Землеробство з основами ґрунтознавства і агрохімії

після чого шкідники починають рухатися. Потім зразок просівають крізь сита з діаметром отворів 2,6 і 1,5 мм, а дрібне насіння — крізь сито з діаметром отворів 1 мм. На ситі разом з насінням залишаються довгоносики та інші шкідники, а у відсіві — кліщі. За допомогою лупи визначають їх кількість і перераховують на 1 кг насіння.

Сажку, ріжки та інші збудники хвороб виявляють, аналізуючи живе сміття. Зараженість іншими хворобами визначають у вологій камері на поживних середовищах.

Крім показників, перелічених вище, є ще й інші, наприклад колір, блиск, запах тощо. Свіже насіння, яке добре збереглося, має специфічний колір, блиск. Зміна цих властивостей свідчить про погіршення його якості.

28.2. Зберігання насіння

При поганому зберіганні насіння втрачає свої посівні якості. Щоб запобігти цьому, його треба зберігати у спеціально обладнаних зерносховищах, з доброю вентиляцією, очищених, продизенфікованих відповідними засобами. Проти шкідників (кліщів, довгоносиків, хлібного трача) застосовують хлорпікрин, сірководень та інші хімічні засоби. З гризунами ведуть боротьбу за допомогою принад з миш’яком, карбонатом барію або заражених збудником щурячого тифу.

Узерносховищі повинен бути підвал, який добре провітрюється і зручний для знищення шкідників. Засіки для зберігання насіння розміщують неблище 70–80 см від зовнішніх стін.

Узасіки зерносховища засипають окремо добре очищене і висушене насіння різних культур і сортів. Вологість насіння зернових культур не повинна перевищувати 14–15%. Навіть сухе насіння перед засипанням у засіки просушують протягом 3–4 днів, що підвищує його схожість і енергію проростання. Насіння зернових культур зберігають у засіках насипом або в мішках. Висота насипу неповинна перевищувати 2,5 м., а при підвищенні вологості і потеплінні — 1,5 м. Під час зберігання спостерігають за температурою і вологістю зерна та появою у ньому шкідників. Температуру регулюють, змінюючи товщину шару зерна. Під час

366

28. Підготовка насіння і сівба сільськогосподарських культур

сильних морозів зерно в засіках вкривають. При підвищеній температурі і вологості насіння активно вентилюють, продуваючи повітря крізь його товщу спеціальними установками. Періодично зерносховища провітрюють відкриваючи двері та включаючи вентилятори.

28.3. Підготовка насіння до сівби

Підготовка насіння до сівби залежно від його стану та культури включає такі основні способи: очищення, сортування, калібрування, протруювання, повітря-теплове обігрівання тощо.

Очищення і сортування насіння. Насіння очищають і сортують для того щоб відокремити домішки живого та мертвого сміття, підготувати для сівби найбільш повноцінне і вирівняне за розмірами та масою насіння. Спосіб очищення зерна залежить від ступеня його засміченості, виду насіння бур’янів та наявності зернових домішок. У господарствах для цього застосовують зерноочисні машини ЗАВ–40, КЗС–80 М, КЗСУ–50, ОВП–20А, А1– Б32–0 та ін.

При підготовці до сівби насіння кукурудзи, соняшнику, цукрових буряків та інших культур крім очищення його калібрують, тобто сортують за довжиною, шириною і товщиною. Каліброване насіння рівномірніше висівається. Якщо, наприклад, сіють пунктирним способом, то в рядку висівається певна кількість насіння, що зменшує подальші затрати праці та витрати коштів на догляд за посівом. У дослідах Верхнятської дослідної станції врожай коренеплодів цукрових буряків при висіванні насіння діаметром 2 мм становив 282 ц/га, 2…3 мм — 320 ц/га, 3… 4 мм — 392 ц/га і понад 4 мм — 358 ц/га, тому при сівби цукрових буряків пунктирними сівалками використовують фракції каліброваного насіння діаметром 3,5 — 4,5 і 4,5 — 5,5 мм.

