- •ВСТУП
- •1. ПОХОДЖЕННЯ, СКЛАД І ВЛАСТИВОСТІ ҐРУНТІВ
- •1.1. Гранулометричний склад ґрунтів
- •1.2. Мінералогічний склад ґрунтів
- •1.3. Ґрунтотворні породи
- •1.4. Суть ґрунтотворного процесу
- •1.5. Морфологічні ознаки ґрунту
- •1.6. Органічна частина ґрунту
- •1.7. Вбирна здатність і реакція ґрунту
- •1.8. Водні властивості і водний режим ґрунту
- •1.9. Повітряні властивості і повітряний режим ґрунтів
- •1.10. Теплові властивості і тепловий режим ґрунтів
- •2. РОДЮЧІСТЬ ҐРУНТІВ
- •3. ОСНОВНІ ГЕНЕТИЧНІ ТИПИ ҐРУНТІВ УКРАЇНИ
- •3.1. Фактори і умови ґрунтоутворення
- •3.2. Основні закономірності розміщення ґрунтів
- •3.3. Класифікація і систематика ґрунтів
- •3.4. Номенклатура ґрунтів
- •Контрольні запитання
- •Контрольні запитання
- •Контрольні запитання
- •Контрольні запитання
- •8. ЗАСОЛЕНІ ҐРУНТИ І СОЛОДІ
- •Контрольні запитання
- •Контрольні запитання
- •10. ҐРУНТИ ГІРСЬКОГО КРИМУ
- •Контрольні запитання
- •Контрольні запитання
- •12.2. Агровиробниче групування ґрунтів
- •Контрольні запитання
- •13. ЗЕМЕЛЬНИЙ КАДАСТР
- •13.1. Економічна оцінка земель
- •14. СКЛАД І ЖИВЛЕННЯ РОСЛИН
- •14.1. Роль макро- і мікроелементів
- •14.2. Винос поживних речовин культурами
- •14.3. Баланс поживних речовин
- •14.4. Рослинна діагностика
- •14.5. Живлення рослин
- •Контрольні запитання
- •15. АГРОХІМІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ҐРУНТІВ
- •15.1. Вміст елементів живлення у ґрунті і їх значення
- •15.2. Агрохімічні властивості ґрунтів
- •Контрольні запитання
- •16. ЗАСТОСУВАННЯ ДОБРИВ
- •17. ХІМІЧНА МЕЛІОРАЦІЯ ҐРУНТІВ
- •17.1. Вапнування ґрунтів
- •17.2. Гіпсування ґрунтів
- •Контрольні запитання
- •18. МІНЕРАЛЬНІ ДОБРИВА
- •18.1. Азотні добрива
- •18.2. Рідкі азотні добрива
- •18.3. Інгібітори нітрифікації
- •18.4. Фосфорні добрива
- •18.5. Калійні добрива
- •18.6. Комплексні добрива
- •18.6.1. Застосування комплексних добрив
- •18.7. Рідкі комплексні добрива
- •Контрольні запитання
- •19. ОРГАНІЧНІ ДОБРИВА
- •19.2. Пташиний послід
- •19.3. Торф
- •19.4. Компости
- •19.5. Сапропель
- •19.6. Зелене добриво
- •Контрольні запитання
- •20. ЗНАЧЕННЯ МІКРОЕЛЕМЕНТІВ І МІКРОДОБРИВ
- •20.1. Мікродобрива
- •Контрольні запитання
- •21. СКЛАДИ ДЛЯ ЗБЕРІГАННЯ ДОБРИВ
- •22. СИСТЕМА ЗАСТОСУВАННЯ ДОБРИВ
- •22.1. Система удобрення у сівозмінах
- •22.2. Удобрення овочевих культур
- •22.3. Удобрення плодових і ягідних культур
- •22.4. Удобрення сінокосів і пасовищ
- •22.5. Система удобрення в умовах зрошення
- •22.7. Програмування врожаю
- •Контрольні запитання
- •23.1.3. Агрохімічне дослідження ґрунтів
- •23.1.4. Агрохімічні картограми
- •23.1.5. Моніторинг ґрунтів
- •23.1.6. Агрохімічний паспорт
- •23.1.7. Проектно-кошторисна документація
- •23.1.8. Контроль якості засобів хімізації
- •23.1.9. Агрохімічне обслуговування
- •23.1.10. Формування «Сільгоспхімія»
- •23.1.11. Пункти хімізації
- •23.2. Економіка застосування добрив
- •Контрольні запитання
- •24.2. Вода
- •24.4. Теплота
- •Контрольні запитання
- •25.1. Біологічні особливості бур’янів
- •25.2. Класифікація бур’янів
- •25.3. Заходи боротьби з бур’янами
- •Контрольні запитання
