Де Кз.В.  коефіцієнт загального використання технологічної машини.

Коефіцієнт загального використання машини враховує всі втрати робочого часу, в тому числі і простої машини через організаційні причини. Ці втрати не пов’язані з якістю роботи машини та її технічним станом. Величина цього коефіцієнта залежить від специфіки роботи підприємства і організації праці під час експлуатації машини.

Потужність машини. Для забезпечення роботи робочого органа технологічної машини до нього від двигуна через передавальний механізм необхідно підвести певну механічну енергію. Потужність електродвигуна, тобто енергія, яка підводиться до нього від електромережі за одиницю часу, повинна забезпечувати втрати в самому двигуні, у передавальному механізмі, на робочому валу, який передає рух робочому органу і на виконання роботи робочим органом із заданою швидкістю.

Залежно від характеру руху робочого органа машини її потуж­ність при поступальному русі робочого органа розраховується за формулами:

N₁ = P_p.o.v_p.o.,

N₂ = P_n v_n,

а при обертовому русі робочого органа за формулами:

N₁ = M_p.o._p.o.,

N₂ = М_n_n ,

Де n1  потужність для забезпечення руху робочого органа; n2  потужність для забезпечення переробки продукту робочим органом, Вт;

P_p.o P_n  зусилля, прикладені до робочого органа і продукту, Н;

M_p.o М_n  крутильний момент, прикладений до робочого органа і продукту, Нм;

v,   лінійна і кутова швидкості руху робочого органа і продукту, м/с, або с^-1.

Загальна потужність, що передається вхідному валу виконавчого механізму, визначається з урахуванням усіх втрат у виконавчому і передавальному механізмах за формулою:

,

де _о  загальний ККД машини, який враховує втрати потужності під час її передачі від валу електродвигуна до робочого органа.

Потужність витрачається на:

• виконання технологічного процесу;

• на роботу механізмів на холостому ходу;

• подолання сил тертя в кінематичних парах;

• розсіювання енергії при деформації і вібрації деталей і машин;

• подолання під час вмикання сил гальмування

,

де N_кор. – корисна потужність;

N_вит. – витрачена потужність.

В цілому ККД машини визначається як добуток окремих коефіцієнтів корисної дії, що враховують втрати на різних ділянках машини. Загальний ККД при послідовному з’єднанні механізмів розраховується як

,

де – ККД окремих ланок.

ККД при паралельному з’єднанні механізмів дорівнює:

,

де N₁, N₂,…, N_n – потужності, що витрачаються на подолання корисних опорів елементами кінематичного ланцюга; N_р.с. – потуж­ність рушійної сили.

Продуктивність технологічної машини і потужність, необхідна для виконання заданого технологічного процесу, залежать від розмірів робочих камер, конструкції робочих органів і характеру їх руху, а також від способів і режимів обробки продукту. Способи і режими обробки різних продуктів характеризуються величиною зусиль, прикладених до робочих органів, швидкістю руху робочих органів, а також величиною зусилля, яке робочий орган прикладає, діючи на продукт.

Теоретична продуктивність для машин періодичної дії:

Q=m/T,

де Q – теоретична продуктивність машини, кг/год;

m– маса продукції, що випускається за один робочий цикл, кг;

Т – тривалість робочого циклу, с

Робочий цикл– це проміжок часу між двома послідовними моментами видачі машиною готової продукції

Т = t_з + t_обр + t_в

Визначення теоретичної продуктивності машин
Періодичної дії	Безперервної дії
1. 2. 3.	4. Q= 3600 ·φ ·F0 ·v ,м^3/год 5. Q= 3600 · ρ ·φ ·F0 ·v,кг/год 6.
де V0 – об’єм робочої камери, м^3; φ– коефіцієнт завантаженості робочої камери або площі поперечного перерізу розван­та­­жувального пристрою; ρ– густина продукту, кг/м^3; К– кількість штучного продукту або виробів, що вміщується у по­пе­речному перерізі машини, шт.; tз– тривалість завантажування, с; tобр– тривалість обробки, с; tв– тривалість вивантаження, с. F0 – площа поперечного перерізу розвантажувального пристрою, м; v – швидкість руху потоку продукту, м/с; S – крок виробів у потоці (довжина виробу і відстань між ними), м.

Потужність, яку споживає технологічна машина, визначається у залежності від характеру руху робочого органа
при поступальному русі робочого органа	при обертальному русі робочого органа
N1 =Pp.o·vp.o 2. N2 =Pп·vп	3. N1 =Мp/.o·ωp.o 4. N2 =Mп·ωп,
де N1 – потужність, необхідна для переміщення робочого органу, Вт; N2 – потужність, необхідна для переробки продукту робочим органом, Вт; Pp o– зусилля, що прикладене до робочого органа, Н; Pп– зусилля, що прикладене до продукту, Н; Mп,Мр.о– відповідно обертальний момент, прикладений до робочого органу і продукту, Н•м; vp.o,vп,ωp.o,ωп– відповідно лінійна і кутова швидкості руху робочого органу чи продукту, м/с, чи с^-1.
Загальна потужність, або потужність, яка споживається машиною з урахуванням усіх витрат у виконавчому і передавальному механізмах визначається Nзаг= (N1 + N2)/η де η– коефіцієнт корисної дії.

Техніко-економічні показники роботи машини

1. Питома продуктивність– це кількість продукції, що випускається машиною, яка приходиться на одиницю об’єму робочої камериv_o, чи одиницю площі поверхні робочих органівF_o:

Q_пит = Q /v_oчиq_пит = Q /F_o

2. Питома потужність– це витрати потужності на одиницю продукції: Р_пит = N_заг/ Q,

3. Металоємкість– характеризує витрати металу на виготовлення машини: чим менша металоємкість тим машина дешевша.

4.Коефіцієнт використання машини:

К_В = М / Q · Т_зм.

де Q – продуктивність машини, кг/год;

М – кількість сировини, що необхідно переробити за зміну, кг;

Тзм. – тривалість зміни, год.