Насіння конюшини і люцерни очищають на машині ЭСМ–1А. Протруювання насіння є ефективним способом боротьби з бактеріальними хворобами. Розрізняють мокре, напівсухе, сухе

та термічне знезаражування насіння.

Мокре протруювання насіння більш ефективне проти твердої сажки всіх зернових культур (пшениці, жита, ячменю, проса),

367

Землеробство з основами ґрунтознавства і агрохімії

а також проти твердої та летючої сажки вівса. За 2–3 дні до сівби насіння змочують розчином формаліну (на одну частину 40%-го розчину препарату беруть 300 частин води) за допомогою універсальних машин ПСШ–3 або ПС–10. Потім зерно згортають у купи, накривають брезентом або мішками і залишають на 2 год. За цей час пари формаліну вбивають спори сажки, після чого насіння розсипають під навісом тонким шаром і просушують. На 1 т зерна витрачають 100 л розчину, тобто 1 кг 40%-го розчину формаліну можна протруїти 30 ц зерна.

Напівсухим способом протруюють тільки плівчасте зерно ячменю, вівса, проса. Для цього готують більш концентрований розчин: на 1 частину формаліну беруть 80 частин води. Оброблене насіння, згорнуте в купи, витримують під брезентом протягом 1 год. Потім його висівають без попереднього підсушування. На 1 т насіння витрачають 30 л розчину.

Для сухого протруювання насіння хлібних злаків, зернобобових, буряків, льону, соняшнику та інших культур застосовують препарати байган, фентуран, ТМТД, вітавакс, байлетон, фундазол тощо. Дози їх залежать від виду насіння, наприклад, для зернових доза становить від 1 до 2 кг на 1 т насіння. Кондиційне насіння протруюють сухим способом за 2–3 місяці до сівби на машинах ПС–10, ПСШ–3. Оскільки препарати дуже отруйні, під час протруювання насіння треба суворо дотримуватися відповідної техніки безпеки.

Проти сажки пшениці та ячменю ефективне термічне знезаражування: зерно замочують протягом 4 год. у воді, нагрітій до 28–32°С. При такій температурі спори гриба сажки швидко проростають. Потім, щоб убити пророслі спори сажки, зерно на 7– 8 хв. занурюють у воду, нагріту до 52–53°С. Після цього насіння охолоджують у холодній воді та просусушують на повітрі. Застосовують також одноразове термічне протруювання, за якого насіння прогрівають у воді при температурі 45–46°С протягом 4– 4,5 год. Для термічної обробки насіння використовують також спеціальну установку КТС–0,5 та електродну установку, на якій насіння прогрівають при температурі 45°С протягом 3,5–4 год. залежно від кондиції та сорту. Щоб запобігти пошкодженню насіння деяких культур, наприклад кукурудзи дротяниками, перед сівбою його обробляють інсектицидами.

368

28. Підготовка насіння і сівба сільськогосподарських культур

Важливим у підготовці насіння до сівби є повітряно-тепловий обігрів на сонці протягом 3–5 год. або активне вентилювання підігрітим повітрям до 30–35°С.

Насіння зернобобових культур перед сівбою обробляють нітрагіном, азотобактерином, тобто препаратами, які містять бульбочкові або азотфіксуючі бактерії.

Широко застосовують також дражування та інкрустацію насіння. При дражуванні насіння, наприклад буряків, моркви, обволікають захисно-поживною оболонкою і надають йому кулястої форми. Інкрустація насіння передбачає покриття його захисними плівками, до складу яких входять ростові речовини, мікродобрива та інсектициди.

28.4. Сівба сільськогосподарських культур

Способи сівби залежать від біологічних особливостей культур (різні культури неоднаково вимогливі до родючості ґрунту, теплоти, освітлення, вологості тощо). Однією з основних вимог до способів сівби є створення оптимальної густоти посівів, що забезпечує найінтенсивніше наростання асиміляційної листової поверхні — основного фактора врожайності.

