуюча або особливо кваліфікуюча ознака складу злочину.

Однак це не означає, що особа, яка була засуджена, є носі- єм такого негативного юридичного статусу все своє життя. Злочинець має змогу розкаятися, переглянути своє ставлення до вчиненого злочину, засудити свій власний вчинок. Саме то­му чинним законодавством України передбачене припинення судимості, а відповідно — і припинення всіх негативних пра­вових наслідків засудження та покарання. Згідно з ч. 1 ст. 88 КК існує два види припинення судимості:

• погашення судимості;

• зняття судимості.

Погашення судимості — це її припинення при настанні умов, передбачених законодавством. Такою умовою є, зокре­ма, нездійснення засудженою особою протягом визначеного строку нового злочину. При визначенні такого строку врахову­ється суспільна небезпека вчиненого раніше злочину, виду призначеного за нього покарання, а також застосування звіль­нення від відбування покарання з випробуванням.

Ст. 89 КК визначає умови, за яких особа вважається такою, що не має судимості. Зокрема, згідно п. 1 ст. 89 КК особи, до яких було застосоване звільнення від відбування покарання з випробуванням, за умови, що вони протягом іспитового стро­ку не вчинять іншого злочину і рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням не буде скасоване з передбачених законом підстав, вважаються такими, що не ма­ють судимості. Пункт 2 ст. 89 визначає такими, що не мають судимості жінок, до яких застосоване звільнення від відбуван­ня покарання з випробуванням в зв'язку з вагітністю і наявніс­тю дітей віком до семи років. В такому випадку погашення судимості має місце за умови нездійснення протягом іспитово­го строку нового злочину і якщо після закінчення цього стро­ку не буде прийняте рішення про направлення для відбування покарання, передбаченого вироком суду. Якщо ж особам, що претендують на погашення судимості згідно п. 1 і 2 ст. 89 бу­ло призначено вироком суду додаткове покарання, строк якого перевищує іспитовий строк, то судимість погашається після відбуття цього додаткового покарання.

У інших випадках факт відбуття покарання або звільнення від нього є підставою для погашення судимості. Такими, що не мають судимості визначаються особи, засуджені до позбавлення

96 Глава 11.

права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю після виконання цього покарання. Покарання у вигляді позбав­лення права обіймати певні посади чи займатися певною діяль­ністю передбачене ст. 55 КК і може бути як основним, так і додатковим. Погашеними є судимості осіб, які відбули покаран­ня у вигляді службового обмеження для військовослужбовців (ст. 58 КК), тримання в дисциплінарному батальйоні військово­службовців (ст. 62 КК), або з моменту їх дострокового звіль­нення від цих видів покарань. Військовослужбовцям, які відбу­ли покарання на гауптвахті замість арешту судимість погаша­ється на тій самій підставі. Такими, що не мають судимості є особи, що були засуджені до штрафу, громадських робіт, ви­правних робіт або арешту, якщо протягом року з моменту від­буття основного та додаткового покарання вони не вчинять ін­шого злочину. Невеликий строк погашення судимості згідно п. 5 ст. 89 КК пояснюється незначною мірою суспільної небез­пеки злочинів, за які передбачена відповідальність у вигляді штрафу, громадських або виправних робіт, арешту.

Дещо інший строк погашення судимості передбачено п. 6 ст. 89 КК: такими, що не мають судимості визнаються особи, засуджені до обмеження волі, а також засуджені за злочин не­великої тяжкості до позбавлення волі, якщо вони протягом двох років з дня відбуття покарання (основного та додатково­го) не вчинили нового злочину. Злочином невеликої тяжкості вважається, згідно ст. 12 КК, злочин, за який передбачено по­карання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років або інше, більш м'яке покарання.

Більший строк погашення судимості передбачено для осіб, які вчинили злочин середньої тяжкості, за який передбачене по­карання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років (ч. З ст. 12 КК). Для таких осіб судимість погашається, якщо вони протягом трьох років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинили нового злочину (п. 7 ст. 89 КК).

Для осіб, що вчинили тяжкий злочин (покарання у виді по­збавлення волі на строк не більше десяти років, ч. 4 ст. 12 КК) передбачено шестирічний термін погашення судимості, за умови, якщо вони не вчинили в цей період іншого злочину.

Такими, що не мають судимості, визнаються особи, засу­джені до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин (ч. 5 ст. 12 КК) якщо вони протягом восьми років з дня відбуття покарання не вчинять іншого злочину.

Примусові заходи медичного характер} та примусове лікування 97

Строки погашення судимості обчислюються з дня відбуття основного і додаткового покарання (ч. 1 ст. 90 КК). Єдиною вимогою кримінального законодавства до поведінки особи в період судимості є нездійснення нею нового злочину, що за­свідчить бажання особи стати на шлях виправлення, засуджен­ня нею своїх минулих протиправних діянь.

Іншим видом припинення судимості є зняття судимос­ті — припинення судимості рішенням суду. На відміну від по­гашення, тут судимість не припиняється автоматично в перед­баченому кримінальним законом порядку. Необхідний розгляд питання судом, при чому закон не зобов'язує суд зняти суди­мість, а лише надає йому таке право на основі передбачених Кримінальним кодексом України обставин. Такі обставини (ч. 1 ст. 91 КК) передбачають, що особа, яка довела зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці своє виправлен­ня, може бути визнана такою, що не має судимості навіть до закінчення строків, передбачених у ст. 89 КК. Необхідно за­уважити, що зняття судимості завжди є достроковим, бо на­стає лише до перебігу встановлених законом строків погашен­ня судимості.

Згідно ст. 91 КК можна виокремити умови, необхідні для зняття судимості:

1. відбуття особою покарання у вигляді позбавлення, або об­меження волі;

2. встановлення факту, що особа зразковою поведінкою абосумлінним ставленням до праці довела своє виправлення;

3. закінчення не менш як половини строку погашення судимо­сті, передбаченого в ст. 89 КК.