24. Умови життя сільськогосподарських рослин і способи їх регулювання в землеробстві
полях, послаблює взимку дію холодних, а влітку гарячих вітрів та суховіїв. Для підвищення температури ґрунту проводять його мульчування, а для більш швидкого прогрівання в умовах достатнього та надлишкового зволоження здійснюють гребеневі та грядкові посіви. Для кращого прогрівання гребенів їх формують у напрямі із сходу на захід. Крім того, для поліпшення температурного режиму холодні вологі ґрунти треба осушувати.
Контрольні запитання
1.Фактори, необхідні для життя рослин. Космічні та земні фактори життя.
2.Основні закони землеробства. Використання законів землеробства в умовах виробництва.
3.Значення води в житті рослин. Форми та категорії ґрунтової води,
їїдоступність для рослин та переміщення в ґрунті.
4.Випаровування води з ґрунту. Шляхи регулювання водного режиму в різних ґрунтово-кліматичних зонах України.
5.Роль світла в житті рослин та ґрунту.
6.Використання рослинами сонячної енергії. Шляхи регулювання світлового режиму в посівах сільськогосподарських культур.
7.Значення атмосферного та ґрунтового повітря в житті рослин та мікроорганізмів.
8.Аерація ґрунту.
9.Повітропроникність та повітроємкість ґрунту.
10.Заходи для регулювання повітряного режиму ґрунту та циркуляції повітря у посівах сільськогосподарських культур.
11.Роль теплоти в житті рослин та мікроорганізмів.
12.Механізми надходження та витрати теплоти ґрунтом.
13.Теплоємкість та теплопровідність ґрунту. Тепловий режим ґрунту та способи його регулювання.
267
Землеробство з основами ґрунтознавства і агрохімії
25. БУР’ЯНИ І ЗАХОДИ БОРОТЬБИ З НИМИ. ШКОДА ВІД БУР’ЯНІВ
Бур’яни — це рослини, які засмічують сільськогосподарські угіддя, завдають шкоди сільськогосподарським культурам, знижуючи їх урожай та погіршуючи якість. Рослини, що належать до культурних видів, але їх не вирощують на даному полі, відносять до засмічувачів.
Дикоросла флора України нараховує понад 3500 видів, з них близько 700 видів зустрічаються як бур’яни. Вони засмічують озимі, ярі, просапні, однорічні й різні багаторічні культури, сади, городи, виноградники, луки, пасовища тощо. Деякі види бур’я- нів у великій кількості поширені у смугах відчуження залізниць і шосейних шляхів, на межах, польових станах, токах, пустирях, вигонах, поблизу жител.
На засмічених посівах сільськогосподарських культур урожай зменшується на 25–30 і більше процентів. Це пояснюється тим, що бур’яни погіршують умови життя культурних рослин, а деякі їх види є паразитами. Зокрема, негативний вплив бур’янів на величину врожаю полягає в тому, що вони знижують родючість ґрунту, використовуючи воду та елементи живлення. Так, буркун жовтий в 1,5, а пирій повзучий у 2,5 раза більше використовують води з ґрунту, ніж озима пшениця, а лобода звичайна —
у2 рази більше, ніж ячмінь та кукурудза. Осот рожевий виносить з ґрунту азоту й фосфору в 1,5, а калію — в 4 рази більше, ніж колосові зернові культури. Зумовлюється це тим, що більшість бур’янів мають добре розвинену кореневу систему, що глибоко проникає в ґрунт. Наприклад, корені осоту рожевого
уперший рік життя можуть досягти глибини 3,5 м, у другий — 5,8, у третій — понад 7 м. Корені буркуну іноді проникають у ґрунт на глибину до 6 м.
Інтенсивний розвиток вегетативних органів бур’янів, що випереджають у рості культурні рослини, призводить до затінення останніх. Це спричинює зниження інтенсивності фотосинтезу, ослаблення стебел внаслідок етіоляції та вилягання посівів, у зв’язку з чим значно зменшується якість продукції та збільшуються втрати під час збирання полеглих хлібів. Поряд з цим за-
268
25. Бур’яни і заходи боротьби з ними. Шкода від бур’янів
тінення рослин призводить до зниження температури поверхні ґрунту на 2–4°С, що негативно впливає на активність мікроорганізмів у ґрунті, призводить до погіршення умов живлення та подовження вегетації рослин. Особливо терплять на перших етапах росту рослини, що повільно розвиваються — льон, кукурудза, картопля, цукрові буряки та ін.
