- •1. Поняття про предмет психотерапії, консультування, та психокорекції.
- •4.Загальні фактори ефективності психотерапії. Класифікація методів психотерапії.
- •5.Основні вимоги щодо класифікації психотерапевта в Україні та за кордоном.
- •6.Правова регламентація діяльності психолога. Який займається психотерапією.Етичні вимоги до діяльності психотерапевта, які функціонують в Україні та за кордоном.
- •7. Перспективи та можливості підвищення кваліфікації психотерапевта в Україні та закордоном.
- •8.Історія розвитку сучасних психотерапевтичних напрямків. Гіпнотерапія, психоаналіз, психограма, гештальттерапія, транзактний аналіз, нлп.
- •10. Історія та розвиток гіпнотичних технік. Теорії гіпнозу.
- •11. Феномени які зберігаються при проведенні гіпнозу: рапорт, каталепсія, пост гіпнотична амнезія, вікова регресія.
- •14. Прогресуюча релаксація за Шульцем. Біофідбек
- •15. Топографічна та структурна модель особистості з.Фройд.
- •16. Розвиток особистості стадії психосексуального розвитку особистості з.Фройда і психосексуального розвитку особистості е. Еріксона
- •17. Основні положення к.Г. Юнга, а. Адлера, к. Хорні, в. Райха, е. Еріксона на природу людини та процес психотерапії.
- •18.Механізми психологічного захисту
- •19. Осн. Відмінності психоаналізу від психіатрії та медицини
- •20.Психодинамічне розуміння обмовок та забування інформації.
- •21.Робота сновидіння (з.Фройд)
- •22.Перенос та контрперенос
- •23. Психодинамічне розуміння симптомів психічних та психосоматичних розладів
- •24.Вільні асоціації та аналіз сновидінь
- •25.Основні стадії та процедури психоаналізу
- •26.Психоаналітичні техніки. Психодрама.
- •27.Історія виникнення та розвитку психодрами
- •29. Основні процедури: ролі в психодрамі, фази і розвиток психодрами
- •30. Оцінка психодрами як методу психотерапії
- •31. Історія і розвиток гештальттерапії (далі г.-т.)
- •34. Оцінка гештальттерапії як методу психотерапії.
- •36. Особливості та основні цілі кт.
- •37. Когнітивна модель а.Бека
- •38. Основні поняття і методи когнітивної психотерапії
- •39. Раціонально-емотивна психотерапія а. Елліса.
- •40. Депресія, тривожні розлади з точки зору кбт.
- •40. Перфекціонізм з точки зору кбт.
- •41. Техніки і методики кбт. Методи виявлення автоматичних думок в кбт.
- •42. Особливості взаємин терапевт-клієнт в кбт.
- •43. Схема-терапія
- •44.Психотравматерапія та emdr
- •45. Історія і розвиток транзактного аналізу.
- •46. Основні поняття трансактного аналізу: стани «я», трансакції, ігри, сценарії, контракти, захист, дозвіл та дієздатність
- •47. Оцінка транзактного аналізу як методу психотерапії. Експериментальне підтвердження його основних положень.
- •48. Структурно-функціональний аналіз Его-станів
- •49. Аналіз взаємодій у трансактному аналізі.
- •50. Форми структурування часу у трансактному аналізі.
- •51. Сценарний аналіз.
- •52. Теорія і філософія позитум підходу в житті і психотерапії: визначення пп; 10 переваг пп; 3 якості пп, що відрізняють її від інших напрямків психотерапії; принципи пп.
- •53.2. П`ятикрокова модель:
- •55. . Історія виникнення тілесно-орієнтованої терапії
- •56. Основні поняття та процедури тілесної психотерапії: енергія, м'язовий панцир, грунт під ногами, дихання, оцінка тіла і напружені пози, рухові вправи, фізичний контакт.
- •57.Основні положення методів Фельденкрайса та Александера, первинної терапії, біоенергетики.
- •60. Поняття про репрезентативні системи індивіда та способи їх діагностики.
- •61. Метамодель в нлп.
- •62.Рефреймінг у нлп.
- •64.Дослідження впливу сім’ї на розвиток психічних захворювань дослідницьких груп м. Боуена та г. Бейтсона.
- •65. Теорія сімейних систем м. Боуена
- •66. Концепція подвійного зв`язку г.Бейтсона
- •67. Види нейтральності. Динаміка процесу нейтральності і «всепартійності».
- •68. Принцип циркулярності та каузальність поведінкових проявів
- •69. Позитивна конотація як принцип системної психотерапії.
- •70. Наративна психотерапія. Методи деконструкції проблемних історій клієнта
- •71. Структурна сімейна психотерапія.