- •26. СІВОЗМІНИ В ЗЕМЛЕРОБСТВІ УКРАЇНИ
- •26.1. Наукові основи сівозмін
- •26.2. Класифікація сівозмін
- •26.5. Проміжні культури в сівозміні
- •Контрольні запитання
- •27. ОБРОБІТОК ҐРУНТУ
- •27.2. Заходи і способи обробітку ґрунту
- •27.3. Системи обробітку ґрунту
- •27.3.1. Зяблевий обробіток ґрунту
- •27.3.2. Передпосівний обробіток ґрунту під ярі культури
- •27.3.3. Обробіток ґрунту під озимі культури
- •Контрольні запитання
- •28.1. Агротехнічні вимоги до якості насіння
- •28.2. Зберігання насіння
- •28.3. Підготовка насіння до сівби
- •28.4. Сівба сільськогосподарських культур
- •Контрольні запитання
- •29. СИСТЕМИ ЗЕМЛЕРОБСТВА
- •29.1. Розвиток систем землеробства
- •29.2. Сучасні інтенсивні системи землеробства
- •29.4. Системи землеробства на зрошуваних землях
- •Контрольні запитання
- •СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
18. Мінеральні добрива
складу, значна частина хлору вимивається і це позитивно впливає на якість продукції. Каїніт доцільно вносити під цукрові буряки, на луках і пасовищах. Застосування каїніту вимагає частішого проведення вапнування з метою збагачення ґрунтів на кальцій та інші елементи, які вимиваються разом з хлором.
18.6. Комплексні добрива
Змішані добрива. Змішування добрив дає можливість отримувати комплексні добрива із заданим вмістом і співвідношенням поживних речовин з урахуванням величини та якості запланованого врожаю і характеристики ґрунту, на якому вирощуватиметься певна культура. Змішують добрива на складах, пунктах хімізації. Такі добрива повинні відповідати певним вимогам: 1) мати певне співвідношення елементів живлення і високу їх концентрацію; 2) бути однорідними за розміром часточок; 3) мати добрі фізичні властивості; 4) добре розсіватись; 5) при змішуванні і зберіганні не повинні відбуватися реакції, які б могли зумовити втрати поживних речовин або зменшити розчинність компонентів добрив.
При виборі компонентів змішаних добрив використовують таблиці змішування.
Технологія виготовлення змішаних добрив включає подрібнення, просіювання, дозування за масою або об’ємом, змішування. Для змішування використовують механізми заводського виробництва (УТС-30) або місцевих раціоналізаторів і винахідників.
Фірми почали випускати складні добрива торгових марок Мульти-К, Мg (КNО3 + MgO — 12:0:43, MgO — 1–4%), Mагнисал (MgNO3)2 — 11:0:0, MgO — 15%, Мульти-МАР (12:61:0), MультиМКР (0:52:34), Полифид — комплексне добриво (9:12:36 + 3% MgO + мікроелементи).
При змішуванні селітри аміачної, амофосу, подвійного суперфосфату і калію хлористого отримують змішане добриво із вмістом 16% N, 16% Р2О5 і 16% К2О.
Складно-змішані добрива. Мало гігроскопічні, гранульовані,співвідношення поживних речовин близьке до одиниці. Найбільше використовують такі марки складно-змішаних добрив: 1:1:1; 0:1:1; 1:1:1,5; 1:1,5; 1:1,5. Так, при змішуванні селітри
175
Землеробство з основами ґрунтознавства і агрохімії
аміачної, суперфосфату, калію хлористого, сірчаної і фосфорної кислот, аміаку отримують добриво марки 14,2:14,2; 14,2 зі вмістом 70–90% водорозчинної фосфорної кислоти. Сума азоту, фосфору (Р2О5) і калію (К2О) становить 30–44%.
