4.2. Абсолютні статистичні величини

Абсолютні статистичні величини - це показники, які виражають розміри суспільно-економічних явищ і процесів в конкретних умовах місця і часу. Одержують їх внаслідок статистичного спостереження і зведення вихідної інформації.

За способом вираження розмірів досліджуваних явищ абсолютні вели­чини поділяються на індивідуальні і загальні (підсумкові). Індивідуальні характеризують розміри кількісних ознак окремих одиниць сукупності, наприклад, рі­вень виробітку окремого робітника за конкретний період. Підсумкові характеризують величину тієї чи іншої ознаки усіх одиниць сукупності, або окремих її груп. Наприклад, виробіток всієї бригади певного цеху підприємства.

Абсолютні величини являють собою іменовані числа. Вони завжди мають певну розмірність, певні одиниці вимірювання. Залежно від різних причин та завдань аналізу застосовуються такі одиниці вимірювання: натуральні, умовно-натуральні, вартісні, трудові, комплексні (комбіновані).

Натуральні вимірники відображують притаманні явищам фізичні властивості. Так, видобуток вугілля ви­мірюється в тоннах, газу — в кубічних, а тканин — у квадратних метрах і т.д. Іноді використовуються комбіновані натуральні вимір­ники: вантажооборот транспорту в тонно-кілометрах, споживання електроенергії — у кіловат-годинах і т.д. Якщо постає потреба звес­ти воєдино кілька різновидів одного явища, то беруть умовно-нату­ральні вимірники. При цьому роль спільної міри, еталона для розра­хунків і порівнянь відіграє один різновид. Перерахунок в умовні одиниці виконується за допомогою спеціальних коефіцієнтів-сумірників.

Існує певна множина абсолютних величин, облік яких ведеться у формі балансу. Така форма передбачає розрахунок показника за джерелами формування та напрямками використання, а це дає змогу визначити не лише сумарний показник, а і його складові в обох роз­ділах. Складаються баланси підприємств, матеріальні баланси най­важливіших продуктів, палива, трудових ресурсів і т.ін. Широко ви­користовуються також динамічні баланси за схемою:

Залишок на початок періоду + Надходження - Витрати =

= Залишок на кінець періоду

0. 4.3. Відносні величини, їх суть та значення, види та способи розрахунку.

Абсолютні статистичні величини мають незаперечне значення в системі управління, проте поглиблений соціально-економічний аналіз фактів потребує різного роду порівнянь. Порівнюються зна­чення статистичних показників у часі (за одним об'єктом), у прос­торі (між об'єктами), співвідносяться різні ознаки одного й того са­мого об'єкта.

Результатом порівняння є відносна статистична величина.

Відносні величини – це показники які виражають кількісні співвідношення між явищами суспільно-економічного життя.

Кожна відносна величина являє собою дріб, чисельником якого є порівнювана величина (показник, що вивчається. Цей показник називають звітною величиною.), а знаменником — база порівняння (це величина з якою зіставляють інші величини). Від­носна величина показує, у скільки разів порівнювана величина пе­ревищує базисну або яку частку вона становить відносно базисної, іноді – скільки одиниць однієї величини, припадає на 100, 1000,10000 одиниць іншої.

Відносні величини утворюються внаслідок зіставлення двох одноіменних чи різноіменних величин.

Залежно від того, до якого числового значення прирівнюється база порі­вняння, частка від ділення може бути виражена або у формі коефіцієнта чи відсотка.

Відповідно до аналітичних функцій, що їх виконують відносні величини в аналізі їх можна класифікувати наступним чином: відносні величини виконання договірних зобов'язань, дина­міки, структури, координації, порівняння у просторі, інтенсивності, виконання планового завдання.

Відносна величина виконання договірних зобов'язань - показник, що визначається шляхом ділення обсягу фактично виконаних зобов'язань (наприклад, обсяг фактично поставленої продукції) на обсяг зобов'язань, передбачених договором (обсяг поставки продукції згідно догово­ру). Розрахований таким способом показник характеризує ступінь виконання підприємством своїх договірних зобов'язань.

Відносними величинами динаміки називаються показники, які відображають напрямок та інтенсивність зміни (розвитку) явища у часі. Це співвідношення рівнів одного і того ж показника за два періоди або моменти часу. При цьому базою порівняння може бути, або попередній рік (рівень), або рівень більш віддаленні у часі. Виражаються у %. Для того, щоб розрахувати відносну величину динамі­ки, необхідно мати дані щонайменше за два періоди або моменти часу.

Відносні величини динаміки із змінною базою порівняння характе­ризують швидкість зміни величини показника від одного періоду до іншого, то базисні відносні величини характеризують поступове віддалення цього ж показника від періоду, який взято за базу порівняння.

Відносні величини структури характеризують склад досліджуваної су­купності. Їх розраховують як відношення абсолютної величини кожного складового елементу до абсолютної величини всієї сукупності, тобто як від­ношення частини до цілого. Як правило, відносні величини структури вира­жаються у відсотках (база порівняння приймається за 100). Показники струк­тури можуть бути виражені і в коефіцієнтній формі (база порівняння при­ймається за одиницю).

Зіставляючи структуру одної і тої ж сукупності за різні періоди часу, можна простежити за структурними змінами. За їх допомогою вивчають структуру випущеної продукції, структуру затрат на її виробництво, склад робітників підприємства за різними ознаками (статі, віку, стажу роботи).

Відносними величинами координації називають співвідношення окремих частин певної сукупності між собою. Вони показують, у скільки ра­зів зрівнювальна частина сукупності є більшою чи меншою від тої частини, яку взято за базу порівняння. Наприклад, у 1996 році чисельність міського населення України склада­ла 34,8 млн. чоловік, а сільського - 16,5 млн. чоловік. Прийнявши за базу по­рівняння чисельність сільського населення України, розрахуємо відносну величину координації: 34,8 : 16,5 = 2,1. Це означає, що чисельність міського населення України більше, ніж у два рази перевищує чисельність сільського населення.

Відносні величини порівняння у просторі - це співвідношення одно-іменних величин, що характеризують різні об’єкти (підприємства, галузі), або території (міста, регіони, країни) і мають однакову часову визначеність.

Так, наприклад, можна зіставляти чисель­ність населення, розміри територій, величину посівних площ, обсяг промис­лової продукції між окремими країнами, областями, районами.

Відносними величинами інтенсивності називаються показники, які характеризують ступінь поширення, розвиток явища у певному середовищі. За їх допомогою вимірюють інтенсивність його поширення, ступінь насиче­ності певного середовища даним явищем.

Відносні величини інтенсивності завжди є відношенням двох різноіменних величин. За чисельник цього відношення береться величина явища (показник), ступінь поширення якого вивчається, а у знаменнику - величина того середовища, в якому розвивається (поширюється) це явище. Відносна величина інтенсивності показує, скільки одиниць однієї сукупності припадає на одиницю іншої сукупності. На відміну від інших видів відносних величин відносні величини інтенсивності завжди є величинами іменованими.

Прикладом відносних величин інтенсивності може послужити показник, який характеризує кількість лікарів всіх спеціальностей в розрахунку на 10000 чоловік населення. Його розраховують шляхом ділення кількості ліка­рів всіх спеціальностей на загальну чисельність населення держави.

Відносна величина виконання планового завдання – це оцінка планової швидкості розвитку. Розраховується як відношення запланованого рівня (у _пл) до базисного (у ₀).

ВВ_пл.з.