16. Застосування добрив
16. ЗАСТОСУВАННЯ ДОБРИВ
Способи і строки внесення добрив залежать від біологічних і сортових особливостей культури, попередників, ґрунтово-кліма- тичних умов, організаційно-господарських можливостей. Ґрунто- во-кліматичні умови, рівень забезпечення рослин поживними речовинами значною мірою визначають способи внесення добрив. Як правило, застосовують розкидний і локальний способи внесення добрив. Розкидне та локальне внесення добрив може бути основним, припосівним удобренням і підживленням.
Розкидне внесення добрив. При розкидному способі внесення добрив вони рівномірно розподіляються по поверхні ґрунту чи посіву з обов’язковим наступним зароблянням при основному, припосівному обробітку ґрунту та боронуванні.
При зароблянні добрив плугом з передплужником понад 80% гранульованих добрив потрапляє у шар ґрунту 8–18 см, а при зароблянні добрив плугом без передплужника вони рівномірно розподіляються по всьому орному шару. Культивація або боронування призводять до того, що 50–60% добрив зосереджується в шарі ґрунту 0–2 см, а 81–100% — в шарі ґрунту 0–6 см. Внесення добрив у верхню частину орного шару ґрунту сприяє зниженню оплати одиниці добрива урожаєм, що особливо важливо в умовах недостатнього зволоження. Внесення азотних добрив без заробляння у ґрунт на глибину менш як 5 см зумовлює значні газоподібні втрати азоту. При розкидному способі внесення добрив без заробляння у ґрунт спостерігають найбільші втрати поживних речовин внаслідок змиву та вивітрювання сполук азоту. Мінімальний обробіток (без оранки) зумовлює недостатнє перемішування добрив з ґрунтом, що зумовлює підвищення концентрації азоту, фосфору, калію й інших елементів живлення, посилює іммобілізацію і зменшує кількість доступних поживних сполук азоту, фосфору в основній зоні зосередження кореневої системи.
Головною вимогою до розкидного способу внесення є рівномірність розподілу добрив по поверхні ґрунту або посіву. Нерівномірність розподілу добрив призводить до зниження врожайності на 10–19%, нерівномірності дозрівання врожаю, полягання
149
Землеробство з основами ґрунтознавства і агрохімії
рослин і зниження якості продукції. Так, недобір урожаю озимої пшениці за рахунок полягання досягає 25–60%. Локальне внесення добрив. При локальному внесенні добрива розміщуються екраном (суцільним шаром), суцільною або пунктирною стрічкою, розрізненими гніздами. Локальний спосіб порівняно з розкидним дає можливість зменшити площу взаємодії добрива з ґрунтом, що сприяє підвищенню коефіцієнта використання рослинами поживних речовин, особливо з фосфорних добрив.
Локально добрива вносять в основне удобрення, припосівне і в підживлення. Добрива вносять у рядки або ямки. Розміщують стрічку добрив в основному і припосівному внесенні упоперек до майбутнього напряму сівби рядками. Локально добрива вносять за допомогою сіялок, культиваторів-рослино- підживлювачів, комбінованих агрегатів та інших механізмів.
При внесенні основного добрива локальним способом глибина заробляння добрив у Поліссі і Лісостепу становить 10–12, у Степу — 12–15 см. Відстань між стрічками при основному удобренні зернових культур і культур суцільного посіву 12–17 см, просапних — 20–30 см. Ширина стрічки 2–4 см. Глибина припосівного локального внесення становить 12–15 см.
Оптимальні норми локального внесення добрив на 10–30% менші, ніж розкидного. Застосування для локального внесення норм добрив, вищих за оптимальні, зумовлює значно більше зниження врожайності, ніж при розкидному. При локальному внесенні добрив порівняно з розкидним підвищується врожайність зернових культур на 2–5 ц/га, зерна кукурудзи — на 5– 8 ц/га. При нормах добрив 60–90 кг/гa NPK і вище та високій родючості ґрунту ефективність локального внесення добрив менша, ніж розкидного.
Строки внесення добрив. Із урахуванням біологічних особливостей вирощування культур, створення оптимальних умов живлення рослин, ґрунтово-кліматичних умов добрива вносять в основне і припосівне удобрення, під час вегетації рослин (підживлення).
Основне внесення добрив передбачає внесення органічних і мінеральних добрив під час основного обробітку ґрунту. За рахунок основного удобрення створюють певні умови живлення для рослин протягом вегетаційного періоду. Норми внесення доб-
150
16. Застосування добрив
рив встановлюють згідно з системою удобрення та планом використання добрив, проектно-кошторисною документацією.
Високоефективним є сумісне застосування мінеральних і органічних добрив (гній, компости), особливо на фоні проведеної хімічної меліорації. У польових сівозмінах найефективніше використовувати органічні добрива під цукрові буряки, картоплю, кукурудзу, озиму пшеницю.
Оптимальною нормою підстилкового гною на Поліссі і в Лісостепу під просапні культури є внесення 30–50 т/га гною, під озимі — 20–30, у Степу — відповідно 30–40 і 20–25, при зрошенні — до 60 т/га. Оплата 1 т гною приростом урожаю на Поліссі становить 0,69 ц з.о. (зернових одиниць), у Лісостепу і Степу — 0,44 і 0,26 ц. В умовах зрошення оплата гною зростає вдвічі порівняно з умовами богару і становить 0,52 ц.