18.6.1. Застосування комплексних добрив
Застосування комплексних добрив порівняно із змішаними добривами дає можливість зменшити затрати на їх перевезення, зберігання і внесення, підвищити ефективність і продуктивність праці.
Амофос NH4H2PO4 + (NH4)2HPO4. Масова частка засвоюваної фосфорної кислоти становить 46–55% Р2О5, в тому числі водорозчинної 34–48% Р2О5,11–14% азоту. Вміст вологи не більш як 1%. Гранульований. Гранул розміром 1–4 мм не менш як 90–95%. Фізичні властивості добрі. Недоліком амофосу є широке співвідношення азоту й фосфору (1 : 4,1–5).
Як елемент живлення амонійний азот амофосу підсилює надходження фосфору у рослину. Агрохімічна ефективність близька до ефективності еквівалентної суміші простих добрив. Ефективний на всіх ґрунтах, крім каштанових.
Діамофос (NH4)2Н PO4 + NH4H2РO4. Масова частка азоту становить 16–18%, загальної фосфорної кислоти 46–48%. Співвідношення N : Р2О5 = 1 : 2,5. Білого кольору, добре розчинний у воді, гранульований, не злежується.
Амонійний азот швидко перетворюється на нітратний. При основному і рядковому внесенні під ярі зернові, льон, картоплю ефективність діамофосу вища, ніж суміші простих добрив, на чорноземних ґрунтах — дещо вища за суміш простих добрив, а на посівах просапних культур — однакова. Доцільно використовувати це добриво як базисне для виготовлення змішаних добрив.
Селітра калієва KNO3. Масова частка азоту становить 13– 14% N, оксиду калію 46,5%. Добре розчинна у воді. Має вигляд кристалічного порошку або гранульована. Характеризується добрими фізичними властивостями, малою гігроскопічністю. Високоефективна під картоплю, тютюн, овочеві і цитрусові.
Нітрофоски. Д. М. Прянишников уперше запропонував обробляти фосфатну сировину азотною кислотою. При цьому
176
18. Мінеральні добрива
утворюється складне добриво, яке містить азот і фосфор — нітрофос. Фосфатну сировину можна обробляти сумішшю азотної і сірчаної кислот. Після добавляння до нітрофосу калію отримують нітрофоску.
Головні елементи живлення рослин у нітрофосці входять до складу дикальційфосфату, фосфату і нітрату амонію, солей калію. Оцінюють нітрофоски за вмістом не лише суми доступних сполук азоту, фосфору і калію, а й водорозчинних сполук фосфору. Нітрофоски із вмістом 50% і більше водорозчинної фосфорної кислоти від засвоюваної кількості доцільно використовувати для внесення в рядки і для підживлення.
Нітрофоска. Масова частка азоту становить не менш як 11%, засвоюваних сполук фосфору — 10% Р2О5, у тому числі водорозчинної — не менш як 55%, калію не менш ніж 11% К2О. Сума поживних речовин 32–45%. Вміст вологи — до 1,5%. Гранули розміром 1–4 мм близько 90%. Заводи виробляють нітрофоски під марками 17:17:17 або 12:10:15, що вказує на вміст 17% і 12% азоту, 17% і 10% Р2О5, 17% і 15% К2О.
Транспортуються у затареному вигляді або насипом. Використовують для основного внесення, внесення в рядки та для підживлення. Нітрофоски ефективніші на Поліссі і в Лісостепу. Марки нітрофоски 1:1:1 застосовують під зернові, картоплю і трави. Для оптимізації їх умов живлення необхідно довносити азот, фосфор і калій у виді простих добрив.
Нітрофос. Масова частка азоту становить 21–25%, фосфору — 5–23% Р2О5. Водорозчинної фосфорної кислоти містить 55–65% від засвоюваної. Гранул розміром 1–4 мм — не менш як 94%. Використовують для підживлення і рядкового внесення.
Діамофоска. Марка 10-25-25. Водорозчинної фосфорної кислоти містить 91–96% Р2О5 від загальної кількості сполук фосфору. Ефективність діамофоски рівнозначна ефективності суміші простих добрив.
Комплексні добрива виробляють з певним вмістом мікроелементів.
Поліфосфати. Рослини використовують більше фосфору з поліфосфатів, ніж з інших фосфорних добрив, їх доцільно використовувати на ґрунтах з високою біологічною активністю.
177