Розділ 13

гідроприводу; Р — тиск у гідроприводі, МПа; S — площа прийнято- го поршня, м2.

Тепловий розрахунок. Причиною нагрівання гідроприводу є гідравлічні опори, об’ємні та гідромеханічні втрати тощо, тобто всі втрати потужності перетворюються на теплоту:

∆N = Ф = Nп(1 −ηп), Вт,

(13.41)

де Ф — тепловий потік (теплова потужність), Вт; Nп — потужність на привід насоса, Вт; ηз — загальний ККД гідроприводу.

Площу поверхні теплообмінника визначають за залежністю

	ФK
Sт =	α∆Tт , м2,	(13.42)

де Kт = tp /tзм — коефіцієнт, що враховує тривалість роботи гідро-

приводу протягом зміни; tр — фактична тривалість роботи у зміну; tзм — повна тривалість зміни; α — коефіцієнт тепловіддачі, Вт/(м2•К); ∆T = T – T0 — перепад температур робочої рідини (T) і ото- чуючого повітря (T0) у сталому режимі, К.

Коефіцієнт тепловіддачі приймають із таких умов:

α= 15,1 Вт/(м2•К) — при вільній поверхні, що обтікається повіт-

рям;

α= 23,3 Вт/(м2•К) — при обдуванні поверхні вентилятором;

α= 110...175 Вт/(м2•К) — при охолодженні поверхні водою. Отримане значення площі теплообмінника узгоджують із пло-

щею поверхні прийнятої форми бака. За потреби бак оснащують до- датковими пристроями (ребрами, перегородками, кожухами тощо), або передбачають охолодники (повітряний потік від вентилятора, змійовики з водою тощо).

13.5.Розрахунок об’ємного гідроприводу обертального руху

Вихідними даними для розрахунку є принципова схема гідро- приводу (наприклад, рис. 13.1, б), крутний момент на валу гідромо- тора, кутова швидкість вала гідромотора.

Крутний момент і кутова швидкість гідромотора обумовлюються технічним завданням, виходячи із силової і швидкісної характерис- тик виконавчого органа, що приводиться гідромотором.

Розрахунок починають з визначення потужності гідроприводу:

Nг = Mω, кВт,

(13.43)

де М — крутний момент на валу гідромотора, кНм; ω — кутова швидкість вала гідромотора, рад/с.

342

Основи проектування і розрахунку об’ємного гідроприводу

Далі розрахунок проводять аналогічно розрахунку гідроприводу поступального руху (формули (13.3), (13.4) і т.д.).

Робочий об’єм гідромотора визначають за формулою

qм =		М			, л,	(13.44)
	0,159 10	−3 (P	− ∑∆Р)η
		ном		м

де М — крутний момент на валу гідромотора, кНм; Рном — номіналь-

ний тиск у гідроприводі, кПа; ∑∆P — втрати тиску, кПа (як правило, ∑∆P = 6 % від Рном); ηм — механічний ККД гідромотора (0,8 – 0,95).

Частоту обертання гідромотора визначають за формулою

nм =	60QηV м	, об/хв,	(13.45)
	qм

де Q — подача насоса (насосної станції), дм3/с; qм — робочий об’єм гідромотора, дм3; ηV м — об’ємний ККД гідромотора.

Остаточно розрахункові дані узгоджують із табличними значен-

нями (дод. 17, 19, 20, 21).

?	Запитання для самоконтролю
	1. Які фактори слід враховувати, вибираючи робочу рідину? 2. Які
	чинники слід враховувати, вибираючи тиск гідроприводу? 3. За якими
	показниками вибирають певну марку насоса? 4. Які параметри трубо-
	проводів розрахункові? 5. За якими показниками вибирають тип і мар-
	ку гідророзподільника? 6. В чому полягає суть вибору і розрахунку фі-
	льтра? 7. З якою метою обчислюють число Рейнольдса? 8. В якому ви-
	падку вважають, що гідропривід спроектований оптимально? 9. Які

вихідні дані потрібні для визначення робочого об’єму гідромотора? 10. Які вихід- ні дані потрібні для визначення частоти обертання гідромотора?

343