Є два способи сівби: розкидний і рядковий. При розкидному способі насіння у ґрунті розміщується без міжрядь. Виконують його вручну або розкидними сівалками. Цей спосіб сівби застосовують дуже рідко, здебільшого під час освоєння крутосхилів, заболочених місць.

Рядковий спосіб сівби є основним, оскільки забезпечує більш рівномірне висівання насіння на всій площі посіву і загортання його на однакову глибину у зволожений шар ґрунту.

При суцільному рядковому способі сівби насіння розміщується з шириною міжрядь від 10 до 25 см і на відстані в рядку 1,5– 2 см одне від одного. Цей спосіб використовують для висівання сільськогосподарських культур, які дають урожай при невеликій площі живлення (зернові колосові, горох, гречка, однорічні та багаторічні трави тощо). Використовують для цього дискові та сошникові сівалки СЗ–5,4, СЗА–3,6, СЗТ–3,6А, СЗС–2,1, ССТ–12В та ін.

369

Землеробство з основами ґрунтознавства і агрохімії

Вузькорядний спосіб сівби (ширина міжрядь становить 6,5– 7 см) забезпечує більш рівномірне розміщення насіння на площі посіву. При цьому використовують сівалки СЗУ–3,6, СЗЛ–4,6 та ін., а також сошникові вузькорядні. При використанні останніх треба ретельно розробляти поверхню ґрунту, щоб досягти кращого освітлення рослин у рядках, посилити в них фотосинтез і підвищити стійкість рослин проти вилягання. Вузькорядна сівба льону сприяє збільшенню виходу волокна і поліпшенню його якості. Проте вузькорядні сівалки не забезпечують рівномірного розміщення насіння в рядку і на певну глибину, легко забиваються нагрібаючи ґрунт попереду сошників.

Перехресний спосіб сівби так само, як і вузькорядний, має деякі переваги перед суцільним рядковим. Виконують його рядковими сівалками, які переміщуються на полі перехресно — спочатку вздовж, а потім упоперек. Сівалки встановлюють на висівання половини норми висіву насіння. Середній приріст урожаю зерна в результаті більш рівномірного розміщення насіння становить 3–4 ц/га порівняно з урожаєм культур, висіяних суцільним рядковим способом. Проте перехресна сівба має певні недоліки, які обмежують її широке застосування на виробництві. Зокрема, процес сівби виконують у двох напрямах, і насіння загортається на неоднакову глибину. На перехрестях посіви загущуються, що спричинює строкатість їх і неодночасність дозрівання. Крім того, внаслідок повторних проходів агрегату під час сівби руйнується структура ґрунту, він висушується, подовжуються строки сівби, збільшуються витрати коштів на сівбу.

Широкорядний спосіб сівби (ширина міжрядь понад 30 см) застосовують для вирощування культур, які потребують великих площ живлення (кукурудза, соняшник, цукрові буряки, картопля, бавовник, овочеві культури), а також проса, гречки тощо. У широкорядних посівах можна виконувати міжрядний обробіток ґрунту для знищення бур’янів, розпушувати його у період вегетації рослин, проводити поливи та підживлення тощо.

Основним недоліком широкорядних посівів є нерівномірне розміщення в них рослин.

При стрічковому способі сівби насіння в ґрунті розміщується стрічкою, у якій два чи кілька рядків. Відстань між окремими рядками в стрічці становить від 7,5 до 15 см, а між стрічками — 45–

370

28. Підготовка насіння і сівба сільськогосподарських культур

60 см і більше. Цим способом висівають насіння культур, які не потребують великих площ живлення (просо, морква, цибуля, столові буряки). Оскільки через повільний ріст у початковий період ці культури пригнічуються бур’янами, широкі міжряддя стрічкових посівів обробляють культиваторами. Залежно від кількості рядків у стрічці посіви бувають двочи тристрічкові і більше. Для такої сівби, як правило, використовують звичайні рядкові сівалки з відповідно розставленими сошниками.