- •72.Стратегічна сімейна терапія
- •73. Сеттінг у сст та інших напрямках психотерапії (прочитати статтю: Хан Гроен-Праккен "Влияние сеттинга на ход психоанализа и психотерапии").
42. Особливості взаємин терапевт-клієнт в кбт.
Клієнт і терапевт повинні прийти до угоди про те, над якою проблемою вони працюватимуть. Важливим є рішення проблем, а не зміна особистісних характеристик або недоліків пацієнта.
Терапевт повинен бути дуже емпатійним, природним, конгруентним (принципи, взяті з гуманістичної психотерапії); не повинно бути директивності.
ü Психотерапевт і клієнт співпрацюють при експериментальній перевірці помилкового дезадаптивного мисленні. Приклад: клієнт: «Коли я йду по вулиці, на мене всі обертаються», терапевт: «Спробуйте пройтися по вулиці і порахувати, скільки людей обернулося на вас». Природно, що автоматична думка не збігається з реальністю.
Суть :є гіпотеза, вона повинна бути перевірена емпіричним шляхом.
Сократичний діалог як серія питань, що мають наступні цілі:
Прояснити або визначити проблеми
Допомогти в ідентифікації думок, образів, відчуттів
Дослідити сенс подій для пацієнта
Оцінити наслідки збереження не адаптивних думок і видів поведінки.
Спрямоване пізнання: терапевт-гід заохочує пацієнтів звертатися до фактів, оцінювати ймовірність, збирати інформацію та піддавати все це перевірці.
43. Схема-терапія
Схематерапію розробив наприкінці 90х років американський психотерапевт Д. Янг як модифікацію стандартної когнітивноповедінкової терапії (КПТ) щодо лікування розладів особистості. Мета схема - терапії - допомогти пацієнтам в досягненні задоволення своїх глибинних емоційних потреб.
У моделі Д. Янга схеми є внутрішніми тематичними конструктами, що відображають і організовують знання, насамперед про себе й людські стосунки, набуті в результаті життєвого досвіду, зокрема раннього дитинства. Ці схеми можуть бути більшою чи меншою мірою усвідомленими чи неусвідомленими, є схеми здорові (адаптивні) і негативні (дисфункційні), пов’язані з негативним травматичним досвідом у дитинстві. Д. Янг пов’язує дисфункційні схеми з певними категоріями тем і завдань, присутніх на різних етапах вікового розвитку дитини, і поділяє їх на 5 груп, у яких сумарно виокремлює 18 схем. Схеми, у свою чергу, він поділяє на первинні та вторинні. Вторинні є свого роду компенсацією первинних: наприклад, схема самопожертви є компенсаторною щодо схеми дефективності. Людина може перебувати в стані активованої схеми») чи намагатися уникати активації схеми, оскільки більшість схем викликають емоційний дистрес, шляхом застосування копінгстратегій уникнення або гіперкомпенсації (наприклад, для схеми дефективності стратегією уникнення буде запобігання близьким стосункам — «коли ти не підпускаєш нікого до себе близько, то захищаєшся від розчарування, що тебе ніхто не може полюбити» або ж гіперкомпенсації — постійно шукати близьких стосунків, боротися за любов інших, вимагаючи від них постійних знаків, виявів та підтверджень любові тощо). На жаль, зазвичай ці стратегії ведуть швидше до підтвердження схеми, аніж до зцілення (коли людина вимагає від інших постійних виявів любові, ревнує, рано чи пізно це призведе до конфліктів у стосунках та їх розриву; той же, хто уникає стосунків, навпаки, не має можливості отримати корегуючий досвід, що його можуть любити).
Д. Янг у розробці схематерапії впровадив також поняття «частки» (це стани свідомості, пов’язані з певним набором схем та копінгстратегій) і виділив такі з них:
— зранена дитина (містить у собі зазвичай схеми депривації, скривдження, покинення, дефективності — несе у собі весь біль, пов’язаний з минулим досвідом скривдження та емоційної депривації);
— зла/неконтрольована дитина (частка, пов’язана з вибухами злості, що накопичується й більше не може стримуватися);
— осудливокаральна частка (самоосудження, ненависть до себе, є свого роду представником у внутрішньому світі людини осіб, які негативно ставилися до неї в минулому, які осуджували, відкидали, кривдили);
— відстороненозахисна частка (має функцію втамовувати біль, а відповідно й усі почуття шляхом загального втамовування/замороження або ж стратегіями зловживання алкоголем, поведінкою самопошкодження тощо);
— доросла здорова частка — в осіб з особистісними розладами зазвичай дуже слабо розвинена, її розвиток є одним із завдань терапії.