22. Система застосування добрив

продуктивності лук і пасовищ, поживної цінності кормів, зменшення кількості бур’янів.

При кореневому поліпшенні лук і пасовищ застосовують вапнякові матеріали і добрива. При сівбі бобових та бобово-злако- вих травосумішей обов’язково треба проводити вапнування і вносити добрива. Солонцюваті ґрунти і солонці гіпсують при корінному поліпшенні кормових угідь з внесенням гною, азотних і фосфорних добрив, проведенням дренажу.

Для підвищення ефективності азотних добрив їх вносять рано навесні після стоку надлишкових вод. В умовах достатнього зволоження азотні добрива вносять після кожного спасування тваринами травостою, а в посушливих — навесні або улітку. Фосфорні добрива високоефективні на низинних луках, у гірських районах Карпат, калійні — на осушених торф’яних ґрунтах. На високопродуктивних зрошуваних пасовищах калійні добрива вносять навесні і восени.

Перед освоєнням пасовищ вносять 30–50 т/га гною. Розбавлену гноївку (1:2–4) краще вносити (10–20 т/га) на луках рано навесні до початку росту трав, на сінокосах — після першого і другого укосів. Максимальна кількість азоту, яку вносять з рідким гноєм, не перевищує 400 кг/га. На природних суходільних сінокосах застосовують повне мінеральне добриво.

Під насінники злакових багаторічних трав вносять 20–30 т/га

гною або компостів, N30–50 Р40–60 К60– 80 у перший рік і N50–60 у наступні роки. При цьому половину норми азоту використовують

навесні, а половину — влітку після збирання насіння. Під насінники бобових багаторічних трав застосовують фосфорно-калійні добрива, наприклад, під насінники трав на осушених торф’яних

ґрунтах під час сівби або підживлення вносять Р30–50К100–120. Раз за 3–4 роки вносять 20–25 кг/га сульфату міді. Бор (1,5–2 кг/га),

молібден (150–200 г/га) вносять під насінники бобових трав.

22.5. Система удобрення в умовах зрошення

Створення оптимальних умов зволоження ґрунтів і забезпечення рослин водою є основною умовою високої ефективності добрив при зрошенні. Оптимальний режим зволоження підтримують

221

Землеробство з основами ґрунтознавства і агрохімії

у зоні розташування основної маси кореневої системи на рівні 75–85% повної польової вологоємкості. Ці умови забезпечують оптимальні умови життєдіяльності рослин, максимальну оплату одиниці добрива та зниження витрат води на одиницю врожаю. Застосування добрив знижує коефіцієнт витрат води озимою пшеницею на 10–35%, кукурудзою — на 18–32, цукровими буряками — на 8–30%. Порушення строків і технології поливів призводить до зниження ефективності зрошення і застосування добрив.

Зрошення і застосування добрив за даними Інституту зрошуваного землеробства дає можливість підвищити ефективність добрив у 1,5–3 рази порівняно з незрошуваними умовами. Приріст урожаю від застосування добрив становить, кг/га: озимої пшениці — 20–35, кукурудзи (зерно) — 30–50, люцерни (сіно) — 60–80. Порушення технології зрошення і неправильне застосування добрив знижує якість зерна озимої пшениці і соняшнику, овочевих культур, ягід винограду, забруднює навколишнє середовище. Зрошення підвищує ефективність рядкового і дробного внесення добрив, дає змогу спрямовано регулювати умови формування врожаю високої якості за допомогою різних технологій застосування засобів хімізації.

В умовах зрошення органічні добрива не тільки збільшують вміст поживних речовин у ґрунті, а й поліпшують його фізичні властивості, посилюють мобілізацію поживних речовин, підвищують. продуктивність сівозмін. Внесення 30–40 т/га гною в умовах зрошення зумовлює приріст урожаю зерна озимої пшениці на 7–8 ц/га, зерна кукурудзи — на 14–25, зеленої маси кукурудзи — на 110, коренеплодів кормових буряків на 122 ц/га. Недостатнє застосування гною погіршує азотне живлення рослин. Тому для підвищення ефективності гною його застосовують разом з азотними добривами. Післядія гною недовготривала. Перепрілий гній вносять під цукрові буряки, кукурудзу, овочеві культури, картоплю.