Пунктирний спосіб сівби — один з видів рядкового, за якого насінини рівномірно розміщуються в рядку через певну відстань одна від одної. Густота рослин на площі посіву за такої сівби визначається кількістю висіяного насіння на 1 м довжини рядка. Застосовують цей спосіб сівби при вирощуванні цукрових буряків, кукурудзи на інших культур, наприклад зернових колосових. У таких посівах для рослин створюються кращі умови поживного, теплового і водного режимів, а також освітлення. При цьому продуктивність кожної рослини вища, ніж при вирощуванні іншими способами.

При гніздовому способі сівби насіння розміщується по кілька штук в окремі гнізда. Для цього використовують спеціальні сівалки. Основна перевага гніздового способу порівняно з широкорядним рядковим полягає в економії насіння і поліпшенні умов живлення рослин. Сходи з’являються групами і легше проникають крізь ґрунтову кірку, яка може утворюватися після сівби. У гніздових посівах механізований обробіток міжрядь застосовують тільки в одному напрямі.

Квадратний та квадратно-гніздовий способи сівби характеризуються тим, що насіння розміщується поодинці або групами (гніздами) по кутах квадрата з відстанню 60×60 або 70×70 см. Цим способом висівають високостеблеві просапні культури (кукурудзу, соняшник, бавовник, рицину тощо). Для цього застосовують спеціальні сівалки, які забезпечують прямолінійність рядків у повздовжньому та поперечному напрямках. У таких посівах можна повністю механізувати міжрядний обробіток ґрунту і значно скоротити затрати праці на догляд за культурами, а також витрати насіння.

Борозенний спосіб сівби дає змогу загорнути насіння на дно утвореної борозни. Як правило, так сіють у південно-східних

371

Землеробство з основами ґрунтознавства і агрохімії

посушливих районах, де верхній шар ґрунту навесні швидко пересихає.

Борозенну сівбу виконують спеціальними сівалками, обладнаними борознувальниками.

Гребеневий спосіб сівби застосовують у районах надмірного зволоження. Насіння висівають на спеціально створених гребенях сівалками. Такий спосіб сівби сприяє кращому забезпеченню культур повітрям, теплом і поживними речовинами. Гребеневий спосіб сівби дуже ефективний на важких безструктурних ґрунтах. На полях, де картоплю садять на гребенях, урожай на 35–46 ц/га більший, ніж тоді, коли її садять звичайним способом.

Строки сівби. Своєчасно проведена сівба має велике значення для вирощування високих урожаїв сільськогосподарських культур — рослини краще забезпечуються вологою і поживними речовинами, добре вкорінюються, розвиваються, витримують несприятливі умови.

Строки сівби залежать від біологічних особливостей вирощуваних культур та умов навколишнього середовища. Сіяти треба в стислі й оптимальні для даної культури агротехнічні строки. В озимих та ярих культур вимоги до строків сівби неоднакові.

Строки сівби ярих культур. Для ярих культур, які висівають навесні, велике значення має температура проростання насіння і здатність сходів витримувати весняні приморозки. За строками сівби ярі культури поділяють на ранні, середні та пізні.

До культур ранніх строків сівби належить овес, ячмінь, яра пшениця, горох, вика, льон, цукрові буряки, соняшник, морква, багаторічні трави тощо. Насіння їх проростає при температурі ґрунту на глибині загортання від 1 до 5°С вище нуля. Сходи весняними приморозками не пошкоджуються.

Для культур середнього строку сівби (кукурудзи, проса, сої, квасолі, сорго, гречки тощо) температура ґрунту на глибині загортання насіння має бути не нижче 7–10°С. При нижчих температурах насіння не проростає. Сходи цих культур пошкоджуються навіть незначними весняними приморозками.