Внесення органічних добрив (гною, компостів) навесні зумовлює подовження строків виконання польових робіт, що врешті-решт призводить до недобору значної кількості врожаю, зниження оплати одиниці добрива, значних втрат поживних речовин.
Під час основного удобрення культури вносять 75–80% річної норми мінеральних добрив із запланованої для її удобрення кількості; 20–25% норми добрив застосовують припосівне внесення та для підживлення певної культури. Враховуючи ґрунто- во-кліматичні умови, особливості живлення рослин азотом, часто частину азотних добрив з основного внесення переносять на весняно-літній період. Це стосується насамперед ґрунтів легкого гранулометричного складу.
Дроблення норми мінеральних добрив на основне, припосівне внесення та підживлення малоефективне, особливо в умовах недостатнього зволоження. В основне внесення в першу чергу використовують низькопроцентні, не гранульовані добрива. На ґрунтах з кислою реакцією з фосфорних добрив використовують важкорозчинні фосфорні.
В умовах виробництва часто доводиться довносити певну кількість добрив, яка не була внесена з осені, навесні під передпосівний обробіток ґрунту. Такий спосіб внесення добрив не повною мірою сприяє підвищенню врожайності і зумовлює зменшення оплати одиниці добрива врожаєм.
151
Землеробство з основами ґрунтознавства і агрохімії
Припосівне удобрення. При внесенні добрив у рядки і ямки при посіві поліпшується живлення рослин певними елементами живлення період проростання. Добрива в рядки та ямки вносять на 2–3 см нижче і в бік від насіння. Для припосівного внесення використовують водорозчинні висококонцентровані тверді і рідкі (РКД, КАС) добрива. Поживні речовини вносять у рядки з розрахунку 8–10 кг/га NPK. Оплата добрив, особливо суперфосфатів, при рядковому внесенні значно вища, ніж при внесенні добрив під передпосівний обробіток ґрунту навесні. Ефективність рядкового внесення добрив невелика при високому рівні забезпечення рослин елементами живлення і значному насиченні сівозміни добривами.
Підживлення рослин. Основним завданням підживлення є поліпшення живлення рослин у певні періоди, посилення інтенсивності формування окремих органів рослин, вплив на відтік поживних речовин і підвищення якості продукції. Необхідність у проведенні підживлення визначається за результатами рослинної і ґрунтової діагностики, вмістом вологи у ґрунті.
Найчастіше проводять кореневі і позакореневі підживлення. При кореневому підживленні добрива вносять у зону розташування основної маси коріння. При позакореневому підживленні розчини добрив наносять на поверхню рослин. Проводять підживлення на початку вегетації рослин (ранньовесняні) та пізні підживлення. Для підживлення використовують водорозчинні висококонцентровані добрива. Особливо підживлення високоефективні коли не застосовують основного і рядкового удобрення.
Всучасних технологіях використовують позакореневі підживлення сечовиною в певні фази органогенезу озимої пшениці з метою підвищення її врожаю та збільшення біосинтезу білка в зерні. Часто позакореневі підживлення поєднують з внесенням пестицидів (табл. 25).
Вумовах зрошення використовують три варіанти внесення мінеральних добрив: 1) проведення підживлення додатково до основного і припосівного удобрення сухими добривами; 2) якщо менша частина річної норми внесена під основний обробіток, то додатково вносять залишок норми добрив у вигляді розчинів разом з поливною водою протягом вегетаційного періоду; 3) усю норму добрив у вигляді розчинів вносять з поливною во-
152
16. Застосування добрив
Таблиця 25
Вплив добрив і пестицидів на врожайність і якість зерна озимої пшениці
|
Урожай- |
Приріст врожаю, |
Вміст |
|
Варіант досліду |
ність, |
ц/га від |
білка, |
|
|
пести- |
% |
||
|
ц/га |
добрив |
||
|
цидів |
|
||
|
|
|
|
|
1. N30P90K90 - фон |
48,1 |
– |
– |
10,2 |
2. Фон + N30 (II етап) + N30 |
55,3 |
7,2 |
– |
12,3 |
(IV етап) |
|
|
|
|
3. Фон + N30 (II етап) + N30 |
60,2 |
12,1 |
– |
12,7 |
(IV етап) + N30 (VIII етап) |
|
|
|
|
4. 1 варіант + пестициди |
55,5 |
7,4 |
7,4 |
10,7 |
5. 2 варіант + пестициди |
63,9 |
15,8 |
8,6 |
11,7 |
6. 3 варіант + пестициди |
68,5 |
20,3 |
8,3 |
13,1 |
дою перед посівом, у період вегетації рослин і після збирання врожаю.
Вносити добрива можна з поливною водою як до сівби, так і при проведенні вологозарядкових, зволожувальних і освіжаючих поливів у період росту і розвитку рослин.
При дощуванні допустима така концентрація розчинів мінеральних добрив, %: азотних — 0,5, фосфорних — 2, калійних — 2–3, складних розчинів — 0,5.
Основне та припосівне внесення добрив і підживлення здійснюють за допомогою прямоточної, перевантажувальної та перевалочної технологій. За прямоточною технологією добрива вносять за схемою: склад — агрегат для внесення добрив — поле; за перевантажувальною: склад — перевантажувач — агрегат для внесення добрив — поле; за перевалочною: склад — автосамоскид — перевантажувальний майданчик — агрегат для внесення добрив — поле.
Контрольні запитання
1.Чим відрізняються способи внесення добрив, їх ефективність?
2.Способи застосування добрив в інтенсивних технологіях.
153