Питання для контролю вивченого матеріалу

1. Поняття браузер.

2. Призначення браузера.

3. Види браузерів.

4. Рішення безпеки в мережі.

Література

1. Інформатика: Комп’ютерна техніка. Комп’ютерні технології. Посіб. / За ред. О.І. Пушкаря – К.: “Академія”.

2. Дибкова Л.М. Інформатика та комп’ютерна техніка: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: “Академія”, 2002.

Самостійне тема №17 (Урок №49)

Тема: Локальні комп’ютерні мережі. Принципи їх побудови та організації доступу до ресурсів.

1. Класифікація локальних мереж.

2. Робота в локальних мережах.

1. Класифікація локальних мереж.

Комп’ютерна мережа — сукупність комп’ютерів, об’єднаних засобами передачі даних.

За допомогою зв’язку один комп’ютер дістає доступ до таких ресурсів іншого, як дані, периферійні пристрої (принтери, модеми, факси тощо); ця властивість називається прозорістю мережі. Використання комп’ютерних мереж дає такі переваги підприємству, як розподіл ресурсів великої вартості, вдосконалення комунікацій, поліпшення доступу до інформації, швидке та якісне прийняття рішень, територіальний розподіл комп’ютерів.

Залежно від розташування комп’ютерів мережі поділяють на локальні та глобальні.

Глобальна мережа може включати інші такі мережі, локальні мережі, окремі віддалені комп’ютери. У свою чергу, глобальні мережі можуть бути міськими, регіональними, національними, транснаціональними. Елементи таких мереж можуть розташовуватися на значній відстані один від одного.

Локальні обчислювальні мережі (ЛОМ) об’єднують комп’ютери, розташовані на віддалі не більше кількох кілометрів, які з’єднуються між собою за допомогою швидкісних ліній зв’язку і спільно використовують програмні та апаратні ресурси. Як правило, ЛОМ створюють у межах однієї організації. Такі мережі також називаються корпоративними системами.

Апаратні засоби лом

Найпростіший тип ЛОМ — комп’ютери, що мають вбудовану мережну плату і з’єднані між собою за допомогою кабеля. Складнішою структурою є з’єднання комп’ютерів (робочих станцій) та по­тужного комп’ютера (сервера). Основні компоненти комп’ютерної мережі — це робочі станції, сервери, інтерфейсні плати, кабелі.

Комп’ютерні мережі складаються із вузлів (окрема фізична одиниця мережі), якими можуть бути комп’ютер, принтер або інший пристрій, зв’язаний з мережею. Комп’ютери поділяють на два типи: робочі станції, на яких працюють користувачі, та сервери, що обслуговують ці станції.

Сервери використовуються для об’єднання і розподілу ресурсів комп’ютерної мережі між клієнтами. Це можуть бути один досить потужний комп’ютер або кілька комп’ютерів, один із яких — головний, а решта — резервні, чи логічне розширення головного сервера. Сукупність сервера і підключених до нього комп’ютерів є доменом.

Існують файлові сервери (для роботи із файлами комп’ютерної мережі), принт-сервери, сервери зв’язку (для розширення можливостей факсу або модема) тощо.

Файловий сервер обслуговує всю комп’ютерну мережу, тому він повинен мати досить високі якісні характеристики, його накопичувачі — велику ємність пам’яті, тривалий термін роботи. Файлові сервери можуть використовувати іншу ОС, ніж робочі станції (наприклад, NetWare Novell). Комп’ютери, які одночасно можуть виконувати функції файлового сервера та робочої станції при роботі в мережі, утворюють однорангову комп’ютерну мережу, тобто таку, де всім вузлам мережі надано однаковий пріоритет, при цьому ресурси кожного вузла доступні іншим вузлам мережі. В комп’ютерних мережах такого типу файловий сервер може бути виділений (коли він виконує тільки функції сервера). Мережа типу «клієнт—сервер» — це мережа, в якій одні комп’ютери виконують функцію серверів, а інші — клієнтів.

Суперсервер комп’ютерної мережі має систему взаємодублюючих дискових накопичувачів для забезпечення надійного зберігання даних. У таких системах файли, записані на одному диску, автоматично відображаються на резервному диску. При відмові одного диска інформація миттєво зчитується з іншого, що створює високий ступінь безвідмовності роботи.

Потужний комп’ютер з великими ємностями оперативної пам’яті та жорсткого диска виділяють під прокси-сервер, який виконує кілька функцій. Це, по-перше, функція кешування, яка полягає в тому, що сервер зберігає Web-сторінку на своєму жорсткому диску і при наступному її запиті до Internet не звертається, завдяки чому значно прискорюється його робота. По-друге, це — функція обмеження доступу користувачів мережі до певних Web-сторінок (фільтрація). Ще одна функція прокси-сервера — ведення журналу реєстрації, де зберігаються дата виклику Web-сторінки, ім’я користувача, який її активізував, ім’я сайта виклику тощо.

Для об’єднання двох окремих однотипних комп’ютерних мереж або підмереж в одну мережу застосовуються мости — пристрої, що складаються з апаратних та програмних засобів і є необхідним елементом для підвищення ефективності, безпеки та далекості дії мережі. Мости можуть фільтрувати пакети даних відповідно до заданих критеріїв оптимальності, з’єднувати дві аналогічні комп’ютерні мережі з різними швидкостями передачі інформації, використовуватися в мережах із різними топологіями і середовищами передачі, а також застосовуватися для обмеження кількості робочих станцій, які приймають і відправляють інформацію інших мереж.

У великих комп’ютерних мережах із метою вибору найоптимальнішого шляху для передачі пакетів даних доцільно використовувати маршрутизатор. Існують статичні маршрутизатори, де маршрут вибирається у створених адміністратором комп’ютерної мережі маршрутних таблицях, і динамічні, які за допомогою спеціальних алгоритмів розраховують кількість переходів (тобто кількість маршрутизаторів), вибирають найоптимальніший, неперервно аналізують стан каналу, передають пакети з описом своїх зв’язків з іншими маршрутизаторами, самі коректують свої маршрутні таблиці.