Насіння культур пізнього строку сівби (рису,бавовнику, тютюну) проростає при температурі ґрунту на глибині загортання 12–14°С.

При ранній сівбі рослини краще використовують ґрунтову вологу, ярі культури менше пошкоджуються шведською мухою,

372

28. Підготовка насіння і сівба сільськогосподарських культур

хлібним жуком та іншими шкідниками сільськогосподарських культур. Посіви ярих колосових культур при ранніх строках сівби менше пригнічуються бур’янами. Запізнення із сівбою часто є причиною появи недружних і зріджених сходів, невиповненості зерна, а в олійних культур — зменшення виходу олії.

Оптимальні строки сівби культур визначають відповідно до рекомендацій місцевих дослідних установ та з урахуванням досвіду господарств.

Строки сівби озимих. Озимі культури треба висівати в такі строки, щоб рослина встигла до зими добре зміцніти, вкорінитися, розкущитися і нагромадити в тканинах поживні речовини (вуглеводи), які посилюють її зимостійкість. Для озимої пшениці й жита сума середньодобових температур має становити 450– 550°С, тобто для їх осінньої вегетації потрібно 40–50 днів. Отже, оптимальні строки сівби є одним із заходів, який дає змогу запобігти вимерзанню озимих посівів. При дуже ранніх строках сівби озимі випрівають та пошкоджуються гесенською мухою.

Строки сівби озимих культур залежать від ґрунтово-кліматичних умов. Так, на Поліссі озимі сіють з 20 серпня до 5 вересня, в Лісостепу — з 25 серпня до 10–15 вересня, у північних і північно-східних районах Степу — з 1-го серпня до 20 вересня, у Криму — з 15 вересня до 10 жовтня, в Закарпатті — з 1-го вересня до 1 жовтня.

Наведені строки сівби озимих культур в Україні є орієнтовними і в окремі роки залежно від погодних умов, попередника, вологості ґрунту та біологічних особливостей сорту можуть дещо змінюватися.

Норма висіву — це кількість (або маса) насіння, яка потрібна для засівання одиниці площі і забезпечення оптимальної густоти сходів. Вона залежить від біологічних особливостей культури, сорту, строку і способу сівби, природних умов окремих районів, господарського призначення врожаю, попередника, якості насіння. При встановленні норми висіву враховують також вологість ґрунту, забезпеченість рослин поживними речовинами, забур’я- неність поля та площу живлення, яка потрібна для нормального росту і розвитку рослин.

При визначенні норми висіву для зернових беруть до уваги ще й здатність їх кущитися: озимі, які кущаться більше, можна висівати з меншою нормою висіву, а ярі, які кущаться менше, —

373

Землеробство з основами ґрунтознавства і агрохімії

з більшою. Для кожної культури та її сорту залежно від ґрунтових та погодних умов треба встановлювати таку густоту посівів, щоб урожай був найвищий.

Норма висіву зернових 100–250 кг/га, кукурудзи — 30–35, а дрібнонасінних культур — 3–8 кг/га. Для зернових культур її підвищують у районах з більшою вологістю. Як правило, норми висіву зменшують на більш родючих ґрунтах, при внесенні підвищених норм добрив і кращому обробітку ґрунту. За таких умов насамперед зменшують норми висіву зернових, у яких на більш родючих ґрунтах вищий коефіцієнт кущення. Тому на удобрених чистих парах та після парових попередників висівають менше насіння, ніж після непарових попередників без внесення добрив. Однак це стосується не всіх культур. Так, В. І. Едельштейн встановив доцільність збільшення норм садіння картоплі на родючих ґрунтах.

При розробці теорії високих урожаїв треба враховувати оптимальну площу живлення рослин залежно від їх вирощування. Оптимальна площа (оптимальний стеблостій) рослин має сприяти високій продуктивності фотосинтезу та оптимальному забезпеченню рослин водою, повітрям і поживними речовинами.

