2. Робота в локальних мережах.

Комп’ютери мережі обмінюються між собою інформацією, організованою в пакети повідомлень, що складають фундамент, на якому будується ЛОМ. Мережний адаптер приймає і передає пакети даних під керуванням відповідного програмного забезпечення, пакети далі адресуються робочим станціям, кожна з яких повинна мати унікальну адресу в мережі. У різних системах комп’ютерних мереж пакети даних визначаються по-різному, але загальними для них є такі елементи:

• унікальна адреса відправника;

• унікальна адреса одержувача;

• ознака, що характеризує зміст пакета;

• дані або повідомлення;

• контрольна сума (CRC) для виявлення помилок при передачі даних. Вузол, який одержав повідомлення, має виконати розрахунок цієї суми і порівняти результат із змістом пакета.

Базова схема пакета повідомлень має такий вигляд:

Адреса відправника

Адреса одержувача

Тип пакета

Дані/ Повідомлення

CRC

Для опису взаємодії програмних та апаратних елементів використовуються протоколи й інтерфейси.

Протокол — сукупність правил взаємодії об’єктів однойменного рівня при обміні даними мім станцією-відправником та станцією-одержувачем; формати блоків даних, які передаються;

контроль помилок, методика кодування інформації тощо.

Інтерфейс — опис процедури взаємодії об’єктів суміжних рівнів (наприклад, системи і середовища) для керування фізичною передачею даних, а також формати інформації, що передається.

Питання для контролю вивченого матеріалу

1. Поняття комп’ютерної мережі.

2. Поняття локальної комп’ютерної мережі.

3. Що таке сервер?

4. Робота в локальних комп’ютерних мережах.

Література

1. Інформатика: Комп’ютерна техніка. Комп’ютерні технології. Посіб. / За ред. О.І. Пушкаря – К.: “Академія”.

2. Дибкова Л.М. Інформатика та комп’ютерна техніка: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: “Академія”, 2002.

Самостійне тема №18 (Урок №51)

Тема: Поняття про електронну комерцію. Робота з електронною поштою.

1. Поняття електронної комерції

2. Історія електронної пошти.

3. Створення власної електронної поштової скриньки.

1. Поняття електронної комерції

Перш ніж розглядати електронну комерцію, слід ввести таку категорію, як електронний бізнес. Це — будь-яка ділова активність, при здійсненні якої використовуються комунікаційні можливості глобальних інформаційних мереж з метою отримання прибутку.

Електронна комерція є одним з основних елементів електронного бізнесу й охоплює будь-які форми ділових угод, укладання яких здійснюється електронними засобами замість фізичного обміну або безпосереднього фізичного контакту.

Електронна комерція (ЕК) — це значна кількість різноманітних систем, починаючи від простої передачі замовлення і закінчуючи проведенням комплексу торговельних операцій (повного торговельного циклу) з використанням електронних засобів. Європейська комісія визначає електронну комерцію як

"здійснення бізнесу електронним шляхом". Таким чином, система електронної комерції дає можливість надання кількох або всіх з перелічених нижче послуг:

здійснення електронного запиту (тобто передача замовлення від клієнта до системи його виконання);

автоматичне виконання запиту (перетворення запиту на торговельну угоду);

поширення електронними засобами інформації, яка передує угоді (котирування курсів купівлі/продажу) та супроводжує її укладання (ціна та обсяг трансакції).

Крім того, ЕК охоплює такі сфери телекомунікаційних технологій, як електронна пошта, факс, технології електронного обміну даними та електронні платежі.

До електронної комерції в широкому сенсі належать навіть ті електронні системи, які не здійснюють автоматичного виконання торговельної угоди. Вузьке значення цього терміна зводиться до автоматизації всіх аспектів процесу торгівлі.

За суб'єктами електронної взаємодії ЕК можна поділити на такі основні категорії:

1. Бізнес — бізнес ( business-to- business, В2В) — перенесення міжкорпоративних операцій та ділової діяльності в Інтернет. Цей напрям ЕК охоплює всі рівні взаємодії електронними засобами між компаніями, які в такий спосіб можуть ефективно будувати дво- та багатосторонні господарські зв'язки — реалізовувати продукцію, самостійно розміщувати замовлення, здійснювати моніторинг їх виконання за допомогою баз даних постачальників тощо. Сектор "бізнес — бізнес розвивається особливо стрімко — системами В2В користується більшість фінансових компаній та відділів постачання великих корпорацій. Усередині компанії такі відділи об'єднані із системами збуту.

2. Бізнес — споживач (business-to- costomer, В2С) — електронна роздрібна торгівля, орієнтована на кінцевого споживача. Найхарактернішим прикладом цього напряму ЕК є роздрібна торгівля (інтернет-магазини, замовлення квитків тощо) в Інтернеті, спрямована безпосередньо на споживачів.

3. Бізнес — держава (business-to-administrator , В2А). Охоплює ділові зв'язки комерційних структур з державними та міжнародними організаціями. Так, останнім часом багато відомих міжнародних організацій (Всесвітній банк, МВФ) намагаються перенести в мережу частину своєї діяльності, в тому числі закупівлю товарів, користування послугами експертів, інформаційний обмін тощо. У США, наприклад, інформація стосовно державних закупівель надходить у Інтернет, і компанії можуть надсилати свої пропозиції електронними засобами. Цей сегмент ЕК поки що недостатньо розвинутий, але має добрі перспективи розвитку за умов, що уряди країн активніше використовуватимуть власні можливості для підтримки ЕК.

Найпоширенішими операціями, які дають змогу здійснювати ЕК, є:

• встановлення комерційних контактів та обмін інформацією у процесі ділового співробітництва;

• інформаційна підтримка товарів та послуг — надання детальних характеристик продукції, розміщення документації та відповідей на запитання споживачів;

• безпосередня купівля та продаж товарів і послуг;

• електронна сплата рахунків та замовлень, у тому числі за допомогою електронних платіжних систем;

• розповсюдження товарів, які можуть бути передані за допомогою електронних засобів, а також моніторинг виконання замовлень фізичних товарів;

• організація віртуальних підприємств — груп окремих спеціалістів або навіть незалежних компаній для ведення спільної комерційної діяльності.