Тема 12. Графічний метод.

1. Поняття статистичного графіка.

2. Основні елементи статистичних графіків.

3. Класифікація графіків.

4. Графіки рядів розподілу.

5. Графіки динаміки.

12.1.Поняття статистичного графіка.

Статистичний графік – це спосіб наочного подання і викладення статистичних даних за допомогою геометричних знаків та інших графічних засобів з метою їх узагальнення та аналізу.

Графічній мові, як і іншим штучним мовам, притамані такі риси:

1. Лаконічність;

2. Змістова однозначність тлумачення символічного запису;

3. Відносна простота кодування.

Особливості графічної мови:

• двомірність запису;

• неперервність виразу;

• відокремленість викладу.

При визначенні статистичного графіка потрібно вказати предмет дослідження, яким є статистичні дані – це інформація про суспільні явища та процеси. Саме завдяки специфіці предмета дослідження статистичні графіки є особливим видом графічних зображень. Але не всяке графічне зображення є статистичним графіком. Основна відмінність статистичних графіків від інших видів графічних зображень, таких як схема державного устрою, структурна схема організації підприємства та інше, полягає в тому, що предметом зображення перших є статистичні дані, цифрові показники, які дічтають у результаті статистичного дослідження масових суспільних явищ і процесів, що характеризують ту чи іншу їх особливість.

12.2. Основні елементи статистичних графіків.

Графічне зображення статистичних даних здійснюється за допомогою геометричних площинних знаків – крапок, ліній, площин, фігур та різних комбінацій їх. Площинні графічні зображення різноманітні, але всі вони мають однакові складові елементи: поле графіка, графічний образ, просторові і масштабні орієнтири, експлікацію графіка.

Поле графіка – це простір, у якому розміщуються геометричні або інші графічні знаки. Цей простір може бути обмежений або аркушем чистого паперу, або географічною чи контурною картою.

Межі поля графіка характеризуються його форматом, тобто розміром та пропорціями сторін. Розмір поля залежить від призначення графіка.

Графічний образ – це сукупність геометричних або графічних знаків, за допомогою яких відображуються статистичні дані. Це є основою графіка, його мовою.

Серед геометричних знаків найважливіше значення мають крапки. За допомогою крапок на графіках відображають значення ознак окремих елементів статистичної сукупності або певних груп.

Не менш важливим геометричним знаком є відрізки прямих ліній, що зєднують крапки. Зміст відрізків прямих ліній полягає у їх довжині і куту нахилу. Довжина відрізка відображує розмір, величину, рівень явища чи його ознаки, а кут нахилу – інтенсивність, ступінь зміни у часі та просторі. Чим крутіший нахил відрізка, тим інтенсивніше відбувається зміна явища.

Серед геометричних знаків значне місце займають площинні геометричні фігури: кола, прямокутники, квадрати, а також різні їх частини – півкола, сектори тощо. Площинні геометричні фігури застосовують для відображення абсолютних та відносних розмірів явищ і складових частин їх з метою порівняння.

При побудові статистичних графіків використовують і негеометричні знаки-символи у вигляді силуетів або малюнків. Ці знаки використовують при побудові так званих фігурних діаграм.

Просторові орієнтири – використовують для визначення порядку розміщення графічних знаків у полі графіка. Цей порядок визначається характером та особливостями статистичних даних, а також завданнями аналізу та інтерпритації їх і задається системою координат.Частіше використовують прямокутну (декартову) або полярну систему координат.

Масштабні орієнтири – масштаб, масштабна шкала і масштабний знак застосовують для визначення розмірів геометричних та інших графічних знаків.

Масштаб – це умовна міра переводу числового значення статистичної величини у графічну і навпаки.

Масштабна шкала – це лінія, поділена відповідно до прийнятого масштабу. Чим менший масштаб, тим більше відрізків на шкалі.

Якщо рівним графічним інтервалам відповідають рівні числові інтервали, то шкалу називають рівномірною, або арифметичною. У рівномірній шкалі графічні інтервали пропорційні абсолютним розмірам статистичних величин. Шкалу у якій рівним графічним інтервалам відповідають нерівні числові інтервали, і навпаки, називають нерівномірною. Її будують за певним математичним законом, який аналітично виражається у вигляді функції, тому її ще називають функціональною шкалою.

Логарифмічна шкала (шкала відношень) – це шкала, у якій рівним графічним інтервалам відповідають рівні різниці логарифмів відповідних чисел або рівні відношення їх, тобто графічні інтервали пропорційні не самим числам, а їх логарифмам.

Масштабні знаки – це знаки еталони, за допомогою яких зображують статистичні величини у вигляді квадратів, гругів, силуетів тощо. Їх використовують для визначення розмірів та співвідношень статистичних величин, зображених на графіку.

Експлікація графіка – це словесні пояснення його змісту і основних елементів, яка включає в себе загальний заголовок графіка, підписи вздовж масштабних шкал, пояснювальні надписи, які розкривають зміст окремих елементів графічного образу.