Критеріями правильного вирішення питання оптимального стеблостою є величина врожаю та його якість. Сучасні технічні засоби механізації дають змогу практично забезпечити задану густоту посіву будь-якої культури, треба лише правильно визначити доцільну площу живлення рослин.

Норму висіву збільшують на 10–15% на забур’янених ґрунтах і при запізнені з сівбою. Крім того, норма висіву залежить від способів сівби. Так, при перехресному та вузькорядному способах сівби висівають на 10–15% насіння більше, ніж при звичайному рядковому.

Норма висіву визначається кількістю зерен на 1 га. Для кожної культури в певній зоні встановлено оптимальну густоту рослин на 1 га посіву, що забезпечує вирощування високого врожаю. Знаючи масу 1000 зерен і посівні якості насіння, можна встановити вагову норму його висіву в кілограмах на 1 га посіву.

Вагову норму висіву (Н), кг/га, обчислюють за формулою:

Н = К М 100 ,

П

374

28. Підготовка насіння і сівба сільськогосподарських культур

де К — кількість насінин на 1 га, млн шт.; М — маса 1000 насінин, г; П — посівна придатність насіння, %.

Глибина загортання насіння. Важливе значення для розвитку рослин має глибина загортання насіння. Вона залежить від багатьох умов. Проте основною з них є розмір насіння: чим воно крупніше, тим глибше його можна загортати. Наприклад, насіння кукурудзи загортають на глибину 8–10 см, пшениці — 6–7, дрібнонасінних культур (льону, конюшини) — 2–3 см. Мілкіше загортають насіння культур, яке під час проростання виносить сім’ядолі на поверхню ґрунту (соя, люпин, квасоля, цукрові буряки).

На легких ґрунтах насіння висівають глибше, ніж на важких, де для нього під час проростання не вистачає повітря, а в ранньовесняний період — і теплоти. Дуже важливою є рівномірність розміщення насіння за глибиною. При загортанні на різну глибину воно проростає неодночасно, що зумовлює потім неодночасне достигання врожаю. Якщо сівбу проводять в оптимальні строки, насіння висівають на глибину, прийняту для даної культури, а при запізненні з сівбою, коли верхній шар ґрунту пересихає, його загортають глибше. В озимих культурах вузол кущення закладається близько від поверхні ґрунту, тому при неглибокому його заляганні виникає загроза вимерзання озимих.

Щоб насіння краще проростало, його треба розміщувати на твердому ложе, де є кращий доступ вологи з нижніх шарів ґрунту, а загортати розпушеним ґрунтом, щоб забезпечити надходження повітря і появу дружних сходів. Поява дружних сходів залежить від рівномірності глибини загортання насіння на всьому полі. Це забезпечується передпосівним обробітком ґрунту — розпушуванням і вирівнюванням поверхні.

28.5. Сівалки і агротехнічні вимоги до їх роботи. Якість сівби

Сівба сільськогосподарських культур — це виробничий процес, в якому поєднуються способи і строки сівби, глибина загортання насіння, норми висіву тощо.

375

Землеробство з основами ґрунтознавства і агрохімії

Для висівання насіння різних культур застосовують сівалки різних конструкцій. Основними робочими органами сівалок є висівні апарати, насіннєпроводи, сошники.

Висівні апарати бувають котушкові, дискові, комірково-дис- кові, метеликові, щиткові, внутрішньореберні та пневматичні. Котушкові висівні апарати застосовують у зернових сівалках для висівання зернових і овочевих культур та льону. Висівання насіння регулюється зміною робочої довжини котушки та швидкістю її обертання. Дискові висівні апарати виставляють на сівалках, призначених для висівання насіння кукурудзи, соняшнику та інших культур квадратно-гніздовим способом. Висів регулюють зміною дисків. Комірково-дискові висівні апарати призначені для точної сівби каліброваного насіння цукрових буряків, кукурудзи та інших культур. Норму висіву насіння регулюють, змінюючи кількість обертів дисків за допомогою змінних зірочок. Метеликові висівні апарати застосовують для висівання несипкого насіння (цукрових буряків, трав, овочевих та лісових культур). Щітковий апарат використовують для висівання насіння трав.