Зміна інтенсивності фотосинтезу та погіршення умов кореневого живлення рослин призводять до зниження якості врожаю, наприклад до зменшення вмісту протеїну у зерні пшениці на 1–2%, Наявність насіння бур’янів у продукції помітно знижує її харчові та смакові якості. Так, наявність у борошні незначної кількості розмеленого насіння таких бур’янів, як куколю, пажитниці п’янкої, блекоти, гірчаку рожевого, перетворює його на продукт, непридатний для вживання людиною і тваринами внаслідок вмісту шкідливих сполук. Домішки полину гіркого надають зерну, крупі і борошну гіркого смаку. Жовтець їдкий, хвощ польовий, гірчак рожевий та інші отруйні рослини знижують якість сіна, продуктивність пасовищ і можуть спричинити отруєння тварин.
Засміченість посівів утруднює збирання врожаю, збільшує витрати пального, зумовлює поломку збиральної техніки. Домішки зелених часточок бур’янів у зерні підвищують його вологість, утруднюють очищення, внаслідок чого зростають витрати, знижується продуктивність праці. Крім того, вартість обробітку ґрунту збільшується за рахунок проведення додаткових заходів та підвищення опору ґрунту знаряддям обробітку. Встановлено, що на оранку 1 га дуже засміченого ґрунту витрачається близько 30 л пального, а на оранку малозасміченого — лише 15–18 л.
Бур’яни, крім шкідливого впливу на величину та якість урожаю, є джерелом розмноження багатьох хвороб та шкідників сільськогосподарських культур. Так, берізка польова сприяє розмноженню лугового метелика та озимої совки, які відкладають яйця на її листках, пирій повзучий — передавач іржі, вівсюг — сажки вівса, паслін гіркий — раку картоплі тощо. Полин гіркий та амброзія полинолиста навіть у незначних кількостях можуть зумовити алергічні захворювання у людей.
В умовах інтенсивного землеробства особливо гостро стоїть питання захисту посівів від бур’янів, оскільки заходи інтенсифікації зводяться до мінімуму і не дають запрограмованих результатів.
269
Землеробство з основами ґрунтознавства і агрохімії
25.1. Біологічні особливості бур’янів
Біологічні особливості бур’янів дуже різноманітні, і це дає їм змогу рости на полях, незважаючи на заходи боротьби, які там проводять. Висока плодючість є однією з особливостей багатьох бур’янів. За даними О. І. Мальцева, О. В. Фісюнова та інших авторів, одна рослина деяких бур’янів дає десятки і навіть сотні тисяч насінин. Так, одна рослина амброзії полинолистої може дати близько 5 тис. насінин, осоту польового — 35, грициків — 70, вовчака і лободи білої — 100, щириці звичайної — 500, сухоребрика — 700 і більше тисяч насінин. Висока плодючість бур’янів доповнюється високою пристосованістю їх до поширення насіння на значні відстані від материнської рослини. Коробочки куколю, блекоти, фіалки польової при дозріванні розтріскуються, а насіння висипається на певну відстань від материнської рослини. У вівсюга звичайного остюки від зміни вологості повітря скручуються, внаслідок чого зернівки переміщуються на поверхні ґрунту та заглиблюються у нього. Кульбаба, осот та інші бур’яни мають насіння з летючками, які сприяють рознесенню їх вітром. Іноді вітер переносить цілі рослини, наприклад перекотиполе, а разом з ними і достигле насіння. Лопух та череда звичайна мають на насінні гачечки, за допомогою яких воно прикріплюється до тварин, людей тощо. Насіння бур’янів переносять також птахи, наприклад пасльону чорного, омели.
В умовах зрошуваного землеробства, а також під час дощів велика кількість насіння бур’янів та їх плодів розноситься водою. Дуже часто причиною засмічення ґрунту насінням бур’янів є використання свіжого гною. Насіння багатьох бур’янів (щириці, лободи, щавлю горобиного тощо) не втрачає схожості навіть після проходження через травний канал тварин. Крім насіння, значна частина багаторічних бур’янів розмножується вегетативними органами. За даними О. І. Мальцева, на 1 га поля, забур’яненого пирієм повзучим, може бути до 28 т кореневищ загальною довжиною 4950 км з 260 млн бруньок, кожна з яких здатна дати нове стебло. Осот жовтий на 1 га утворює 10 т коріння довжиною до 800 км з 160–170 млн бруньок на ньому. Однією з біологічних особливостей бур’янів є тривалий неодночасний і розтягнутий період проростання насіння, тоді як період проростання насіння
270