Головну роль при формуванні врожаю і якості сільськогосподарської продукції в умовах зрощення відіграє азот. З урахуванням великої рухомості нітратного азоту та швидкої трансформації різних форм азоту значну його частину вносять роздрібнено. Аміачні, амонійні та амідні форми азотних добрив вносять восени, інші — навесні.

222

22. Система застосування добрив

Основну кількість фосфорних добрив вносять під основний обробіток ґрунту. На фоні високої агротехніки при застосуванні азотно-фосфорних добрив ефективність калійних добрив збільшується,особливо на ґрунтах з низьким і середнім вмістом обмінного калію. При внесенні підвищених норм азоту і фосфору обов’язково треба застосовувати калійні добрива. При вмісті у ґрунті обмінного калію понад 250 мг/кг ґрунту сільськогосподарські культури на його внесення не реагують.

При зрошенні доцільно вносити добрива з поливною водою. Концентрація азоту у поливній воді до 0,5%, фосфору — 2%, калію — 3%, а при використанні складного розчину — 1%.

22.6. План застосування добрив

При складанні плану враховують культуру, попередник і його удобрення, рівень культури землеробства, величину планового врожаю, фонди мінеральних добрив, їх асортимент; нагромадження органічних добрив у господарстві, агрохімічну та фізикохімічну характеристику ґрунтів, нові технології вирощування культур, вимоги щодо охорони навколишнього середовища. Рекомендовані середні норми добрив коригують з урахуванням вмісту поживних речовин у ґрунті конкретного поля, значення попередника, його удобрення, насичення сівозміни органічними та мінеральними добривами, еродованості ґрунтів, наявності добрив тощо. Мінеральні добрива розподіляють між культурами з урахуванням фондів і форм добрив. У складеному плані застосування добрив зазначають потреби у засобах хімічної меліорації, місце внесення органічних добрив, місце і дози різних мінеральних добрив для основного, передпосівного внесення та для підживлення, способи і строки використання рослинами мікроелементів.

На еродованих ґрунтах найбільш ефективне поєднане застосування органічних та мінеральних добрив на фоні проведення протиерозійних заходів. Обов’язково треба вносити органічні та мінеральні добрива при освоєнні рекультивованих земель.

Комплексне використання засобів хімізації вимагає, щоб для кожного поля, крім плану застосування добрив, був складений

223

Землеробство з основами ґрунтознавства і агрохімії

план використання пестицидів. Це дає змогу підвищити ефективність застосування добрив, знизити затрати на використання засобів хімізації, зменшити механічне навантаження на ґрунт. Крім агрохімічного обґрунтування, план застосування добрив повинен мати також економічне та екологічне обґрунтування.

В умовах недостатньої кількості органічних і мінеральних добрив план застосування добрив коригують. При цьому враховують не тільки характеристику поля, а й біологічні особливості культури, величину запланованого врожаю, можливості дотримання вимог технології, погодні умови.

22.7. Програмування врожаю

Програмування врожаю — це науково обґрунтована система вирощування високих урожаїв доброї якості. Програмування проводять на основі таких основних показників: 1) лімітуючого природного фактора (вологість, теплота, фотосинтетична активна радіація, родючість ґрунту тощо); 2) потреби культури певного сорту в регульованому факторі (добрива, поливи); 3) величини застосування регульованого фактора на основі природних факторів, які впливають на врожай і створюють оптимальні умови для його формування (меліорація, агротехніка). Отже, в процесі програмування враховують не лише природні фактори формування врожаю, а й реалізацію комплексу заходів, що забезпечують запланований урожай. Важливими з цього комплексу заходів є нагромадження і використання вологи, хімічна меліорація, застосування добрив, високий рівень агротехніки, використання високопродуктивних сортів, які сприяють отриманню продукції високої якості. При визначенні запланованого врожаю слід врахувати природні фактори і правильно оцінити можливість використання реальних ресурсів. Оскільки правильно керувати природними факторами (наприклад, погодою), особливо в посушливі періоди, неможливо, це зумовлює значне розходження між величинами запланованого і фактично отриманого врожаїв.

Для складання програм комплексного застосування засобів хімізації (хімічної меліорації, добрив, засобів захисту і регуляторів

224