Сошник — робочий орган сівалки, призначений для утворення в ґрунті борозенок, укладання в них насіння, загортання його ґрунтом. За конструкцією розрізняють сошники анкерні, кілеподібні, полозоподібні, дискові. Анкерні, кіле– та полозоподібні сошники добре працюють на староорних ґрунтах, ущільнюючи дно борозенки і закриваючи насіння спочатку зволоженим, а потім сухим ґрунтом. Анкерні сошники встановлюють на зернотрав’яних та зернових комбінованих сівалках. Кілеподібні сошники застосовують переважно для висівання дрібного насіння при неглибокому загортанні його. Встановлюють їх на тра- в’яні (СЗЛ–3,6, СЛТ–3,6) та бурякові (ССТ–12А) сівалки. Для одночасного загортання насіння і мінеральних добрив з невеликим прошарком ґрунту між ними застосовують комбіновані анкерні, кіле та полозоподібні сошники.

Полозоподібні сошники встановлюють на овочевих та бурякових сівалках, проте вони погано працюють на ґрунтах недостатньо вирівняною і обробленою поверхнею. Дискові сошники працюють на різних за гранулометричним складом ґрунтах. Під час роботи вони не забиваються бур’янами і рослинними рештками. Їх встановлюють на сівалках СЗ–3,6, СЗУ–3,6, СЗА–3,6,

376

28. Підготовка насіння і сівба сільськогосподарських культур

СУК–24, СЗП–3,6, СЗС–2,1 та інших, а також на овочевих сівалках СОН–2,8, СКОН–4,4, СКОСШ–2,8, СЛН–8А. Дискові сошники добре працюють і при сівбі на підвищених швидкостях.

Агротехнічні вимоги до сівалок. Основними з цих вимог є такі:

1)сіяти в оптимальні для даної культури строки;

2)ретельно обробляти ґрунт перед сівбою;

3)використовувати лише відрегульовані сівалки;

4)при рядковій сівбі добиватися прямолінійного переміщення агрегату на полі, щоб не було огріхів, особливо під час сівби просапних культур, щоб забезпечити механізацію процесів міжрядного обробітку;

5)сіяти впоперек напряму оранки, інакше глибина загортання насіння буде нерівномірною;

6)встановлювати сівалки на однакову норму висіву і глибину загортання насіння;

7)дискові сошники мають бути гострими, щоб вони легко врізалися в ґрунт;

8)висівні апарати повинні висівати насіння на однакову глибину, не пошкоджуючи його;

9)під час сівби стежити за роботою всіх висівних апаратів та насіннєпроводів, своєчасно включати та виключати сівалку і засівати поворотні смуги.

Якість сівби, зокрема глибину загортання насіння, оцінюють за допомогою бура Калентьєва, відбираючи шари ґрунту через 1–2 см і визначаючи в кожному відібраному зразку кількість насінин.

Густоту посівів і рівномірність висівання насіння визначають після появи сходів, підраховуючи їх на 1 м2 методом накладання рамки розміром 1х1 у різних місцях поля. Після появи сходів підраховують кількість огріхів, визначають прямолінійність рядків та рівномірність ширини міжрядь, розміщення квадратів на посівах просапних культур.

Якість сівби залежить від способу переміщення на полі посівного апарату. Під час роботи розрізняють прямолінійні і фігурні способи переміщення сівалок. Останній спосіб не застосовують, оскільки утворюється багато огріхів на поворотах.

В окремих випадках застосовують спеціальні способи сівби, до яких належить підпокривний посів (підсівання).

377